Основні характеристики і призначення опорного конспекту

Перш ніж розглянути основні характеристики і призначення опорних конспектів, ми розглянемо його визначення. На даний момент існує багато визначень опорного конспекту, але ми розглянемо декілька з них:

1. Під опорним конспектом розуміється особливий вид графічної наочності, що представляє собою конспективно схематичне зображення, яке відображає основні одиниці змісту навчального матеріалу.

2. Опорний конспект являє собою схематично-розгорнутий, лаконічно і чітко викладений базовий план уроку. Він включає основні схеми, малюнки, визначення, назви, прізвища, дати, причинно-наслідкові зв'язки, висновки по темі, що вивчається.

3. Опорний конспектявляє собою наочну схему, в якій відображені підлягають засвоєнню одиниці інформації, представлені різні зв'язки між ними, а так само введені знаки, що нагадують про приклади, дослідах, що залучаються для конкретизації абстрактного матеріалу.

Розглянувши визначення опорного конспекту, виділимо основні принципи складання конспекту:

- невелика кількість великих одиниць інформації, що відповідає психологічним законам короткочасної пам'яті;

-конспективно зображення досліджуваного матеріалу;
вибір оптимального варіанту вивчення теми заняття;

- логічний взаємозв'язок, послідовність подій;

- вказувати головні поняття, їх ознаки, причинно-наслідкові зв'язки, найбільш значущі особистості і факти (17).

У хорошій символічної схемою навчальний матеріал так подано, що повторення дозволяє розкрити навчальний матеріал з різних сторін, тримаючи в пам'яті всю його цілісність і стрункість.
Основні вимоги до відображення вмісту в опорному конспекті висловлені С.В. Селеменевим в журналі "Педагогічні технології" - це: лаконічність, структурованість, динамічність, образність, багаторівневість, дохідливість, відтворюваність [29]. Педагогічний досвід учителя показує, що компактність розташування навчального матеріалу, доступність для розуміння, оптимальність обсягу, словесні форми відображення матеріалу з використанням скорочених слів теж необхідні для створення опорних конспектів. Припускаємо, що створена наочна конструкція відображає метод ілюстрації, де велику роль відіграють умовні знаки і символи, зрозумілі кожному студенту і перед ним вибудовується ланцюжок економічних законів, понять і термінів.

Представлення інформації у структурно-логічній формі має ряд переваг у порівнянні з лінійно-текстовим викладом навчального матеріалу. Серед таких переваг можна виділити наступні (8).

По-перше, при лінійному побудові текстової інформації часто буває складно визначити структуру досліджуваного явища, виділити суттєві зв'язки між її компонентами. Це утруднення в значній мірі долається при заміні словесного опису оформленням її у вигляді таблиць, а краще - схем.

По-друге, таке перетворення навчального тексту представляє собою надзвичайно ефективний прийом, що активізує мислення учня.

По-третє, поряд дослідників було встановлено, що провідне ланка розумової діяльності становить особлива форма аналізу - аналіз через синтез. Ця операція становить основу більш глибокого засвоєння і розуміння навчального матеріалу шляхом його знакового моделювання.

По-четверте, використовується добре відомий в науці і на практиці спосіб схематичне візуалізації інформації. Представляється, що знання цього прийому і тим більше навик практичне володіння мовою кожним учням допоможе більш глибокого оволодіння предметом загальної психології; сприятиме формуванню більш раціональних прийомів роботи з навчальним матеріалом взагалі.

По-п'яте, в ряді психологічних досліджень виявлено, що структурування і схематизація текстової інформації є найважливішими компонентами мнемічної дії, що становить основу процесу запам'ятовування.

По-шосте, наочно-образна форма подання інформації сприяє кращому її запам'ятовуванню.

По-сьоме, як показує досвід, представлення навчальної інформації в системі структурно-логічних схем виступає досить ефективним засобом організації і активізації самостійної роботи учнів.

По-восьме, пропонована в даному посібнику форма структурування матеріалу допомагає швидше сформувати в учня цілісну картину досліджуваного предмета. Це створює основу для подальшої організації процесу засвоєння навчального предмета до необхідної глибини.

Ці обставини, на нашу думку, і підштовхують багатьох авторів до логіко-структурному способом презентації навчальних курсів. Однак, очевидно й те, що публікуються авторами схеми являють собою не остаточний, а один з можливих варіантів вирішення поставлених завдань.

