Методи і прийоми, використовувані в сімейному консультуванні

Традиційно основним методом психологічного консультування вважається інтерв'ю, тобто терапевтична бесіда, спрямована на соціально-психологічну підтримку сім'ї та допомогу їй. Однак сьогодні в практиці консультування (у тому числі і сімейного) широко застосовується все багатство методів і прийомів, розроблених у різних школах: діалогічне спілкування, поведінкові методи, психодрама і рольове моделювання, репертуарні решітки Келлі, аналіз історії сім'ї, генограмма, а також методи групової терапії. Для забезпечення зворотного зв'язку використовуються відеозаписи і такі психотехніки, як "соціограма в дії", "сімейна скульптура", "сімейна хореографія" (вони представляють собою щось подібне "живим картинках", коли члени сім'ї, вибираючи пози і розташування в просторі, намагаються зобразити свої взаємини в статиці або динаміці).

Багато в чому вибір методів і контактних технік визначається тим рівнем, на якому здійснюється консультативний процес. Прийнято виділяти зовнішній і внутрішній рівні консультування.

Робота на зовнішньому рівні цілком достатня для вирішення неглибоко укорінених особистих і сімейних проблем. Вона часто застосовується на першій зустрічі (особливо при консультуванні сімейної пари). Тут широко використовуються технології створення допомагають відносин, розроблені в гуманістичній психології (К. Роджерс, Ф. Василюк та інші). Довірчі відносини, створювані при цьому, породжують відкритість, яка допомагає кожному члену сім'ї висловити все, що в нього на думці, і висловити свої справжні почуття. Це перший крок до прояснення проблеми, крок до себе самого і до іншої людини.

Використовуються на цьому рівні і різні техніки, розроблені в поведінкової психології. Зокрема, бихеоревістська модифікація "контрактної терапії", коли подружжя домовляються винагороджувати один одного за ту поведінку, якої вони чекають від партнера.

На більш глибокому рівні (при роботі з проблемами співзалежності, перерозподілу влади і тому подібне), коли необхідно вплинути на менш усвідомлені процеси, використовуються методи, розроблені в психоаналізі, гештальттерапії і психодрамі.

Такий еклектизм цілком доречний, але лише за певних умов. По-перше, вибираючи засоби, необхідно пам'ятати відоме методологічне положення, яке Дж. Пол сформулював як питання: "Яка допомога, ким здійснюється і в яких умовах найбільш ефективна для цього клієнта з цими конкретними проблемами?" А по-друге - не забувати, що основним засобом психологічного консультування стає не та чи інша психотехніка, а особлива форма взаємовідносин у системі "психолог - клієнт", заснована на свідомому використанні базового двоєдиного механізму буття і розвитку особистості - ідентифікація - відокремлення. Саме ці взаємини створюють умови для переживання, об'єктивації, рефлексії та реконструкції образу світу клієнта і його окремих фрагментів в період консультацій і групових занять.