Полезное:
Как сделать разговор полезным и приятным
Как сделать объемную звезду своими руками
Как сделать то, что делать не хочется?
Как сделать погремушку
Как сделать так чтобы женщины сами знакомились с вами
Как сделать идею коммерческой
Как сделать хорошую растяжку ног?
Как сделать наш разум здоровым?
Как сделать, чтобы люди обманывали меньше
Вопрос 4. Как сделать так, чтобы вас уважали и ценили?
Как сделать лучше себе и другим людям
Как сделать свидание интересным?
Категории:
АрхитектураАстрономияБиологияГеографияГеологияИнформатикаИскусствоИсторияКулинарияКультураМаркетингМатематикаМедицинаМенеджментОхрана трудаПравоПроизводствоПсихологияРелигияСоциологияСпортТехникаФизикаФилософияХимияЭкологияЭкономикаЭлектроника
|
Принципи доказування
Кожна епоха розвитку суспільних відносин може характеризуватись за різними критеріями, але для аналізу історичного розвитку правової науки загальноприйнятою віхою є період Римської імперії. Не зважаючи на те, що різні світові культури відрізняються вагомими досягненнями в науці і відкриттями, правознавців завжди цікавить правовий бік взаємовідносин навколо таких відкриттів. У цивільному процесі виникають проблеми доведення правопорушень, що зумовлені застосуванням новітніх технологій, на- Фу рса С. Я.. Цюра Т. В.
Докази і доказування і/ цивільному процесі
приклад, випадки втрати здоров'я черва електронне ниііроміню-інший. Створення сучасних ліків може вимагати аналізу їх хіміч ного складу, наслідків застосування і це питання може постати перед судом. Отже, невпинний розвиток світової науки і технологій не тільки впливає на життя суспільства, а й зумовлює розвиток правової науки. Тому вважаємо за доцільне проаналізувати історичний розвиток засобів доказування в цивільному процесі як одного із методів порівняльного аналізу та передбачається це зробити в контексті класифікації доказів на різних етапах розвитку суспільних відносин. Підходів до класифікації доказів у цивільному процесі з часів римського права до сучасних доктрин існує чимало. Тому авторами буде зосереджено увагу лише на основних з них, а також буде висловлена власна позиція стосовно різних поглядів на теорію і практику процесу доказування через особисте відношення до класифікації доказів. Так, доволі цікавою для класифікації етапів розвитку доказового процесу є позиція А. Яковліва, який виділяє історичні періоди (доби), протягом яких існували різні системи доказів, а саме: натуральну, формальну, нову. Протягом першої доби -існувала натуральна система доказів, яка дозволяла подавати суду на підтвердження юридичних фактів все, що на погляд сторін чи суду могло засвідчити існування фактів. Римський процес дуже наближався до натуральної системи, бо аж до пізнього періоду не встановив жодних правил щодо форми і системи правних доказів.01 У цей період, як випливає з праці Є. В. Салогубової, можна виділити такі засоби доказування: визнання, показання свідка, письмові докази, присяга, висновок фахівця. Але не всі види доказів можуть бути прийнятними для сучасної правової системи України, оскільки такий доказ як присяга був характерним для країни, де віра була невід'ємним складовим елементом життя суспільства. В посткомуністичних країнах присяга може виглядати анахронізмом, хоча як додатковий і одночасно моральний засіб впливу на правосвідомість громадян може існувати. •■ Яновліе А. І Ьіпілі.нніі процес. Курс лекцій. //Український технічно-гослоларськнй інститут. Регенсбург-Мюнхен. 1948. - С 34 35. Характерним для цього періоду і незвичним для сучасної системи українського права був той аспект, що свідчити по своїй справі особа не могла, оскільки за чинним законодавством пояснення позивача, відповідача та третіх осіб розцінюються як засіб доказування."-' Ця обставина не співпадає навіть з доктриною запропонованих в новому ЦПК положень. Вона вже втілена в російському законодавстві і передбачає можливість позивача та інших осіб, зацікавлених в результатах вирішення справи, надавати не пояснення як доказ, а свідчити на загальних підставах, але за власним бажанням. При цьому порівняльні аспекти встановлюють, що рабів в Римській імперії допитували після або в процесі катування і не зважаючи на це, довіри їх свідченням не було.