Полезное:
Как сделать разговор полезным и приятным
Как сделать объемную звезду своими руками
Как сделать то, что делать не хочется?
Как сделать погремушку
Как сделать так чтобы женщины сами знакомились с вами
Как сделать идею коммерческой
Как сделать хорошую растяжку ног?
Как сделать наш разум здоровым?
Как сделать, чтобы люди обманывали меньше
Вопрос 4. Как сделать так, чтобы вас уважали и ценили?
Как сделать лучше себе и другим людям
Как сделать свидание интересным?
Категории:
АрхитектураАстрономияБиологияГеографияГеологияИнформатикаИскусствоИсторияКулинарияКультураМаркетингМатематикаМедицинаМенеджментОхрана трудаПравоПроизводствоПсихологияРелигияСоциологияСпортТехникаФизикаФилософияХимияЭкологияЭкономикаЭлектроника
|
VII. Методичне забезпечення. Місце проведення заняття: навчальна кімната, обсерваційне відділенняМісце проведення заняття: навчальна кімната, обсерваційне відділення. Оснащення: таблиці, муляжі, вагінальні дзеркала, інструменти, УЗД-фотографії. Контрольні запитання та завдання 1. Сучасний погляд на етіологію, патогенез післяпологових інфекційних 2. Післяпологова виразка та ендометрит. Клініка, діагностика, ліку 3. Параметрит. Клініка, діагностика, лікування. 4. Аднексит. Клініка, діагностика, лікування. 5. Післяпологовий пельвіоперитоніт. Клініка, діагностика, лікування. 6. Післяпологовий тромбофлебіт. Клініка, діагностика, лікування. 7. Інфекційно-токсичний шок. Клініка, діагностика. 8. Принципи інтенсивної терапії при інфекційно-токсичному шоку.
9. Акушерський сепсис. Сучасний погляд на етіологію та патогенез. 10. Віддалені наслідки сепсису та інфекційно-токсичного шоку. 11. Післяпологовий мастит. Клініка, діагностика, лікування. Завдання для самостійної роботи студентів 1. Зібрати анамнез у породіллі. 2. Оцінити результати лабораторних методів дослідження і скласти 3. Скласти план лікування конкретної хворої. 4. Скласти ситуаційну задачу з диференціальним діагнозом інтерку- Ситуаційні задачі на базові знання А. В жіночу консультацію звернулась вагітна жінка. Поставлена на диспансерний облік по вагітності. Які заходи повинен застосувати лікар щодо профілактики інфекційних ускладнень у вагітної? Породілля знаходиться у фізіологічному післяпологовому відділенні. П'ята доба після пологів. Скаржиться на підвищення температури до 38 градусів, біль внизу живота, гнійно-сукровичні лохії зі статевих шляхів. В якому відділенні треба лікувати породіллю? Ситуаційні задачі на кінцевий рівень знань А. Роділля була доставлена каретою швидкої допомоги в пологовий будинок. Пологи перші. Навколоплідні води відійшли 16 годин тому. Лобне передлежання плода, загроза розриву матки. Проведено кесарів розтин. Витягнутий плід має масу 3800,0. Післяопераційний період протягом першої доби після пологів середньої тяжкості. З'явилась гикавка, блювота, головний біль. Живіт болісний вздовж очеревини. З'явились симптоми подразнення очеревини. Об'єктивно: шкірні покриви бліді з сірим відтінком, загострились риси обличчя, губи та язик сухі. Температура 38,5 градусів; ЧСС 120 уд. за хв; АТ 110/60 мм рт. ст. При аускультації кишок — перистальтика відсутня. Запитання: який діагноз? перелічіть клінічні ознаки, які підтримують діагноз; яке лікування? Б. Породілля знаходиться у фізіологічному відділенні. Пологи перші. Народився плід масою 4350,0, зростом 50 см. При огляді м'яких статевих шляхів знайдено розриви шийки матки 2-ого ступеня, накладені шви. На 4 добу після пологів у породіллі підвищилась температура до 39 градусів; ЧСС 88 уд. за хв; АТ 120/60 мм рт. ст.; Ь 12 х 10 / л ю-2 п12 с-61 л-22 м-3. Молочні залози м'які, не болісні. Живіт