Главная Случайная страница


Полезное:

Как сделать разговор полезным и приятным Как сделать объемную звезду своими руками Как сделать то, что делать не хочется? Как сделать погремушку Как сделать так чтобы женщины сами знакомились с вами Как сделать идею коммерческой Как сделать хорошую растяжку ног? Как сделать наш разум здоровым? Как сделать, чтобы люди обманывали меньше Вопрос 4. Как сделать так, чтобы вас уважали и ценили? Как сделать лучше себе и другим людям Как сделать свидание интересным?


Категории:

АрхитектураАстрономияБиологияГеографияГеологияИнформатикаИскусствоИсторияКулинарияКультураМаркетингМатематикаМедицинаМенеджментОхрана трудаПравоПроизводствоПсихологияРелигияСоциологияСпортТехникаФизикаФилософияХимияЭкологияЭкономикаЭлектроника






Принципи доказування





Кожна епоха розвитку суспільних відносин може характери­зуватись за різними критеріями, але для аналізу історичного роз­витку правової науки загальноприйнятою віхою є період Римсь­кої імперії. Не зважаючи на те, що різні світові культури відрізняються вагомими досягненнями в науці і відкриттями, правознавців завжди цікавить правовий бік взаємовідносин нав­коло таких відкриттів.

У цивільному процесі виникають проблеми доведення право­порушень, що зумовлені застосуванням новітніх технологій, на-


Фу рса С. Я.. Цюра Т. В.


 


Докази і доказування і/ цивільному процесі


 


приклад, випадки втрати здоров'я черва електронне ниііроміню-інший. Створення сучасних ліків може вимагати аналізу їх хіміч ного складу, наслідків застосування і це питання може постати перед судом. Отже, невпинний розвиток світової науки і техно­логій не тільки впливає на життя суспільства, а й зумовлює розви­ток правової науки. Тому вважаємо за доцільне проаналізувати історичний розвиток засобів доказування в цивільному процесі як одного із методів порівняльного аналізу та передбачається це зробити в контексті класифікації доказів на різних етапах роз­витку суспільних відносин.

Підходів до класифікації доказів у цивільному процесі з часів римського права до сучасних доктрин існує чимало. Тому авто­рами буде зосереджено увагу лише на основних з них, а також буде висловлена власна позиція стосовно різних поглядів на теорію і практику процесу доказування через особисте відношення до кла­сифікації доказів.

Так, доволі цікавою для класифікації етапів розвитку доказо­вого процесу є позиція А. Яковліва, який виділяє історичні пе­ріоди (доби), протягом яких існували різні системи доказів, а са­ме: натуральну, формальну, нову. Протягом першої доби -існувала натуральна система доказів, яка дозволяла подавати су­ду на підтвердження юридичних фактів все, що на погляд сторін чи суду могло засвідчити існування фактів. Римський процес ду­же наближався до натуральної системи, бо аж до пізнього періоду не встановив жодних правил щодо форми і системи правних дока­зів.01 У цей період, як випливає з праці Є. В. Салогубової, можна виділити такі засоби доказування: визнання, показання свідка, письмові докази, присяга, висновок фахівця.

Але не всі види доказів можуть бути прийнятними для сучасної правової системи України, оскільки такий доказ як присяга був характерним для країни, де віра була невід'ємним складовим еле­ментом життя суспільства. В посткомуністичних країнах присяга може виглядати анахронізмом, хоча як додатковий і одночасно моральний засіб впливу на правосвідомість громадян може існу­вати.

•■ Яновліе А. І Ьіпілі.нніі процес. Курс лекцій. //Український технічно-гослоларськнй інститут. Регенсбург-Мюнхен. 1948. - С 34 35.