*3 Сучасні технічні засоби дозволяють не піддавати особу тортурам і при цьому перевіряти свідчення за допомогою технічних приладів. При відповідному розвитку засобів встановлення дійсності інформації, що надається свідком, можна буде проводити експертизу такого об'єкту, яким є показання свідка. Протягом наступної доби, як реакція проти безмежної кількості доказів попередньої доби, повстала формальна система доказів. Вона характеризується формальним характером правил щодо форми, кількості й оцінки доказів. На підставі цих правил суд повинен був встановлювати правду способом, зазначеним в законі; не тільки ініціатива суду, а й власне переконання суддів були обмежені легальними формами та формулами доказів, при чому, навіть певне, зазначене законом число доказів в очах суду й закону мало перевагу перед їх достовірністю. Відсутність певних формальних обставин не дозволяє суду бути легально переконаним і, навпаки, таке переконання повинно "примусово" скластись у суддів, як тільки мали місце всі формальні ознаки, встановлені зако-номд< (тобто певне число свідків вважалось за більший доказ, ніж писаний документ, помилка одного зі свідків при зізнанні тягла за собою уневажнеиня зізнання всіх свідків сторони). Формальна система була пануючою в середньовічних процесах Європи, в тому числі й в давньому українському процесі. ' Сологубова Е. В. Римский гражданский процесс. - М.: Городец, 1997. - С. 95. 97. ■ СалогуОова Ж. В. Там само. - С 1(11 14 СолоіуОова Е В. Там само. - С. Ив. 117. Фу pea (.}/.. 11 юра Т. В. Докази і доказування у цивільному процесі
Праці юристів минулого століття показали всі хиби формальної системи доказін, а..і іншого боку, постій ми и рух цивілізації зробив неможливим поворот до натуральної системи доказів. Тому за новішої доби європейські країни прийняли нову систему доказів, яка далеко відійшла від формальної та натуральної систем, але все ж таки прийняла деякі формальні правила, при допомозі яких усунула небезпеку безлічі доказів натуральної системи. Система доказів нової доби базується на таких принципах: а) правні конфлікти між суб'єктами вирішуються судом на б) докази подаються тільки для ствердження юридичних фактів, в) суд базує своє рішення тільки на тому, що було вияснено та г) суд має повне право вільно оцінювати доказову силу поданих По-суті, проведений аналіз визначає принципові питання доказування в різні епохи розвитку правових систем, але останнім часом в юридичній науці підіймаються питання про виокремлення принципів права України "" та будь-яких юридичних процесів", що зумовлюється, на наш погляд, намаганням переглянути і сформулювати концептуальні підходи до юрисдикційної діяльності. Так, у будь-який принцип юрисдикційного процесу одночасно намагаються включити і державні інтереси, і інтереси суспільства, і інтереси кожного громадянина. Можна позитивно відноситися до визначення і створення принципів діяльності або побудови правової системи, але не погоджувати із зазначенням в законодавстві принципів за якими воно будується. Так, в ст. З ЦК закріплені загальні засади (принципи) цивільного законодавства без надання цим аспектам правового значення у врегулюванні суспільних відносин. Однак, така тенденція повинна мати своє застосування, оскільки під законодавством розуміють - "систему нормативних актів, якими регулюються суспільні відносини"1*, а її побудова має підпорядковуватись загальним і спеціальним способам або навіть законодавчій техніці". Не виключено, що згодом будуть сформульовані й принципи законодавчого процесу. В такій ситуації норма закону, що міститиме принципи законодавства, буде нести лише декларативний характер. Сучасна ж концепція орієнтована на те, щоб на теоретичному рівні визначити принципи доказування, які закладено в чинному цивільному судочинстві та пропонуються вченими, а також проаналізувати шляхи їх вдосконалення. Так, в чинному ЦПК, а також і в новому, на відміну від інших сучасних нормативних актів, відсутня норма, яка б передбачала перелік принципів цивільного судочинства і, зокрема, процесу доказування. Тому вважається доцільним на концептуальному рівні переглянути шляхи розвитку процесу доказування. В юридичній літературі не висловлено і до останнього часу вченими не проаналізовано принципів доказування. У цьому контексті вважається доцільним проаналізувати не тільки українські та російські наукові джерела, а й принципи права, що використовуються в міжнародній практиці. У зв'язку з тим, що Україною взято курс на інтеграцію до Європейського співтовариства необхідно виходити при аналізі принципів доказування із принципів діяльності країн Європейського співтовариства. У країнах-членах ЄС уніфіковано наступні основні принципи цивільного процесу: 1) принцип ефективності (доступності)