м'який, не болісний. Дно матки на 4 см нижче пупка. Симптомів подразнення очеревини не має. Лохії кров'янисто-серозні, невеликі, з неприємним запахом. Аналіз сечі без патологічних змін. Запитання: встановіть діагноз; перелічіть клінічні ознаки, які підтримують діагноз; яке лікування? В. Породілля. Переведена із фізіологічного акушерського відділення в обсерваційне на 4 добу після пологів. Перші 2 доби проходили без ускладнень. На третю добу післяпологового періоду температура підвищилась до 38 градусів; ЧСС 88 уд. в хв; АТ 120/80 мм. рт. ст.; Ь — 12,5 х 109/л. З боку внутрішніх органів патологічних змін немає. Живіт м'який, безболісний. Дно матки нижче пупка. Лохії гнійно-сукровичні. Гази відходять. Випорожнення самостійне. УЗД: порожнина матки розширена, візуалізуються позитивні включення. Проведена інструментальна ревізія порожнини матки, під час якої статус породіллі значно погіршився: АТ 60/0 мм рт.ст., ЧСС — 120 уд. за хв. Порушення притомності. Запитання: який діагноз? яку помилку зробив лікар щодо тактики післяпологового періоду? Яке лікування? РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА Основна: 1. Степанківська Г.К., Михайленко О. Т. Акушерство. — Київ, 2000 р. 2. Сшепанковская Г.К., Венцковский Б.М. Неотложньїе состояния в акушерстве и Додаткова: 1. Маркін Л.Б., Спіженко Ю.П., Венцковський Б.М. та співавт. Невідкладна 2. Методические разработки Ассоциации акушеров-гинекологов Украиньї на те ГІПОКСІЯ ПЛОДА ТА АСФІКСІЯ НОВОНАРОДЖЕНОГО І. Науково-методичне обгрунтування теми Гіпоксичні стани плода і новонародженого займають одне з провідних місць серед причин перинатальної захворюваності і смертності. Вони призводять до важких наслідків з боку ЦНС та інших органів не тільки в постна-тальному періоді, але й у подальшому житті дитини. Тому профілактика і лікування кисневої недостатності плода надзвичайно важливі для забезпечення здоров'я майбутнього покоління. Знання етіопатогенетичних факторів гіпоксичного стану, основних організаційних та лікувальних заходів дозволяє своєчасно й ефективно проводити боротьбу з цією патологією, що є важливим моментом зниження перинатальної смертності.
II. Навчально-виховні цілі Для формування навиків студент повинен знати: 1) причини та патогенез гіпоксії плода та асфіксії новонародженого; 2) методи діагностики цих станів; 3) комплексний метод лікування гіпоксії плода; 4) етапи реанімації новонароджених. У результаті проведення заняття студент повинен вміти: 1) оцінити ступінь гіпоксії плода (аускультація, КТГ, КЛС); 2) проводити заходи з лікування гіпоксії плода; 3) проводити туалет шляхів дихання новонародженого; 4) проводити ШВЛ через маску; 5) вводити препарати у вену пуповини. III. Вихідні та базові знання 1. Особливості газообміну та метаболізму плода. 2. Фізіологія становлення легеневого дихання та перебудова внутрішньо- 3. Проникливість фармакологічних препаратів через плаценту й особли 4. Основні параметри гомеостазу новонародженого (КЛС, НВО2, НТ, цу 5. Оцінка стану новонародженого за шкалою Апгар. 6. Принципи серцево-легеневої реанімації. IV. Зміст навчального матеріалу Необхідно чітко визначати поняття "гіпоксія плода" та "асфіксія новонародженого". Звернути увагу, що відносно внутрішньоутробного плода частіше застосовується термін "гіпоксія", тому що, незважаючи на істотні біохімічні зміни при дослідженні крові, виявляється не гіпер-, а гіпокапнія. Відносно новонароджених більш правильно застосовувати термін "асфіксія", що означає порушення газообміну з розвитком гіпоксії, гіперкапнії й ацидозу. Внутрішньоутробна гіпоксія — це стан, обумовлений причинами, що призводять до гострого чи повторного обмеження доступу кисню до плода або до порушення здатності плода використовувати кисень у клітинному метаболізмі. Етіологія. Для більш глибокого розуміння етіології гіпоксії плода треба згадати 4 основні типи гіпоксії. 