Лікування. 1. При відсутності серцевої діяльності або її неефективності - закритий масаж серця і штучне дихання

1. При відсутності серцевої діяльності або її неефективності - закритий масаж серця і штучне дихання.

2. Дихання 100 % киснем.

3. В/венно адреналін 5 мкг/кг з наступною підтримуючою тривалою в/венною інфузією розчину адреналіну в дозі 0,5 - 1 мкг/кг/хв. до стабілізації АТ.

4. В/венна інфузія осмотично-активних колоїдно-крісталоїдних розчинів (поєднання реополіглюкіну, глюкози і розчину натрію хлориду).

5. Димедрол - 1 - 2 мг/кг ваги тіла в/венно.

6. Еуфілін або його аналоги в/венно 5 мг/кг ваги тіла.

7. Норадреналін 1 - 5 мкг/кг в/венно при зберігаючийся гипотензії.

8. Симптоматичні засоби при наявності показів: глюкокортикоіди - 5 мг/кг ваги тіла по преднізолону в/венно, атропін, новодрін, допамін.

9. Цілодобовий контроль всіх фізіологічних параметрів - кардіомоніторинг, пульсоксиметрія.

10. Апаратна ШВЛ при неефективності дихання, кровообігу.

За необхідністю проводиться комплекс міроприємств із серцево-легеневої і церебральної реанімації, від своєчасності яких залежить рятування життя постраждалих. Обов'язкова госпіталізація усіх дітей з анафілактичним шоком у відділення інтенсивного лікування.

Ускладнення шоку: (див. відповідні протоколи)

- респіраторний дістрес-синдром;

- набряк головного мозку;

- гостра ниркова недостатність;

- порушення ритму серцевої діяльності.

Консультації спеціалістів за показами (алерголог, невролог, кардіолог, нефролог). На всіх етапах надання допомоги дитині обов'язкова реєстрація у медичній документації всіх фізіологічних параметрів, даних лабораторних та інструментальних досліджень, терапевтичних заходів.

Респіраторний дістресс-синдром дорослих (РДСД)

Шифр МКХ 10 - J 80

Синонімами РДСД є шокове легке, вологе легке, легке після масивних гемотрансфузій, синдром гіалінових мембран, синдром ригідного легкого, некардіогенний набряк легень. Причини, які призводять до розвитку синдрому, можуть бути пов'язані як з безпосереднім пошкодженням легень з боку дихальних шляхів (респіраторні інфекції, вдихання агресивних газів, утоплення в морській або прісній воді, контузія легені) так і з боку крові - шок, сепсис, політравма, підвищений внутрішньочерепний тиск, важкі метаболічні розлади. Незважаючи на численні етіологічні фактори, у ГДН такого типу, основне значення у механізмі її розвитку є порушення трансмембранного транспорту газів, синдром відноситься до паренхіматозного типу ГДН, летальність у дітей складає близько 60 %.