" Якиплш Л I linn........... nil процес. Курс лекцій. - Регеясбург-Мюнхен: Український технолога- господарський інститут, 1948. - С. 34-36. т Колодій А Ы Принципи права України. - К.: Юрінком Інтер, 1998. - 20вс. ■ Фурса С. Я., Фурео Є. І, Нотаріат в Україні. Теорія і практика. - К.: АСК. 2001. - 68-85. " Шемшучтко Ю.С. Законодавство. В кн. Юрнд. енцикл. Т 2. / Українська енциклопедія імені М. П. Бажана. - К.. 1999. - С 499. " Законодательная техника. / Под ред. Ю.А. Тихомирова. - М.: Городец, 2000. - 271с; Го рьовий Л. С Швець М. Я. та ін. Інформатизація законотворчої, нормотаорчої, пряво. застосовної та правоосвітньої діяльності. - К.: Парламентське видавництво. 1999. - 199г. Фурса С. Я., Цюра Т. В. Докази і доказування у цивільному процесі
порушеного судового захисту чи оспорюваного права, що запере-•пгться; 2) принцип справедливості;:<) принцип публічності (гласності); 4) принцип незалежності і неупередженості суду; 5) принцип розумності."10 Але розглядаються ці принципи лише через специфіку і практику діяльності Європейського суду по правах людини, зв'язану із застосуванням уніфікованих принципів цивільного процесу, що базуються на загальному принципі надання захисту правам громадян і юридичних осіб незалежним судом. В цих принципах зосереджено основну увагу на тому, щоб надати особі право на захист, тобто право на звернення до суду, а не забезпечити реальність самого захисту. Таким чином, наголошується, що реалі.ний МХЯСТ може бути забезпеченим, коли в особи з'являться "важелі" захисту - докази на обґрунтування її вимог. Тому, фактично, ці принципи не можуть без їх адаптації розглядатись як загальні для процесу доказування. Наприклад, принцип доступності судового захисту розглядається лише у двох аспектах діяльності Європейського суду по правах людини, які унеможливлюють звернення до суду: - справи по оскарженню відмови в праві на звернення до суду, зробленого національними судами чи органами адміністративної юстиції; - претензії, що зумовлені тим, що при усій формальній доступ- ності звернення до суду, це неможливо зробити через великі витрати чи складні процедури. В той же час, міжнародні принципи не поширюють свою дію на сприяння громадянам в забезпеченні доказів і не зобов'язують суди до цього. Аналогічно й за іншими принципами має відповідним чином тлумачитися процес доказування: принцип публічності (гласності) має полягати в тому, що до доказів та їх дослідження доступ повинен мати публічний характер; принцип розумності зумовлює необхідність обмежувати кількість доказів, що можуть надаватись стороною при доказуванні конкретної обставини, тощо. Аналізуючи ж роботи українських і зарубіжних процесуалістів, які присвячені принципам цивільного судочинства101 та прин- ципам цивільного судочинства зарубіжних країн"", можна зробити висновки про властивість процесу доказування й інших загальних для цивільного процесу принципів. Так, М.Й. Штефан вважає, що всі принципи цивільного процесу тісно взаємопов'язані і в сукупності складають систему. Кожний з принципів системи відіграє самостійну роль, характеризує галузь у цілому, окрему стадію чи окремий процесуальний інститут, але між ними існують зв'язок і взаємодія, якими визначається єдністю мети і завдань цивільного судочинства. Дія окремих принципів розкривається з урахуванням змісту інших принципів галузі права."" Тому проаналізуємо принципи, які стосуються цивільного процесу в цілому і які закріплені в Конституції України: правосуддя здійснюється виключно судами (ст. 124); правосуддя здійснюють професійні судді (ст. 127); юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі (ст. 124); незалежність суддів і підкорення їх лише закону (ст. 129 Конституції); колегіальність і одноособовість розгляду цивільних справ (ст. 129); законність (ст. 129); рівність всіх учасників судового процесу перед законом і судом; здійснення правосуддя тільки судом (ст. 129); національна мова судочинства (ст. 10); змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (ст. 129); гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами (ст. 129); доступність судового захисту у цивільних справах; обов'язковість рішень суду (ст. 129). Ці конституційні принципи слід вважати загальними, але слід розкривати їх через призму взаємозв'язку з процесом доказування як елементом цивільного процесу. Так, одним із найголовніших принципів слід вважати принцип здійснення правосуддя виключно судами, який доцільно об'єднати із професійністю суддів. Якщо говорити про професійність суддів, то в цей термін необхідно вкладати не тільки знання закону, а й логіку співставлення і висновків, психоаналіз, юридичні навички і життєвий досвід104,