1. Гіпоксія гіпоксична (гіпоксемія) — при зниженому насиченні крові 2. Гіпоксія гемічна. При цій формі гіпоксії знижена киснева ємність крові його руйнування (анемічна і токсична форми). В акушерській практиці найбільш часто — це залізодефіцитні анемії вагітної (при НЬ<100 г/л вже страждає плід) чи значне зменшення кількості еритроцитів у плоду (гемолітична хвороба плода при РЬ і АВО-конфліктах). 3. Гіпоксія циркуляторна (застійна) — при достатньому насиченні крові кис 4. Гіпоксія гістотоксична (тканинна) — різко знижена здатність тканин В акушерській практиці найбільш часто зустрічаються поєднання цирку-ляторної і гістотоксичної форм гіпоксії. Етіологічні фактори поділяють на передплацентарні, плацентарні і пост-плацентарні. Передплацентарні. 1. Група патологічних станів, що призводять до порушення транспорту ~ порушення оксигенації материнської крові (серцево-судинна і легенева патологія матері); - гемічна гіпоксія матері — анемії вагітних при НЬ<100г/л; - циркуляторні порушення генералізованого характеру (гіпотонія 2. Циркуляторні розлади власне в матково-плацентарному комплексі: - патологічні зміни спіральних артеріол в зоні плацентарної площадки як на - оклюзивні васкулярні порушення спіральних артеріол в зоні плацен Власне плацентарні: - первинна плацентарна недостатність внаслідок порушення розвитку і - інфекційно-токсичні ушкодження плаценти в пізні терміни вагітності;
- відшарування плаценти. - перетинання пуповини (випадіння, здавлення, обвивання, вузол); - аномалії розвитку плода (ССС, нервова система — регуляція).
За швидкістю розвитку розрізняють гостру і хронічну гіпоксію. Причини гострої гіпоксії — відшарування плаценти, пуповинні фактори, неадекватність перфузії міжворсинчатого простору материнської частини плаценти при гострій гіпотонії матері (анафілактичний шок, розриви матки) чи тетанусі матки. Всі інші перераховані вище фактори призводять до хронічної гіпоксії плода. Патогенез. Слід зазначити, що плід і в нормі розвивається в умовах низького парціального тиску О2, що у пупочній вені складає 27 мм Н§, тоді як у крові маткової артерії він дорівнює 90 мм Н&. Однак насичення крові плода киснем вище, ніж у дорослої людини (25 мл у плода і 15 мл у матері О2 на 100 мл крові). Це обумовлено підвищеним вмістом НЬ і великою його спорідненістю до О2 за рахунок фетальної фракції НЬ. Плід більш резистентний до гіпоксії, ніж доросла людина, значною мірою це визначається здатністю тканин до швидкого переключення на анаеробний шлях метаболізму. Відзначена також висока тканинна резистентність до ацидозу у плода. Виділяють три етапи реакції плода на дефіцит кисню. Порушення транспорту кисню від матері до плода веде до гіпоксемії плода, у результаті чого активізуються його компенсаторно-пристосувальні механізми {перший етап реакції плода на кисневе голодування): - зростання продукції катехоламінів, реніну, вазопресину, глюкокорти- - підвищення судинного тонусу і за рахунок цього скорочення значної - депонування крові в печінці, що полегшує системний кровообіг плода; - перерозподіл крові з переважним постачанням мозку, серця, наднир- - збільшення серцевого викиду; - зростання систолічного АТ і ЦВТ плода. Включення цих механізмів забезпечує підтримку нормальної оксигенації мозку, при цьому парціальна напруга СО2 і рН крові (> 7,25) зберігаються в межах