Главная Случайная страница


Полезное:

Как сделать разговор полезным и приятным Как сделать объемную звезду своими руками Как сделать то, что делать не хочется? Как сделать погремушку Как сделать так чтобы женщины сами знакомились с вами Как сделать идею коммерческой Как сделать хорошую растяжку ног? Как сделать наш разум здоровым? Как сделать, чтобы люди обманывали меньше Вопрос 4. Как сделать так, чтобы вас уважали и ценили? Как сделать лучше себе и другим людям Как сделать свидание интересным?


Категории:

АрхитектураАстрономияБиологияГеографияГеологияИнформатикаИскусствоИсторияКулинарияКультураМаркетингМатематикаМедицинаМенеджментОхрана трудаПравоПроизводствоПсихологияРелигияСоциологияСпортТехникаФизикаФилософияХимияЭкологияЭкономикаЭлектроника






Екзистенція





Правова філософія - це не другорядна дисципліна, яка має за мету звичайне міркування, швидше за все вона є нер­вом, який використовується для розду­мів про право.

Рональд Дворкін

Що є первинним у праві - есенція чи екзистенція, сутність чи існування? Ця проблема в різних її модифікаціях (ідея - догма, на­лежне - суще, матеріальне - процесуальне, права - обов'язки) гос-

1 Котельников А. Философия права как самостоятельный предмет юридического фа­
культета // Наблюдатель, год ХП. -1893. - Июнь. - С. 73.

2 3 першого року заснування університету Франца Иосифа в м.Чернівці (у 1875 році це
був значний адміністративний, господарський і культурний центр тодішньої Австро-
Угорської імперії) на юридичному факультеті почав читатися курс філософії права (цив.
Георгіца А.Ї., Марчук В.П., Никифорак М.В., Пацурківський П.С. Юридичний факультет
Чернівецького університет. (Історичний нарис) // Ерліхівський збірник. Вил. 2. - Чернівці,
1995. - С. З, 11). Це повністю відповідало давній традиції викладання з кафедри фундамен­
тальної філософсько-правової науки, розпочатої ще 1661 року в Гейдельберзькому універси­
теті С.Пуфендорфом. (Через деякий час там же викладав свою концепцію філософії права
Гегель). Поступово філософія права стала обов'язковою для майбутніх юристів навчальною
дисципліною в більшості університетів світу (цив. Чижов Н.Е. Энциклопедия и философия
права в германских и австрийсских университетах. Вып. 1. - Одесса: Тип. П.А.Зелеиого, 1882;
Дженхиле Ф. О роли философии права в изучении юриспруденции в Италии // Государство и
право. -1995. - № 1. - С. 132-137; Кузнецов Э.В. Философия права в России. - Москва: Юри-
дическая литература, 1989. - С. 12-26).

Через 120 років з дня заснування у Чернівецькому університеті на юридичному та філо­софському факультетах знову розпочалося читання курсу філософії права. В університеті сподіваються конструктивно розв'язувати "спір філософського факультету з юридичним" (див. Кант И. Спор факультетов // Кант И. Собр. соч. в 8-ми томах. Т. 7. - Москва: Чоро, 1994. - С. 95), спільними зусиллями розкривати глибинні аспекти взаємодії філософії і права.


202

тійно турбує теоретиків і філософів права.1 Способи її практичного,!
розв'язання, набувши форми тенденції, стали основою сучасних.]
типів національно-правових систем - романо-германської, англо-|
саксонської та ін. Це означає, що дана проблема не тільки філо-і
софсько-академічна. її постійне розв'язання є специфічною фор-1
мою існування права. j

Чим є право для людини і ким є людина для права? Якщо право| - умова свободи, то чому воно так неохоче виконується, а правовий! нігілізм став чи не найбільш поширеним явищем нашого життя?! Якщо право протистоїть людині, то як подолати його, щоб не втра-І тити саму людину, а не тільки суспільство і цивілізацію? Що може] людина без права і що є право людини? Право є сутністю людини чи ) воно нав'язане їй суспільством ззовні? Коли право - сутність, то як^ зрозуміти жахливі форми його існування? Коли право - існування, то і чому без нього ми не можемо реалізувати свою сутність?

