Справедливістьі права

обгрунтує свої умови філософськими аргументами. В на­ступній частині цього есе я спробую змалювати хоча б най­головніші обриси цієї глибшої теорії. Я виокремлю три еле­менти поверхневого шару аргументації, що міститься в кни­зі Ролза,— техніку рівноваги, соціальний договір і саму вихідну позицію,— та спробую з'ясувати, які з різноманіт­них звичних філософських принципів чи позицій представ­лені ними.

Однак перш за все я повинен сказати ще декілька слів про хай і неточну, але захоплюючу ідею Ролза про те, що принципи цієї глибшої теорії основоположні для нашої мо­ральної здатності. Цю ідею можна витлумачити на різних рівнях глибини. На найменшій глибині вона може означати, що принципи, які підтримують вихідну позицію як засіб для розмірковування про справедливість, дістали настільки значне поширення і так мало ставляться під сумнів у кон­кретній спільноті, для якої призначена книга Ролза, що дана спільнота не може відкинути ці принципи, не змінивши фундаментальним чином свої схеми міркувань та аргумен­тації щодо політичної моралі. На найбільшій глибині вона може означати, що ці принципи є природними категоріями моралі, притаманними всім людям, закарбованими в їхній нейтральній структурі, так що якщо людина відкине ці при­нципи, це означатиме, що вона водночас взагалі позбавила себе здатності розмірковувати на теми моралі.

Надалі я орієнтуватимусь на менш глибоку інтерпрета­цію, хоча те, що я говоритиму, як мені уявляється, узгоджу­ється і з більш глибокою версією. Отже, я припускаю, що існує група чоловіків та жінок, на яких, після того як вони прочитали Ролза, вихідна позиція дійсно справила враження інтуїтивної ідеї, гідної того, щоб, відштовхуючись від неї, можна було розглядати проблеми справедливості, і які ви­знали б її переконливою, якби можна було продемонструва­ти, що учасники вихідної позиції насправді досягли б до­мовленості щодо описаних ним двох принципів. На основі досвіду та даних літератури я вважаю, що до складу цієї групи входить дуже велика кількість тих, що так чи інакше розмірковують про справедливість, тож виявляється, що й сам я є її членом, Я хочу виявити приховані припущення, що орієнтують схильності цієї групи в такий бік, а щоб зро­бити це, спочатку повторю питання, з якого починав. Чому аргумент Ролза свідчить на користь його твердження, що дані два принципи є принципами справедливості? Моя від-

232 Роналд Дворкін. СЕРЙОЗНИЙ ПОГЛЯД НА ПРАВА

повідь має комплексний характер; часом вона вестиме нас далеко від його тексту, та, як мені уявляється, не від духу його слів.

А. Рівновага

Почну з розгляду філософського підґрунтя щойно описаної мною техніки рівноваги. Цьому мені доведеться присвятити кілька сторінок; але ж справді важливо зрозуміти, які саме субстантивні риси глибокої теорії Ролза необхідні для його методу. Як я вже зазначав, ця техніка апріорі виходить із факту, що є звичним для нашого морального життя. Всі ми плекаємо переконання про справедливість, яких ми дотри­муємось тому, що вони уявляються нам правильними, а не тому, що вони є висновками чи наслідками, що за логікою випливають з інших переконань. У такий спосіб ми можемо бути переконаними, наприклад, що рабство несправедливе і що стандартний вид судового слухання справедливий.

Ці різні види переконань, як стверджують деякі філосо­фи, є прямим сприйняттям певних незалежних та об'єктив­них фактів зі сфери моралі. На думку інших філософів, це всього лише суб'єктивні уподобання, що не відрізняються від звичних смаків, але виряджені в обладунок слів про справедливість, що має показати, наскільки важливими во­ни нам здаються. В будь-якому випадку, коли ми намага­ємось довести собі чи один одному якусь тезу, пов'язану зі справедливістю, ми використовуємо ці звичні уявлення, що їх ми називаємо «інтуїтивними відчуттями» чи «переконан­нями», приблизно так, як це вказує запропонована Ролзом техніка рівноваги. Ми тестуємо загальні теорії про справед­ливість, звіряючи їх із нашими інтуїтивними відчуттями, і намагаємось завести у глухий кут тих, хто не згодний із на­ми, показавши, що їхні власні інтуїтивні відчуття не відпо­відають їхнім же теоріям.

Припустімо, ми спробуємо обгрунтувати цей процес, окресливши філософську позицію щодо зв'язку між мораль­ною теорією та моральною інтуїцією. Техніка рівноваги ве­де до думки про теорію, яку можна було б назвати теорією «узгодженості» моралі'. Та в нас є вибір між двома загаль-

' Див. Feinberg, "Justice, Fairness and Rationality", "Yale Law Journal", № 81, 1972, стор. 1004, 1018—1021.