Теоретична частина. 1. Ознайомитись з особливостями морфології льону та описати відмінні ознаки основних груп різновидностей культурного льону

1. Ознайомитись з особливостями морфології льону та описати відмінні ознаки основних груп різновидностей культурного льону. Розглянути анатомічну будову стебла. Прядивні культури вирощуються на волокно, яке використовується для виробництва різних тканин і для інших технічних потреб. Всі прядивні культури, які вирощують у польовій культурі, поділяються на дві групи. До першої належать – бавовник, в якого елементарні волокна утворюються на шкірці насіння у вигляді видозмінених клітин епідермісу. До другої групи належать луб’яні культури, в яких волокно утворюється у вигляді довгих луб’яних волокон (льон і коноплі).

Льон вирощують для виробництва волокна і насіння. Лляне волокно досить міцне і стійке проти гниття. Лляна нитка майже у два рази міцніша від бавовняної і в три рази – від вовняної. Насіння льону містить 35-42% добревисихаючої олії (йодне число 165-192). Вона використовується для харчових і технічних цілей.

Льон належить до родини льонових (Linaceae D.), яка об’єднує 22 роди. Рід Linum L. (2n= 30) об’єднує понад 200 видів.

Коренева система (Описати самостійно) _{––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––}

Стебло (Описати самостійно) _{––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––}

Листки сидячі, розміщені на стеблі почергово, лінійно-ланцетної форми, 36-40 мм завдовжки, 2-4 мм завширшки, гладенькі із слабким восковим нальотом.

Квітка (Описати самостійно) _{––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––}

Суцвіття зонтикоподібна китиця. Льон – самозапильна культура.

Плід – (Описати самостійно) _{––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––}

Насіння сплюснуте, яйцеподібне, з вузьким, трохи загнутим носиком. Гладеньке, блискуче, коричневе або буре, 3,2-4,8 мм завдовжки і 1,5-2,2 мм завширшки, ослизнюється у воді. Маса 1000 насінин 4-8 г.

Анатомічна будова стебла льону. Стебло містить 20-30% волокна, у ньому розрізняють загальну і технічну довжину.

Загальна довжина – (Описати самостійно) _{––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––}

Технічна довжина – від місця прикріплення сім’ядольних листочків і початком розгалуження стебла.Найбільш бажана для виробництва волокна висота стебла – понад 70 см з товщиною на 1/3 висоти від окоренка – 1-2 мм. Із стебел діаметром понад 2 мм виробляють менше довгого волокна, причому воно нижчої якості.

Основною частиною стебла є волокнисті пучки, заради яких і вирощують льон. Від кількості, якості й будови їх залежить урожай і якість волокна. Волокнисті пучки, що кільцем розміщені в корі стебла, складаються з окремих елементарних волокнин, склеєних між собою пектиновою речовиною. Чим щільніше з’єднані між собою волокнини, тим вища технічна якість волокна. Окрема елементарна волокнина являє собою дуже видовжену клітину з кінцями, що поступово потоншуються. На початку розвитку льону ці клітини мали округлу форму і були заповнені протоплазмою. В міру подовження стебла клітини подовжуються, стінки їх дуже потовщуються з внутрішнього боку, протоплазма тонким шаром прилипає до стінок, висихає, і в середині волокнини утворюється порожнина у вигляді вузенького каналу. Чим вужчий канал і товща стінка клітини, тим міцніші кожна волокнина і весь пучок. Параметри елементарної волокнини: довжина 20-30 мм (з максимумом до 100-120 мм) товщина 20-30 мк.; в одному пучку 30-50 волокнин.

Кількість волокна і його міцність неоднакові в різних частинах стебла. Біля основи волокна близько 12 % маси цієї частини стебла. Волокнини тут короткі, товсті, нижчої якості.

В середній частині стебла кількість волокна сягає 35%, воно тут довге, тонке, щільно з’єднане в пучки, що зумовлює високу його якість. У верхній частині стебла волокна близько 28-30%, кількість елементарних волокон в пучку тут зменшується, волокно не таке міцне.

У бічних гілках волокна ще менше, але відносний вміст його може бути значним.

