Полезное:
Как сделать разговор полезным и приятным
Как сделать объемную звезду своими руками
Как сделать то, что делать не хочется?
Как сделать погремушку
Как сделать так чтобы женщины сами знакомились с вами
Как сделать идею коммерческой
Как сделать хорошую растяжку ног?
Как сделать наш разум здоровым?
Как сделать, чтобы люди обманывали меньше
Вопрос 4. Как сделать так, чтобы вас уважали и ценили?
Как сделать лучше себе и другим людям
Как сделать свидание интересным?
Категории:
АрхитектураАстрономияБиологияГеографияГеологияИнформатикаИскусствоИсторияКулинарияКультураМаркетингМатематикаМедицинаМенеджментОхрана трудаПравоПроизводствоПсихологияРелигияСоциологияСпортТехникаФизикаФилософияХимияЭкологияЭкономикаЭлектроника
|
Які з перерахованих валют можна віднести до резервних?а) австралійський долар; б) бельгійський франк; в) англійський фунт стерлінгів; г) іспанське песо. 3. Повна конвертованість валюти – це: а) можливість вільного обміну національної валюти на іноземну для всіх категорій власників за всіма видами цілей або операцій; б) неможливість вільного обміну на іноземну валюту за ринковим курсом; в) вільний обмін національної валюти на валюти інших країн по курсу, який формується у встановленому порядку; г) операції з купівлі-продажу валюти на внутрішньому та зовнішніх ринках. 4. Якщо конвертація дозволена тільки для нерезидентів, то вона має назву: а) внутрішньої; б) зовнішньої; в) поточної; г) капітальної. 5. Якщо конвертація розповсюджується тільки на платежі по руху капіталу, то вона має назву: а) часткової; б) зовнішньої; в) поточної; г) капітальної. 6. За режимом використання валюти поділяються на: а) конвертовані; б) неконвертовані; в) національні; г) колективні. 7. Характерними особливостями валютних відносин є: а) складаються між економічними суб'єктами різних країн, які повинні дотримуватися вимог національного законодавства цих країн; б) ці відносини реалізуються у складі відповідних сегментів світового ринку і тому випробують вплив традицій, нормативних вимог, правив, передбачених міжнародними угодами і іншими регулятивними документами міжнародного характеру; в) оскільки вони обслуговуються декількома валютами, той важливий вплив на них надають чинники, пов'язані з валютними ризиками; г) все перераховане вище. 8. За своїм призначенням і організаційною формою валютний ринок – це: а) сукупність спеціальних інститутів і механізмів, які у взаємодії забезпечують можливість вільно продати-купити національну і іноземну валюту на основі попиту і пропозиції; б) сектор грошового ринку, на якому врівноважуються попит і пропозиція на такий специфічний товар, як валюта; в) операції з купівлі-продажу валюти; г) немає вірної відповіді. 9. Об'єктом купівлі-продажу на валютному ринку є: а) валютні цінності; б) іноземна валюта; в) валюта і золото; г) національна валюта. 10. Суб'єктами валютного ринку є: а) НБУ, державні установи; б) банки і СНКФУ (небанківські установи); в) юридичні особи, зайняті у зовнішньоекономічній діяльності; г) всі разом. 11. Ціною на валютному ринку виступає: а) валютний курс; б) процентна ставка; в) облікова ставка; г) депозитна ставка. 12. Залежно від організації торгівлі валютний ринок поділяться на: а) біржовий та позабіржовий; б) національний та міжнародний; в) світовий; г) ринок депозитних і конверсійних операцій. 13. Структура валютного ринку включає: а) національні (місцеві) ринки, міжнародні ринки, світовий ринок; б) біржовий та позабіржовий; в) ринок конверсійних операцій; ринок депозитно-кредитних операцій; г) ринок ф'ючерсів, ринок опціонів. 14. Ринок конверсійних операцій – це ринок на якому: а) купівля-продаж здійснюється в традиційній формі, переважно на еквівалентних основах шляхом обміну рівнозначних цінностей, представлених різними валютами; б) купівля-продаж валюти має умовний характер, який виявляється в залученні банками інвалюти на депозитні внески на злагоджені терміни і в наданні банками інвалютних позик на різні терміни; в) будь-який суб'єкт може у будь-який час купити-продати валюту, оперативно зв'язавшись з відповідним міжнародним центром валютної торгівлі; г) немає вірної відповіді. 