Фурса С. Я.. Цюра Т. Н

Докази і доказування у цивільному процесі

яких виявилось для постановления рішення недостатньо. Тобто суд реально може надати сторонам шанс навести додаткові аргу­менти, але обом сторонам, а не одній. Саме такою ми бачимо рів­ність сторін та необхідну об'єктивність суду.

У зв'язку з тим, що свідок не є суб'єктом доказування, а відно­ситься до осіб, які відіграють допоміжну роль в процесі доказу­вання, тому із ч. 11 ст. 180 нового ЦПК необхідно виключити поло­ження про наявність у свідка ініціативи щодо повторного допиту на тому ж або на наступному засіданні за його власною заявою. Тобто з аналізу цієї норми випливає, що у свідка може з'явитись ініціатива в доказуванні, що суперечить його процесуальному становищу. Тим більше це питання є актуальним, оскільки воно суперечить процедурі допиту свідків. Так, свідки допитані судом за ч. 10 ст. 180 нового ЦПК мають бути позбавлені можливості залишатися в залі судового засідання до закінчення розгляду справи, навіть й в тому випадку коли на це буде згода сторін, ос­кільки після їх допиту допитуватимуться інші свідки, з приводу показань яких суд може допитати раніше допитаних свідків, для з'ясування причин розходжень у їхніх показанням. Отже, з поло­ження, що свідки, які були допитані судом і мали можливість бути присутніми в залі засідань до закінчення розгляду справи, випливає їхня можливість змінити зміст показань або додатково навести відомості, які були отримані при слуханні показань ін­ших свідків. Наведені варіанти поведінки свідків можна вважати негативними для встановлення реальних обставин справи. А тому вони викликатимуть певне ускладнення в реалізації наступної дії, що передбачена ч. 12 ст. 180 нового ЦПК і стосується з'ясування судом причин розходжень у показаннях свідків.

Авторами пропонується в цій ситуації докладно проаналізува­ти, що являє собою показання свідка в процесуальному значенні і ким є свідок? Показання свідка необхідно розцінювати як відо­браження в пам'яті людини певних подій або дій, що випливає із ч. 1 ст. 50 нового ЦПК, за якою свідком може бути кожна особа, якій відомі будь-які обставини, що відносяться до справи. Із ст. 181 нового ЦПК випливає, що свідок, даючи показання, може користуватись письмовими замітками в тих випадках, ко­ли його показання пов'язані з будь-якими обчисленнями та інши­ми даними, які важко зберегти в пам'яті.

Наприклад, за ініціативою суду було викликано як свідка головного бухгалтера підприємства з приводу зробленого ним роз­рахунку частки учасника товариства з обмеженою відповідаль­ністю. Вперше, коли його було викликано до суду у повістці не зазначили, що йому необхідно взяти документи на обґрунтування розрахунку. Тому при його первісному допиті було встановлено, що він не пам'ятає зробленого рік тому розрахунку і йому потрібен час для того, щоб віднайти і відновити в пам'яті цифри, з приводу яких його допитували. Наступного разу цей свідок не надав суду нормативних актів, які він застосовував при розрахунку.

Отже, з цієї ситуації випливають два запитання: по-перше, чи можна особу, в якої є письмові документи, одночасно вважати й свідком, оскільки в теорії цивільного процесу пропонується виді­ляти окремо особу, яка утримує докази;¹⁴⁸ по-друге, чи можна головного бухгалтера підприємства, яке є стороною в справі, вик­ликати як свідка.

На перше запитання складно надати однозначну відповідь через те, що статус осіб, які утримують письмові докази, в цивільному законодавстві розкривається лише частково, оскільки визнача­ється лише обов'язок і відповідальність таких осіб (ст.137 нового ЦПК). Але з приводу того положення, що відповідальність перед­бачена окремо для свідка і для особи, що утримує (має) письмові докази, можна зробити висновок про необхідність розмежування цих понять. Тому необхідно, розтлумачити поняття письмові за­мітки, "ті випадки, коли його показання пов'язані з будь-якими обчисленнями та іншими даними, які важко зберегти в пам'яті". Письмові замітки, на наш погляд, повинні бути, по-перше, неофі­ційними документами, а, по-друге, зробленими особисто свідком. У той час, коли документ вже наданий як доказ у справі, то свідок може пояснювати обставини його створення або будь-які інші відомості, пов'язані з цим документом.

Особа, що утримує (має) письмовий доказ, може допитуватись і як свідок з приводу обставин, за яких цей документ потрапив до неї. Але необхідно відокремлювати осіб, які самі виготовили (створили) документ, оскільки можливі випадки надання суду

ЧПтгфан М. Й Цивільний процес. К.: Ін Юрв, 19в7. - С 72-73.