Класифікація функцій французького менеджменту за Дж. Обер-Кріє

Значно конкретизованішою є класифікація за Д. Ру і Д. Сульє, які виділяють такі основні функції менеджменту, як управління, кадри, маркетинг, виробництво, облік і фінанси. (Класифікація Дж. Обер-Кріє є більш загальною та охоплює класифікацію Д. Ру і Д. Сульє).

«Батько менеджменту» А. Файоль виділяє такі основні функції менеджменту:

1.Передбачення. Ототожнюється з функцією планування та реалізується через певні послідовні етапи (рис. 4.9).

2.Організування. Передбачає створення відповідної організаційної структури управління підприємством, яка враховує види діяльності, форму власності, масштаби виробництва та складність галузі діяльності організації. Схематично структура управління відображається за допомогою органіграм. Здебільшого у французькому менеджменті виділяють такі типи організаційних структур управління:

— функціональна;

— поліструктурна (те ж саме, що конгломератна);

—гнучка (те ж саме, що матрична);

— інноваційна (проектна, програмно-цільова).

Основні типи організаційних структур формуються за виокремленням підрозділів:

1)без спеціалізації за принципами чисельності;

2)за виконуваними функціями, тобто за спеціалізацією;

3)за видами продукції. При цьому вагома роль відводиться принципам централізації чи децентралізації управління.

Під час розроблення і вдосконалення діючих організаційних структур управління насамперед беруть до уваги такі аспекти:

—визначення цілей та ролі підрозділів;

—розподіл відповідальності;

— установлення взаємозв'язків.

3.Керівництво. Полягає у застосуванні владного та лідерського впливу з метою спрямування зусиль підлеглих на досягнення установлених цілей і виконання визначених завдань.

4.Координування. Здійснюється на засадах установлених повноважень та взаємозв'язків на різних ланках і рівнях управління.

5. Контролювання. Є необхідною складовою усіх процесів, що відбуваються в організації. Його основне завдання — оцінка наявної інформації про виконання планів, її аналіз, визначення відхилень та причин такого стану речей. При цьому доцільний контроль зобов'язань (щодо зовнішнього середовища: споживачів, клієнтів, кредиторів та ін.) і контроль виконання (щодо внутрішньої діяльності: використання ресурсів, виробництво продукції, якість роботи тощо). Дієвим інструментом контролю французькі економісти вважають бюджет, який може формуватись як у грошовій, так і не в грошовій формах. Основним завданням бюджету є прогнозування певних видатків (усіх видів ресурсів чи окремих із них) та визначення джерел їх покриття. Бюджет створює можливості визначити напрямки економії обмежених ресурсів організації та проконтролювати наскільки цільовим є їх використання. У системі французького менеджменту навіть з'явився новий напрямок — бюджетне управління, що підтверджує важливість розроблення та використання цього методу менеджменту. За змістом контроль поділяють на контроль витрат, виробництва, збуту, грошових коштів, збитків. Будь-який контроль базується на порівнянні з розробленими нормативами, стандартами, плановими показниками, що надалі є основою регулювання.

Отже, основою французького менеджменту є виділення специфічних етапів і рівнів процесу управління, використання нестандартних підходів до розгляду основних та додаткових функцій менеджменту.