Характерним для цього періоду і незвичним для сучасної си­стеми українського права був той аспект, що свідчити по своїй справі особа не могла, оскільки за чинним законодавством пояс­нення позивача, відповідача та третіх осіб розцінюються як засіб доказування."-' Ця обставина не співпадає навіть з доктриною запропонованих в новому ЦПК положень. Вона вже втілена в ро­сійському законодавстві і передбачає можливість позивача та ін­ших осіб, зацікавлених в результатах вирішення справи, нада­вати не пояснення як доказ, а свідчити на загальних підставах, але за власним бажанням. При цьому порівняльні аспекти вста­новлюють, що рабів в Римській імперії допитували після або в процесі катування і не зважаючи на це, довіри їх свідченням не було.*3 Сучасні технічні засоби дозволяють не піддавати особу тортурам і при цьому перевіряти свідчення за допомогою техніч­них приладів. При відповідному розвитку засобів встановлення дійсності інформації, що надається свідком, можна буде прово­дити експертизу такого об'єкту, яким є показання свідка.

Протягом наступної доби, як реакція проти безмежної кількос­ті доказів попередньої доби, повстала формальна система доказів. Вона характеризується формальним характером правил щодо форми, кількості й оцінки доказів. На підставі цих правил суд повинен був встановлювати правду способом, зазначеним в зако­ні; не тільки ініціатива суду, а й власне переконання суддів були обмежені легальними формами та формулами доказів, при чому, навіть певне, зазначене законом число доказів в очах суду й зако­ну мало перевагу перед їх достовірністю. Відсутність певних фор­мальних обставин не дозволяє суду бути легально переконаним і, навпаки, таке переконання повинно "примусово" скластись у суд­дів, як тільки мали місце всі формальні ознаки, встановлені зако-номд< (тобто певне число свідків вважалось за більший доказ, ніж писаний документ, помилка одного зі свідків при зізнанні тягла за собою уневажнеиня зізнання всіх свідків сторони). Формальна система була пануючою в середньовічних процесах Європи, в тому числі й в давньому українському процесі.


' Сологубова Е. В. Римский гражданский процесс. - М.: Городец, 1997. - С. 95. 97.

СалогуОова Ж. В. Там само. - С 1(11

14 СолоіуОова Е В. Там само. - С. Ив. 117.


Фу pea (.}/.. 11 юра Т. В.


Докази і доказування у цивільному процесі


 


Праці юристів минулого століття показали всі хиби формаль­ної системи доказін, а..і іншого боку, постій ми и рух цивілізації зробив неможливим поворот до натуральної системи доказів. То­му за новішої доби європейські країни прийняли нову систему доказів, яка далеко відійшла від формальної та натуральної сис­тем, але все ж таки прийняла деякі формальні правила, при допо­мозі яких усунула небезпеку безлічі доказів натуральної системи. Система доказів нової доби базується на таких принципах:

а) правні конфлікти між суб'єктами вирішуються судом на
підставі доказів, які подають сторони в певному порядку;
сам суд, як правило, не збирає доказів;

б) докази подаються тільки для ствердження юридичних фактів,
дій та відносин; докази не повинні торкатися права чи закону,
бо право не доводиться, лише вияснюється та виводиться (з
фактів чи дій), а закон повинен.шати суд без доказів;

в) суд базує своє рішення тільки на тому, що було вияснено та
доведено на суді шляхом вільного змагання сторін під час
процесу; суд не мас вирішувати справу на підставі тих відо­
мостей, які міг одержати поза межами судової процедури;

г) суд має повне право вільно оцінювати доказову силу поданих
сторонами фактів, рівно ж суд сам тлумачить закони й ро
бить висновки, пристосовуючи норми матеріального права
до спірних фактів."

По-суті, проведений аналіз визначає принципові питання дока­зування в різні епохи розвитку правових систем, але останнім ча­сом в юридичній науці підіймаються питання про виокремлення принципів права України "" та будь-яких юридичних процесів", що зумовлюється, на наш погляд, намаганням переглянути і сфор­мулювати концептуальні підходи до юрисдикційної діяльності. Так, у будь-який принцип юрисдикційного процесу одночасно намагаються включити і державні інтереси, і інтереси суспіль­ства, і інтереси кожного громадянина.