'** Папкова О. А Принципы гражданского процесса s государствах члгнах Европейского союза. // Вести. Моск. унта. - Сер. 11 Ираао. -М.З. - 2000. - С. 62-77. '•■ Селянок А, С Конституционные принципы гражданского судопроизводства. - М., 1086; Семенов В. М. Конституционные принципы гражданского судопроизводства. - М.. 1982. "' Пучинскии Я. К. Английский гражданский процесе. Основные понятия, принципы и кисти туты. - М.,1974. '*• Штефан М. Й Цивільний процес. - К.: 1н Юре. 1997. - С. 27. "* Кони А. Ф. Собрание сочинений. Том. 4-М.: Юридическая литература, 1967. - С. 78. Фурса С, Я.. Цюра Т. В. Докази і доказування у цивільному процесі
а також судову стику'"'. Правосуддя в цивільних справах є однією а форм державної діяльності, яка здійснюється судом шляхом розгляду і нирмпення в судових засіданнях цивільних справ у встановленому законом порядку. Таким чином, право судити, а для доказування - оцінити докази, реалізується через наділення саме професійних суддів повноваженнями дослідити всі обставини справи і прийти до певних висновків, що відображатимуться в судовому рішенні. Принцип незалежності суддів і підкоренні їх лише закону стосується ролі суду у вирішенні цивільно-правових спорів, яка має здійснюватись незалежно від авторитетності органів або посадових осіб, які братимуть участь у розгляді справи, що підтверджується положеннями ст. 11,212 нового ЦПК. Наприклад, не зважа-ючи на авторитетність і статус депутатів Верховної Ради України, питання про дострокове припинення повноважень народного депутата України у разі невиконання ним вимог щодо не сумісництва депутатської діяльності з іншими видами діяльності розглядаються Апеляційним судом м. Києва і кожна із сторін такої справи зобов'язана довести суду ті обставини, на які вона посилається. Таким чином, практично всі принципи цивільного судочинства, що закріплені в Конституції, можуть бути трансформовані в конституційні принципи процесу доказування. Авторами ж пропонується виділити лише основні, що закріплені в Конституції та проаналізувати їх у контексті доказового процесу: - принцип рівності всіх учасників судового процесу перед за- коном і судом має процесуальне значення при розгляді цивільних справ і може бути розкритий на підставі загальної процедури розгляду справ, у якій, за загальним правилом, не передбачається привілеїв ні в державних, ні в інших органів влади (за винятком ст. 45 нового ЦПК) в процесі доказування. - принцип законності вважається доцільним розкривати сто- совно способів отримання доказів по справі, їх надання, дослідження і оцінки, що має здійснюватись у відповідності до законодавства. "" Кодекс іііюфеойиоі етики судді. //Вісник Верховного Суду України. - Н>2. - 2000 р. - С. 16. Гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами (ст. 129 Конституції, ст. 6 нового ЦПК, ч.і ст.197 нового ЦНК). Гласність судового процесу обов'язково має пов'язуватись з його повним фіксуванням технічними засобами, оскільки в противному разі зникатимуть будь-які докази законності дій суддів і інших учасників цивільного процесу та наступного судового рішення. Так, показання свідка в судовому засіданні є доказом, який здійснює вплив на судове рішення і заноситись до журналу судового засідання (за новим ЦПК), але при перегляді судового рішення може знадобитись проаналізувати дослівно таке показання, що за протоколом судового засідання зробити за сучасних умов дуже складно. Тому показання свідків та інші усні процесуальні аспекти доцільно фіксувати за допомогою технічних засобів, які забезпечуватимуть дослівний запис. Судове рішення проголошується прилюдно, однак преса і публіка можуть не допускатися на весь судовий розгляд або його частину з розумінь моралі, суспільного порядку чи суспільної безпеки в демократичному суспільстві, а також, якщо