норми. Клінічно на цьому етапі може реєструватися тахікардія плода. При тривалій гіпоксії плода чи при додатковому різкому зменшенні надходження кисню у його кровоток настає другий етап реакції плода — максимальне залучення біохімічних функціональних резервів і поява перших ознак виснаження компенсаторно-пристосувальних реакцій: - посилення анаеробного гліколізу (2 молекули АТФ) (тоді як при окис - мобілізація глікогену з депо (анаеробний глікогеноліз в печінці, серці, - активація фосфоліпаз. Слідом за посиленням віддачі кисню тканинам зменшується його споживання тканинами плода, що збільшує розвиток гіпоксії. Характерною рисою цього етапу є ацидоз крові (рН=7,20—7,24) за рахунок збільшення змісту СО2 У цей період спостерігається відходження меконію в навколоплідні води, виникає брадикардія плода, завдяки якій збільшується тривалість діастоли, що сприяє поліпшенню наповнення лівого шлуночка і підтримці сили серцевих скорочень Це дозволяє на деякий час зберегти нормальним серцевий викид і систолічний артеріальний тиск. У таких умовах мозковий кровоток ще достатній для функції органа, хоча виникає перерозподіл крові в мозку з переважним постачанням підкоркових відділів, де локалізуються життєво важливі центри. На третьому етапі адаптації плода до гіпоксії відбувається виснаження компенсаторно-пристосувальних реакцій, що веде до значного зниження напруги кисню і збільшення рСО2, розвитку і прогресуванню метаболічного ацидозу (рН<7,2). В умовах метаболічного ацидозу настає зниження судинного тонусу, підвищення проникності судинної стінки, з'являються екстравазати, периваскулярний набряк. Активуються фосфоліпази, підсилюється перекисне окислювання ліпідів, утворюються ендоперекиси і вільні радикали кисню, що ушкоджують клітинні мембрани, з'являються ділянки ішемії нервової тканини з некрозом — це вже незворотні зміни, що і призводять до загибелі плода. Діагностика Основні клінічні прояви гіпоксії плода: 1) зміна характеру серцебиття (ЧСС, зміна звучності тонів серця, 2) зміна інтенсивності рухів плода; 3) поява меконію в навколоплідних водах; 4) зміна показників КЛС, електролитного балансу. 1. Звичайна аускультація акушерським стетоскопом. 2. Кардіотокографічне дослідження плода (КТГ). Найбільш розповсюдже Структура і аналіз кардіотокограми. 1. Базальна (основна) частота серцевих скорочень (БЧСС) плода — середня величина між миттєвими значеннями ЧСС плода без врахування акцелерацій й
децелерацій. БЧСС підраховують у інтервалах через 10 хвилин. Нормальною БЧСС плода (нормокардія) вважають частоту від 120 до 160 серцевих скорочень за хвилину (2 бала), тахікардія — збільшення ЧСС плода більше 160 за хвилину (тахікардія — від 161 до 180 за хвилину — 1 бал та тахікардія від 181 за хвилину та більше — 0 балів), брадикардія — зменшення ЧСС плода нижче 120 ударів за хвилину (помірна брадикардія — від 119 до 100 ударів за хвилину — 1 бал, брадикардія 99 ударів за, хвилину та менше — 0 балів). 2. Варіабельність БЧСС характеризує реактивність симпатичної та пара 2.1 Миттєва ЧСС характеризується амплітудою. Виділяють 4 варіанти - монотонна — з відхиленнями від базального ритму до 5 ударів за хви ~ сплощена (гранично хвилеподібна, з відхиленнями від 5 до 9 ударів за хвилину; - хвилеподібна — від 10 до 25 ударів за хвилину; - пульсаційна (стрибаюча, сальтаторний ритм) — більше 25 ударів у 2.2 Частоту осциляцій оцінюють за кількістю перетинань умовної лінії 3. Акцелерації — це тимчасові зміни БЧСС, які характеризуються збіль 4. Децелерації — це тимчасові зміни БЧСС, які характеризуються змен