Можна позитивно відноситися до визначення і створення принципів діяльності або побудови правової системи, але не пого­джувати із зазначенням в законодавстві принципів за якими воно будується. Так, в ст. З ЦК закріплені загальні засади (принципи) цивільного законодавства без надання цим аспектам правового значення у врегулюванні суспільних відносин. Однак, така тен­денція повинна мати своє застосування, оскільки під законодав­ством розуміють - "систему нормативних актів, якими регулю­ються суспільні відносини"1*, а її побудова має підпорядковуватись загальним і спеціальним способам або навіть законодавчій тех­ніці". Не виключено, що згодом будуть сформульовані й прин­ципи законодавчого процесу. В такій ситуації норма закону, що міститиме принципи законодавства, буде нести лише деклара­тивний характер. Сучасна ж концепція орієнтована на те, щоб на теоретичному рівні визначити принципи доказування, які закла­дено в чинному цивільному судочинстві та пропонуються вчени­ми, а також проаналізувати шляхи їх вдосконалення. Так, в чин­ному ЦПК, а також і в новому, на відміну від інших сучасних нормативних актів, відсутня норма, яка б передбачала перелік принципів цивільного судочинства і, зокрема, процесу доказу­вання. Тому вважається доцільним на концептуальному рівні пе­реглянути шляхи розвитку процесу доказування.


В юридичній літературі не висловлено і до останнього часу вче­ними не проаналізовано принципів доказування. У цьому контек­сті вважається доцільним проаналізувати не тільки українські та російські наукові джерела, а й принципи права, що використову­ються в міжнародній практиці. У зв'язку з тим, що Україною взято курс на інтеграцію до Європейського співтовариства необ­хідно виходити при аналізі принципів доказування із принципів діяльності країн Європейського співтовариства.

У країнах-членах ЄС уніфіковано наступні основні принципи цивільного процесу: 1) принцип ефективності (доступності)


 


" Якиплш Л I linn........... nil процес. Курс лекцій. - Регеясбург-Мюнхен: Український технолога-

господарський інститут, 1948. - С. 34-36.

т Колодій А Ы Принципи права України. - К.: Юрінком Інтер, 1998. - 20вс. ■ Фурса С. Я., Фурео Є. І, Нотаріат в Україні. Теорія і практика. - К.: АСК. 2001. - 68-85.


" Шемшучтко Ю.С. Законодавство. В кн. Юрнд. енцикл. Т 2. / Українська енциклопедія імені

М. П. Бажана. - К.. 1999. - С 499. " Законодательная техника. / Под ред. Ю.А. Тихомирова. - М.: Городец, 2000. - 271с; Го

рьовий Л. С Швець М. Я. та ін. Інформатизація законотворчої, нормотаорчої, пряво.

застосовної та правоосвітньої діяльності. - К.: Парламентське видавництво. 1999. - 199г.


Фурса С. Я., Цюра Т. В.


Докази і доказування у цивільному процесі


 


порушеного судового захисту чи оспорюваного права, що запере-•пгться; 2) принцип справедливості;:<) принцип публічності (глас­ності); 4) принцип незалежності і неупередженості суду; 5) принцип розумності."10 Але розглядаються ці принципи лише через специфіку і практику діяльності Європейського суду по правах людини, зв'я­зану із застосуванням уніфікованих принципів цивільного процесу, що базуються на загальному принципі надання захисту правам гро­мадян і юридичних осіб незалежним судом. В цих принципах зосе­реджено основну увагу на тому, щоб надати особі право на захист, тобто право на звернення до суду, а не забезпечити реальність самого захисту. Таким чином, наголошується, що реалі.ний МХЯСТ може бути забезпеченим, коли в особи з'являться "важелі" захисту - дока­зи на обґрунтування її вимог. Тому, фактично, ці принципи не мо­жуть без їх адаптації розглядатись як загальні для процесу дока­зування. Наприклад, принцип доступності судового захисту розглядається лише у двох аспектах діяльності Європейського суду по правах людини, які унеможливлюють звернення до суду:


- справи по оскарженню відмови в праві на звернення до суду,

зробленого національними судами чи органами адміністра­тивної юстиції;

- претензії, що зумовлені тим, що при усій формальній доступ-

ності звернення до суду, це неможливо зробити через великі витрати чи складні процедури.