-• Право як буття-в-собі

Людина з'являється з небуття, і першим її станом є заціпенін­ня - їй протистоїть світ як загроза вигнання в небуття. Крик є пер­шим виявом страху людини перед світом.3 Але буття зустрічає лю­дину не просто як таке, яке само собою є. Буття постає перед лю­диною як право, право буття. Вони тотожні, нерозрізненні. Кожен предмет, кожна ситуація диктує, нав'язує суворо визначений спосіб

Див. праці західних авторів: Cohn G. Existentialism and Legal Sciens. - N Y 1967-Maihofcr W. Seinund Recht - Frankfurt a/M, 1954; Miffler M. Die ontologische Problematik des Naturrecnis // Die ontologische Bergundung des Rechts / Hng! von Arth, Kauimann. - Bad Horn- ■ burg von derHohe, \96S\Idem. ExistenzphildsopliieimgeistigenLebenderGegenwart. Geidelbergs 1958; Fechner E. Rechtsphilosophie. Tubingen, 1956; Kdsen H. ExistenzialisiHus in der Rehtsvnssensohaft? // Archiv fur Reohts und Sozialphilosophie. - 1957. - XLE - № 2; Thyssen J. Staat und Recht in der Existenzphilosophie // Archiv fur Rechts- und Sozialphilosophie. - 1954. -XLX -N 1.

У радянський період критиці екзистенціального розуміння права спеціально були при­свячені такі праці: Желгова ВЛ. Экзистенциализм и кризис буржуазной философии права // Вопросы философии. - 1968. - № 12; її ж: Философия и буржуазное правосознание. - Москва, 1977;.Штатский А. Вопросы законности в свете экзистенциализма // Советское право - К 1968. - № 9,- С. 92-95; Пешка В. Экзистенциалистская философия права // Против современ­ной правовой идеологии империализма. - Москва, 1962; Туманов В.А. Буржуазная правовая идеология. К критике учений о праве. - М: Наука, 1971. - Гл. V, § 6 "Экзистенциализм в пра­ве. - С. 360-366; Четверний В.А. Современные концепции естественного права. - М.: Наука, 1988. - Гл. 2, § 4 "Экзисгенционалистское направление". - С. 71-85; Шаргородский МД, Философия экзистенциализма и буржуазная теория права // Советское государство и право. -1958. - Ns о.

2 Див.: Давид Р., Жоффре-Спинози К. Основные правовые системы современности -Москва: Международные отношения, 1996. - С. 9-10,18-28.

Гроф С. За пределами мозга. Рождение, смерть и трансценденция в психотерапии. - М.. 1992. — С. 78-101.


