Теоретичні відомості. Лічильник Гейгера-Мюллера використовується для реєстрації деяких елементарних частинок, а також для вимірювання інтенсивності рентгенівського і

Лічильник Гейгера-Мюллера використовується для реєстрації деяких елементарних частинок, а також для вимірювання інтенсивності рентгенівського і гамма-випромінювання. Лічильник (рис. 94.1) складається з циліндричного корпусу, по вісі якого проходить закріплена на ізоляторах тонка металева нитка - анод. Катодом є металевий (або покритий металевою фольгою) корпус лічильника. Корпус наповнений інертним газом під тиском порядку 100 мм рт. ст. Для впуску йонізуючого випромінювання в торці лічильника роблять віконце з слюди чи берилієвої або алюмінієвої фольги. Деякі частинки або рентгенівські і гамма-промені можуть проникати в лічильник безпосередньо через його стінки. Дія лічильника базується на використанні явища йонізації інертного газу йонізуючим випромінюванням.

Оскільки газ в трубці є діелектриком, то при напрузі між катодом і анодом, недостатній для пробою газу, струм в колі лічильника відсутній. Якщо ж частинка (або фотон) з високою енергією попадає в простір між електродами, то вона викликає йонізацію атомів газу. Електрони та позитивно і негативно заряджені йони, які при цьому утворюються, рухаються до електродів під дією прикладеного електричного поля. В колі лічильника виникає імпульс струму, який реєструється лічильником імпульсів. Напруга на опорі R збільшується, а напруга на лічильнику зменшується і розряд припиняється.

Лічильники характеризуються такими параметрами як ефективність, мертвий час і стабільність роботи. Ефективність лічильника визначається відношенням кількості зареєстрованих імпульсів струму до кількості йонізуючих частинок, які попадають в лічильник. Проміжок часу, протягом якого лічильник не здатний зареєструвати наступні йонізуючі частинки, називається мертвим часом лічильника. Цей час визначаються тривалістю руху до катода позитивних йонів і в лічильниках Гейгера-Мюллера становить 150-300 мкс. Наявність мертвого часу лічильника обумовлює появу прорахунків і обмежує швидкість реєстрації імпульсів струму. Наприклад, при швидкості реєстрації 500 імп/с прорахунки становлять 15%.

Лічильна характеристика. Залежність кількості імпульсів струму , які дає лічильник за одиницю часу, від прикладеної до нього напруги при сталій активності джерела йонізуючого випромінювання називається лічильною характеристикою лічильника. Прикладаючи різну величину напруги між катодом і анодом, одержуємо різну кількість імпульсів при постійному потоці радіаційного випромінювання. Як видно із рис. 94.2, лічильник починає працювати при напругах U > U ₁. При збільшенні напруги швидкість рахунку зростає, а на дільниці від U ₂ до U ₃, яка називається плато, стає майже сталою. При наступному збільшенні напруги між анодом і катодом швидкість рахунку знову зростає, потім розряд стає неперервним (лічильник показує велику кількість імпульсів). Довжина і нахил плато визначають стабільність роботи лічильника при зміні напруги на ньому. Хороші лічильники мають плато довжиною 100-300 В. Лічильники, в яких довжина плато менша 50 В, непридатні до експлуатації. Робоча напруга U _р лічильника вибирається посередині плато.

Зробимо аналіз лічильної характеристики лічильника, яка приведена на рис. 94.2. При напругах між електродами (U < U ₁) утворені йони повністю рекомбінують і не встигають долетіти до електродів. При цьому імпульс струму в колі лічильника відсутній. Із збільшенням напруги (U > U ₁) процес рекомбінації стає менш ймовірним. І тому все більша частина йонів і електронів досягає електродів. Кількість імпульсів струму в колі лічильника зростає, при збільшенні напруги від U ₂ до U ₃ всі утворені йони і електрони досягають електродів лічильника. Швидкість реєстрації імпульсів струму при цьому визначається кількістю йонізуючих частинок, які попадають в лічильник за одиницю часу. Тому плато лічильника є його робочою ділянкою.

Збільшення напруги - між електродами лічильника в області U > U ₃ викликає йонізацію атомів електричним полем. Тому кількість імпульсів струму при цьому більша, ніж кількість йонізуючих частинок, які попадають в лічильник. Очевидно, що ця область напруг не може бути робочою ділянкою лічильника.

Опис установки

Для зняття лічильної характеристики лічильника Гейгера-Мюллера використовується установка (рис. 94.3), яка складається з регульованого джерела (1) високої постійної напруги, і лічильника Гейгера-Мюллера (2), який закритий кожухом, в якому є щілина. Проти цієї щілини міститься радіоактивний препарат (3) в свинцевій хатці. Імпульси струму, які виникають в колі лічильника, реєструються лічильником імпульсів (4).