В той же час, міжнародні принципи не поширюють свою дію на сприяння громадянам в забезпеченні доказів і не зобов'язують суди до цього. Аналогічно й за іншими принципами має відповідним чи­ном тлумачитися процес доказування: принцип публічності (глас­ності) має полягати в тому, що до доказів та їх дослідження доступ повинен мати публічний характер; принцип розумності зумовлює необхідність обмежувати кількість доказів, що можуть надаватись стороною при доказуванні конкретної обставини, тощо.

Аналізуючи ж роботи українських і зарубіжних процесуаліс­тів, які присвячені принципам цивільного судочинства101 та прин-


ципам цивільного судочинства зарубіжних країн"", можна зро­бити висновки про властивість процесу доказування й інших за­гальних для цивільного процесу принципів.

Так, М.Й. Штефан вважає, що всі принципи цивільного про­цесу тісно взаємопов'язані і в сукупності складають систему. Кож­ний з принципів системи відіграє самостійну роль, характеризує галузь у цілому, окрему стадію чи окремий процесуальний інсти­тут, але між ними існують зв'язок і взаємодія, якими визначаєть­ся єдністю мети і завдань цивільного судочинства. Дія окремих принципів розкривається з урахуванням змісту інших принципів галузі права.""

Тому проаналізуємо принципи, які стосуються цивільного про­цесу в цілому і які закріплені в Конституції України: правосуддя здійснюється виключно судами (ст. 124); правосуддя здійснюють професійні судді (ст. 127); юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі (ст. 124); незалежність суддів і підкорення їх лише закону (ст. 129 Конституції); колегіаль­ність і одноособовість розгляду цивільних справ (ст. 129); законність (ст. 129); рівність всіх учасників судового процесу перед законом і судом; здійснення правосуддя тільки судом (ст. 129); національна мова судочинства (ст. 10); змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (ст. 129); гласність судового процесу та його повне фіксування тех­нічними засобами (ст. 129); доступність судового захисту у цивільних справах; обов'язковість рішень суду (ст. 129).

Ці конституційні принципи слід вважати загальними, але слід розкривати їх через призму взаємозв'язку з процесом доказу­вання як елементом цивільного процесу. Так, одним із найголов­ніших принципів слід вважати принцип здійснення правосуддя виключно судами, який доцільно об'єднати із професійністю суд­дів. Якщо говорити про професійність суддів, то в цей термін необ­хідно вкладати не тільки знання закону, а й логіку співставлення і висновків, психоаналіз, юридичні навички і життєвий досвід104,


 


'** Папкова О. А Принципы гражданского процесса s государствах члгнах Европейского союза. // Вести. Моск. унта. - Сер. 11 Ираао. -М.З. - 2000. - С. 62-77.

'•■ Селянок А, С Конституционные принципы гражданского судопроизводства. - М., 1086; Семенов В. М. Конституционные принципы гражданского судопроизводства. - М.. 1982.


"' Пучинскии Я. К. Английский гражданский процесе. Основные понятия, принципы и кисти туты. - М.,1974.

'*• Штефан М. Й Цивільний процес. - К.: 1н Юре. 1997. - С. 27. "* Кони А. Ф. Собрание сочинений. Том. 4-М.: Юридическая литература, 1967. - С. 78.


Фурса С, Я.. Цюра Т. В.


Докази і доказування у цивільному процесі


 


а також судову стику'"'. Правосуддя в цивільних справах є однією а форм державної діяльності, яка здійснюється судом шляхом роз­гляду і нирмпення в судових засіданнях цивільних справ у вста­новленому законом порядку. Таким чином, право судити, а для доказування - оцінити докази, реалізується через наділення саме професійних суддів повноваженнями дослідити всі обставини справи і прийти до певних висновків, що відображатимуться в судовому рішенні.