По всій видимості, такого роду допомоги можуть бути корисними як при підготовці до прослуховування лекційного матеріалу студентами, так і для відновлення в пам'яті основних положень викладеного курсу. Крім того, допомоги у вигляді опорних конспектів доцільно використовувати і на практичних заняттях для контролю глибини засвоєння матеріалу. Такого роду матеріали можуть бути корисні студентам у процесі самостійної роботи і підготовки до здачі заліків та іспитів.

Робота з опорними конспектами включає в себе декілька основних підсистем:

Підсистема "Компоненти" формує структуру і образну презентацію інформації і може включати:

- опорний сигнал, як асоціативний символ, що несе певне смислове навантаження (умовно - одиниця інформації);

- опорний малюнок - умовне, схематичне, часто контурне, легко відтворюється інформації або об'єкта;

- колір - несе певне смислове навантаження (наприклад: червоний - найголовніше, новий);

- опорний блок - певна структура, взаємне розташування опорних сигналів, що містить у собі "інформацію" якоїсь частини теми;

- блок-схема - в деяких випадках декілька опорних блоків структуруються в більш об'ємну конструкцію.

Підсистема "Принципи складання" враховує наступне:
лаконічність (неприпустимість перевантаження);

- наочність;

- розмаїтість - монотонність "вимикає" увагу;

- асиметричність - враховує психологічні особливості сприйняття;

Підсистема "Алгоритм складання", призначена як для вчителя, так і для учнів (при складанні творчих опорних конспектів):

- прочитати текст;

- скласти план;

- ввести умовні позначення;

- ввести колірні позначення;

- скомпонувати в блоки;

- озвучити.

Підсистема "Класифікація" визначає типи опорних конспектів у відповідності з їх образотворчої формою, а також дидактичним призначенням. Це:

- розгорнутий

- графічний

- логічний

- смисловий (шифрований)

- текстуально-схематичний опорний конспект.

Підсистема "Дидактичне призначення" має на увазі власне застосування опорних конспектів безпосередньо у навчальній діяльності.

Також робота з опорним конспектом включає наступні характеристики:

1. Гнучкість (рухливість елементів структури проблемного модуля, можливість диференціювання та індивідуалізації, інтеграції змісту навчання; технологічна динамічність і взаємозамінність прийомів і методів навчання, системи контролю і оцінювання досягнень учнів; можливість прогнозування навчальної діяльності з урахуванням особливостей навчального матеріалу та специфіки конкретного колективу учнів);

2. Концептуальна та організаційна простота для учнів і викладача психології, яка дозволяє досягати реальних результатів у вирішенні завдань вчителя, перенесення оперативних знань, формуванні компетентності;

3. Систематична (від заняття до заняття, від теми до теми) самостійна діяльність учнів під час навчання психології, диференційована в парах, групах, індивідуально. Спеціально розроблені питання і завдання проблемного, розвивального, логічного характеру розвивають в учнів потребу в систематичній підготовці домашнього завдання, вивчення додаткової літератури, що в кінцевому підсумку формує в них такі моральні якості як відповідальність, цілеспрямованість. Підсумком цієї цілеспрямованої роботи є загальний розвиток студентів. Слід зазначити, що при традиційній системі навчання, зокрема на комбінованому занятті, елементи самостійної роботи в різних видах її організації застосовується епізодично ". [15]

Призначення опорного конспекту полягає в наступному:

- наочне подання навчального матеріалу в цілому і по частинах;
розуміння структури досліджуваного матеріалу;

- виділення головного, основного в излагаемом матеріалі;

- комплексне уявлення досліджуваного матеріалу при його повторенні;

- розвиток творчих здібностей.

Засобами вираження інформації в опорних конспектах є: малюнки, схеми, графіки, літери, цифри, слова, умовні знаки, колір, форма та інших [34].

Студент сам обирає, якими засобами вираження опорного конспекту він буде користуватися. Створюються умови для самореалізації та особистісного зростання учня, який поступово переходить до більш складної знакової системи, проявляючи творчу активність і самостійність вибору.

Дана технологія передбачає суб'єкт-суб'єктні відносини, разом зі студентами вдосконалюється і викладач, який застосовує різні типи опорних конспектів з метою кращого засвоєння учнями ЗУНов з психології.

