Поліцейські» адміністративні правопорушення. Загальна характеристика

Види «поліцейських» адміністративних правопорушень

Як вже було з’ясовано, до повноважень Національної поліції віднесено значне коло питань щодо протидії адміністративним правопорушенням. В цій лекції ми розглянемо питання, на які саме правопорушення поширюється компетенція поліції.

Нагадаємо, що всі адміністративні правопорушення знаходяться в Особливій частині КУпАП в главах від 5 до 15-А.

В КУпАП більше ніж 400 різних правопорушень і лише реагування на частину з них входить до компетенції поліції.

Можна виділити два види компетенції поліції щодо адміністративних правопорушень:

1. Компетенція щодо складення протоколів про адміністративне правопорушення без права виносити постанови в таких справах;

2. Компетенція як щодо складення протоколу, так і компетенція винесення постанови в таких справах.

Можна назвати такі адміністративні правопорушення, на які поширюється компетенція Національної поліції «поліцейськими». До всього масиву «поліцейських» адміністративних правопорушень належить більше 100 адміністративних правопорушень.

В умовах дії патрульної поліції можна виокремити частину «поліцейських» адміністративних правопорушень, ймовірність реагування на які, з боку патрульної поліції є доволі високою.

Такими правопорушеннями є:

Стаття 44. Незаконні виробництво, придбання, зберігання, перевезення, пересилання наркотичних засобів або психотропних речовин без мети збуту в невеликих розмірах

Стаття 51. Дрібне викрадення чужого майна

Стаття 106-². Незаконний посів або незаконне вирощування снотворного маку чи конопель

Стаття 121. Порушення водієм правил керування транспортним засобом, правил користування ременями безпеки або мотошоломами

Стаття 121-¹. Експлуатація водіями транспортних засобів, ідентифікаційні номери складових частин яких не відповідають записам у реєстраційних документах

Стаття 121-². Порушення правил перевезення пасажирів при наданні послуг з перевезення пасажирів

Стаття 122. Перевищення водіями транспортних засобів встановлених обмежень швидкості руху, проїзд на заборонний сигнал регулювання дорожнього руху та порушення інших правил дорожнього руху

Стаття 122-². Невиконання водіями вимог про зупинку

Стаття 122-⁴. Залишення місця дорожньо-транспортної пригоди

Стаття 122-⁵. Порушення вимог законодавства щодо встановлення і використання спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв

Стаття 123. Порушення особами, які керують транспортними засобами, правил руху через залізничні переїзди

Стаття 124. Порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна

Стаття 124-¹. Ненадання транспортних засобів працівникам міліції та медичним працівникам, а також ненадання військових транспортних засобів посадовим особам Військової служби правопорядку у Збройних Силах України

Стаття 126. Керування транспортним засобом особою, яка не має відповідних документів на право керування таким транспортним засобом або не пред'явила їх для перевірки

Стаття 127. Порушення правил дорожнього руху пішоходами, велосипедистами та особами, які керують гужовим транспортом, і погоничами тварин

Стаття 128-¹. Порушення або невиконання правил, норм та стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху

Стаття 129. Допуск до керування транспортними засобами або суднами водіїв чи судноводіїв, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, або осіб, які не мають права керування транспортним засобом

Стаття 130. Керування транспортними засобами або суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції

Стаття 132-¹. Порушення правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів та правил проїзду великогабаритних і великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами

Стаття 139. Пошкодження автомобільних доріг, вулиць, дорожніх споруд, залізничних переїздів і технічних засобів регулювання дорожнього руху, створення перешкод для руху та невжиття необхідних заходів щодо їх усунення

Стаття 140. Порушення правил, норм і стандартів при утриманні автомобільних доріг і вулиць, невжиття заходів щодо своєчасної заборони або обмеження руху чи позначення на автомобільних дорогах і вулицях місць провадження робіт

Стаття 154. Порушення правил тримання собак і котів

Стаття 156. Порушення правил торгівлі пивом, алкогольними, слабоалкогольними напоями і тютюновими виробами

Стаття 160. Торгівля з рук у невстановлених місцях

Стаття 173. Дрібне хуліганство

Стаття 173-². Вчинення насильства в сім'ї, невиконання захисного припису або непроходження корекційної програми

