Критерії діагностики. Клінічні і параклінічні:

Клінічні і параклінічні:

Клінічну картину ГДН відрізняють дві характерні риси:

- клінічні і лабораторні ознаки гіпоксії, які не ліквідуються інгаляцією кисню, наприклад PaO₂ < 55 мм. рт. ст. при FiO₂ (фракція кисню у вдихаємому повітрі) > 0,5;

- дисемінована двостороння інфільтрація легень, що підтверджується рентгенологічно, з симптомами затруднення вдиху, надривне дихання. Хоча на клінічну картину РДСД впливає основна патологія, що викликає синдром, але дві вищевказані основні риси є завжди.

В своєму розвитку синдром проходить 4 стадії:

1. Гострого пошкодження.

2. Латентну (через 6 - 48 год.)

3. Гострої дихальної недостатності.

4. Важких фізіологічних порушень.

В перших двох стадіях типова симптоматика, яка б могла свідчить про можливість розвитку синдрому, відсутня.

Третя стадія - гострої дихальної недостатності, розвивається раптово і супроводжується значним збільшенням частот дихання, ціанозом, притупленням перкуторного тону над легенями, ослабленням дихання при аускультації, дрібнопузирчастими хрипами. Іноді відокремлюється рідке, пінисте, забарвлене кров'ю, харкотиння. Чітко видно, як перенапружуються м'язи хворого для забезпечення необхідного об'єму. працюють крила носа, допоміжна мускулатура. Різко знижується життєва ємкість легень (до 1/3 від норми) і напруга кисню в артеріальній крові. Альвеодо-артеріальна різниця за киснем зростає, а альвеолярний шунт складає біля 20 % серцевого викиду. Виникає метаболічний ацидоз. Рентгенологічно заявляються численні плями над усіма полями легень. Гіпоксемія, толерантної до оксигенотерапії.

Для четвертої стадії характерні важкі фізіологічні порушення пов'язані з фіброзом легеневої паренхіми і скороченням дихальної поверхні легень.

Date: 2015-05-23; view: 402; Нарушение авторских прав