Опорні матеріали допомагають викладачеві:

- організувати і використовувати навчальний та додатковий матеріал різного змісту, виду та форми;

- надавати студенту свободу вибору засобів і способів виконання навчальних завдань;

- аналізувати і оцінювати індивідуальні способи навчальної роботи (конспекти, схеми, таблиці, доповіді, повідомлення), які спонукають учня до усвідомлення ним не тільки результату, але і процесу своєї роботи;

-наочно уявити учням весь досліджуваний матеріал;
сконцентрувати увагу на окремих, найбільш важких місцях досліджуваного матеріалу;

-багаторазово повторювати навчальний матеріал;

-швидко, без великих затрат часу, проводити рефлексію;

-залучити до контролю батьків і створити комфортну обстановку на лекції.

Створення опорних конспектів дуже трудомістко для викладача. Йому необхідно теоретичне осмислення застосування опорних сигналів, конспектів на заняттях з психології, потім структурувати, інтегрувати, узагальнювати навчальний матеріал. Необхідний ретельний відбір опорних символів на основі - семіотики - науки про знаки, вміння складати опорний конспект для учнів на кожне заняття (30).

Ефективність застосування опорного конспекту визначається наступними чинниками:

По-перше, використання опорного конспекту допомагає студентам засвоїти основні знання про економічну теорію.

По-друге, робота з конспектами та іншими схемами, малюнками підручника сприяє розвитку економічного мислення, потреби в отриманні економічних знань.

По-третє, процес складання конспекту (на дошці і в зошити) сприяє концентрації уваги, змушує навіть не надто запопадливих і розсіяних студентів стежити за поясненням матеріалу, багаторазово повторювати його.
Нарешті, регулярно використовуючи символи, знаки, скорочення, студенти набувають навички, корисні для подальшого навчання.

По-четверте, важливо навчити студентів працювати з опорним конспектом. Для цього розроблена пам'ятка для студентів для підготовки до семінарських і практичних занять:

1. Згадайте пояснення викладача, використовуючи конспект.

2. Прочитайте заданий матеріал з навчальної книги.

3. Зістав, прочитане з конспектом.

4. Розкажіть матеріал підручника за допомогою конспекту.

5. Розкажіть матеріал без конспекту (8).

Перевагами використання даної технології у навчально-виховному процесі є створення освітнього середовища, яка допомагає самореалізації та особистісного зростання студентів. Застосовуючи при відповіді опорні матеріали, у них відпадає необхідність в одночасному виконанні декількох операцій: утримувати в пам'яті план відповіді, вести розповідь і подумки обробляти матеріал, спокійно вести діалог і т.д. Спрощується оперування новими термінами, сприяє виникненню почуття впевненості в успіху і допитливості, можливості проявити свої творчі здібності та індивідуальність.

Опорні конспекти допомагають в раціональному і економному використанні урочного і позаурочного часу для підготовки домашнього завдання, тому опорний конспект можна вважати здоров'я зберігаючим чинником. Поєднання опорного конспекту з новими інформаційними технологіями (його можна набрати на комп'ютері, створити навколо нього інфраструктуру наочної конструкції, через систему посилань до ресурсів створити навчальний сайт) сприяє більш міцному засвоєнню ЗУН.

2.2 Основні методичні вимоги до складання та використанню опорних конспектів на заняттях з дисципліни «Економічна теорія»

Відповідно до принципу системності навчання роботу викладача над створенням опорного конспекту можна розділити на три етапи:

1) Етап узагальнення;

2) Етап укрупнення;

3) Етап фіксування створеної структури змісту (18).

На першому етапі відбувається осмислення змісту матеріалу, що викладається: виявляються основні дидактичні одиниці знань (поняття, факти, явища і т.п.) і встановлюються зв'язки (логічні, асоціативні, емоційні, формальні) між ними, які, у свою чергу, є такими ж значущими дидактичними одиницями.

Другий етап передбачає укрупнення дидактичних одиниць, а третій-фіксування укрупнених дидактичних одиниць у вигляді знаково-символьних структур (концептів, фреймів, блок-схем і т.п.).

Що стосується етапу фіксування, то ряд авторів вважають, що фіксування укрупненої інформації має здійснюватися "одночасно в чотирьох кодах: мальовничому, числовому, символічному і словесному" або за допомогою всього "доступного арсеналу математичної символіки (числа, букви, формули, стрілки, геометричні фігури і т.д.) ". Однак, на нашу думку, ці підходи не мають достатньої теоретичної бази. Не можна ставити в один ряд поняття "малюнка", "числа", "символу" і "слова", бо між цими поняттями існує ієрархічна, а не формальний зв'язок. Найбільш ємне поняття ─ "символ". Не розглядаючи теологічної суті цього поняття, звернемося лише до його раціоналістичної ролі, погоджуючись, що "символ ─ найзручніший засіб концентрації знання і псіхопедагогічних імпульсів різнотипного досвіду людей".