Визначення видів і підвидів культурного льону. З 45 видів льону, що зустрічаються на теренах країн СНД, виробниче значення мають: Льон звичайний культурний (L. usitatissimum L). Стиглі коробочки його при дозріванні не відокремлюються від плодоніжок і здебільш залишаються закритими. Насіння з добре розвиненим носиком не обсипається.

Льон-стрибунець (L. crepitans Dum.). Зустрічається як бур’ян. При достиганні коробочки його розкриваються і відокремлюються від плодоніжок, насіння (з невеликим носиком) обсипається.

За класифікацією, згідно Є.В. Вольфа, звичайний культурний льон поділяється на 5 підвидів: Євразійський (ssp. eurasiaticum Vav.et Ell.) вирощують для добування волокна і як олійну культуру. Льон-довгунець, межеумок, кучерявець та ін. форми, які вирощують на Україні, Росії та Білорусії, належить до цього підвиду.

Середземноморський (ssp. mediterraneum Vav. et Ell.) вирощують переважно в середземноморських країнах. Використовують в селекції льону на крупнонасінність.

Проміжний (ssp. transitorium Ell.) вирощують на півдні України, Росії та Казахстану.

Індо-абіссінський та індокитайський у нашій країні не вирощують.

Визначення груп різновидностей культурного льону. Подібні за еколого-географічними, морфологічними та іншими особливостями різновидності льону об’єднують у такі групи: довгунець; кучерявець; межеумок; сланкий; крупнонасінний.

Довгунець (elongata) в нашій країні та в багатьох зарубіжних вирощується на волокно. Стебло лише зверху галузиться на 5-8 бічних гілок.

Кучерявець (brevimulticaulia) вирощують як олійну культуру. Стебло його дуже галузиться по всій висоті рослини.

Межеумок (проміжний льон) (intermedia) займає проміжне місце між довгунцем і кучерявцем. Вирощують на насіння і для добування олії.

Сланкий (prostrata) утворює до цвітіння багатостеблий кущ із сланкими пагонами. Перед цвітінням стебла піднімаються і досягають довжини 80-100 см. Ці напівозимі форми вирощують в Азербайджані, Вірменії і Дагестані.

Крупнонасінний льон має одностебельні рослини 55-70 см висотою. За зовнішніми ознаками нагадує межеумок, але має більше коробочок і крупне насіння. Сюди належать форми льону із середземноморського підвиду. Поширений в Марокко і ін. Вирощують на насіння для добування олії.

Порівняльна характеристика груп різновидностей льону приводиться в таблиці 9.

Таблиця 9

Основні ознаки груп різновидностей культурного льону

Фази росту та достигання льону. Протягом вегетаційного періоду у льону-довгунця розрізняють такі фази росту: сходи, “ялинка”, бутонізація, цвітіння, стиглість. Стиглість льону буває зелена, ранньожовта, жовта та повна.

Фаза сходів. За сприятливих умов розпочинається на 5-8 день після сівби появою сім’ядольних листків на поверхні ґрунту.

Фаза “ялинки”. Рослини досягають на 15-20 днів після повних сходів маючи при цьому висоту 8-10 см і 5-6 пар густо розташованих справжніх листків.

Після фази “ялинки” у льону-довгунця настає період швидкого росту головного стебла, який триває 10-12 днів з добовими приростами рослин 3-5 см і досягненням висоти 50-70 см.

Фаза бутонізації розпочинається з появою на головному стеблі першого бутона.

Фаза цвітіння розпочинається через 6-8 днів після бутонізації. Одна квітка цвіте протягом 4-5 год. В ясні дні квітки розпускаються о 5-6-й год. і до 9-10-ї години пелюстки обсипаються.

Фаза дозрівання характеризується формуванням насіння і швидким здерев’янінням тканини стебла.

Розрізняють такі фази технічної стиглості льону-довгунця: Зелена стиглість настає на 60-62-й день після фази сходів. В цей час стебла, листки і коробочки ще інтенсивно зелені, іноді листки в нижній частині стебла жовтіють. Насіння в коробочках білувато-зелене, легко роздавлюється, перебуває у фазі молочної стиглості. Зібраний у цю фазу льон має м’яке, шовковисте, тонке, але неміцне волокно, з якого виготовляють батист і мережива.

