Проектування виробничої потужності підприємства

Проектна виробнича потужність визначається в процесі про­ектування виробництва і відображає його можливості для прийня­тих у проекті умов функціонування підприємства. Фактично до­сягнуту для усталеної роботи потужність називають освоєною.

Балансова виробнича потужність відповідає за своєю кількіс­ною мірою умовам поєднання різних за потужністю одиниць устат­кування, сполучених у єдиному технологічному процесі. Важливою є вимога збалансованості усіх видів потужностей устаткування, що беруть участь у виробничому циклі. Балансова потужність не завжди відповідає оптимальним значенням устаткування.

Сума виробничих потужностей окремих підприємств з того самого виду продукції складає виробничу потужність галузі промисловості.

Для умов ринкової економіки, коли діяльність підприємств орієнтована на задоволення попиту з видів продукції й облік ви­мог (інтересів) споживачів, спланована виробнича потужність визначається, виходячи з портфеля замовлень підприємства, прогнозів споживчого попиту.

Розрахунки виробничих потужностей виконуються на основі інформації про стан встановленого устаткування. При розрахун­ку необхідно керуватися такими правилами:

- враховувати все наявне устаткування ділянки (цеху, підприємства), за винятком резервного;

- враховувати ефективний максимально можливий фонд часу роботи устаткування при заданому режимі змінності;

- застосовувати передові технічні норми продуктивності устаткування, трудомісткості продукції, норм виходу продукції із сировини;

- орієнтуватися на найбільш вироблені способи організації виробництва і порівнянних вимірників роботи устаткування і балансу потужностей;

- при розрахунку виробничих потужностей на запланований період необхідно виходити з можливості забезпечення їх повного завантаження, але разом з тим слід передбачити необхідні резерви потужностей, що важливо в умовах ринкової економіки для швидкого реагування на зміни товарного ринкового попиту;

- при розрахунку величини потужності не брати до уваги простої устаткування, що можуть бути спричинені недоліками робочої сили, сировини, палива чи електроенергії, організаційними неполадками, а також втрати часу, пов'язані з ліквідацією браку продукції.

Машини й апарати однакового технологічного призначення, що використовуються для виробництва однорідної продукції, мо­жуть мати загальний натуральний вимірник продуктивності ­одиниці тієї продукції, для виготовлення якої вони призначені.

Для розрахунку виробничої потужності виробничої одиниці (цеху) необхідно перерахувати продуктивність окремих апаратів в одиниці кінцевої продукції, що випускається виробничою оди­ницею (цехом). Перерахування роблять, виходячи з планових ви­даткових норм напівфабрикатів на одиницю готової продукції.

За основу розрахунку виробничої потужності приймають про­ектні чи технічні (паспортні) норми продуктивності устаткування і технічно обґрунтовані норми часу (вироблення). Коли встанов­лені норми працівниками перевершені, то розрахунок потужності виробляється за передовими досягнутими нормами, що враховує стійкі досягнення.

Річний фонд робочого часу для цехів і виробництв, що діють безупинно, розраховують, виходячи з календарної кількості діб у році, за винятком часу на ремонт і технологічні зупинки агре­гатів. Для цехів і виробництв, що діють з перервами, річний фонд робочого часу визначають на підставі календарної кількості днів у році, за винятком вихідних і святкових. З отриманого фонду часу виключають час на ремонт, який здійснюється в робочий час.

Для розрахунку виробничої потужності використовуються такі вихідні дані:

- перелік виробничого устаткування і його кількість за видами;

- режими використання устаткування і використання площ;

- прогресивні норми продуктивності устаткування і трудомісткості виробів;

- кваліфікація робітників;

- намічувані номенклатура й асортимент продукції, що безпосе­редньо впливають на трудомісткість продукції при даному складі устаткування