Главная Случайная страница



Полезное:

Как сделать разговор полезным и приятным Как сделать объемную звезду своими руками Как сделать то, что делать не хочется? Как сделать погремушку Как сделать неотразимый комплимент Как сделать так чтобы женщины сами знакомились с вами Как сделать идею коммерческой Как сделать хорошую растяжку ног? Как сделать наш разум здоровым? Как сделать, чтобы люди обманывали меньше Вопрос 4. Как сделать так, чтобы вас уважали и ценили? Как сделать лучше себе и другим людям Как сделать свидание интересным?


Категории:

АрхитектураАстрономияБиологияГеографияГеологияИнформатикаИскусствоИсторияКулинарияКультураМаркетингМатематикаМедицинаМенеджментОхрана трудаПравоПроизводствоПсихологияРелигияСоциологияСпортТехникаФизикаФилософияХимияЭкологияЭкономикаЭлектроника







Знакові смислові системи





Соціальна комунікація нерозривно пов'язана із смисловими системами двох типів: знаковими і ментальними. Розглянемо їх детальніше.

Елементом знакових систем є знак. Окремий знак є атомарним, тобто не розкладений далі сенс. Зазвичай атомарні сенси об'єднуються в послідовності, утворюють ланцюг сенсів. Найбільш складною знаковою системою є природна мова. Лінгвістична наука розрізняє в мові три рівні, кожен з яких можна вважати смисловою підсистемою природної мови, що має власне функціональне призначення, елементну базу і набір дозволених структур. Нижнім рівнем є підґрунтям, на якій будується верхній рівень. Перерахуємо лінгвістичні рівні:

фонетичний рівень, де елементами є фонеми (звуки, букви), що виступають як "тіло знака", що виражає атомарний сенс; послідовність фонем, що має сенс, називається слово (лексема або морфема);

лексичний рівень — як елементи виступають слова (морфеми), які, розташовуючись в осмисленому порядку, утворюють низку сенсів, еквівалентну реченню;

синтаксичний рівень— сфера буття речень, що існують не в хаотичному русі, а у вигляді послідовностей, що виражають відносно закінчену думку, які іменуються висловами. Синтаксичний рівень — найвищий рівень лінгвістичного аналізу.

Структури природної мови, як відомо, вивчаються структурною (математичною) лінгвістикою. Початковою методологічною передумовою структурної лінгвістики є розуміння природної мови як багаторівневої знакової системи, і отже, застосування системного підходу при вивченні мовних знаків. Вельми корисним нововведенням виявилася висунута структуралістами ідея про існування двох осей в мові — горизонтальної і вертикальної.

Горизонтальна вісь називається синтагматичною; уздовж цієї осі розташовуються елементи кожного рівня, створюючи осмислені вирази — синтагми. Ясно, що з арсеналу фонем можна утворити безліч безглуздих звукових або буквених комбінацій, які синтагмами не визнаються. Фонетична синтагма – це осмислена (що має значення) послідовність фонем. Наприклад, в російській мові "агипк" — не синтагма, а "книга" - синтагма. Фонетична синтагма – це слово, яке на своєму лексичному рівні утворює лексичні ланцюги. Ті з них, які граматично правильні, відповідають нормам мови, визнаються лексичними синтагмами, тобто реченнями. Далі речення можна розташувати в осмисленій лінійній послідовності упродовж синтагматичної осі, і тоді вийдуть синтаксичні синтагми, що є висловами.



Вертикальна вісь мови називається парадигматичною віссю. Парадигматична вісь, на відміну від синтагматичної, не спостерігається і фізично не сприймається. Вона знаходиться в свідомості носіїв мови, тобто є ментальною, подібно до уявних образів. Парадигма — це група мовних одиниць, схожих за зовнішніми або внутрішніми (смисловими) ознаками. Наприклад, парадигми однокорінних слів, слів одного роду і т.д.; парадигми безособових, питальних, стверджувальних, спонукальних, складносурядних, складнопідрядних тощо речень. Набагато цікавіше змістовні лексичні парадигми - відносини між словами, що існують незалежно від контексту, і факти реальної дійсності, наприклад, відношення родові (плід – яблуко), ціле – частина (дерево – стовбур), синонімія, омонімія і полісемія.