Принцип незалежності суддів і підкоренні їх лише закону сто­сується ролі суду у вирішенні цивільно-правових спорів, яка має здійснюватись незалежно від авторитетності органів або посадо­вих осіб, які братимуть участь у розгляді справи, що підтверджу­ється положеннями ст. 11,212 нового ЦПК. Наприклад, не зважа-ючи на авторитетність і статус депутатів Верховної Ради України, питання про дострокове припинення повноважень народного депу­тата України у разі невиконання ним вимог щодо не сумісництва депутатської діяльності з іншими видами діяльності розгляда­ються Апеляційним судом м. Києва і кожна із сторін такої справи зобов'язана довести суду ті обставини, на які вона посилається.

Таким чином, практично всі принципи цивільного судочин­ства, що закріплені в Конституції, можуть бути трансформовані в конституційні принципи процесу доказування. Авторами ж пропонується виділити лише основні, що закріплені в Конститу­ції та проаналізувати їх у контексті доказового процесу:

- принцип рівності всіх учасників судового процесу перед за-

коном і судом має процесуальне значення при розгляді ци­вільних справ і може бути розкритий на підставі загальної процедури розгляду справ, у якій, за загальним правилом, не передбачається привілеїв ні в державних, ні в інших орга­нів влади (за винятком ст. 45 нового ЦПК) в процесі дока­зування.

- принцип законності вважається доцільним розкривати сто-

совно способів отримання доказів по справі, їх надання, до­слідження і оцінки, що має здійснюватись у відповідності до законодавства.

"" Кодекс іііюфеойиоі етики судді. //Вісник Верховного Суду України. - Н>2. - 2000 р. - С. 16.


Гласність судового процесу та його повне фіксування техніч­ними засобами (ст. 129 Конституції, ст. 6 нового ЦПК, ч.і ст.197 нового ЦНК). Гласність судового процесу обов'язково має пов'я­зуватись з його повним фіксуванням технічними засобами, ос­кільки в противному разі зникатимуть будь-які докази закон­ності дій суддів і інших учасників цивільного процесу та наступного судового рішення. Так, показання свідка в судовому засіданні є доказом, який здійснює вплив на судове рішення і зано­ситись до журналу судового засідання (за новим ЦПК), але при перегляді судового рішення може знадобитись проаналізувати дослівно таке показання, що за протоколом судового засідання зробити за сучасних умов дуже складно. Тому показання свідків та інші усні процесуальні аспекти доцільно фіксувати за допо­могою технічних засобів, які забезпечуватимуть дослівний запис. Судове рішення проголошується прилюдно, однак преса і пу­бліка можуть не допускатися на весь судовий розгляд або його частину з розумінь моралі, суспільного порядку чи суспільної безпеки в демократичному суспільстві, а також, якщо це потрібно в інтересах неповнолітніх чи для захисту приватного життя сто­рін — у тій мірі, у якій це, на думку суду, необхідно, — при особ­ливих обставинах, коли гласність порушила би інтереси право­суддя10*. Тому фіксування судового процесу має здійснюватись з урахуванням також цього аспекту.

Принцип змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості має дуже важливе значення, а тому буде окремо аналізуватись в наступ­ному матеріалі у порівнянні із принципом об'єктивної істини.

До принципів, закріплених законодавством про судочинство, які одночасно відносяться до процесу доказування, авторами від­несено наступні:

- диспозитивність - випливає із вільного розпорядження осо­бою своїми процесуальними правами, але в межах закону. В ч. 1 ст. 27 нового ЦПК передбачається право осіб, що беруть участь у справі, надавати докази, але за ч. З ст. 27 та ст. 10 нового ЦПК вони зобов'язані добросовісно користуватися

"Томын Л. Харрис Л Эвсюк Л. Европейская конвенция о правах человека и Европейская социальная хартия: право и практика. - М.. 1998. - С. 202.


Фурса С. Я.. Цюра Т. В.


