Властивість вибору. Реакція систем

Всі існуючі системи в своїй структурі мають більш чи менш помітну впорядкованість. Чим більша впорядкованість системи, тим більше вона віддаляється від врівноваженого стану. Неврівноважені системи, своєю чергою рухаються в бік термодинамічної рівноваги; якщо процеси проходять у рівних обсягах, але в протилежних напрямах, виникає динамічна рівновага [24].

Чим більша неврівноваженість системи, тим більша їхня чутливість і властивість перебудовуватись, що, своєю чергою, розширює можливості саморозвитку. Тільки у неврівноважених системах можуть мати місце флуктуації, може відбуватись розширення масштабів системи і набуття нових властивостей, підвищення чутливості системи до зовнішніх чинників. Наприкінці з'являється перспектива – можливість формування нових, більш досконалих форм організації.

Відкриття неврівноважених структур супроводжувалось відкриттями у вивченні траєкторій. Виявилось, що траєкторії багатьох систем нестабільні, що обмежує прогноз навіть на невеликі часові відтинки. Малі величини часових відтинків означають, що через певний проміжок часу траєкторія стане невизначеною, непрогнозованою. Розуміння поведінки об'єкта в якомусь певному часовому інтервалі не дозволяє передбачити поведінку в будь якому іншому наступному інтервалі.

Складні системи у взаємодії з середовищем можуть формувати поведінку, тобто виявляти різні властивості у різних ситуаціях, які несумісні в жодній з них, тобто володіють властивостями вибору поведінки. Властивість вибору дозволяє складній системі використовувати сприятливі події і процеси, що виникають у взаємодії з середовищем. Проте жодне апріорне знання не дозволяє для складної системи однозначно передбачити цей вибір.

Складна система формує свою поведінку в суттєвому (хоч і неоднозначному) зв'язку з ситуацією, тобто на поведінку може впливати. Ступінь неоднозначності залежить від ситуації, тобто зовнішніх зв'язків. Загалом, будь-який живий організм поводить себе "майже" передбачувано в певних умовах, проте повної однозначної залежності вихідної реакції від вхідної не досягається.

Перебуваючи у різних середовищах (наприклад, дві видові ценопопуляції в різних фітоценозах), складні системи можуть виявляти різні системні властивості, у тому числі альтернативні. Єдність властивостей може бути описана узагальнюючою теорією (метатеорією), наприклад, для мікросвіту – квантова механіка, проте і вона не охоплює релятивістичних властивостей, а тому недостатньо загальна. Більш загальною є релятивістична теорія квант, проте і вона має обмеження.

Реакція системи на зовнішній вплив (дію) має пороговий характер. Поведінка системи – це розгорнута в часі послідовність реакцій системи на зовнішню дію. Для зміни поведінки системи необхідне нарощення дії, яка перевищує деяке порогове значення. Конструктивне значення реакції визначається покомпонентними порогами, значення яких регулюються системою. До певного рівня дія середовища компенсується посиленням одних та послабленням інших процесів, після чого починається "перебудова" системи.

Ієрархічність структури біосистем, які формують складні комбінації підсистем нижчого рівня, зумовлює їхню здатність до самоорганізації, тобто спонтанного утворення та розвитку складних впорядкованих структур. Сьогодні інтенсивно розвивається новий напрям досліджень – синергетика, наука про самоорганізацію, тобто спонтанне виникненням просторової і часової впорядкованості у відкритих нелінійних системах [21, 17]. Необхідною умовою самоорганізації є наявність потоків енергії, що поступають до неї із зовні, завдяки чому відбувається активація системи, набувається здатність до автономного утворення структур. Ентропія, яка виступає в ролі оцінки невпорядкованості (міра невпорядкованості), може зменшуватись у дисипативних системах з плином часу.

Date: 2015-05-22; view: 583; Нарушение авторских прав