Для подальшого розгляду смислових систем доцільно уточнити зміст термінів "речення", "думка", "вислів".

Речення – категорія лінгвістична, така, що позначає граматично зв'язану сукупність слів у тексті. Зазвичай речення розмежовуються розділовими знаками.

Судження – категорія логічна, що відповідає стверджувальному реченню, представленому у формі "суб'єкт – предикат", зручному для здійснення висновків: "Всі люди смертні" і тому подібне.

Логічне міркування – це дискурс – ланцюжок логічно зв'язаних думок і висновків, що слідують один за одним.

Вислів – категорія комунікаційна. Це фрагмент тексту, що відрізняється від інших фрагментів того ж тексту наступними особливостями:

а) приналежністю одному коммуніканту (авторові);

б) змістовною закінченістю, тобто завершеністю думки;

в) адресністю, тобто зверненністю до певного реципієнта;

г) єдністю стилю, жанровою однорідністю, спільністю експресивної інтонації.

Вислів – це репліка в діалозі, завершений продукт розумового процесу. Воно може складатися з одного або декількох речень і мати форму "суб'єкт – предикат", подібно до думки. Сума сенсів, що входять у вислів, утворюють його поверхневий сенс.

Вислів належить не тільки знаковим системам, але й ментальним: раціональному знанню і ірраціональним сенсам. Вислів має не тільки поверхневий, але і глибинний сенс (задум, мета, інтенція коммуніканта). Поверхневий сенс виходить з читаних (почутих) слів і речень, глибинний сенс осягається "між рядків" (мораль байки, сенс приказки).

Вислови, що несуть глибинні сенси, утворюють в ментальних системах внутрішньотекстовий рівень. За межі цього рівня не виходять сумативні системи глибинних сенсів (наприклад, довідник, збірка цитат). Якщо ж глибинні сенси висловів вступають в системні взаємозв'язки, то утворюється текстовий рівень, що має новий, глибший сенс (ідейний зміст, цільова установка автора). З погляду системного підходу, текст – це окремий вислів або сукупність висловів, об'єднаних єдиним задумом, що є глибинним сенсом даного тексту. Всякий текст є достатньо складною смисловою системою.



Таким чином, виявляються два "лінгвістичні" рівні: внутрішньотекстовий і текстовий. Але тексти у свою чергу здатні до угрупування в смислові системи. У сфері ірраціональних сенсів об'єднання текстів, глибинними сенсами яких є одкровення, приводять до формування доктрин, учень, шкіл, що намагаються осягнути позамежні сенси, непіддатливі документуванню.

У сфері раціонального знання тематично, жанрово, за призначенням або за іншими змістовними ознаками близькі тексти утворюють міжтекстові смислові системи, наприклад, теорії, наукові школи, дисципліни, типи літератури (довідкова, навчальна, дитяча). Документовані смислові системи утворюють власний рівень, де одиницею є документальні фонди (безліч текстів), з яких складається ретроспективна соціальна пам'ять.

Узагальнюючи сказане, отримуємо шість рівнів знакових смислових систем, охарактеризованих в табл. 1.

Таблиця 1.

N п/п Елементарна частинка Найменування рівня виразу Рівень сенсу
1. Фонема фонетичний атомарний
2. Слово лексичний ланцюг сенсів
3. Пропозиція синтаксичний поверхневі сенси
4. Вислів внутрішньотекстовий глибинні сенси
5. Текст текстовий смислові системи
6. Смислова система міжтекстовий Ретроспективна соціальна пам'ять
         

Рівні знакових смислових систем

 

Рівні смислових систем не відособлені, а зв'язані одна з одною, утворюють ступінчасту послідовність, або ієрархічні відносини вищі — нижчі. Ієрархія смислових систем представлена на 4.

 








Date: 2015-05-22; view: 448; Нарушение авторских прав



mydocx.ru - 2015-2021 year. (0.022 sec.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав - Пожаловаться на публикацию