поведінки, неприйняття котрого загрожує небезпекою небуття. Той, хто не приймає правил цього світу, світом знищується. Тому світ - це право і правила цього світу. Буття - це право буття. Буття - це право, а право і є буття. Неприйняття права тотожне збільшен­ню небуття. Неправо і є небуттям. Міцно влаштований у цьому сві­ті той, хто сповна прийняв право цього світу. Але є право і право, Буття, тотожне з правом, не відразу розкриває своє право. Спочатку воно постає як буття-в-собі,2 якому тотожне право-в-собі. Тому не всяке право, яке нам здається правом, є автентичним правом буття. Ч^бто-густо за право ми приймаємо неправо, і замість зростання буття ми збільшуємо своє ніщо. Ніщо-право завжди переслідує нас. Воно є формою довічної боротьби небуття з буттям. Полем цієї би­тви є людина. Ніщо-право - це ілюзія найкоротшого шляху до роз­ширення буття, тому людина спокушається ним, насправді потрап­ляючи у пастку небуття. Досвід розчарування й неуспіху спонукає до висновку, що дійсне право не завжди відкрите людині, а буття не зовсім сприятливе для неї, більше того, протистоїть їй як щось масивне, нездоланне і визначальне. Первинне право цього буття зв'язує мене, перетворює в das Man, у річ, і я зможу стати вільним, якщо підкорюся цьому праву речей, якщо сам стану річчю і воно стане моїм правом. Злякавшись масивності буття, людина сама стає інертною масивністю і, в такий спосіб, злившись із буттям, заспо­коюється ілюзією дійсного буття. Однак ілюзія - це завжди тимча­сове заспокоєння. Ілюзія постійно турбує свідомість своєю недійс­ністю. Тому саме турбота і страх є основним станом недійсної лю­дини Страх дає реакцію агресивності як форми самозахисту: якщо моє право речей дає мені можливість житий існувати, то воно і є дійсним правом, а ваше вище право не тільки підтверджує вашу очевидну незахищеність, але й протистоїть моєму праву, послаб­лює його і тому підлягає знищенню.

1 Феноменологічний аналіз "права буття" здійснено у працях відомого західного дослід­
ника Р.Марчича. Див.:MarckR.Rechtsphilosophie. -Freiburgі.Вг., 1969. -S. 114,128ff.

2 Хоча категорії буття-в-собі, буття-для-себе, бутгя-для-інших досить грунтовно розроб­
лялись у філософських конструкціях Канта, Фіхте, Шеллінга, Гегеля, Гайдеггера, Сартра,
проте Д. Лукач констатує: "Поставивши завдання правильного опису та оцінки ролі та функ­
ції категорій буття-в-собі та буття-для-нас у дезантропоморфічному та антропоморфічному
відображенні дійсності, передусім не слід забувати, що їх іеторико-монографічна характерис­
тика... в теперішній час ще повністю відсутня. До цієї складності додається й інша, а саме
особливе місце цих категорій. Вони належать до числа первинних елементів будь-якої карти­
ни світу, так що ні в житті, ні в науці чи мистецтві неможливо уявити собі ніякого акту, зміс­
том котрого слугувало б практичне чи теоретичне ставлення людини до зовнішнього світу і
котрий не грунтувався б мисленно чи чуттєво на тій чи іншій концепції бутгя-в-собі і бутгя-
для-нас (хоча, можливо, і не усвідомлюваній)". (Лукач Д Своеобразие эстетического. В 4-х т.
Т.З. - М.: Прогресе, 1986. - С.239. Див. гл.13 цієї праці: "Бытяе-в-себе, бытие-для-нас, бытие-
для-себя". - Там само. - С. 239-263,284-291).


Право-das-Man не може не бути агресивним. Адже попереду беззахисність і ризик, здатні руйнувати те, що вже наявне й закріп­лене в бутті, позаду - загроза небуття і тотального ніщо. Людина das Man - це жахлива ситуація краю буття перед прірвою ніщо, це максимум ніщо і мінімум буття. Саме екзистенція періодично жа­хає людину ризиком і прірвою, піднімає завісу її реального місця в бутті, знову і знову повертає до первинного стану заціпеніння. То­му право-das-Man протистоїть екзистенції. Це саме те право, яке пов'язують з недійсним існуванням людини. Екзистенція помирає в такому праві. Тут пересічність починає і перемагає. Але ця пере­мога тотожна смерті. Смерть і ніщо є стихією буття на рівні das Man. Небуття - це така ж хвороба буття, як і буття - своєрідна хвороба небуття. Вони постійно намагаються вилікуватись одне від одного. Небуття завжди ревниве до буття. Вислизнувши з не­буття, людина не звільняється від нього повністю, небуття постійно переслідує людину, бореться з нею і, врешті-решт, все одно її перемагає і знову поглинає в собі. Право-das-Man так і не забезпечило дійсної свободи. Воно залишилося правом-у-собі. Людина, опинившись у світі речей, змушена була прийняти право цього світу і сама стати річчю. Але річ є завжди річ-у-собі, вона ніколи не може стати річчю-для-себе. Тому й людина, прийнявши право-das-Man, залишається людиною-в-собі, зливається з бут-тям-у-собі і перестає бути людиною, перетворюється в ніщо. Злиття з буттям-у-собі це зрада екзистенції. Право-das-Man є першим правом буття, яке лише відділяє його від небуття, але во­но не є первинним правом, воно є а-, поза- і антиекзистенціальним правом. "А"-, тому що без, "поза"-, тому що уникає її, тоді як "анти"-, тому що видає себе за основне і протистоїть екзистенції.