Рання жовта стиглість настає на 73-78-й день після з’явлення сходів. В цей час лише верхні листки залишаються зеленими, середні жовтіють, а на нижній третині стебла обпадають. Стебло стає світло-жовтим, а верхівка залишається зеленою. Верхні коробочки жовтіють і починають буріти. Насіння в коробочках стає світло-коричневим і повністю достигає під час сушіння льону. Збирання в цю фазу забезпечує максимальний вихід насіння і волокна кращої якості.

Жовта стиглість настає на 83-85 день після з’явлення сходів. Листки жовті й не обсипаються тільки у верхній частині стебла. Основна маса коробочок жовтого і бурого кольору. Насіння світло-коричневе. Вихід волокна зменшується, якість його знижується. У цій стиглості збирають насінники льону.

Повна стиглість. Всі листки обпадають, стебло стає темно-бурим, коробочки – світло-коричневими, насіння коричневим, блискучим. Волокно грубе, шорстке, вихід його зменшується.

2. Ознайомитись з морфологією конопель. Описати відмінні ознаки матірки та плоскіні. Коноплі Cannabis L. Належать до родини коноплевих (Cannabinaceae).

Коренева система. (Описати самостійно) _{––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––}

Листки. (Описати самостійно) _{–––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––}

Квітки. Коноплі – рослина дводомна. Рослини конопель з чоловічими квітками називаються плоскінню, а з жіночими – матіркою. Плоскінь і матірку розрізняють за морфологічною будовою біологічними і господарськими ознаками (табл. 11). Квітки чоловічих рослин зібрані в невеликі нещільні китиці на бічних гілочках і верхівці стебла. Вони складаються з квітконіжки, 5-ти пелюсткової жовто-зеленої оцвітини і 5 тичинок з довгими пиляками, що на тоненьких нитках звисають з квітки.

Таблиця 10

Морфологічні відмінності між чоловічою і жіночою рослиною у конопель

Жіночі квітки утворюють більш компактне суцвіття – насінну головку. Вони мають зелену оцвітину у вигляді однобоко розщепленого чохлика з маточкою всередині. Зав’язь одногнізда, з 2-х плодолистиків і 2-х перистих приймочок. Коноплі – перехреснозапильна культура. Пилок переноситься вітром. Спостерігається розрив між цвітінням чоловічих і жіночих рослин від 2-3 до 5-10 днів і більше з випередженням материнською формою. Тривалість цвітіння 25-30 днів.

В природі, а також в селекційній практиці існують однодомні рослини конопель, а також рослини з набором статевих структур в одній квітці.

Плід – горішок 2,5-4,5 мм завдовжки і 1,5-3,5 мм завширшки, округло яйцеподібної форми, вкритий розрослим чохликом. Вивільнений від чохлика, він складається з 2-х оболонок і зародка. Зовнішня (плодова) оболонка гладенька, темно-сіра, рідше світло-сіра з рисунком (мозаїка). Внутрішня насінна оболонка – тонка, плівчаста.

Маса 1000 насінини 9-25 г.

Анатомічна будова стебла конопель. Стебло конопель складається з 4-х типів тканин: кори, камбію, деревини, і серцевини, яка після цвітіння зсихається, внаслідок чого в стеблі утворюється порожнина.

У корі розрізняють: епідерміс, коленхіму, первинні і вторинні луб’яні пучки. Епідерміс конопель несе багато волосків.

Первинні луб’яні пучки утворені з товстостінних прозенхім них (видовжених) клітин або елементарних веретеноподібних волоконець із загостреними або притупленими кінцями. Середня довжина волокна становить 12 мм, але може змінюватися від 8 до 500 мм; ширина їх в 1000 разів менша від довжини. Луб’яні пучки утворюють майже суцільне кільце.

Внаслідок діяльності камбію у стеблі конопель, крім кільця первинних луб’яних пучків, утворюється внутрішнє кільце вторинних луб’яних пучків, яке складається з 2-3 шарів. Клітини тут близько 4 мм завдовжки, більш дерев’янисті, з’єднані у невеликі мало еластичні пучки. Це малоцінна частина лубу. Первинні і вторинні луб’яні пучки розміщені в стеблі нерівномірно: 10% нижньої частини рослини має в основному вторинні луб’яні пучки. Середня частина (70 % довжини стебла) має як первинні, так і вторинні пучки, але переважають перші. У верхній частині (20 % довжини стебла) є тільки первинні луб’яні пучки.