це потрібно в інтересах неповнолітніх чи для захисту приватного життя сторін — у тій мірі, у якій це, на думку суду, необхідно, — при особливих обставинах, коли гласність порушила би інтереси правосуддя10*. Тому фіксування судового процесу має здійснюватись з урахуванням також цього аспекту. Принцип змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості має дуже важливе значення, а тому буде окремо аналізуватись в наступному матеріалі у порівнянні із принципом об'єктивної істини. До принципів, закріплених законодавством про судочинство, які одночасно відносяться до процесу доказування, авторами віднесено наступні: - диспозитивність - випливає із вільного розпорядження особою своїми процесуальними правами, але в межах закону. В ч. 1 ст. 27 нового ЦПК передбачається право осіб, що беруть участь у справі, надавати докази, але за ч. З ст. 27 та ст. 10 нового ЦПК вони зобов'язані добросовісно користуватися "Томын Л. Харрис Л Эвсюк Л. Европейская конвенция о правах человека и Европейская социальная хартия: право и практика. - М.. 1998. - С. 202. Фурса С. Я.. Цюра Т. В. Докази і доказування і/ цивільному процесі
належними їм процесуальними правами та доводити ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Тобто в цій ситуації особі, яка не докаже належних їй прав і обов'язків іншої сторони, буде відмовлено в задоволенні позовних та інших вимог. Аналогічний принцип властивим и іншим країнам, наприклад, він має місце в цивільному процесуальному законодавстві Німеччини, а в теорії цивільного процесу він називається "принцип права розпорядження сторін".107 - об'єктивна істина - до останнього часу відноситься науков - раціональна процесуальна форма - характеризується дією - неможливість процесуального сумісництва - закладено в п.2 ч. 1 ст. 51 нового ЦПК, але нами пропонується поширити вимоги щодо неможливості сумісництва і виділити інші аспекти цього принципу; - безпосередність судового розгляду теоретиками цивільного '•' Даггяи А.Г. Гражданское процессуально* право Гармата. - М.: Город т. 2000. - С 39. '" Штефаи М.Й.ЦивільниП процес. - С 53. '" Mettenheim. IVr Griindsnlz der Proie bokonomir im Zivilproie?. - Berlin, 1970. - S. 16- 17. "* Цивільне процесуальне арам України. / Під ред. В.В. Комаром. Харків: Право. 1999. - С 47-48. маци ■ першоджерелі а також не:»мін пості складу суду, що досліджував докази і виносив рипіння; - усність судового розгляду повинна сприяти спрощенню цивільної процесуальної процедури розгляду справ та зумовлювати швидкість цивільного процесу, але для забезпечення об'єктивності повинен здійснюватись звуко- або відеозапис запис ходу судового розгляду. Так, секретар судового засідання стенографує кожне слово, висловлене свідками та іншими учасниками процесу. В цьому фіксуванні видається, на наш погляд, бажане за фактичне, оскільки не враховується реальних суб'єктивних факторів і здібностей конкретного секретаря судового засідання, але тим самим підкреслюється значимість цього процесу. Такий запис мас бути офіційним, доступним для всіх, у тому числі і для преси, протоколом процесу і основним письмовим матеріалом для перегляду справи у випадку апеляції до вищої судової інстанції.1" Але більш докладно і конкретно цей принцип розкриватиметься в розділі - "Фіксування цивільного процесу як спосіб забезпечення доказів". Проаналізуємо більш докладно співвідношення одних із основних принципів цивільного процесу і доказування, а саме: об'єктивної істини і змагальності. До 21 червня 2001 p., коли законом України N 2540-Ш було внесено зміни до чинного ЦПК, одним з визначальних вважався принцип об'єктивної істини, який відігравав на практиці дуже важливу роль. При цьому початок реформування принципів доказування можна пов'язувати з внесення змін до ст. ЗО чинного ЦПК, що відбулось з прийняттям Закону N 27/96ВР від 02.02.96 року, але остаточно цей процес було завершено саме 21.06.2001 року. Так, більшість рішень судів першої інстанції оскаржувались і в наступному скасовувались на підставі порушення вимог ст. 15 ЦПК (у редакції від 1996 р.), за якою суд був зобов'язаний вживати передбачених законом заходів до всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин справи, роз'яснювати особам, які 111 Бовотов С, В. Жигачее И. Ю. Введение в правовую систему США. - М.: Норма. 1997. С 158. Date: 2016-02-19; view: 596; Нарушение авторских прав |