Методика розрахунку виробничої потужності

Якщо відома продуктивність устаткуван­ня, то виробнича потужність (М) визначається як добуток па­спортної продуктивності устаткування за одиницю часу і пла­нового фонду часу його роботи:

де Т_еф - ефективний (плановий) фонд часу роботи одиниці устаткування, год.;

а - кількість однотипних апаратів, машин, агрегатів, встановлених у відділенні (ділянці, цеху);

Н - годинна норма продуктивності одиниці устаткування за паспортом заводу-виготовлювача, виражена в кінцевому продукті (т/год., м²/год., м^З/год. тощо).

Фактично з устаткування знімається продукції більше, ніж визначено паспортом, тому в розрахунку потужності потрібно ви­користовувати технічно обґрунтовану норму продуктивності, зу­мовлену виробничниками.

Ефективний фонд робочого часу устаткування визначається залежно від режиму роботи ділянки (відділення, цеху).

Якщо виробництво працює в безупинному режимі (цілодобо­во, без зупинок у святкові і вихідні дні), то ефективний фонд (Т_еф) розраховують так:

де Т_кф - календарний фонд (тривалість року, 365 днів чи 8760 годин);

Т_р - час простоїв у планово-попереджувальних ремонтах, год.;

Т_тех - час простоїв устаткування з технологічних причин (за­вантаження, розвантаження, чищення, промивання, продуття і т.д.), годин.

В умовах безперервного виробничого процесу максимально можливий фонд часу роботи устаткування дорівнює добутку ка­лендарних днів (24 год. за добу).

При роботі виробництва в періодичному режимі (із зупинками на святкові і вихідні дні) ефективний фонд розраховують на підставі режимного фонду часу.

У періодичних та безупинних виробництвах з періодично пра­цюючим устаткуванням потужність визначають за формулою:

де Т_ц - час виробничого циклу роботи устаткування, год.;

З_с - обсяг завантаження сировини на один цикл;

В_гл - вихід готової продукції з одиниці сировини;

а - кількість однотипних апаратів, машин, агрегатів, вста­новлених у відділенні (цеху)

Вхідна і вихідна виробнича потужність обчислюються щорічно за даними галузевої статистики як зовнішня конкурентна характе­ристика устаткування. Для визначення відповідності виробничої програми наявної потужності обчислюється середньорічна вироб­нича потужність підприємства (М_с.р). При рівномірному нарощу­ванні потужності протягом року її середньорічна величина визна­чається як напівсума вхідної (М_вх) і вихідної (М_вих) потужності.

В інших випадках середньорічна потужність (М_с.р) з урахуван­ням введення нового обладнання і виводу застарілого обчис­люється так:

де М_п.р - потужність на початок року;

М_н.п - нові потужності, що вводяться;

Т_м, - кількість місяців роботи потужностей, що вводяться;

M_вив - потужності виведені;

М_о - збільшення потужності за рахунок оргтехзаходів;

Т_вив - кількість місяців, коли виведені потужності не будуть працювати;

Т₀ - кількість місяців роботи після впровадження заходу;

12 - кількість місяців у році.

Наявність резервної виробничої потужності зумовлена не­обхідністю періодичної зупинки частини устаткування для вико­нання ремонтних і регламентних (профілактичних) робіт, а також для регулювання обсягу вироблення продукції. Найбільш опти­мальні навантаження устаткування, як правило, знаходяться в діапазоні 80-90% від їх максимальних значень.

Потужність устаткування безупинної дії, що працюють на хімічних підприємствах, розраховують на основі технічних норм використання машин у часі й інтенсивності їх роботи.

Загальна формула розрахунку виробничої потужності (М):

де а - кількість однорідних верстатів (апаратів, машин);

Т - календарний час, год.;

Т_е - регламентовані зупинки однієї машини, год.;

в - продуктивність однієї машини за годину.

Кількість машин і машиногодин Т_мг, що повинна бути викори­стана за рік, розраховують за формулою:

Потужність устаткування періодичної дії залежить від кількості оборотів чи циклів з даної фази виробництва, кількості сировини, споживаної за один оборот чи цикл, і виходу готової продукції з одиниці сировини.

Тривалість циклу чи обороту, включає витрати часу на вико­нання всіх операцій, починаючи від включення апарату і заванта­ження сировини і кінчаючи вивантаженням готової продукції. При цьому за операціями, що проходять одночасно, у тривалість циклу не повинні включатися сумарні витрати часу.

Цикл виробництва звичайно складається з часу технологічного і часу обслуговування,,що витрачається на виконання допоміжних операцій. Для скорочення технологічного часу необхідне удоско­налення регламенту виробництва. Скорочення часу обслуговуван­ня планується на підставі розроблення організаційно-технічних заходів, спрямованих, зокрема, на поєднання часу обслуговування з часом технологічним.

Потужність М даного виду устаткування періодичної дії роз­раховується за формулою:

,

(8)

де І_HJ - кількість сировини, споживаного за один j -тий цикл;

В_п - плановий вихід продукції з одиниці сировини;

Т_ц - тривалість одного циклу (обороту), год.

Потужність устаткування періодичної дії можна також визначати, виходячи з планової норми інтенсивності (чи продуктив­ності), вираженої в одиницях готової продукції.

Продуктивність устаткування в одиницях готової продукції дорівнює:

,

(9)

Таким чином, потужність може бути виражена формулою:

Таким чином, укрупнений алгоритм розрахунку виробни­чої потужності включає такі етапи:

1. Розрахунок виробничої потужності груп взаємозамінного обладнання.

2. Вибір головної групи обладнання на дільниці і визначення її виробничої потужності.

3. Визначення "вузьких місць" на дільниці і розробка за­ходів з їх ліквідації, а також використання недовантаженого обладнання.

4. Вибір головної дільниці цеху і визначення виробничої потужності цеху.

5. Визначення "вузьких місць" в цеху і розробка заходів з їх ліквідації, а також використання резервної пропускної здат­ності ділянок.

6. Вибір головного цеху підприємства і визначення вироб­ничої потужності підприємства.

7. Визначення "вузьких місць" підприємства і розробка за­ходів з їх ліквідації, а також використання резервної пропуск­ної здатності цехів.