Особливості постановки звука [р’]

Попросити посміхнутися, розтягувати губи в посмішці поки не почуємо звук [р’].

3.41. Класифікація ринолалії за симптоматикою. Загальна характеристика форм.

Ринолалія – порушення тембру голосу та звуковимови, обумовлене анатомо-фізіологічними дефектами мовленнєвого аппарату. При ринолалії артикуляція звукі відрізняється від норми. Так, при нормальній фонації у дитини під час вимови усіх (крім носових) звуків мовлення, відбувається відділення носоглоточної та носової порожнин від глоточної та ротової. Під час мовлення м'яке піднебіння безперервно опускається та піднімається на різну висоту в залежності від звуків, що вимовляються та швидкості мовлення. При порушенні функцій піднебінно-глоткового зімкнення зявляється специфічний для ринолалії носовий відтінок мовлення. В залежності від характеру порушення функції піднебінно-глоточного зімкнення виділяють різні форми ринолалії: відкриту, закриту та змішану.

Відкрита ринолалія може бути органічною та функціональною. Органічна ринолалія буває вродженою (розщелина м'якого та твердого піднебіння) та набутою (утворюється при травмі ротової та носової порожнини або в результаті набутого паралічу м'якого піднебіння). Одна з функціональних форм – звична відкрита ринолалія, яка спостерігається після великих аденоїдних розрощувань, виникає в результаті тривалого обмеження рухливості м'якого піднебіння.

Закрита ринолалія характеризується зниженим фізіологічним носовим резонатором під час вимови звуків мовлення. Найбільш сильний резонанс в нормі спостерігається при вимові носових м, м', н, н. В процесі артикуляції цих звуків носоглоточний затвор залишається відкритим та повітря проходить до носової порожнини. Якщо ж носовий резонанс відсутній, ці фонеми звучать як ротові б, б', д, д'.

Крім вимови носових приголосних звуків при закритій ринолалії порушується вимова голосних, вона набуває неприроднього відтінку. Причинами закритої ринололії частіше за все є органічні порушення в носовому просторі або функціональні порушення піднебінно-глоточного зімкнення. Органічні порушення бувають викликані хворобливими явищами, в результаті яких зменшується проходимість носа та ускладнюється носове дихання. Передня закрита ринолалія виникає при хронічній гіпертрофії слизистої носа, головним чином задніх відділів нижніх раковин, при поліпах у носовій порожнині, при викривленні носової перегородки та при пухлинах носової порожнини. Задня закрита ринолалія у дітей частіше за все є наслідком великих аденоїдних розрощувань, іноді носоглоточних поліпів, фіброми або інших носоглоточних пухлин.

Функціональна закрита ринолалія зустрічається у дітей часто, але не завжди правильно розпізнається. Вона характеризується тим, що виникає при нормальній проходимості носової порожнини та непорушеному носовому диханні. При функціональній закритій ринолалії тембр носових та голосних звуків може бути порушений більше, ніж при органічній. Причина в тому, що м'яке піднебіння при фонації та вимові носових звуків піднімається вище норми та закриває звуковим хвилям доступ до носоглотки.

Змішана ринолалія. Коли спостерігається поєднання носової непроходимості з недостатністю піднебінно-глоткового зімкнення.

3.42. Мовленнєва та немовленнєва симптоматика при відкритій ринолалії. Вплив розщеплень піднебіння на формування мовлення дитини.

Особливості дихання: Зміни дихання різнобічні, через відсутність розмежування порожнин рота і носа, діти постійно користуються носороговим диханням. При якому тривалість видиху різко скорочується. Дихання стає частим, грудна клітка відстає у розвитку.

Мовл. Дихання: грубо порушується. В нормі під час мовлення людина дихає ротом, при цьому вдих скорочується, стає більш глибоким, а видих подовжується і у 5-8 разів переважає над видихом. Кількість дихальних рухів скорочується з 16-20 до 8-10 за хвилину. Діти з ринолалією розмовляючи продовжують дихати одночасно і ротом і носом. При виключно ключичному типі дихання. Під час видиху до 30% повітря витікає через ніс.

Особл. Фонації: голос глухий, слабкий, швидко виснажується, приглушений з вираженим носовим резонансом, що робить мовлення мало розбірливим. Порушення цілісності піднебінної завіси та обмеження її рухливості, а також її патологічні зміни у глотковій мускулатурі, порушують координацію рухів гортані та піднебіння.