Докази і доказування і/ цивільному процесі


 


належними їм процесуальними правами та доводити ті об­ставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Тобто в цій ситуації особі, яка не докаже на­лежних їй прав і обов'язків іншої сторони, буде відмовлено в задоволенні позовних та інших вимог. Аналогічний прин­цип властивим и іншим країнам, наприклад, він має місце в цивільному процесуальному законодавстві Німеччини, а в теорії цивільного процесу він називається "принцип права розпорядження сторін".107

- об'єктивна істина - до останнього часу відноситься науков­
цями до принципів цивільного процесу України, хоча це
питання можна вважати спірним, що буде проаналізовано
в наступному матеріалі;

- раціональна процесуальна форма - характеризується дією
всіх принципів процесу, і передусім, законності, гласності,
усності, рівності прав та обов'язків сторін, змагальності,
диспозитивності тощо.10* В теорії принципів цивільного
процесу Німеччини цей принцип має назву принцип швид
кості, економії чи раціоналізації судового розгляду.
Він
полягає у вимозі подавати суду всі засоби оспорювання і
захисту (ствердження, заперечення, засоби доказуваним,
заперечення проти доказів) у встановлені законом процесу­
альні строки, у випадку порушення яких суд має право від­
мовити у їх прийнятті.10*

- неможливість процесуального сумісництва - закладено в п.2

ч. 1 ст. 51 нового ЦПК, але нами пропонується поширити вимоги щодо неможливості сумісництва і виділити інші аспекти цього принципу;

- безпосередність судового розгляду теоретиками цивільного
процесу пов'язується з двома аспектами"0, але нами їх
трансформовано відносно процесу доказування: безпосеред­
ність в дослідженні судом доказів і отриманні судом інфор-

'•' Даггяи А.Г. Гражданское процессуально* право Гармата. - М.: Город т. 2000. - С 39. '" Штефаи М.Й.ЦивільниП процес. - С 53.

'" Mettenheim. IVr Griindsnlz der Proie bokonomir im Zivilproie?. - Berlin, 1970. - S. 16- 17. "* Цивільне процесуальне арам України. / Під ред. В.В. Комаром. Харків: Право. 1999. - С 47-48.


маци ■ першоджерелі а також не:»мін пості складу суду, що досліджував докази і виносив рипіння;

- усність судового розгляду повинна сприяти спрощенню ци­вільної процесуальної процедури розгляду справ та зумов­лювати швидкість цивільного процесу, але для забезпечен­ня об'єктивності повинен здійснюватись звуко- або відеозапис запис ходу судового розгляду. Так, секретар судового засі­дання стенографує кожне слово, висловлене свідками та ін­шими учасниками процесу. В цьому фіксуванні видається, на наш погляд, бажане за фактичне, оскільки не врахову­ється реальних суб'єктивних факторів і здібностей конкрет­ного секретаря судового засідання, але тим самим підкрес­люється значимість цього процесу. Такий запис мас бути офіційним, доступним для всіх, у тому числі і для преси, протоколом процесу і основним письмовим матеріалом для перегляду справи у випадку апеляції до вищої судової ін­станції.1" Але більш докладно і конкретно цей принцип розкриватиметься в розділі - "Фіксування цивільного про­цесу як спосіб забезпечення доказів".

Проаналізуємо більш докладно співвідношення одних із основ­них принципів цивільного процесу і доказування, а саме: об'єк­тивної істини і змагальності. До 21 червня 2001 p., коли законом України N 2540-Ш було внесено зміни до чинного ЦПК, одним з визначальних вважався принцип об'єктивної істини, який віді­гравав на практиці дуже важливу роль. При цьому початок ре­формування принципів доказування можна пов'язувати з внесен­ня змін до ст. ЗО чинного ЦПК, що відбулось з прийняттям Закону N 27/96ВР від 02.02.96 року, але остаточно цей процес було за­вершено саме 21.06.2001 року.

Так, більшість рішень судів першої інстанції оскаржувались і в наступному скасовувались на підставі порушення вимог ст. 15 ЦПК (у редакції від 1996 р.), за якою суд був зобов'язаний вжи­вати передбачених законом заходів до всебічного, повного і об'єк­тивного з'ясування обставин справи, роз'яснювати особам, які

111 Бовотов С, В. Жигачее И. Ю. Введение в правовую систему США. - М.: Норма. 1997. С 158.








Date: 2016-02-19; view: 596; Нарушение авторских прав



mydocx.ru - 2015-2024 year. (0.022 sec.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав - Пожаловаться на публикацию