Полезное:
Как сделать разговор полезным и приятным
Как сделать объемную звезду своими руками
Как сделать то, что делать не хочется?
Как сделать погремушку
Как сделать так чтобы женщины сами знакомились с вами
Как сделать идею коммерческой
Как сделать хорошую растяжку ног?
Как сделать наш разум здоровым?
Как сделать, чтобы люди обманывали меньше
Вопрос 4. Как сделать так, чтобы вас уважали и ценили?
Как сделать лучше себе и другим людям
Как сделать свидание интересным?
Категории:
АрхитектураАстрономияБиологияГеографияГеологияИнформатикаИскусствоИсторияКулинарияКультураМаркетингМатематикаМедицинаМенеджментОхрана трудаПравоПроизводствоПсихологияРелигияСоциологияСпортТехникаФизикаФилософияХимияЭкологияЭкономикаЭлектроника
|
Фурса С. Я.. Цюра Т. В. Докази і дока.іування у цивільному процесіДокази і дока.іування у цивільному процесі
Формально процес доказування триває до судових дебатів, а процес доведення на протязі всього періоду розгляду справи по суті. Так, за ст. 192 нового ЦПК сторонам та іншим особам, що беруть участь у справі, надається можливість дати додаткові пояснення, які можуть доповнити матеріали справи і на цьому процес надання доказів і їх дослідження закінчується. Так, в ч.З даної норми йдеться про те, що суд, вислухавши додаткові пояснення та вирішивши заявлені при цьому клопотання осіб, які беруть участь у справі, постановлюс ухвалу про закінчення з'ясування обставин справи та перевірки їх доказами і переходить до судових дебатів. У судових дебатах має місце оцінка первісних пояснень, додаткових та доказів на їх підтвердження і доведення перед судом переваг позицій кожної зі сторін. Тим більше обмінюючись репліками сторони зазвичай можуть надати суду останні свої доводи, а не докази. Тому загалом процес доказування при розгляді справи в суді першої інстанції закінчується після надання додаткових пояснень (ст. 192 нового ЦПК), якщо суд не вважатиме за доцільне повернутись до перегляду даних свідками показань або не запропонує сторонам надати додаткові докази. Процес же доведення триває довше, ніж процес доказування, оскільки стадія судових дебатів - це по суті саме доведення перед судом переконливості позиції кожною стороною, а не доказування. Але враховуючи стадійність цивільного процесу, можна говорити про те, що кожне судове засідання - це також своєрідний процес забезпечення доказів, оскільки воно, як кожний юридичний процес, відрізняється комплексом процесуальних дій, прав та обов'язків суб'єктів цивільних процесуальних правовідносин, що мають фіксуватись у встановленій законом формі. Тому закінчення процесу доказування в суді першої інстанції не означає одночасного закінчення процесів доведення та доказування, оскільки вони можуть бути продовжені при розгляді зауважень на запис у журналі судового засідання, виправленні описок та арифметичних помилок, постановленні додаткового або роз'ясненні судового рішення тощо. На цій підставі можна робити висновок про те, що кожна цивільна справа має продовження у зв'язку з її переглядом судом апеляційної та касаційної інстанцій, а не розпочинається заново. Навіть той аспект, що в цивільних процесуальних правовідносинах змінюються в цьому разі деякі суб'єкти (суд) не свідчить про розгляд нової цивільної справи, інакше після кожного судового розгляду можна ставити питання про відшкодування судом першої інстанції витрат, що сторони зазнали під час розгляду справи. § 6. Особливості процесу доказування у наказному провадженні Вважається доцільним зупинитися на тих новітніх аспектах, що містяться в новому ЦПК. Так, заслуговує на увагу запропоноване в розділі II нового ЦПК наказне провадження, якому в українській юридичній літературі приділено поки що недостатньо уваги. Але це провадження має новітні для цивільного процесу ознаки, які в першу чергу зумовлюються процесом доказування. З аналізу ст. 96 нового ЦПК можна зробити висновок, що характер вимоги визначає можливість видачі судового наказу, але це питання, на нашу думку, не зовсім просте. Не тільки характер вимоги має спричиняти видачу судового наказу, а можливість підтвердження заявленої вимоги безснірними доказами повинна впливати на владну реакцію суду у відношенні розглядуваного обов'язку боржника. Більш того, в наказному провадженні не розглядаються обставини, що пов'язані з встановленням права, а вони стосуються лише обов'язків боржника, а тому докази повинні бути спрямовані на безспірне підтвердження розміру боргових зобов'язань. З цього аналізу, а також враховуючи умови ст. 96, 98 нового ЦПК про обов'язок заявника стосовно доказування зазначених вимог, можна зробити висновок про те, що докази заявником в наказному провадженні надаватимуться