Буття ієрархійне, як і його право. Воно завжди тотожне саме собі тим, що воно є, і водночас воно різне на різних своїх рівнях.1 Боротьба буття й ніщо результується в закріпленні позицій. Збіль­шення буття зменшує ніщо, демаркація невидима, але вона є і вона рухлива. Тому ніщо також ієрархійне, як і буття. Ієрархія ніщо по­чинається в бутті, а ієрархія буття починається в ніщо. Ніщо почи­нається як ніщо-буття, а закінчується як ніщо-Ніщо. Буття почина­ється як буття-ніщо, а зікінчується як буття-Буття.

Кожен рівень буття характеризується своїм правом, яке закрі­плює співвідношення буття і ніщо. Право вищого ступеня не може бути реалізоване на нижчому рівні, більша сила ніщо придушує


буття, перетворює право в неправо,1 а на вищому рівні більша сила буття перетворює ніщо в повне ніщо і тим ще збільшує свою силу. Водночас і на нижчому рівні мінімальне буття підтримується енер­гією і світлом буття-Буття.

Право є правом, коли воно пов'язане з буттям, відсутність бут­тя нівелює й право. Тому навіть у праві-das-Man, де панує стихія ніщо, є іскра буття-Буття, є можливість перетворення права-в-собі на право-для-себе. Сам факт існування людини свідчить, що буття-в-србі може перетворюватись у буття-для-себе. Людина стає річчю ягііпосіб самозахисту від світу речей. Але річ не протистоїть речі, лише людина протистоїть речі і тим фундаментально свідчить, що вона - не річ. Ставши річчю, людина ніби причаїлася, вичікуючи можливість стати людиною. Коли самозатаювання затягується, за­лякане масивністю das Man, воно перетворюється або в злобу на світ речей, що проявляється в періодичних вибухах їх знищення, або набуває форм активного самовиправдання, виправдання права речей, права- das-Man як свого права і як єдино істинного права. Так річ поглинає людину, перетворює її в ніщо. Річ не відпускає людину, навіть коли людина перестає бути річчю. Затаєність люди­ни у світі речей є станом людини-у-собі, постійною напруженістю, готовою розрядитися в революцію людини-для-себе, чи ентропійне розсіяння в тотальному ніщо. Перетворення людини-у-собі в люди­ну-для-себе передбачає зміну типів існування, а отже зміну типів права, котрим воно визначається. Право-буття-в-собі має бути за­мінене правом-буття-для-себе.

Право як буття-для-себеу'

Право речі не відкидається з переходом^ до права людини. Але тепер людина визначає долю речі, а не річ - долю людини. Перехід до нового рівня буття не здійснюється раптово, це завжди подолан­ня, інколи криза, трагедія, смерть. Збільшення життя завжди є більша загроза смерті. В людині буття-в-собі переходить у буття-для-себе. Людина і є буттям-для-себе. Масивне, зовнішнє право-буття-в-собі, нав'язане мені, яке я змушений приймати, у праві-буття-для-себе перетворюється на моє право. У праві-бутгі-ддя-себе людина повертається сама до себе, стає вільною, свобода зно­ву, чи тільки тепер, стає її сутністю. Своєю діяльністю і розвитком людина сама породжує і здобуває своє право.