4.1 Спонтанні децелерації (сіір 0). Короткочасні децелерації, мають три 4.2 Ранні децелерації (сіір І). Ці децелерації починаються зразу після по 4.3 Пізні децелерації (сіір II). Характеризуються запізненням початку 4.4 Варіабельні децелерації (сіір III) — стійка форма зниження ЧСС, є Оцінка стану плода проводиться у пологах за шкалою (XV. РізЬег, 1976) (див. табл. 1). Таблиця 1
Оцінка 0 балів відображає страждання плода: 1 бал — початкові ознаки гіпоксії; 2 бали — нормальні параметри; Сума балів вказує на наявність чи відсутність порушень серцевої діяльності плода: 8—10 балів — норма; 5—7 балів — легка ступінь гіпоксії; 4 бала і менше — тяжка ступінь гіпоксії плода. 3. Біофізичний профіль плода. Містить у собі тести, що відбивають по-ведінкові реакції плода (дихальні рухи, м'язовий тонус, рухи тіла, реактивність частоти серцевих скорочень при проведенні нестресової кардіотокографії) у комплексі з показниками обсягу навколоплідних вод і ступеня зрілості плаценти. Для оцінки стану плода використовується шкала Ф. Меннінга. Б іофізичний профіль плода
Закінчення табл.
4. Ехокардіографія плода. Дослідження проводиться при використанні 5. Такі методи, як пряма і непряма електрокардіогафія плода (ЕКГ), фо- 6. Дослідження кровотоку в системі мати—плацента—плід за допомогою 7. Радіоізотопна плацентосцинтиграфія дозволяє одержати найбільш 8. Амніоскопія. 9. Оцінка кислотно-лужного стану крові передлеглої частини плода.
10. Ультразвукова фетометрія в даний час є найбільш об'єктивним мето 11. Ультразвукова плацентографія дозволяє визначити розташування пла Діагностика порушення ендокринної функції плаценти. 1. У III триместрі вагітності істотну інформацію про стан плода і фетопла- ймовірних ознак розвитку плацентарної недостатності, а на 50% і більше____ свідчить про високий ризик несприятливого перинатального результату. 2. Вміст плацентарного лактогену в крові безпосередньо відображує ен Основні напрямки лікування. Комплексний метод лікування гіпоксії плода включає оксигенотерапію, поліпшення матково-плацентарного кровотоку і реологічних властивостей крові, нормалізацію метаболічних порушень, підвищення стійкості тканин організму плода до гіпоксії: а) Лікування основної патології вагітності чи екстрагенітальної патології, б) Поліпшення матково-плацентарної гемоперфузії, у тому числі і на рівні - засоби, що поліпшують загальний матково-плацентарний кровоток, спазмолітики і судинорозширювальні (сигетин, еуфілін, (р-симпа-томіметики — партусистен, гінепрал);
- регуляція мікросудинного кровотоку (теонікол, компламін), дезагре- в) Нормалізація метаболічних процесів в організмах матері і плода: - вітамінні препарати (вітаміни групи В, С, кокарбоксилаза, метіонін, - антигіпоксанти (гутимін і амтизол (5%) А —6 мг/кг в/в на 200 мол, 10% - глюкоза — як енергетичний матеріал; - для нормалізації функцій плацентарної мембрани — есенціале; - антагоністи кальцію — ніфедипін (10 мг х 3 рази) і верапаміл (в/в 5 мг) - комплексне застосування унітіолу, аскорбінової кислоти й альфатоко- г) Застосування сорбційної детоксикації з метою видалення з організму - ентеросорбція і гемосорбція (сорбенти СКН-2М, СКН-4М, СКН-П2); д) Лазерна терапія (застосування низькоенергетичного лазерного ви - безпосереднє лазерне опромінення крові через внутрішньовенний - черезшкірне лазерне опромінення крові; - лазеропунктура на біологічно активні точки; є) Поліпшення газообміну між організмами матері і плода: - абдомінальна декомпресія; - гіпербарична оксигенація; є) Озонування трансфузійних середовищ; ж) Раціональна тактика родорозродження з урахуванням стану плода й акушерської ситуації. Необхідність у