лише при зверненні до суду. Аналогічним буде процес надання доказів боржником, оскільки боржнику надається право оспорювати вимоги стягувача протягом 10 днів з дня видачі судового наказу (ч. 2 ст. 104 нового ЦПК), а за новим ЦПК має передбачатися також надання доказів на обґрунтування заперечень проти заявлених вимог. При цьому вважаємо, що необхідно боржнику надавати не тільки копію Фурса С Я.. Цюра Т. В. судового наказу, а й копії документів, за якими даний наказ постановлено, що узгоджуватиметься із ст. 120 нового ЦПК і надасть можливість боржнику обґрунтовано відповідати на вимоги заявника. Таким чином, для скасування наказу необхідно надавати докази до набрання останнім законної сили, оскільки в новому ЦПК не зазначено про необхідність обґрунтування заперечень проти судового наказу і не вказано основних властивостей таких доказів, то можна прогнозувати, що достатньо будь-яких доказів. При цьому, будь-який судовий розгляд у звичному значенні публічного розгляду справи для цього провадження не передбачається, як і в змісті судового наказу не передбачено мотивувальної частини рішений. Отже, наказне провадження має відрізнятись такими особливостями процесу доказування стосовно заявника як: - докази мають підтверджувати не тільки факт настання права вимоги стягувача, а й розмір обов'язків боржника; - відсутність їх публічного дослідження і аналізу; оскільки тільки такі докази можуть свідчити про безспір-ність стягнення та відсутність потреби в їх дослідженні; - докази мають бути лише письмові, що випливає з п. 5 ст. 98 нового ЦПК, за яким необхідно зазначати перелік документів, які додаються до заяви; - процес доказування для стягувача закінчується з прийнят При цьому російські науковці вважають, що судовий наказ не видається, якщо: - боржник не згоден із заявленою вимогою; - якщо встановлено наявність спору про право, який неможли- во вирішити на підставі наданих документів."* Але з цією позицією погодитись важко, оскільки з виникненням спору про право не пов'язується залишення заяви без розгляду або закриття провадження за судовим наказом. Хоча як теоретична гіпотеза ця позиція є слушною. Так, ст. 98 нового ЦПК можна встановити, що в наказному провадженні передбачається застосо- '"Черемии М.А. Пріїкиліос производство • Российском гражданском процессе. // Городе» - иэдат. - М., 2001, - С. 1-і:*-144. Докали і доказування у цивільному процесі вувати процес доведения вимог стягувача, оскільки нимоги заявника необхідно обґрунтовувати та при цьому посилатись на відповідний закон. В той же час для боржника недостатнім є лише ДОМ дення безпідставності вимог стягувача або заперечень, що базуються на обгрунтованості його вимог, оскільки вимагається надавати на підтвердження своїх заперечень доказе. Така позиція авторів нового ЦПК вважається не зовсім коректною, оскільки в разі наявності сумнівів у боржника у достовірності наданих доказів судовий наказ буде все одно вчинено. Враховуючи особливості окремих категорій справ і процедуру скасування судових наказів по них (ст. 106 нового ЦПК), а також строку їх вступу в законну силу (за ст.104 нового ЦПК стягувач наділяється правом протягом десяти днів із дня отримання судового наказу подати заяву про його скасування та за ст. 105 нового ЦПК ще три дні після закінчення строку на її подання, якщо у суду будуть данні про отримання копії судового наказу боржником, судовий наказ набирає законної сили і суд видає його стягувачеві для пред'явлення до виконання), доволі багато рішень помилково постановлених можуть бути виконаними. Здається, що в разі видачі судового наказу навіть при невідкладному відправленні його копії боржнику (ст. 104 нового ЦПК). що зазвичай здійсню ється поштовим відправленням, воно може потрапити до останнього протягом 7 днів, а тому може не залишитись часу не тільки для збирання доказів, а для вчасного повідомлення про необхідність скасування судового наказу. Тому фактично процес доказування і доведення боржником своїх заперечень проти вимог стягувача необхідно стабілізувати в реальних межах, а не з моменту отримання ним копії судового наказу, яка може надійти за три дні до закінчення строку для його скасування. Якщо сторонам, які присутні при постановлені ухвали суду надається строк у 15 днів для її оскарження, то строк скасування судового наказу має тривати як мінімум 15 днів або 10 днів з моменту отримання відповідної копії наказу. Тоді у боржника з'явиться час для відповіді на заявлені вимоги. Такі стислі часові рамки, призведуть на практиці до негативних наслідків, оскільки особа з поважних причин може у ці процесуальні строки своєчасно не вжити заходів передбачених ст.104 нового ЦПК.
|