Аналіз діяльності суб’єктів державного фінансового моніторингу в Україні

Суб’єктами державного фінансового моніторингу є:

- Національний банк України;

- Міністерство фінансів України;

- Міністерство юстиції України;

- Міністерство транспорту та зв’язку України;

- Міністерство економіки України;

- Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку;

- Державна комісія з регулювання фінансових послуг України;

- Державна служба фінансового моніторингу України [20, с. 42].

Суб'єктами, основними функціями яких є протидія легалізації доходів, здобутих злочинним шляхом, є:

1) Державний департамент фінансового моніторингу;

2) Міжвідомча робоча група з дослідження методів та тенденцій у відмиванні доходів, одержаних злочинним шляхом;

3) Робоча група з питань створення та функціонування Єдиної державної інформаційної системи у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів [20, с. 46].

Суб'єктами, які здійснюють протидію легалізації доходів, здобутих злочинним шляхом, в межах напряму боротьби з організованою злочинністю, є:

1) Координаційний комітет з боротьби з корупцією і організованою злочинністю при Президенті України;

2) Спеціальні підрозділи з боротьби з організованою злочинністю Міністерства внутрішніх справ України;

3) Спеціальні підрозділи з боротьби з корупцією та організованою злочинністю Служби безпеки України [20, с. 47].

Суб'єктами, які здійснюють протидію легалізації доходів, здобутих злочинним шляхом в межах покладених на них основних функцій, є також:

а) правоохоронні органи:

- органи внутрішніх справ України (міліція);

- Служба безпеки України;

- органи прокуратури України;

- органи державної податкової служби;

- Державна контрольно-ревізійна служба;

б) органи, що мають контрольні повноваження:

- Національний банк України;

- Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку;

в) суб'єкти первинного фінансового моніторингу [9].

Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку здійснює державне регулювання і нагляд у сфері запобігання і протидії легалізації (відмиванню) доходів, отриманих злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму відносно фондових бірж, компаній з управління активами та інших професійних учасників фондового ринку (окрім банків) відповідно до Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму".[7]

В 2004 році в Україні при Міністерстві фінансів була створено Державний комітет фінансового моніторингу України, який в 2010 році було реорганізовано у Державну службу фінансового моніторингу України, яка посідає центральне місце в системі запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму.

Держфінмоніторинг України є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

Основними завданнями Держфінмоніторингу України, зокрема, є:

- реалізація державної політики у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму, а також внесення пропозицій щодо її формування;

- збирання, оброблення та аналіз інформації про фінансові операції, що підлягають фінансовому моніторингу, інші фінансові операції або інформації, що може бути пов'язана з підозрою у легалізації (відмиванні) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванні тероризму;

- створення та забезпечення функціонування єдиної державної інформаційної системи у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму [15].

Держфінмоніторинг України відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, здійснює у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, і фінансуванню тероризму методичне забезпечення суб'єктів первинного фінансового моніторингу, а також центральних органів виконавчої влади та інших державних органів, які відповідно до законодавства виконують функції регулювання та нагляду за такими суб'єктами, та координує заходи, що проводяться в цій сфері, встановлює кваліфікаційні вимоги до осіб, які призначаються відповідальними за проведення внутрішнього фінансового моніторингу, проводить аналіз ефективності заходів, що вживаються суб'єктами первинного фінансового моніторингу для запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, і фінансуванню тероризму, сприяє виявленню в фінансових операціях ознак використання доходів, одержаних злочинним шляхом, забезпечує ведення в установленому законодавством порядку обліку фінансових операцій, які мають ознаки таких, що підлягають фінансовому моніторингу.

Оскільки основним органом, який здійснює обов'язковий фінансовий моніторинг є Державна служба фінансового моніторингу (далі – Держфінмоніторинг), запинимося на аналізі діяльності останнього.

Структура Держфінмоніторингу зображена на рис. 2.1.

Рис. 2.1. Структура Держфінмоніторингу [15]

Затверджена штатна чисельність Держфінмоніторингу України становить 237 осіб. Станом на 31 грудня 2012 року в Держфінмоніторингу України фактично працювало 206 службовців. Динаміка фактичної чисельності працівників Держфінмоніторингу України у 2005-2012 роках наведена на рис. 2.2.