У вітчизняній філософській думці, детально розкриває поняття "символу", є, на наш погляд, збіг термінології філософської та термінології дидактичної: "узагальнення", "впорядкована модель", "структура", "зміст" і т.п. На думку С.М. Булгакова, "символ в раціоналістичному застосуванні береться як умовний знак, абревіатура поняття, іноді цілої сукупності понять, конструктивна схема, логічний креслення; він є умовність умовностей і в цьому сенсі щось не існуюче; він прагматичний у своєму виникненні і примарний поза своїм прагматизму".

Оскільки в нашому дослідженні нас цікавлять не тільки знання, факти та явища, але і зв'язки між ними, то для нас принциповим є те, що "символ означає посередник, знак і разом з тим зв'язок". Символ, на думку Н.А. Бердяєва, є більш ємним і простішим, ніж поняття. "Де закінчується компетенція поняття, там вступає у свої права символ". Саме символ є "узагальненням з найвищою сходинкою абстракції". А ось як описує ознаки символу А.Ф. Лосєв:

"1. Символ речі дійсно є її сенс. Однак це такий зміст, який її конструює і модельно породжує.

2. Символ речі є її узагальнення. Однак це узагальнення не мертве, не пусте, не абстрактне і не безплідне, але таке, яке дозволяє повернутися до узагальнюючих речей, вносячи в них смислову закономірність.

3. Символ речі є її закон, але такий закон, який смисловим чином породжує речі, залишаючи недоторканою всю їх імпіріческую конкретність.

4. Символ речі є закономірна впорядкованість речі, проте дана у вигляді загального принципу її смислового конструювання, у вигляді породжує її моделі.

5. Символ речі є її внутрішньо-зовнішнє вираження, але оформлене відповідно до загального принципу її конструювання.

6. Символ речі є її структура, але не відокремлена або ізольована, а заряджена кінцевим або нескінченним поряд відповідних одиничних проявів цієї структури "(24).

Очевидно, що саме символічний код грає найбільш важливу роль в етапі фіксування укрупнених дидактичних одиниць. Головним дидактичним прийомом створення символу є метафоричне перенесення значення понять за подібністю. Даний принцип сформульований П.А. Флоренським і цілком застосовний в дидактиці.

Досвід показує, що найбільш ємними і одночасно легко засвоюваними графічними символами є ті, які носять архетипний характер, наприклад, символ "дерева". Відомо, що на певному етапі розвитку дитячої психіки образ древа домінує у створюваних дітьми малюнках, що виявляє особливий психологічний "тест Коха". Досвід показує, що образ дерева або його ізоморфний найбільш часто використовується школярами при виконанні проектного творчого завдання щодо самостійного створення графічного креслення укрупнених знань.

Ефективність застосування кодування інформації за допомогою графічного "генеалогічного древа" розкрив Дж. Хамблін.

Технологія опорних конспектів включає не тільки опорні схеми. Технологія визначається методикою використання опорних конспектів в різних умовах з різними дидактичними цілями - для вивчення нового матеріалу, для закріплення і вдосконалення знань, для контролю в усній, письмовій чи комп'ютерної формах.

Використовуючи великоблочну опору (концепт), опорний конспект, викладач повинен пам'ятати про те, що "студенти утримують в пам'яті 10% від того, що вони читають, 26% від того, що вони чують, 30% від того, що вони бачать, 50 % від того, що вони бачать і чують, 70% від того, що вони обговорюють з іншими, 80% від того, що засноване на особистому досвіді, 90% від того, що вони говорять (проговорюють) в той час, як роблять, 95% від того, чого вони навчають самі ".

Необхідно варіювати формами роботи з концептом (конспектом), з числа яких можна виділити основні:

-лекційне пояснення по опорному конспекту;

-перемальовування (заповнення, розфарбовування) конспекту;

-проговір по опорному конспекту біля дошки;

-проговір в парах по опорному конспекту;

-залік по опорному конспекту;

-виконання вправ за зразком з використанням опорного конспекту;

-знаходження помилок в "деформованих" опорних конспектах;
самостійне складання і захист опорних конспектів (як із застосуванням методів проектів, так і без) (27).

