Главная Случайная страница


Полезное:

Как сделать разговор полезным и приятным Как сделать объемную звезду своими руками Как сделать то, что делать не хочется? Как сделать погремушку Как сделать так чтобы женщины сами знакомились с вами Как сделать идею коммерческой Как сделать хорошую растяжку ног? Как сделать наш разум здоровым? Как сделать, чтобы люди обманывали меньше Вопрос 4. Как сделать так, чтобы вас уважали и ценили? Как сделать лучше себе и другим людям Как сделать свидание интересным?


Категории:

АрхитектураАстрономияБиологияГеографияГеологияИнформатикаИскусствоИсторияКулинарияКультураМаркетингМатематикаМедицинаМенеджментОхрана трудаПравоПроизводствоПсихологияРелигияСоциологияСпортТехникаФизикаФилософияХимияЭкологияЭкономикаЭлектроника






Фурса С. Я.. Цюра Т. В. Докази і дока.іування у цивільному процесі






Докази і дока.іування у цивільному процесі


 


Формально процес доказування триває до судових дебатів, а процес доведення на протязі всього періоду розгляду справи по суті. Так, за ст. 192 нового ЦПК сторонам та іншим особам, що беруть участь у справі, надається можливість дати додаткові пояс­нення, які можуть доповнити матеріали справи і на цьому процес надання доказів і їх дослідження закінчується. Так, в ч.З даної норми йдеться про те, що суд, вислухавши додаткові пояснення та вирішивши заявлені при цьому клопотання осіб, які беруть участь у справі, постановлюс ухвалу про закінчення з'ясування обставин справи та перевірки їх доказами і переходить до судових дебатів. У судових дебатах має місце оцінка первісних пояснень, додаткових та доказів на їх підтвердження і доведення перед судом переваг позицій кожної зі сторін. Тим більше обмінюючись реплі­ками сторони зазвичай можуть надати суду останні свої доводи, а не докази.

Тому загалом процес доказування при розгляді справи в суді першої інстанції закінчується після надання додаткових пояснень (ст. 192 нового ЦПК), якщо суд не вважатиме за доцільне поверну­тись до перегляду даних свідками показань або не запропонує сто­ронам надати додаткові докази. Процес же доведення триває дов­ше, ніж процес доказування, оскільки стадія судових дебатів - це по суті саме доведення перед судом переконливості позиції кож­ною стороною, а не доказування.

Але враховуючи стадійність цивільного процесу, можна говори­ти про те, що кожне судове засідання - це також своєрідний процес забезпечення доказів, оскільки воно, як кожний юридичний процес, відрізняється комплексом процесуальних дій, прав та обов'язків суб'єктів цивільних процесуальних правовідносин, що мають фік­суватись у встановленій законом формі. Тому закінчення процесу доказування в суді першої інстанції не означає одночасного закін­чення процесів доведення та доказування, оскільки вони можуть бути продовжені при розгляді зауважень на запис у журналі судо­вого засідання, виправленні описок та арифметичних помилок, постановленні додаткового або роз'ясненні судового рішення тощо.

На цій підставі можна робити висновок про те, що кожна ци­вільна справа має продовження у зв'язку з її переглядом судом апеляційної та касаційної інстанцій, а не розпочинається заново.


Навіть той аспект, що в цивільних процесуальних правовідно­синах змінюються в цьому разі деякі суб'єкти (суд) не свідчить про розгляд нової цивільної справи, інакше після кожного судо­вого розгляду можна ставити питання про відшкодування судом пер­шої інстанції витрат, що сторони зазнали під час розгляду справи.

§ 6. Особливості процесу доказування у наказному провадженні

Вважається доцільним зупинитися на тих новітніх аспектах, що містяться в новому ЦПК. Так, заслуговує на увагу запропоно­ване в розділі II нового ЦПК наказне провадження, якому в укра­їнській юридичній літературі приділено поки що недостатньо уваги. Але це провадження має новітні для цивільного процесу ознаки, які в першу чергу зумовлюються процесом доказування.

З аналізу ст. 96 нового ЦПК можна зробити висновок, що ха­рактер вимоги визначає можливість видачі судового наказу, але це питання, на нашу думку, не зовсім просте. Не тільки характер вимоги має спричиняти видачу судового наказу, а можливість підтвердження заявленої вимоги безснірними доказами повинна впливати на владну реакцію суду у відношенні розглядуваного обов'язку боржника. Більш того, в наказному провадженні не розглядаються обставини, що пов'язані з встановленням права, а вони стосуються лише обов'язків боржника, а тому докази повин­ні бути спрямовані на безспірне підтвердження розміру боргових зобов'язань. З цього аналізу, а також враховуючи умови ст. 96, 98 нового ЦПК про обов'язок заявника стосовно доказування за­значених вимог, можна зробити висновок про те, що докази заяв­ником в наказному провадженні надаватимуться лише при звер­ненні до суду.