Стаття 174. Стрільба з вогнепальної, холодної метальної чи пневматичної зброї, пристроїв для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії в населених пунктах і в не відведених для цього місцях або з порушенням установленого порядку

Стаття 175-¹. Куріння тютюнових виробів у заборонених місцях

Стаття 178. Розпивання пива, алкогольних, слабоалкогольних напоїв у заборонених законом місцях або поява у громадських місцях у п'яному вигляді

Стаття 180- ¹. Порушення порядку перебування дітей у закладах, у яких провадиться діяльність у сфері розваг, або закладах громадського харчування

Стаття 181. Азартні ігри, ворожіння в громадських місцях

Стаття 181-¹. Заняття проституцією

Стаття 182. Порушення вимог законодавчих та інших нормативно-правових актів щодо захисту населення від шкідливого впливу шуму чи правил додержання тиші в населених пунктах і громадських місцях

Стаття 185. Злісна непокора законному розпорядженню або вимозі працівника міліції, члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону, військовослужбовця

Стаття 185-⁷. Публічні заклики до невиконання вимог працівника міліції чи посадової особи Військової служби правопорядку у Збройних Силах України

Стаття 187. Порушення правил адміністративного нагляду

Стаття 195-⁶. Порушення порядку виробництва, зберігання, перевезення, торгівлі та використання піротехнічних засобів

У такий спосіб ми виділили 37 складів адміністративних правопорушень.

Це означає, що патрульний поліцейський повинен розуміти механізм реагування на адміністративні правопорушення, що включає в себе:

· Знання складів основних «поліцейських» адміністративних правопорушень

· Знання обсягу власних повноважень при реагуванні на адміністративні правопорушення

· Знання загальних засад провадження в справах про адміністративні правопорушення

· Уміння проводити кваліфікацію адміністративних правопорушень

· Уміння складати всі види процесуальних документів при здійсненні провадження в справах про адміністративні правопорушення

· Уміння застосовувати заходи забезпечення провадження

· Уміння проводити розгляд справ про адміністративні правопорушення

· Уміння виносити постанови в справах про адміністративні правопорушення

Половина із зазначених правопорушень є правопорушеннями в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху (статті 121 – 140).

Інші правопорушення пов’язані із охороною громадського порядку, додержання правил благоустрою, тощо.

Особливості реагування патрульного на «поліцейські» адміністративні правопорушення.

Складність застосування більшості «поліцейських» правопорушень обумовлена структурою самої норми КУпАП.

Норма КУпАП встановлює відповідальність за порушення правил, які в самому КУпАП відсутні.

Наприклад, відповідальність за куріння тютюнових виробів у заборонених місцях (стаття 175-1 КУпАП) вимагає відповідних знань не тільки норм самого КУпАП, а й основних положень Закону України «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров'я населення». Саме в цьому Законі визначено перелік місць, де забороняється куріння тютюнових виробів. Без знання такого переліку поліцейський не зможе скласти протокол про адміністративне правопорушення і, відповідно, притягти особу до адміністративної відповідальності.

Для реагування на порушення правил дорожнього руху патрульний поліцейський повинен чітко знати ці правила, які було затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306 «Про Правила дорожнього руху».

Особливість реагування на правопорушення, передбачені статтею 182 КУпАП (Стаття 182. Порушення вимог законодавчих та інших нормативно-правових актів щодо захисту населення від шкідливого впливу шуму чи правил додержання тиші в населених пунктах і громадських місцях) обумовлена тим, що сільські, селищні, міські ради встановлюють відповідно до законодавства правила, за порушення яких адміністративну відповідальність передбачено статтею 182 КУпАП. Це означає, що в тому місті, де працює патрульна поліція (Київ, Одеса, Львів Харків, Миколаїв, Ужгород, Мукачеве та ін.) міська рада приймає відповідні правила, які найчастіше називаються правилами благоустрою.

Важливо знати, що адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені КУпАП, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.

Це означає, що патрульний поліцейський повинен бути впевнений, що він реагує саме на адміністративне правопорушення.

