Злочини протії встановленого порядку несення військової служби . 283

Покарання за злочин: ч. 1 ст. 418 — обмеження волі на строк від двох до п'яти років або позбавлення волі на той са­мий строк; ч. 2 ст. 418 — позбавлення волі на строк від трьох до восьми років.

Здача або залишення ворогові засобів ведення війни (ст. 427).

Згідно з законом кримінальна відповідальність настає за здачу ворогові начальником ввірених йому військових сил, а також не зумовлене бойовою обстановкою залишення ворогові укріплень, бойової та спеціальної техніки чн інших засобів ве­дення війни, якщо зазначені дії вчинені не з метою сприяння ворогові (ст. 427).

Безпосередній об'єкт злочину — встановлений порядок управління військовим начальником військовими силами та за­собами в умовах бойової обстановки.

Об'єктивна сторона злочину характеризується суспільно небезпечними діями або бездіяльністю, які виражаються у фо­рмі: а) здачі ворогові начальником ввірених йому військових сил; б) не зумовленого бойовою обстановкою залишення воро­гові укріплень, бойової та спеціальної техніки чи інших засо­бів ведення війни.

Суб'єкт злочину — військовий начальник, який в бойовій обстановці здійснює оперативне управління (командування) підлеглими військовими силами, бойовою та спеціальною тех­нікою чи іншими засобами ведення війни.

Військові начальники — це військовослужбовці, які для ви­конання певних завдань мають у своєму розпорядженні визна­чену кількість підлеглих, наділені правом віддавати останнім накази, розпорядження та інші обов'язкові для виконання ви­моги і застосовувати до них дисциплінарну владу.

Суб'єктивна сторона злочину характеризується як умис­ною (без мети сприяння ворогові), так і необережною формою вини. Якщо ж діяння вчинені з метою сприяння ворогові, їх необхідно кваліфікувати за ст. 111, як перехід на бік ворога в умовах воєнного стану або в період збройного конфлікту, або, як подання іноземній державі допомоги у проведенні підрив­ної діяльності проти України.

Покарання за злочин: за ст. 427 — позбавлення волі від трьох до десяти років.

Самовільне залишення поля бою або відмова діяти збро­єю (ст. 429).

284 Глава 33.

Кримінально караним є самовільне залишення поля бою під час бою або відмова під час бою діяти зброєю.

Безпосереднім об'єктом злочину є порядок виконання вій­ськових обов'язків під час бою.

Об'єктивна сторона злочину, що розглядається характери­зується суспільно небезпечними діями і проявляється в таких формах: а) самовільне залишення поля бою під час бою; б) відмова під час бою діяти зброєю.

Поле бою — це земельна (у межах населеного пункту тощо) ділянка, морський чи повітряний простір, на яких (в якому) ведеться бій.

Час бою — проміжок, упродовж якого триває той чи інший бій.

Існування бою у просторовій та часовій характеристиках свідчать про наявність бойової обстановки. Бойова обстановка може виникнути і в мирний час (збройний прикордонний кон­флікт), а тому злочин, передбачений ст. 429, може мати місце і поза межами воєнного стану.

Місце і час вчинення є обов'язковими ознаками об'єктивної сторони злочину, що розглядається, за якими його перша фор­ма відрізняється від злочинів, передбачених ч. 4 ст. 407, ч. З ст. 408, а друга — від злочинів, передбачених ч. З ст. 402 і ч. З ст. 409 (у формі обману чи відмови від несення обов'язків військової служби).

Суб'єкт злочину — будь-який військовослужбовець.

Суб'єктивна сторона злочину характеризується умисною формою вини. Мотив — перш за все боягузтво, легкодухість, але можуть бути й інші мотиви, наприклад, релігійні.

Покарання за злочин: за ст. 429 — позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років.

Добровільна здача в полон (ст. 430).

Закон передбачає відповідальність за добровільну здачу в полон через боягузтво або легкодухість.

Безпосереднім об'єктом злочину є порядок виконання вій­ськового обов'язку в умовах воєнного стану та бойової обста­новки.

Об'єктивна сторона злочину полягає у здачі в полон. Це може виражатися як у діях (військовослужбовець викидає бі­лий прапор під час бою і здається в полон), так і в бездіяльно­сті (залишається на полі бою під час відступу своїх військ і

Злочини протії встановленого порядку несення військової служби... 285

здається в полон після зайняття відповідних бойових позицій ворожими військами).

Обов'язковою ознакою складу злочину, що розглядається є час вчинення: добровільна здача в полон може мати місце ли­ше під час ведення військових дій.

Добровільна здача в полон означає, що військовослужбовець не примушується до здачі в полон своїм військовим начальни­ком чи іншою особою та має можливість і в подальшому ви­конувати свій військовий обов'язок.

Суб'єкт злочину — будь-який військовослужбовець.

Суб'єктивна сторона злочину — прямий умисел, поєдна­ний зі спеціальним мотивом — боягузтвом або легкодухістю.

Покарання за злочин: за ст. 430 — позбавлення волі на строк від семи до десяти років.

Мародерство (ст. 432). Відповідальність настає за викра­дення на полі бою речей, що знаходяться при вбитих чи пора­нених (мародерство).

Безпосереднім об'єктом злочину є бойова слава ЗС та честь військовослужбовця, а крім того — порядок дотримання звичаїв та правил війни.

Об'єктивна сторона злочину виражається у суспільно небез­печних діях — у викраденні на полі бою речей, що знаходяться при вбитих чи поранених, які є військовослужбовцями своїх або ворожих Збройних Сил чи з числа цивільного населення.