У плосконі волокна більше, ніж у матірки. Серцевина у конопель займає близько 50 % діаметра стебла.

Визначення груп конопель. Відрізняють три самостійних види конопель:

– коноплі звичайні (Cannabis sativa L.): вирощують для одержання волокна і насіння;

– коноплі індійські (гашишні) (Cannabis indica Lam..) з листків яких виробляють наркотичну речовину – гашиш. Їх вирощують в Індії, Турції, Ірані і ін. країнах;

– коноплі дикі (Cannabis ruderalis Janisch.) зустрічаються як бур’яни на полях Сибіру, Середньої Азії, Поволжя і ін. місцях.

Коноплі звичайні в свою чергу поділяються на три еколого-географічні групи основні відмінності між якими представлені в таблиці 11.

Таблиця 11

Характеристика груп конопель

3. Ознайомитись з особливостями морфології злакових та бобових трав. З бобових трав (Fabaceae) найпоширеніші багаторічні: конюшина, люцерна, еспарцет, буркун, лядвенець, а з однорічних – вика, конюшина інкарнатна, персидська (шабдар) та серадела. Вони різняться між собою за типом листків, формою листочків, суцвіттям, забарвленням квіток, формою плодів.

Визначення бобових трав за листками. Листок бобових трав складається з черешка і листочків. Трапляються пальчасті, пірчасті й трійчасті листки. Пірчасті в свою чергу бувають парно- і непарнопірчасті. Трійчасті листки у конюшини, люцерни, буркуну. У конюшини всі листочки сидять на однакових укорочених ніжках, а в люцерни та буркуну середній листочок має довшу ніжку. Характерним для буркуну та люцерни є виступ середньої жилки листочків за верхній край, чого не спостерігається в конюшини. Буркун від люцерни відрізняється тим, що має пальчастозазублені краї листочків, а в люцерни вони зазублені лише у верхній частині.

Еспарцет має непарнопірчасті листки, які трохи більші від листочків серадели і опушені лише з нижнього боку. Листки вики парнопірчасті, закінчуються вусиками.

За будовою листків легко відрізняються окремі види бобових кормових трав.

Рід конюшина (Trifolium L.) об’єднує близько 300 видів, серед яких трапляються багаторічні й однорічні. У польовому травосіянні поширені вісім видів, з яких лише шість мають певне значення: червона, рожева, біла, багряна, олександрійська і персидська.

Конюшина лучна (Т. pratense L.) багаторічна, кормова культура для сівозмін Полісся і Лісостепу. Поживність її досить висока – 100 кг сіна відповідає 52 к. од. і містить 7,9 кг перетравного протеїну. Це перехреснозапильна ентомофільна рослина, причому запилення відбувається за допомогою бджіл і джмелів.

Коренева система (Описати самостійно) _{––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––}

Стебло (Описати самостійно) _{––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––}

Листки (Описати самостійно) _{––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––}

Суцвіття – (Описати самостійно) _{–––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––}

Квітки малі, сидячі, з червоно-фіолетовим віночком. Кожна квітка має чашечку з п’ятьма чашолистиками, віночок з п’ятьма пелюстками, маточку і 10 тичинок.

Плід – однонасінний, рідко двонасінний біб. Насіння дрібне, неправильно-серцеподібної або видовжено-округлої форми, жовтого, фіолетового чи строкатого кольору, блискуче, при тривалому зберіганні буріє, втрачає блиск. Маса 1000 насінин - 1,7-1,9 г.

Рослини конюшини більше або менше опушені.

Вид лучної конюшини поділяється на п’ять підвидів або типів: багаторічна, або одноукісна, конюшина (ssp. filiosum Chor.); кучерявець, або північна двохукісна конюшина (ssp. intervallare Chor.); східна конюшина (ssp. orientate Chor.); малорічна, або південна двохукісна, конюшина (ssp. satiwm Crome); середземноморська конюшина (ssp. mediterraneum Chor.).

Конюшина гібридна (рожева) (Trifolium hybridum L.). Бобова рослина, має добрі поживні якості. Маючи більший вміст протеїну, ніж конюшина червона, вона гіркувата. Її варто згодовувати у суміші із злаковими.

Коренева система (Описати самостійно) _{––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––}

Стебло (Описати самостійно) _{––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––}

Головки суцвіть кулясті, на квітконосах, віночки квіток біло-рожеві. Суцвіття містить 20–30 квіток.