Певна складність полягає в тому, що ряд правопорушень передбачає за їх вчинення кримінальну або адміністративну відповідальність.

Наведемо таку табличку, яка пояснює цю проблему

Наведені приклади із КУпАП та Кримінального кодексу України вказують на необхідність знати основні положення цих двох кодексів, а при виникненні ситуацій, які потребують правильної кваліфікації того чи іншого діяння розуміти, за якими саме ознаками можна відрізнити адміністративне правопорушення і злочин.

Наприклад, для визначення діяння адміністративним правопорушенням, за яке настає відповідальність за дрібне викрадення чужого майна, необхідно не тільки знати, що викрадення чужого майна вважається дрібним, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 0,2 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а й знати правила переведення цього мінімуму у гривні. А це в свою чергу вимагає знань такого поняття, як податкова соціальна пільга та прожитковий мінімум для працездатної особи.

При реагуванні на «поліцейські» правопорушення повинен адекватно давати оцінку всім обставинам, які виникають. Поліцейський повинен знати, що існують обставини, які виключають адміністративну відповідальність взагалі. Особа, яка діяла в стані:

· крайньої необхідності,

· необхідної оборони

· неосудності,

не підлягає адміністративній відповідальності. Але для цього необхідно знати, як саме КУпАП визначає відповідний стан.

Не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і передбачена КУпАП, але вчинена в стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода.

Не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і передбачена КУпАП, але вчинена в стані необхідної оборони, тобто при захисті державного або громадського порядку, власності, прав і свобод громадян, установленого порядку управління від протиправного посягання шляхом заподіяння посягаючому шкоди, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони.

Не підлягає адміністративній відповідальності особа, яка під час вчинення протиправної дії чи бездіяльності була в стані неосудності, тобто не могла усвідомлювати свої дії або керувати ними внаслідок хронічної душевної хвороби, тимчасового розладу душевної діяльності, слабоумства чи іншого хворобливого стану.

Поліцейський повинен знати і обставини, які обтяжують або пом’якшують відповідальність, про що вірно вказувати при складанні процесуальних документів.

Патрульний поліцейський під час прийняття рішення по справі повинен знати особливості адміністративної відповідальності різних суб’єктів. Необхідно знати, що відносно такого суб’єкта, як неповнолітній, патрульний поліцейський не має право приймати рішення самостійно і щодо цієї категорії суб’єктів адміністративної відповідальності рішення приймаються виключно судами.

В разі вчинення адміністративного правопорушення особами, на яких поширюється дія дисциплінарних статутів, в тому числі військовослужбовцями, співробітниками Національної поліції, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби, існує загальне правило, що такі особи до адміністративної відповідальності не притягаються. Лише за деякі правопорушення вони несуть адміністративну відповідальність на загальних засадах.

Реалізуючи свою компетенцію при фіксації «поліцейських» адміністративних правопорушень, патрульний повинен розуміти процесуальний механізм притягнення до відповідальності.

Необхідно знати всі види заходів забезпечення провадження в справах про адміністративні правопорушення.

· відкритості та прозорості

· політичної нейтральності

· взаємодії з населенням на засадах партнерства

· безперервності

Реалізація цих принципів є обов’язковою, незалежно від виду діяльності, яку здійснює патрульний поліцейський.

Реагування на «поліцейські» адміністративні правопорушення не означає, що результатом її діяльності є покарання особи, накладення адміністративного стягнення.

Поліцейський має право звільнити особу від адміністративної відповідальності у 2-х випадках.

1-й випадок: Особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, крім посадової особи, звільняється від адміністративної відповідальності з передачею матеріалів на розгляд громадської організації або трудового колективу, якщо з урахуванням характеру вчиненого правопорушення і особи правопорушника до нього доцільно застосувати захід громадського впливу.

2-й випадок: При малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням.

В подальшому буде розглянуто процесуальний механізм прийняття таких рішень.

Тема 3

Повноваження поліції в провадженні в справах про адміністративні правопорушення (частина 1)

Загальна характеристика провадження в справах про адміністративні правопорушення.

Провадження у справах про адміністративні проступки – це нормативно врегульована діяльність уповноважених суб’єктів по застосуванню адміністративної відповідальності за скоєний адміністративний проступок, а також попередження адміністративних правопорушень.

