Юридичні права

А. Законодавча діяльність

При слуханні складних справ юридична аргументація зале­жить від оспорюваних понять, природа та функція яких ду­же схожі на поняття характеру гри. Серед них — кілька ма­теріально-правових понять, за допомогою яких декларуєть­ся закон, зокрема поняття контракту та власності. Але серед них є також два поняття, що мають набагато більший сто­сунок до розглядуваного предмету. Перше — це ідея про «намір» або «мету» конкретного законодавчого акта чи йо­го статті. Це поняття прокладає місток між політичним об-

4. Складні справи

грунтуванням загальної ідеї про те, що законодавчі акти створюють права, і тими складними справами, при слуханні яких постає питання, які права створено конкретним зако­нодавчим актом. Друге — це поняття принципів, що «ле­жать в основі» достовірних правил закону чи «втілені» в них. Це поняття прокладає місток між політичним обґрун­туванням доктрини, згідно з якою аналогічні справи слід вирішувати аналогічно, і тими складними справами, при слуханні яких буває незрозуміло, чого саме вимагає загаль­на доктрина. Разом ці поняття визначають юридичні права як функцію (хоч і дуже особливу) політичних прав. Якщо суддя визнає усталені практики своєї юридичної системи, тобто якщо він визнає автономію, обумовлену її чіткими установчими та регулятивними правилами, тоді, згідно з док­триною політичної відповідальності, він повинен визнати певну загальну політичну теорію, що виправдовує ці прак­тики. Поняття законодавчої мети та принципи загального права є засобами для застосування цієї загальної політичної теорії до спірних питань, які стосуються юридичних прав.

З огляду на вищенаведене ми вчинимо правильно, якщо подивимось, яким чином філософськи мислячий суддя міг би у відповідних випадках розробити теорії стосовно вимог юридичної мети та юридичних принципів. Ми виявимо, що він вибудував би ці теорії у той же спосіб, у який філософ­ськи мислячий рефері реконструював би характер гри. Для кращого розуміння даного моменту уявімо собі юриста з надлюдськими здібностями, освіченістю, терпінням і кміт­ливістю на ймення Геркулес. Хай Геркулес працює суддею в якійсь конкретній американській місцевості. Вважатиме­мо, що в своїй юрисдикції він визнає головні несуперечливі установчі та регулятивні правила закону. Іншими словами, він визнає, що законодавчі акти мають загальну силу твори­ти й анулювати юридичні права і що судді мають загальний обов'язок наслідувати рішення, раніше прийняті судом, де вони працюють, чи судами вищих інстанцій, якщо логічне обґрунтування цих рішень, як кажуть юристи, поширюється на розглядувану справу.

/. Конституція. Припустімо, в місцевості Геркулеса є викладена в письмовій формі конституція, в якій сказано, що жоден закон не є дійсним, якщо він утверджує якусь ре­лігію. Законодавчий орган приймає закон, що передбачає надання учням парафіяльних шкіл права на безкоштовне пе­ревезення. Чи є надання даного права утвердженням релігії,

Роналд Дворкін. СЕРЙОЗНИЙ ПОГЛЯД НА ПРАВА