Г) суб'єктивна сторона

Об’єкт – це суспільні відносини, які охороняються правовими нормами від порушень. Наприклад, які суспільні відносини охороняються Правилами дорожнього руху. Можна запропонувати, що ці Правила охороняють суспільні відносини в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху. В практичній діяльності поняття об’єкту адміністративного правопорушення майже не застосовується.

Більш практичне значення мають інші елементи складу правопорушення.

Об'єктивна сторона – це сукупність зовнішніх ознак правопорушення. До ознак об’єктивної сторони правопорушення належать:

1. Протиправне діяння (дія чи бездіяльність)

2. Настання шкідливих наслідків (характерно для так званих матеріальних складів).

3. Причинно-наслідковий зв'язок між діянням і наслідками.

4. Час, місце, умови, способи та засоби вчинення.

Саме діяння – це обов’язкова ознака об’єктивної сторони. Інші ознаки не завжди є обов’язковими. Вони мають назву факультативних ознак.

Суб’єкт – це особа, яка вчинила правопорушення і підлягає адміністративній відповідальності. Суб’єктом може бути фізична осудна особа, яка досягла 16-тирічного віку. Також суб'єктом може бути і юридична особа. Адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі (за допомогою технічних засобів, що дають змогу здійснювати фотозйомку та/або відеозапис та функціонують згідно із законодавством про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах), несуть юридичні особи, за якими зареєстровано транспортний засіб.

Суб’єктивна сторона – це психічне ставлення суб’єкта до своєї поведінки. Суб’єктивна сторона характеризується виною, яка проявляється у формі умислу або необережності.

Вина – це основна і обов’язкова ознака суб’єктивної сторони. Вина може мати дві форми – умисна або необережна.

Прямий умисел = усвідомлення своїх дій + передбачення можливих наслідків + бажання їх настання.

Непрямий умисел = усвідомлення своїх дій + передбачення можливих наслідків + байдуже ставлення до того, чи настануть вони, чи ні.

Необережність у формі самовпевненості =усвідомлення своїх дій + передбачення можливих наслідків + легковажно розраховує на їх відвернення.

Необережність у формі недбалості = усвідомлення своїх дій + не передбачає настання наслідків, але повинен був передбачити.

Види складів адміністративних правопорушень.

Склади адміністративних правопорушень поділяються залежно від:

1) ступеня суспільної небезпеки — на основні і кваліфіковані;

2) характеру шкоди — на матеріальні і формальні;

3) суб’єкта проступку — на особисті і службові (посадові);

4) структури — на однозначні й альтернативні;

5) особливості конструкції — на описові і бланкетні (відсильні).

В практичні діяльності патрульного поліцейського виникне проблема кваліфікації та розмежування правопорушень з формальним та матеріальним складом.

До матеріальних належать склади, у яких:

а) міститься така ознака, як настання шкідливих матеріальних наслідків діяння. Наприклад, пошкодження лісу стічними водами, що спричинило його усихання (ст. 72), знищення лісу в внаслідок необережного поводження з вогнем (ст. 77), дрібне викрадення чужого майна (ст. 51);

б) описується дія, що обов’язково спричиняє шкідливі наслідки, хоч останні законом і не названі: самовільне користування надрами (ст. 47); перевищення лімітів використання природних ресурсів (ст. 91-2); марнотратне витрачання паливно-енергетичних ресурсів, безгосподарне використання електричної енергії для освітлення (ст. 98); випуск у продаж продукції з порушенням вимог щодо медичних попереджень споживачів тютюнових виробів (ст. 168-2).

До формальних (термін умовний) належать склади, в яких немає ознаки настання шкідливих матеріальних наслідків. Наприклад, проживання без реєстрації місця перебування (ст. 197), порушення прикордонного режиму (ст. 202), прийняття паспортів у заставу (ст. 201).

Адміністративна відповідальність є одним з визначних інститутів адміністративного права, важливим засобом охорони громадського порядку.

Згідно ст. 92 Конституції України, адміністративну відповідальність визначено як один з основних видів юридичної відповідальності в Україні. Вона є наслідком невиконання чи неналежного виконання особою норм адміністративного законодавства, що тягне невідворотне реагування держави на адміністративні правопорушення (проступки), та встановлюється виключно законами тощо.

Адміністративна відповідальність - це передбачене законодавством, примусове, з до­держанням встановленої процедури, застосування правомочним суб’єктом (в т.ч. поліцейськими) до осіб, які вчинили адміністративні проступки заходів впливу.

З цього визначення випливає, що реальна адміністративна відповідальність настає за наявністю

· нормативних,

· фактичних і

· документальних підстав.

Нормативні підстави утворюють норми, за якими діяння визнається адміністративним проступком (правопорушенням), визначаються заходи примусу за виконання складу проступку, суб’єкти відповідальності і юрисдикції, правила, за якими накладаються і виконуються стягнення, забезпечується законність, права учасників провадження тощо.

До фактичних підстав відносяться юридичні факти, пов’язані з проступком. Насамперед це факт вчинення проступку. Крім цього до них відносяться факти затримання, огляду, подання звернень, визнання доказами фактичних даних тощо.

До документальних підстав відноситься наявність документів, оформлених відповідно до встановлених вимог. Перш за все це протокол про адміністративне правопорушення і постанова по справі про адміністративне правопорушення. Крім цього до них відносяться акти, довідки, звернення, облікові документи тощо.

Ознаки адміністративної відповідальності:

1) притягнення до адміністративної відповідальності можливо тільки в результаті вчинення адміністративного проступку;

2) адміністративна відповідальність полягає в застосуванні до винних адміністративних стягнень. У ст. 23 КУпАП "Мета адміністративного стягнення" зазначено, що адміністративне стягнення є міра відповідальності;

3) мета адміністративної відповідальності полягає: а) у вихованні особи в дусі додержання законів, поваги до правил співжиття; б) запобіганні здійснення нових проступків;

4) право притягнення до адміністративної відповідальності надано багатьом суб’єктам, серед яких — органи державної виконавчої влади, місцевого самоврядування, суди, органи Національної поліції;

5) законодавством встановлений особливий порядок притягнення до адміністративної відповідальності (складання протоколу, збір і оцінка доказів, винесення постанови і т. ін.);

Як вже було зазначено ключовим законом, який регулює відносини, пов’язані із реалізацією адміністративної відповідальності є КУпАП.

Загальна характеристика та структура КУпАП:

Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є:

1) охорона:

- прав і свобод громадян;

- власності;

- конституційного ладу України;

- прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій;

- встановленого правопорядку

2) зміцнення законності;

3) запобігання правопорушенням;

4) виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України;

5) поваги до:

- прав, честі і гідності інших громадян;

- до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків;

- відповідальності перед суспільством.

Розділи КУпАП

I. Загальні положення (завдання КУпАП, законодавство про АП, чинність закону, тощо).

II. Адміністративне правопорушення й адміністративна відповідальність

а) загальна частина: загальні поняття правопорушень, адміністративної відповідальності, адміністративного стягнення та його накладення;

б) особлива частина: перелік адміністративних правопорушень та стягнень за них.

III. Органи, уповноважені розглядати справи про адміністративні правопорушення

IV. Основні положення щодо провадження в справах про адміністративні правопорушення.

V. Виконання постанов про накладення адміністративних стягнень.

КУпАП складається із 5 розділів, 38 глав, 614 статей (з яких 417 статей – це правопорушення) і має таку структуру:

Всі правопорушення містяться в главах від 5 до 15-А