15. Функціями валютного ринку, в яких виявляється його призначення і економічна роль, є: а) забезпечення умов і механізмів для реалізації валютної політики держави; б) створення суб'єктам валютних відносин передумов для своєчасного здійснення міжнародних платежів за поточними і капітальними розрахунками і сприяння завдяки цьому розвитку зовнішньої торгівлі; в) забезпечення прибутку учасникам валютних відносин; г) все перераховане вище. 16. Валютні операції – це: а) будь-які платежі, пов'язані з переміщенням валютних цінностей між суб'єктами валютного ринку; б) операції з метою отримання валюти для здійснення платежів по міжнародним розрахункам; в) операції з метою страхування від валютних ризиків (операції хеджування); г) операції з метою отримання прибутку (спекулятивні операції). 17. Валютні операції класифікуються за декількома критеріями: а) за термінами здійснення платежу з купівлі-продажу валюти та за механізмом здійснення операцій; б) за цільовим призначенням та за формою здійснення; в) за масштабами операцій; г) все перераховане вище. 18. Валютний курс — це: а) співвідношення, по якому одна валюта обмінюється на іншу, або «ціна» грошової одиниці однієї країни, яка визначена в грошовій одиниці іншої країни; б) порівняння цін світових і національних ринків, а також вартісних показників різних країн, виражених в національних або іноземних валютах; в) періодична переоцінка рахунків в іноземній валюті фірм і банків; г) абсолютна обмінюваність товарів у межах світового господарства. 19. Вартісною основою валютного курсу є: а) паритет купівельної спроможності валют; б) масштаб цін; в) світові ціни; г) валютні резерви. 20. Валютний курс відхиляється від вартісної основи (паритету купівельної спроможності валют) — під впливом: а) попиту і пропозиції валюти; б) валютного курсу; в) світових цін; г) середніх рівнів національних цін. 21. До кон'юнктурних чинників, які впливають на валютний курс, відносять: а) різниця процентних ставок в різних країнах, діяльність валютних ринків і спекулятивні валютні операції, ступінь використання певної валюти на євроринку і в міжнародних розрахунках; б) коливаннями ділової активності, політичної і військово-політичної обстановки, з чутками, припущеннями і прогнозами; в) зростання національного доходу, темпи інфляції, стан платіжного балансу, різниця процентних ставок в різних країнах, діяльність валютних ринків і спекулятивні валютні операції; г) ступінь використання певної валюти на євроринку і в міжнародних розрахунках, ступінь довіри до валюти на національному і світовому ринках, валютна політика, ступінь розвитку фондового ринку. 22. До структурних (довгострокових) чинників, які впливають на валютний курс, відносять: а) зростання національного доходу, темпи інфляції, стан платіжного балансу; б) різниця процентних ставок в різних країнах, діяльність валютних ринків і спекулятивні валютні операції, ступінь використання певної валюти на євроринку і в міжнародних розрахунках; в) ступінь довіри до валюти на національному і світовому ринках, валютна політика, ступінь розвитку фондового ринку; г) все перераховане вище. 23. При зниженні курсу національної валюти, якщо не протидіють інші чинники: а) експортери або одержують експортну премію при обміні вирученої іноземної валюти, яка подорожчала, на національну валюту, яка подешевшала, або мають нагоду продавати товари за цінами, нижче середньосвітових; б) відбувається скорочення реальної заборгованості в національній валюті і збільшення тягаря зовнішніх боргів, виражених в іноземній валюті; в) невигідним стає вивіз прибутків, відсотків, дивідендів, які одержують іноземні інвестори у валюті країн перебування; г) немає вірної відповіді. 