Плід – біб. Насіння темно- або жовтувато-зелене, серцеподібної форми. Маса 1000 насінин – 0,6–0,8 г.

Конюшина біла (Trifolium repens L.) (рис. 160). Дуже цінна кормова культура, яку завжди вводять у травосумішки для пасовищного використання. В основному поширена на Поліссі та у понижених місцях Лісостепу. Коренева система стрижнева, проникає у грунт неглибоко, тому рослини малостійкі проти посухи.

Стебло (Описати самостійно) _{––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––}

Листки (Описати самостійно) _{––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––}

Квітки білі, зібрані в головки кулястої форми.

Плід – дво-, тринасінний біб.

Насіння дрібне, серцеподібної форми, яскраво-жовте. Свіже насіння блискуче, а старе втрачає цю особливість і стає червоним. Маса 1000 насінин – 0,7 г.

Люцерна дуже цінна багаторічна трава. Швидко відростає після скошування. При належній агротехніці дає високі врожаї зеленої маси і сіна, багатих на білок, вітаміни, мінеральні речовини. За поживністю 100 кг сіна люцерни дорівнює 48,2 к.од. та містить 8,5 кг перетравного білка.

Люцерна здатна втягувати у грунт до 5 см кореневу шийку, що значно підвищує її зимостійкість і менше витоптується худобою, посухостійка.

Рід люцерни (Medicago L.) об’єднує близько 50 видів. Серед них найбільше господарське значення мають люцерна посівна, або синя (Medicago saliva L.), і жовта (Medicago falcata L.).

У синьої люцерни листки більші, а у жовтої – менші, більш видовжені, ланцетні, густо опушені з нижнього боку довгими волосками.

Люцерна синя має фіолетові квітки різних відтінків, а жовта – жовті. У синьої боби спіральне скручені (від 1 до 5 обертів), а у жовтої – серпоподібні або прямі. Ці два види легко схрещуються між собою і дають дуже цінні гібриди, які поширені в Україні.

Люцерна посівна. Коренева система (Описати самостійно) _{–––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––}

Стебло (Описати самостійно) _{––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––}

Листки (Описати самостійно) _{––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––}

Квітки волотистої форми, складаються із чашечки (п’ять чашолистиків), віночка з п’яти пелюсток, різних за розміром, 10 тичинок, з яких 9 зростаються, та маточки.

Суцвіття – (Описати самостійно) _{–––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––}

Плід – (Описати самостійно) _{––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––}

Насіння ниркоподібне, дрібне, жовте або жовто-буре. Маса 1000 насінин – 1,8–2,5 г. Утворює багато твердого насіння.

Люцерна жовта, або серпоподібна. Коренева система стрижнева, добре розвинена, глибоко проникає у грунт. Більш розгалужена, ніж у люцерни синьої.

Стебло (Описати самостійно) _{––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––}

Листки (Описати самостійно) _{––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––}

Квітки жовті, зібрані в китицю.

Плід – (Описати самостійно) _{––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––}

Насіння неправильно ниркоподібне, світло-коричневе. Значно дрібніше, ніж у люцерни синьої. Маса 1000 насінин – 0,9-1,2 г.

Люцерна жовта за врожайністю поступається синій, але більш урожайна на заплавних луках та солонцюватих ґрунтах.

Злакові трави – це однорічні та багаторічні трав’янисті рослини, які належать до родини тонконогових і вирощують їх на корм. Видовий склад дуже різноманітний, особливо на природних сіножатях і пасовищах. У польовій культурі частіше висівають багаторічні злакові трави разом з багаторічними бобовими як додатковий компонент травосумішки, щоб збільшити урожай і якість зеленої маси та сіна, особливо при дворічному та більш тривалому їх використанні, створенні культурних пасовищ, а також для закріплення еродованих ґрунтів.

Коренева система (Описати самостійно) _{––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––}

Стебло у більшості злакових трав – порожня або ж виповнена серцевиною соломина, яка поділена вузлами на міжвузля. Стебла здебільшого циліндричні, рідше сплюснуті, на вузлах здуті. За типом пагоноутворення (кущіння) вони діляться на чотири групи: нещільнокущові, щільнокущові, кореневищні та кореневищно-нещільнокущові.