Рис. 2.2. Динаміка фактичної чисельності працівників Держфінмоніторингу в 2005-2012 рр. [15]

Фінансування видатків Держфінмоніторингу України в 2012 році здійснювалося з державного бюджету в межах затверджених Законом України “Про Державний бюджет України на 2012 рік” бюджетних асигнувань.

У 2012 році відповідно до отриманих з державного бюджету асигнувань Держфінмоніторингом України були здійснені видатки в сумі 28 729,3 тис. грн.

Структура використання вказаних коштів наведена в таблиці 2.1.

Таблиця 2.1

Структура використання бюджетних асигнувань Держфінмоніторингу України в 2012 році [15]

Відповідно до вимог Закону суб’єкти первинного фінансового моніторингу подають до Держфінмоніторингу України інформацію про фінансові операції, які відповідно підлягають обов’язковому фінансовому моніторингу або щодо яких є підозри у причетності до відмивання коштів, чи фінансування тероризму.

Всього з початку експлуатації інформаційно-аналітичної системи Держфінмоніторингу України отримано та оброблено 8 542 581 повідомлення про фінансові операції, що підлягають фінансовому моніторингу, з яких 975 399 повідомлень протягом 2012 року (рис. 2.3).

Рис. 2.3. Динаміка інформування про фінансові операції в 2008-2012 рр. [15]

Слід відмітити, що у 2012 році кількість взятих на облік Держфінмоніторингом України повідомлень про фінансові операції, у порівнянні з минулим роком, зменшилась на 11 %. Динаміка повідомлень про фінансові операції, взятих на облік у 2011-2012 роках, наведена у наступній діаграмі (рис. 2.4).

Рис. 2.4. Динаміка повідомлення про фінансові операції, взятих на облік в 2011-2012 рр. [15]

Найбільш активними в системі звітування, в розрізі суб’єктів первинного фінансового моніторингу, є банківські установи, які надсилають основну частину повідомлень про операції, що підлягають фінансовому моніторингу. Протягом 2012 року від банківських установ було отримано 96,77 % від загальної кількості повідомлень про фінансові операції (рис. 2.5).

Також слід зазначити, що питома вага помилок у повідомленнях про фінансові операції, як і у попередніх роках, зберігає тенденцію до зниження та складає лише 0,78 % від загальної кількості отриманих у 2012 році Держфінмоніторингом України повідомлень.

У 2012 році кількість повідомлень про фінансові операції, що були отримані Держфінмоніторингом України від небанківських установ в електронному вигляді, порівняно з 2011 роком збільшилась на 3,86 % та складає 96,70 % від загальної кількості поданих зазначеною категорією суб’єктів первинного фінансового моніторингу до Держфінмоніторингу України повідомлень.

Рис. 2.5. Динаміка інформувань про фінансові операції банківськими та небанківськими установами в 2008-2012 рр. [15]

Серед небанківських установ найбільш активним у поданні повідомлень є страховий сектор. Питома вага повідомлень страхового сектору у загальному обсязі взятих на облік повідомлень про фінансові операції, що надійшли до Держфінмоніторингу України від небанківського сектору, склала 72,64 % (рис. 2.6).

Таблиця 2.2

Кількість повідомлень, що подавались банківськими і

небанківськими установами, в розрізі типів подання повідомлень станом на 01.01.2013 року [15]

Рис. 2.6. Питома вага повідомлень за видами суб’єктів небанківського сектору, які отримані Держфінмоніторингом України у 2012 році [15]

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 6 Закону, суб’єкти первинного фінансового моніторингу зобов’язані стати на облік у Держфінмоніторингу України.

Станом на 01.01.2013 на облік у Держфінмоніторингу України стали 21 863 суб’єкти первинного фінансового моніторингу (табл. 2.3).

Таблиця 2.3

Питома вага суб’єктів первинного фінансового моніторингу, що стали на облік в Держфінмоніторингу України станом на 01.01.2013 року [15]