Лікування. 1. Інгаляція зволоженим 100 % киснем

1. Інгаляція зволоженим 100 % киснем.

2. При відсутності дихальних шумів - вентиляція за допомогою мішка (маски).

3. При лікуванні астматичного стану препаратами першої лінії є b₂-агоністи адренергічних рецепторів. Препаратом вибору слід вважати адбутерод в інгаляціях (по 2 - 4 дози через 20 хвилин при використанні дозованого інгалятора; по 0,15 мг/кг (максимально 5 мг) або 0,03 мл/кг 0,5 % розчиненого в 2,5 - 3 мл ізотонічного 0,9 % розчину натрію хлориду, через небулайзер. Дітям, що є толерантними до інгаляцій, призначають постійну інгаляцію препарату в дозі 0,6 - 1,0 мг/кг на годину.

4. Підшкірно - бета-адренергічні препарати (звичайно в дозі 0,01 мл/кг, максимально 0,3 мл) призначають у наступних випадках:

- хворим, які нездатні вдихати b₂-агоністи, а також при депресії свідомості;

- при відсутності ефекту від інгаляції b₂ - адренергічних агоністів;

- при швидкій декомпенсації із розвитком дихальної недостатності;

- при неможливості синхронізувати інгаляцію препарату із вдихом;

- при вираженому неспокої дитини та опиранні проведенню інгаляційної терапії - 0,1 % розчин адреналіну або 0,1 % розчин тербуталіну підшкірно у дозі 0,01 мл/кг (максимально 0,3 мл), кожні 20 - 30 хв., при необхідності - тричі.

5. Метилпреднізолон 1 - 2 мг/кг внутрішньовенно або внутрішньом'язово.

6. Антихолінергічні препарати. Іпратропіум бромід (переважною є дія на M3-рецептори бронхів) призначають кожні 20 хвилин в дозі 0,25 мг дітям раннього віку, та 0,5 мг хворим старшого віку у 2,5 - 3 мл ізотонічного 0,9 % розчину натрію хлориду.

7. Еуфілін - у випадку резистентності бронхоспазму до інгаляції b₂-адренергічних агоністів, призначення кортикостероїдів або проблемах у припиненні ШВЛ. Болюс-доза (якщо дитина не одержувала теофілін раніше) складає 7 мг/кг маси тіла та вводиться протягом 15 хвилин в ізотонічному 0,9 % розчині хлориду натрію або 5 % розчині глюкози на тлі інгаляції киснем. Підтримуюча доза залежить від віку.

8. Внутрішньовенне вливання рідини та електролітів: швидкість введення дорівнює подвійному рівню фізіологічних потреб:

- гідратація: 12 мл/кг або 360 мл/м² протягом 1 години, 5 % глюкоза 1/4 ізотонічного розчину NaCl;

- фізіологічні потреби: 50 - 80 мл/кг на добу в залежності від віку або 1500 мл/м² за добу, 5 % глюкоза із 2 ммоль калію та 3 ммоль натрію на 100 мл інфузату;

- вдновлення патологічних втрат, які тривають: 20 - 30 мл/кг на добу або 300 - 500 мл/м на добу 5 % глюкоза та 1/2 ізотонічного розчину NaCl в залежності від віку.

9. Корекція ацидозу: якщо pH нижче 7,30 та від'ємне значення BE > 5 ммоль/л, проводять корекцію за формулою:

Гідрокарбонат (ммоль) = (-) BE х 0,3 х масу тіла (кг)

Одразу вводять 1/2 розрахованої кількості, а решту - після аналізу крові на гази.

10. Антибіотики: при наявності підтвердженої бактеріальної інфекції або знаній підозрі на інфікування.

11. Дезобструкція ТБД:

- вібромасаж та віброперкусія;

- ультразвукові інгаляції секретолітичними та секретокінетичними медикаментозними засобами;

- стимуляція кашлю;

- постуральний дренаж;

- аспірація харкотиння з дихальних шляхів.

Обсяг дихальної підтримки та її інвазивність залежать від стану хворого. Якщо консервативна терапія не має ефекту, то потрібна інтубація трахеї та лаваж ТБД. Трахею інтубують під кетаміновим наркозом в дозі 2 мг/кг внутрішньовенно із бензодіазепінами. Для швидкого і нетривалого паралітичного ефекту використовують сукцинілхолін в дозі 3 мг/кг внутрішньовенно. Для ШВЛ краще використовувати апарати з контрольованим об'ємом. Дихальний об'єм 10 - 12 мл/кг при частоті дихання 8 - 12 на хвилину, з пролонгованим експіраторним часом (5 - 6 секунд).

Відміняють ШВЛ при PaCO₂ < 45 мм рт. ст. та відновленні чутливості до бронхорозширюючих препаратів.

Date: 2015-05-23; view: 524; Нарушение авторских прав