24. При підвищенні курсу національної валюти: а) внутрішні ціни стають менш конкурентоспроможними, ефективність експорту знижується, що може привести до стагнації експортних областей національного виробництва. б) розширюється імпорт; в) стимулюється приток в країну іноземних і національних капіталів, збільшується вивіз прибутків на іноземні капіталовкладення, зменшується реальна сума зовнішнього боргу, вираженого в знеціненій іноземній валюті; г) все перераховане вище. 25. Сучасні типи режимів валютних курсів в світовій валютній системі включають: а) фіксований і плаваючий режими; б) реальний і номінальний; в) національний і світовий; г) фіксований і реальний 26. Купівельна спроможність валюти — це: а) офіційний золотий паритет валют; б) сума товарів і послуг за їх цінами, які можна придбати за національну грошову одиницю; в) порівняння цін світових і національних ринків, а також вартісних показників різних країн, виражених в національних або іноземних валютах; г) абсолютна обмінюваність товарів у межах світового господарства. 27. При фіксованому режимі валютний курс фіксується залежно від: а) однієї валюти або «корзини» валют; б) попиту і пропозиції на валютному ринку; в) співвідношення купівельної спроможності валют в двох країнах; г) зростання курсу національної валюти товари 28. Плаваючі курси змінюються залежно від: а) попиту і пропозиції на валютному ринку; б) однієї валюти або «корзини» валют; в) співвідношення купівельної спроможності національних валют; г) немає вірної відповіді. 29. Головними методами регулювання валютного курсу є: а) політика рефінансування; б) політика відкритого ринку; в) валютна інтервенція і дисконтна політика; г) політика мінімальних обов’язкових резервів. 30. Суть дисконтної політики зводиться до: а) прямого втручання центрального банку або казначейства у валютний ринок; б) підвищення валютного курсу; в) підвищення або зниження облікової ставки центрального емісійного банку з метою впливу на рух зарубіжних короткострокових капіталів; г) зниження валютного курсу. 31. Виберіть правильні способи здійснення валютної інтервенції: а) використання національної валюти; б) використання резервів у іноземній валюті; в) продаж цінних паперів, розміщених в іноземній валюті; г) емісія грошей. 32. Центральний банк купує валюту на валютному ринку з метою: а) підвищити курс іноземної валюти; б) підвищити курс національної валюти; в) знизити курс іноземної валюти; г) поповнити золотовалютні запаси держави. 33. Валютні активи держави - це: а) національна валюта; б) депозити в національній та іноземній валютах; в) іноземна валюта, авуари в СДР, золото; г) золото. 34. Валютний ризик - це: а) невизначеність майбутніх ставок обмінних курсів валют; б) неможливість придбати валюту за угодою; в) ризик втрат за валютними операціями; г) ймовірність втрати доходу внаслідок зміни обмінного курсу валюти після укладання угоди в іноземній валюті. 35. При встановленні офіційного курсу валют до гривні НБУ використовує: а) котирування Франкфуртської біржі; б) інформацію, яку він одержує від центральних банків країн СНГ (курс їх національних валют до долара); в) котирування, яке публікує газета «Fіnаnсіаl Тіmes»; г) немає вірної відповіді. 36. Валютна система — це: а) організаційно-правова форма реалізації валютних відносин у межах певного економічного простору; б) система, яка базується на багатьох валютах провідних країн світу і міжнародних (колективних) валютах (євро, СДР тощо); в) система, яка формуються на підставі міждержавних угод і світових традицій; г) сукупність спеціальних інститутів і механізмів, які у взаємодії забезпечують можливість вільно продати-купити національну і іноземну валюту на основі попиту і пропозиції. 37. Валютна політика – це: а) сукупність організаційно-правових і економічних заходів у сфері міжнародних валютних відносин, спрямованих на досягнення визначених державою цілей; б) діяльність держави і уповноважених нею органів щодо регламентації валютних відносин економічних суб'єктів і їх діяльності на валютному ринку; в) виконання платіжної функції іноземною валютою на внутрішніх ринках країни; г) діяльність комерційних банків і інших структур на валютному ринку. 38. Валютне регулювання – це: а) діяльність держави і уповноважених нею органів щодо регламентації валютних відносин економічних суб'єктів і їх діяльності на валютному ринку; б) здійснення міжнародних платежів за капітальними операціями платіжного балансу і розвиток іноземних інвестицій в економіку країни; в) ввезення і вивіз валютних цінностей через державний кордон; г) формування і використання золотовалютних резервів. 