первинній реанімації в пологовому блоці виникає при народженні немовляти в стані асфіксії, частота якої в середньому складає 4% від загального числа дітей, що народилися живими. Асфіксія новонародженого є синдромом, при якому відбувається порушення газообміну, що супроводжується гіпоксією, гіперкапнією і ацидозом. Причини виникнення асфіксії можуть бути класифіковані в такий спосіб: І. Центральні причини, що супроводжуються первинним гнобленням дихальних центрів унаслідок: а) гіпоксії плода; б) незрілості ЦНС плода; в) травми ЦНС плода; г) фармакологічної депресії. II. Периферичні причини, зумовлені порушенням надходження кисню до мозку плода відразу після його народження; а) непрохідність дихальних шляхів у результаті аспірації вод, меконія, б) анатомічна чи функціональна не^рілість легень плода; в) дисфункція серцево-судинної Системи плода (уроджені вади серця, г) важка анемія плода; д) вроджені аномалії (атрезія хоан, диафрагмальні грижі і т. д.). дії знижується зміст у його крові кисцю? розвивається респіраторний і метаболічний ацидоз, що підсилює гноблення дихальних центрів, супроводжується подальшим погіршенням легеневої вентиляції, наростанням гемоди-намічних і метаболічних розладів. Асфіксія немовляти найчастіше є наслідком гіпоксії плода. Тому до моменту народження вже має місце перенапруження чи зрив адаптаційних механізмів його організму у відповідь на внутрішньоутробну гіпоксію. Ступінь асфіксії оцінюється по шкалі Апгар на першій і п'ятій хвилинах після народження. Проте, якщо на п'ятій хвилині життя оцінка не перевищує 7 балів, додаткові визначення слід проводити кожні 5 хвилин аж до двадцятої хвилини життя (остаточне рішення про неефективність реанімаційних заходів), або до дворазової оцінки у 8 та більше балів.
Більш точну інформацію про ступінь асфіксії дають показники КЛС крові новонародженого з вени пуповини відразу ж після народження. При рН
7,23—7,19 і ВЕ до 12 ммоль/л клінічно звичайно спостерігається легкий ступінь асфіксії, при рН 7,18—7,1 і ВЕ до 18 ммоль/л — середній ступінь асфіксії, при рН нижче 7,1 і ВЕ більш 19 ммоль/л — важкий ступінь асфіксії. Лікування новороджених, що народилися в асфіксії, проводиться в три етапи: 1-й — реанімація; 2-й — посиндромна інтенсивна терапія; 3-й — реабілітація. Підготовка до реанімації новонароджених при наявності високого ступеня перинатального ризику, а також при ускладнених пологах ще до народження дитини: потрібно підготувати місце і засоби для реанімації, перевірити наявність і повну готовність апаратури й інструментарію, набору медикаментозних засобів, заздалегідь включити систему обігріву реанімаційного столика і кондиціонування дихальної суміші. Оцінивши стан немовляти варто сигналізувати в палату інтенсивної терапії про необхідність включення кувеза. Особливої уваги заслуговує проблема температурного режиму. У процесі реанімації оголене немовля легко прохолоджується. Цьому сприяє і те, що в поспіху його звичайно навіть не витирають, а при випарі навколоплідних вод втрата тепла підсилюється (для випару 1 мл води втрачається близько 540 кал). Внутрішньовенне введення розчинів, температура яких не контролюється, теж сприяє охолодженню немовлят. При проведенні ШВЛ відбувається посилення втрати організмом не тільки води, але і тепла. Реанімація й інтенсивна терапія без спеціальних заходів щодо оптимізації температурних режимів супроводжується посиленням спазму периферійних судин, що збільшує ступінь ацидозу. Спонтанна гіпотермія призводить до збільшення опору судин легень і зниження активності сурфактанту, зменшує оксиге-націю, псує дію ряду