 


1 "Різні ввди були, - вказує Гегель, - вимагають або містять кожен овій особливий вид опосередкування" (Гегель. Наука логики. В 3-хт. Т. 2. - Москва: Мысль, 1971. - С. 113).


1 Звідси знаменитий принцип римського права "Sununum jus, sunima injuria" (Вище право - вища несправедливість).


206

Вільний саморозвиток людини є сутністю права-буття-для-себе. Цей саморозвиток не є прямим і гладким, він суперечливий і нелінійний, тому що ніщо і на цьому рівні має свої права. Людина, стаючи людиною, завжди під загрозою провалу в ніщо. В бутті-для-себе це більш імовірно, ніж у бутгі-в-собі, де ніщо є основою мого життя і провалитися можна тільки в людину. Буття-для-себе - це ризик і відчайдушність, а самореалізація - це основний закон права-бутгя-для-себе. Людина як буття-для-себе починає свою самореалі-зацію ще на рівні світу речей. Усвідомивши, що річ є умовою її розвитку, вона намагається опанувати нею і на це витрачає майже всі свої сили: Річ, завдяки своїй масивності й непіддатливості, з засобу перетворюється на мету, і людина, потрапляючи в цю паст­ку, з буття-для-себе провалюється в буття-в-собі, Право-буття-для-себе диктує свій закон, де річ не має визначального впливу. Це за­кон людини, а не речі. Він вказує як людині стати людиною, і коли на рівні буття-для-себе вживають закони буття-в-собі, вони почи­нають знищувати в людині людину, стають ніщо людини і вона знову віддаляється сама від себе.

Буття-для-себе - це буття неповноти. Воно хоче бути саме для себе, тому що йому мало самого себе таким, яким воно є. Для буття-в-собі достатньо того, що воно просто є. Недостатність себе застав­ляє бути для себе. Потреба самореалізації свідчить про голод нереа-лізованості. Буття-для-себе визначає умови реалізації, але не забез­печує самої реалізації. Право-буття-для-себе - це право свободи. Свобода ж має бути реалізованою. Нереалізована свобода перетво­рюється в муку, стає несвободою. Людина як буття-для-себе це не­повнота і тому вона змушена бути для себе, щоб стати повнотою. Свобода - єдиний засіб, який надається їй для цього, іншого вибору немає, тому людина не вільна у своїй свободі, вона змушена бути свободною, як кажуть екзистенціалісти, приречена на свободу. "Свобода людини,/СГііисав Сартр, - передує її сутності і є умовою можливості останньої". Примусова свобода це наслідок присутності й втручання буття-в-собі в буття-для-себе, Тому право-буття-для-себе хоч і призначене забезпечити свободу, але шляхом її часткової обмеженості. Тут право балансує, вишукуючи оптимальну межу мі­німальної несвободи, яку людина має віддати буттю-в-собі, щоб за-пезпечити собі максимальну свободу буття-для-себе. В тенденції людина розглядає "буття-для-себе як нігілювання буття-в-собі".


Примушена свободою шукати своєї повноти, саме через при­мусову свободу людина сягає дійсної свободи. В свободі і через свободу людина стає вільною. Динаміка екзистенціалів складає внутрішній механізм свободи, тому свобода - це шлях її екзистен­ціального пізнання. Буття-для-себе - це пошук шляхів до себе, на яких завжди існує загроза загубитися. Право-буття-для-себе від­криває всі ці шляхи, але не гарантує вірного вибору свого власного. Так само, як раніше на шляху до себе людина натикалася на річ, тепер їй на перешкода стала інша людина.1

Date: 2015-06-05; view: 516; Нарушение авторских прав; Помощь в написании работы --> СЮДА...



mydocx.ru - 2015-2024 year. (0.006 sec.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав - Пожаловаться на публикацию