Обмежень

ільшість із нас рухаються уперед так повільно, – пише Річард Бах[4]. Ми переходимо із одного світу до іншого, майже такого ж, і відразу забуваємо, звідки ми прийшли, нам все рівно, куди нас ведуть, для нас важливе лише те, що відбувається у цю хвилину.

Ти уявляєш, скільки життів ми повинні прожити, перш ніж у нас з’явиться смутна здогадка, що життя не вичерпується їжею, боротьбою та владою у Стаї. Тисячі життів, Джон, десять тисяч! А потім ще сто життів, перш ніж ми починаємо розуміти, що існує дещо, що називається досконалістю, і ще сто, поки ми не переконаємося: сенс життя у тому, аби досягти досконалості і розповісти про це іншим. Той же закон діє й тут: ми вибираємо наступний світ у злагоді з тим, чому навчилися у цьому. Якщо ми не навчилися нічому, наступний світ видасться таким же, як і цей, і нам доведеться знову долати ті ж перешкоди з тими ж свинцевими гирями на лапах."

Фундатор кібернетичної науки Н.Віннер, писав: "Світ майбутнього буде світом усе більш наполегливої боротьби по усуненню бар’єрів, що обмежують наш розум".

Обмеженнями^* у менеджменті називають фактори, які стримують потенціал та результати діяльності колективу або окремих педагогічних працівників. Всі педагоги-менеджери володіють певними можливостями розвивати та підвищувати ефективність своєї роботи, але з явних причин, або інтуїтивно, у них виникають нереалізовані "недорозвинуті" здібності. Саме їх і визначають як обмеження.

Концепція обмежень достатньо повно досліджена англійськими консультантами з управління Майком Вудкоком та Дэйвом Френсісом в їх основній роботі "Розкріпачений менеджер".Труднощі в діяльності учасників освітнього процесу з різноманітних позицій проаналізовані в дослідженнях Ю.К.Бабанського, С.Б.Єлканова, Г.Д.Кирилова, І.Я.Лернера, М.І.Махмутова, Л.Т.Охітіної, М.Н.Скаткіна, Т.І.Шамової, В.І.Маслова, В.І.Пікельної, Л.М. Карамушки та ін.

В узагальненому виді діяльність – це подолання обмежень. "Самореалізація полягає не в досягненні кінцевої мети, а в просуванні до неї, а кожний кінець – це завжди новий початок", – відзначав Дж.Д.Фріман.

Найвагомішими для детермінації процесу самореалізації соціально обумовлених потреб особистості Г.Нестеренко вважає:

ª потребу в споживанні матеріальних і духовних благ;

ª потребу в спілкуванні;

ª потребу в мирному співіснуванні з іншими членами соціуму;

ª потребу в соціальній можливості вибору параметрів самореалізації;

ª потребу в об’єктивних передумовах для досягнення мети;

ª соціально-економічну потребу в засобах виробництва;

ª потребу в досягненні суспільного престижу;

Для педагогів, керівників навчальних закладів актуальними є такі обмеження:

1. Невміння управляти собою.

2. Розмиті особисті цінності.

3. Нечіткі особисті цілі.

4. Зупинений саморозвиток.

5. Слабкі навички вирішення проблем.

6. Відсутність творчого підходу.

7. Невміння впливати на людей.

8. Невміння навчати.

9. Невміння управляти конфліктами.

10.Низька здатність формувати колектив.

Проведені автором дослідження дозволяють узагальнити деякі види управлінських проблем в управлінні школою.