препаратів, зокрема еуфіліну. Тепловіддача різко збільшується при застосуванні гелію, тому його не слід застосовувати тривалий час (максимум 7—8 хвилин, передбачивши при цьому підігрів дихальної суміші до температури тіла). Для збереження вихідної температури тіла немовлят, у тому числі і доношених, доцільне застосування контактних столиків для реанімації з підігрівом, а при проведенні ШВЛ і інгаляцій показане кондиціонування дихальних сумішей. Бажано контролювати температуру поверхні шкіри, дихальної суміші і ректальну температуру. Необхідно відзначити, що навіть при "обдуванні" обличчя немовляти киснем потрібне його кондиціонування, оскільки в області обличчя і верхніх дихальних шляхів немовлят знаходиться багато рецепторів, високочутливих до температурного фактору. Тому дитина реагує на охолодження цієї області реакцією, аналогічною загальному охолодженню, навіть у тому випадку, якщо тулуб і кінцівки його захищені від впливу холодного повітря. Раніше за первинну реанімацію новонароджених відповідав лікар акушер-гінеколог. На сучасному етапі реанімацію новонароджених повинні проводити анестезіолог разом з неонатологом. Основні компоненти реанімаційної допомоги новонародженому вдіомі як "АВС-кроки" реанімації. А. Відновлення прохідності дихальних шляхів (А—аіпуауз—дихальні шляхи). В. Стимуляція або відновлення дихання * (В—ЬгеаіЬіп£—дихання). С. Підтримання кровообігу (С—сігсиіаііоп—циркуляція, кровообіг). Етапи реанімації: 1. Забезпечення прохідності дихальних шляхів: а) відсмоктати вміст порожнини рота і ковтки з моменту народження б) продовжувати відсмоктування в "дренажному" положенні після на в) при масивній аспірації туалет проводити під контролем ларингоскопа; г) туалет закінчити відсмоктуванням умісту шлунка для попередження 2. Штучна вентиляція легень проводиться після туалету дихальних а) надати голівці новонародженого положення розгинання, для цього б) після початку ШВЛ провести аускультацію легень і переконатися в в) при неефективності ШВЛ через маску протягом 2—3 хвилин роблять г) при необхідності проводять повторні туалети дихальних шляхів і са
трубку попередньо вводять стерильним шприцом 0,5 мол 0,5% натрію чи гідрокарбонату ізотонічного розчину натрію хлориду, а потім відсмоктують; д) при неефективності ШВЛ через інтубаційну трубку в незрілих немовлят показане застосування гелієво-кисневої суміші, що містить 30% кисню, протягом 10—15 вдихів; є) при несправності апарата ШВЛ необхідно проводити подих з рота в рот, дотримуючись особливої обережності при вдмухуванні повітря в інтубаційну трубку. 3. Відновлення серцевої діяльності. При клінічній смерті, одиничних сер За відсутності ефекту 0,2 мол 0,1% р-ну адреналіну і 1—2 мол 4% р-ну натрію гідрокарбонату вводять у порожнину серця і продовжують масаж серця. Масаж серця з ШВЛ у немовлят доцільно проводити протягом 10 хв. 4. Корекція волемічних та метаболічних порушень. V. План організації заняття
VI. Основні етапи заняття А. Підготовчий етап — мотивація теми, контроль початкового рівня базових та основних знань, подача завдань для самостійної роботи. Б. Основний етап — самостійна робота студентів під контролем викладача (зовнішні методи обстеження вагітної, роділлі, аускультація, розшифрувати КТГ, якщо є можливість, показати амніоскопію, поставити діагноз, призначити лікування). Узагальнення, оцінка роботи кожного студента, зауваження щодо ходу занять з оцінкою знань студентів з питань деонтології, завдання додому (ситуаційні задачі, дані лабораторних, інструментальних, апа- ратних та інших методів дослідження, за допомогою яких можна оцінити знання студентів).
|