39. Як визначається офіційний валютний курс гривні до інших валют світу: а) встановлюється НБУ на підставі торгів валютними цінностями на Українській міжбанківській валютній біржі; б) встановлюється президентом України на підставі торгів валютними цінностями на Українській міжбанківській валютній біржі; в) встановлюється Верховною Радою України; г) стихійно. 40. Центральний банк купує валюту на валютному ринку з метою: а) підвищення курсу іноземної валюти; б) підвищення курсу національної валюти; в) зниження курсу іноземної валюти; г) поповнення золотовалютних запасів держави. Тема 7 Механізм формування пропозиції грошей та грошово-кредитна політика 1. Грошово-кредитний мультиплікатор — це: а) процес створення нових банківських депозитів (безготівкових грошей) при кредитуванні банками клієнтури на основі додаткових (вільних) резервів, які поступили в банк ззовні; б рух коштів у зв'язку з обміном між резидентами і нерезидентами різноманітними послугами: транспортними, будівельними, комунікаційними, туристичними, культурними, обслуговуванням урядових структур, іншими діловими послугами, фінансовими, ліцензійними, інформаційними тощо; в) запаси золота, які належать державі і знаходяться у розпорядженні органів грошово-кредитного регулювання; г) все перераховане вище. 2. Сукупність грошових коштів комерційного банку, які в даний момент є у розпорядженні банку і можуть бути використані їм для активних операцій – це: а) золотовалютні резерви; б) грошово-кредитний мультиплікатор; в) вільний резерв; г) платіжний баланс. 3. Процес створення безготівкових грошей в результаті залучення коштів ззовні в рамках наявного вільного резерву – це: а) грошова маса; б) грошова база; в) грошовий агрегат; г) грошово-кредитний мультиплікатор. 4. Вільний резерв банка може бути визначений як: а) вся сума грошових коштів, яка на даний момент часу є у розпорядженні банка і не використовується ним для активних операцій; б) сукупність грошових коштів комерційного банку, які на даний момент часу є у його розпорядженні і можуть бути використанні ним для активних операцій; в) сума грошових коштів, які банк повинен зберігати у грошовій формі і не використовувати для поточних потреб; г) все перераховане вище. 5. Частина загального резерву яку банки повинні зберігати в грошовій формі і не використовувати для поточних потреб – це: а) загальний банківський резерв; б) обов'язковий резерв; в) вільний резерв; г) грошово-кредитний мультиплікатор. 6. Загальний банківський резерв – це: а) вся сума грошових коштів, які є в даний момент у розпорядженні банку і не використовуються для активних операцій; б) сукупність грошових коштів комерційного банку, які в даний момент є у розпорядженні банку і можуть бути використані їм для активних операцій; в) процес створення нових банківських депозитів (безготівкових грошей) при кредитуванні банками клієнтури на основі додаткових (вільних) резервів, які поступили в банк ззовні; г) все перераховане вище. 7. Комплекс заходів у сфері грошового обігу і кредиту, спрямованих на регулювання економічного зростання, стримування інфляції та забезпечення стабільності грошової одиниці України, забезпечення зайнятості населення та вирівнювання платіжного балансу – це: а) фінансова політика; б) грошово-кредитна політика; в) бюджетна політика; г) грошово-кредитний мультиплікатор. 8. Монетарна політика – це: а) комплекс взаємозв'язаних, скоординованих на досягнення певної суспільної мети, заходів щодо регулювання грошового обороту, які здійснює держава через центральний банк; б) сукупність заходів держави щодо забезпечення оптимального валютного курсу; в) заходи регулятивного характеру; г) комплекс заходів у сфері грошового обігу і кредиту. 9. До об’єктів монетарної політики відносять: а) пропозиція (маса) грошей, ставка відсотка; б) валютний курс, швидкість обігу грошей; в) рівень девальвації гривні, інфляція; г) разом а) і б).
|