Нещільнокущові злаки мають підземний вузол кущіння, який розміщується ближче до поверхні ґрунту. Бокові розгалуження головного стебла утворюються в ґрунті, відходять від нього під гострим кутом і зразу виходять на поверхню. Вони також утворюють із своїх підземних вузлів розгалуження другого й наступних порядків. Вигинаючись дугою, бокові пагони формують нещільний кущ з добре розвинутою вторинною кореневою системою у вузлах як головного стебла, так і його бокових розгалужень. До цієї групи належать: тимофіївка лучна, костриця лучна, пирій безкореневищний, райграс високий, грястиця збірна та ін.

Нещільнокущові злакові трави здатні безперервно кущитися.

Щільнокущові злаки відрізняються тим, що їх вузол кущіння розміщується над поверхнею ґрунту. Бокові розгалуження головного стебла формуються в його надземних вузлах – у пазухах прикореневих листків. Бокові пагони, утворивши гілки другого і наступних порядків, а також у пазухах своїх прикореневих листків, ростуть прямо уверх паралельно головному стеблу, тісно притиснуті один до одного, і сильно і прилягають до нього, утворюючи щільний кущ. Рослини цієї групи мають відносно слаборозвинуту кореневу систему. До» цієї групи належать костриця овеча, костриця борозниста, типчак, ковила та ін.

Кореневищні злаки утворюють під землею на глибині 3–7смі більше горизонтальні кореневища (підземна частина стебла) завдовжки до 60–100 см. Нові пагони формуються із бруньок, розміщених на кореневищах і біля основи старих пагонів. Відростаючи вертикально уверх, вони виходять на поверхню. Кореневища є засобом вегетативного розмноження цих злаків. Рослини цієї групи.мають добре розвинуту кореневу систему, вибагливі до аерації ґрунту. До цієї групи злаків належать: стоколос безостий, пирій повзучий, канарник очеретяний, бекманія та ін.

Кореневищно-нещільнокущові злаки у формуванні бокових пагонів поєднують особливості нещільнокущових та кореневищних: частина пагонів утворює нещільний кущ, а частина – невеликі кореневища, які виходять на поверхню ґрунту і дають початок новим пагонам. Деякі з цих пагонів утворюють нещільний кущ, а деякі знову розвиваються у кореневища і т. д. До цієї групи належать: тонконіг лучний, костриця червона, лисохвіст лучний та ін.

Серед сіяних трав переважають нещільнокущові й кореневищні злаки.

Листки (Описати самостійно) _{––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––}

Ці злаки утворюють як генеративні (дають суцвіття і плоди), так і вегетативні (безплідні, на яких розвиваються лише листки) пагони. Вегетативні пагони мають більшу кількість листків. До верхових злаків належать: стоколос безостий, пирій повзучий, тимофіївка лучна, райграс високий та ін. Низові злаки мають слабооблистнене стебло, листковий апарат формується здебільшого в нижній частині рослини у формі розетки. Займають нижній ярус у травостої, в приземному шарі рослини утворюють багато укорочених листкових пагонів, більшість з яких не використовується при скошуванні. Рослини відносно низькорослі (до 50–70 см заввишки). Низові злаки належать до трав пасовищного типу використання. Це тонконіг лучний, костриця червона, пажитниця багаторічна та ін.

Останнім часом виділяють також напівверхові злаки, які займають проміжне положення між верховими і низовими (костриця лучна, житняк сибірський, житняк пустельний та ін.).

Суцвіття кормових злакових трав трьох типів, тому за будовою суцвіть їх поділяють на три групи: колосові злакові трави мають суцвіття колос. У них колоски на колосовому стрижні розміщуються у два ряди, як у пшениці, вони сидячі або на коротеньких ніжках;

волотеві злакові трави мають суцвіття волоть. Від головного стрижня волоті відходять гілочки, які в свою чергу розгалужуються. Кожна гілочка закінчується колоском;

волотево-колосові злакові трави мають суцвіття колосоподібну волоть, або несправжній колос (султан). Колоски розміщуються дуже щільно навколо центрального стрижня.

Плід (Описати самостійно) _{––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––}

При вивченні насіння злакових трав слід звернути увагу на його розміри, форму, наявність остюків і їхні особливості, на форму, розмір та опушення стриженця.