Опорні схеми можуть пропонуватися студентам в готовому вигляді, а можуть за завданням викладача і при наявності примірних орієнтирів складатися студентами. Учні можуть користуватися схемами під час відповіді біля дошки, а можуть і саму відповідь будувати у формі схеми. Ймовірно, опорні схеми можуть будуватися за допомогою комп'ютера. Все це розвиває уяву учнів, сприяє розвитку їх творчості.

Для правильного використання в роботі великоблочних опор студентів потрібно навчити хоча б елементарних навичок аналізу, синтезу, порівняння. Досвід роботи з опорними конспектами показує, що опорні сигнали (умовні позначення) запам'ятовуються легко, якщо вони придумані студентами. Поступове складання опор (графічне конспектування) сприяє формуванню вміння самостійно працювати з джерелами знань, розвитку пам'яті, логічного мислення, обліку індивідуальних особливостей студентів.

Складання опор, як правило, доступне всім студентам, і це підвищує мотивацію при організації колективних та групових форм роботи. Складання опорних конспектів в малих групах (4-6 студентів) ─ це один із шляхів взаємонавчання (і взаємоперевірки). Відомо, що ця форма організації діяльності найбільш ефективна і цікава для студентів. Крім того, робота з опорними конспектами дозволяє ввести елемент змагальності, що вносить в заняття динаміку і захопливість.

Особливе місце в технології концентрованого навчання займає лекційна подача укрупненого матеріалу за допомогою опорного конспекту. Вона має різні форми, але ми виділимо дві з них, які отримали найбільше поширення в практиці школи:

1) пояснення по готовому концепту із застосуванням лекційного "викладу по спіралі" (термін С. Д. Місяця);

2) евристичне розуміння нового матеріалу з з'являтимуться (або заповнюються) опорним конспектом або так званий сократична лекція з елементами методу проектів.

Новий матеріал викладач викладає на лекції як зазвичай: максимально використовує демонстраційний експеримент, технічні засоби навчання, аудіовізуальні засоби. Залежно від змісту матеріалу, складу студентів, викладач сам обирає форму роботи: лекцію, бесіду, евристичну бесіду або іншу форму первинного пред'явлення нового матеріалу. Але тут є й особливості:

По-перше, лекцію, розповідь, бесіду слід будувати відповідно до плану розташування матеріалу в опорному конспекті і його змістом. Тому викладач повинен у своїй розповіді висвітлити весь матеріал опорного конспекту. Однак за змістом оповідання викладач може бути ширше і глибше. У конспекті ж, який в кінці заняття отримає кожен студент, слід включати тільки той матеріал, який повинен бути зрозумілий і засвоєний студентами.

По-друге, після пояснення матеріалу всій групі студентів показується крупно написаний опорний конспект. Він може бути зображений кольоровою крейдою на дошці і попередньо закритий шторкою; записаний на зворотному боці повертається дошки; виконаний на фліп-чарті кольоровими фломастерами, на окремому великому плакаті або складається на дошці в ході заняття. Викладач вдруге швидко і чітко, використовуючи малюнки на опорному конспекті, повторює весь раніше викладений матеріал. Це зазвичай триває 2-3 хвилини при максимальної уваги студентів. Студент при такій формі закріплення бачить наочно весь матеріал, викладений викладачем. Він може зв'язати нерозуміння окремих моментів з конкретним словом, малюнком і тут же або на наступному занятті запитати у викладача. Йому відразу видно, що він повинен запам'ятати по даній темі. Головне в процесі викладу нового матеріалу ─ домогтися, щоб кожен студент розібрався в кожній частині конспекту, щоб не залишалося "темних плям". Так як, якщо студент не вчить матеріал, а зубрить конспект, то на семінарському чи практичному занятті, відтворюючи конспект, він зробить масу смислових помилок, особливо в малюнках. Саме тому слід домагатися розуміння матеріалу кожним студентом.

Також опорні конспекти з загальної економікм корисні і можуть використовуватися в роботі на семінарських і практичних заняттях, а також для здачі заліку або іспиту. Причому функція опорного конспекту може бути як допоміжна, так і як творча робота з розробки власних конспектів. При цьому опорний конспект може бути як стандартний, так і електронний, що розвиває здібності в узагальненні, аналізі та синтезі матеріалу, а також поліпшенні його запам'ятовування.

Розглянувши і проаналізувавши основні характеристики і складові опорного конспекту ми розробили опорний конспект по предмету загальної психології на тему "Діяльність", де максимально використовували рекомендації та напрацювання дослідників. Даний опорний конспект розрахований на 1 заняття тривалістю 1,5 години, а також для подальшого використання на семінарських та практичних занять.