Дане провадження має такі ознаки:

1) воно виникає тільки у зв’язку зі вчиненням адміністративного проступку;

2) для нього притаманне, встановлене законодавством, коло суб’єктів;

3) йому притаманна індивідуальність процесуальних актів, які приймаються в ході провадження;

4) застосування під час даного провадження заходів державного примусу обумовлює високий ступінь формалізації процесу;

5) за допомогою даного провадження реалізуються міри адміністративної відповідальності.

Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення згідно зі ст. 245 КУпАП є: своєчасне, всебічне, повне і об’єктивне з’ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законодавством, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Строки розгляду справ про адміністративне правопорушення є короткими: 15 діб, 7 діб, 5 діб, 3 доби, 1 доба. Це пояснюється тим, що адміністративне правопорушення здебільшого легко встановлюється i, як правило, не потребує багато часу для розслідування i розгляду порівняно з кримінальними справами.

Крім строків розгляду справ встановлені і строки притягнення до адміністративної відповідальності. (стаття 38 КУпАП).

Аналіз законодавства України дає змогу виділити два види провадження у справах про адміністративний проступок:

· звичайне

· спрощене.

Звичайне здійснюється у більшості справ i детально регламентовано чинним законодавством. Воно передбачає складання протоколу: визначає зміст, запобіжні заходи i порядок їх застосування; права i обов’язки учасників провадження; порядок розгляду справ; факти, обставини, що є доказами.

Спрощене провадження застосовується щодо невеликої кількості правопорушень, прямо передбачених ст. 258 КУпАП. Таке провадження характеризується мінімумом процесуальних дій та їх оперативністю. Але в перспективі з метою спрощення і прискорення оформлення рішень поліцейських про притягнення особи до адміністративної відповідальності, кількість таких ситуацій буде збільшуватися.

Протокол також не складається в разі притягнення до адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі (за допомогою технічних засобів, що дають змогу здійснювати фотозйомку та/або відеозапис та функціонують згідно із законодавством про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах).

Увага! Статтю 258 КУпАП доповнено новою частиною, яка стосується діяльності поліції:

“ Протокол не складається в разі вчинення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення дорожнього руху, в тому числі зафіксованих в автоматичному режимі. ”

У цьому випадку, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 КУпАП..

Але необхідно знати, що це правило діє не завжди. Якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов'язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 КУпАП. Цей протокол є додатком до постанови у справі про адміністративне правопорушення. Про зміст статей 283 та 256 буде у наступних темах.

Стадії провадження у справі про адміністративне правопорушення. Стадія адміністративного розслідування.

Порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в органах (посадовими особами), в районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судах уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначається КУпАП та іншими законами України.

Провадження у справах про адміністративні правопорушення являє собою систему пов'язаних між особою послідовних процесуальних дій, які прийнято називати стадіями:

Стадія 1. Адміністративне розслідування:

а) порушення справи;

б) встановлення фактичних обставин;

в) процесуальне оформлення результатів розслідування;

г) направлення матеріалів для розгляду за підвідомчістю.

Стадія 2. Розгляд справи:

а) підготовка справи до розгляду і заслуховування;

б) заслуховування справи;

в) прийняття постанови;

г) доведення постанови до відома.

Стадія 3. Перегляд постанови:

а) оскарження постанови;

б) перевірка законності постанови;

в) винесення рішення;

г) реалізація рішення;

Стадія 4. Виконання постанови:

а) звернення постанови до виконання;

б) безпосереднє виконання.

На стадії адміністративного розслідування поліцейський складає протокол про адміністративне правопорушення, відбирає пояснення, застосовує запобіжні заходи (адміністративне затримання, огляд особи, речей і документів, вилучення речей і документів).

Стаття 258 дозволяє не складати протокол у випадках, коли відповідно до закону штраф накладається і стягується, а попередження оформлюється на місці вчинення правопорушення. Відповідно до останніх змін в законодавстві, протокол також не складається в разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.

Увага! Якщо при складанні постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорює допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов'язана скласти протокол про адміністративне правопорушення.