Аналогічним буде процес надання доказів боржником, оскіль­ки боржнику надається право оспорювати вимоги стягувача про­тягом 10 днів з дня видачі судового наказу (ч. 2 ст. 104 нового ЦПК), а за новим ЦПК має передбачатися також надання доказів на обґрунтування заперечень проти заявлених вимог. При цьому вважаємо, що необхідно боржнику надавати не тільки копію


Фурса С Я.. Цюра Т. В.

судового наказу, а й копії документів, за якими даний наказ поста­новлено, що узгоджуватиметься із ст. 120 нового ЦПК і надасть можливість боржнику обґрунтовано відповідати на вимоги заяв­ника. Таким чином, для скасування наказу необхідно надавати докази до набрання останнім законної сили, оскільки в новому ЦПК не зазначено про необхідність обґрунтування заперечень про­ти судового наказу і не вказано основних властивостей таких дока­зів, то можна прогнозувати, що достатньо будь-яких доказів. При цьому, будь-який судовий розгляд у звичному значенні публіч­ного розгляду справи для цього провадження не передбачається, як і в змісті судового наказу не передбачено мотивувальної час­тини рішений.

Отже, наказне провадження має відрізнятись такими особли­востями процесу доказування стосовно заявника як:

- докази мають підтверджувати не тільки факт настання права

вимоги стягувача, а й розмір обов'язків боржника;

- відсутність їх публічного дослідження і аналізу;
-докази, що подаються заявником повинні бути безспірними,

оскільки тільки такі докази можуть свідчити про безспір-ність стягнення та відсутність потреби в їх дослідженні;

- докази мають бути лише письмові, що випливає з п. 5 ст. 98

нового ЦПК, за яким необхідно зазначати перелік докумен­тів, які додаються до заяви;

- процес доказування для стягувача закінчується з прийнят­
тям заяви про видачу судового наказу.

При цьому російські науковці вважають, що судовий наказ не видається, якщо:

- боржник не згоден із заявленою вимогою;

- якщо встановлено наявність спору про право, який неможли-

во вирішити на підставі наданих документів."* Але з цією позицією погодитись важко, оскільки з виникнен­ням спору про право не пов'язується залишення заяви без розгляду або закриття провадження за судовим наказом. Хоча як теоретич­на гіпотеза ця позиція є слушною. Так, ст. 98 нового ЦПК можна встановити, що в наказному провадженні передбачається застосо-

'"Черемии М.А. Пріїкиліос производство • Российском гражданском процессе. // Городе» - иэдат. - М., 2001, - С. 1-і:*-144.


Докали і доказування у цивільному процесі

вувати процес доведения вимог стягувача, оскільки нимоги заяв­ника необхідно обґрунтовувати та при цьому посилатись на відпо­відний закон. В той же час для боржника недостатнім є лише ДОМ дення безпідставності вимог стягувача або заперечень, що базуються на обгрунтованості його вимог, оскільки вимагається надавати на підтвердження своїх заперечень доказе. Така позиція авторів нового ЦПК вважається не зовсім коректною, оскільки в разі наявності сумнівів у боржника у достовірності наданих доказів судовий наказ буде все одно вчинено.

Враховуючи особливості окремих категорій справ і процедуру скасування судових наказів по них (ст. 106 нового ЦПК), а також строку їх вступу в законну силу (за ст.104 нового ЦПК стягувач наділяється правом протягом десяти днів із дня отримання судо­вого наказу подати заяву про його скасування та за ст. 105 нового ЦПК ще три дні після закінчення строку на її подання, якщо у суду будуть данні про отримання копії судового наказу боржником, судовий наказ набирає законної сили і суд видає його стягувачеві для пред'явлення до виконання), доволі багато рішень помилково постановлених можуть бути виконаними. Здається, що в разі видачі судового наказу навіть при невідкладному відправленні його копії боржнику (ст. 104 нового ЦПК). що зазвичай здійсню ється поштовим відправленням, воно може потрапити до остан­нього протягом 7 днів, а тому може не залишитись часу не тільки для збирання доказів, а для вчасного повідомлення про необхід­ність скасування судового наказу. Тому фактично процес доказу­вання і доведення боржником своїх заперечень проти вимог стягу­вача необхідно стабілізувати в реальних межах, а не з моменту отримання ним копії судового наказу, яка може надійти за три дні до закінчення строку для його скасування. Якщо сторонам, які присутні при постановлені ухвали суду надається строк у 15 днів для її оскарження, то строк скасування судового наказу має трива­ти як мінімум 15 днів або 10 днів з моменту отримання відповід­ної копії наказу. Тоді у боржника з'явиться час для відповіді на заявлені вимоги. Такі стислі часові рамки, призведуть на прак­тиці до негативних наслідків, оскільки особа з поважних причин може у ці процесуальні строки своєчасно не вжити заходів перед­бачених ст.104 нового ЦПК.


Date: 2016-02-19; view: 379; Нарушение авторских прав; Помощь в написании работы --> СЮДА...



mydocx.ru - 2015-2024 year. (0.007 sec.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав - Пожаловаться на публикацию