Під речами розуміють обмундирування та особисті речі (при­ватне майно), що знаходяться при вбитих чи поранених — гро­ші, годинники, коштовності, нагороди і т. ін. Викрадені, вони можуть бути на полі бою як під час бою, так і відразу після його закінчення, а також на ділянці, що знаходиться в тилу, але піддається обстрілу (бомбардуванню) ворогом. Злочин вважа­ється закінченим з моменту заволодіння речами. Збирання зброї, боєприпасів, документів, що містять відомості військово­го характеру, інших предметів, що знаходяться при вбитих чи поранених для використання під час ведення військових дій не створює складу злочину, що розглядається.

Суб'єкт злочину — будь-який військовослужбовець.

Цивільні особи за такі діяння повинні підлягати відповіда­льності за злочини проти власності.

Суб'єктивна сторона злочину — прямий умисел.

Покарання за злочин: за ст. 432 — позбавлення волі на строк від трьох до десяти років.

19 — 4-673

286 Глава 34.

Глава 34. ЗЛОЧИНИ ПРОТИ МИРУ, БЕЗПЕКИ ЛЮДСТВА ТА МІЖНАРОДНОГО ПРАВОПОРЯДКУ

§ 1. Поняття і види злочинів проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку

Розділ XX Кримінального кодексу України 2001 року вперше виділив злочини проти миру, безпеки людства та міжнарод­ного правопорядку, які світове співтовариство визнає особливо небезпечними для людства, тому що вони, наприклад, ведення агресивної війни, застосування зброї масового знищення, ге­ноцид, підривають основи міжнародних відносин і можуть призвести до загибелі людства. Важливою особливістю зло­чинів проти миру, безпеки людства та міжнародного право­порядку є їх прямий зв'язок з міжнародним кримінальним правом, яке ці діяння також визнає злочинами.

Джерелами норм про злочини, що розглядаються є статути Нюрнбергського (1945 р.) і Токійського (1946 р.) військових трибуналів, статути міжнародних кримінальних трибуналів по Югославії (1993 р.) та по Руанді (1994 p.), Римський Статут Міжнародного кримінального суду 1998 p., інші конвенції і резолюції ООН. Тому в багатьох випадках при кваліфікації злочинів проти миру, безпеки людства та міжнародного пра­вопорядку необхідно для з'ясування змісту норм чи окремих понять звернутися до міжнародно-правових джерел. Переважна більшість злочинів, що містяться у розділі XX, вважаються закінченими з моменту вчинення суспільно небезпечних дій, а суб'єктивна сторона всіх злочинів характеризується умислом. Відповідальність настає: за посягання на життя представника іноземної держави (ст. 443) — з 14 років, а за інші злочини — з 16 років. Ч. 5 ст. 49 КК передбачає, що давність не застосо­вується у разі вчинення злочинів проти миру та безпеки люд­ства, передбачених у ст.ст. 437 — 439 і ч. 1 ст. 442.

Виходячи з їх об'єктів, злочини проти миру, безпеки люд­ства та міжнародного правопорядку можна поділити на три групи:

1) злочини проти миру (ст.ст. 436 — 438, 447);

2) злочини проти безпеки людства (ст.ст. 439 — 442);

3) злочини проти міжнародного правопорядку (ст.ст. 443 — 446).

Злочини протії миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку 287

Злочини проти миру:

• пропаганда війни (ст. 436);

• планування, підготовка, розв'язання та ведення агресивної
війни (ст. 437). Відповідальність настає за планування, під­
готовку або розв'язання агресивної війни чи воєнного кон­
флікту, а також участь у змові, що спрямована на вчинення
таких дій (ч. 1) та за ведення агресивної війни або агресив­
них воєнних дій (ч. 2);

• порушення законів та звичаїв війни (ст. 438). Закон перед­
бачає, що жорстоке поводження з військовополоненими або
цивільним населенням, вигнання цивільного населення для
примусових робіт, розграбування національних цінностей
на окупованій території, застосування засобів війни, забо­
ронених міжнародним правом, інші порушення законів та
звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами,
згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою Ук­
раїни, а також віддання наказу про вчинення таких дій
(ч. 1), та ті самі діяння, якщо вони поєднані з умисним
вбивством (ч. 2 ст. 438) тягнуть за собою кримінальну від­
повідальність;

• наїшанство (ст. 447). Караними є вербування, фінансуван­
ня, матеріальне забезпечення, навчання найманців з метою
використання у збройних конфліктах інших держав або на­
сильницьких діях, спрямованих на повалення державної
влади чи порушення територіальної цілісності, а також ви­
користання найманців у військових конфліктах чи діях
(ч. 1) та участь без дозволу відповідних органів державної
влади у збройних конфліктах інших держав з метою одер­
жання матеріальної винагороди (ч. 2 ст. 447).

Злочини проти безпеки людства:

• застосування зброї масового знищення (ст. 439);

• розроблення, виробництво, придбання, зберігання, збут,
транспортування зброї масового знищення (ст. 440). Кримі­
нально караним є розроблення, виробництво, придбання,
зберігання, збут, транспортування зброї масового знищення,
забороненої міжнародними договорами, згода на обов'язко­
вість яких надана Верховною Радою України (ст. 440);

• екоцид (ст. 441). Закон визнає злочином масове знищення
рослинного або тваринного світу, отруєння атмосфери або

19*

288 Глава 34.

водних ресурсів, а також вчинення інших дій, що можуть спричинити екологічну катастрофу (ст. 441);

• геноцид (ст. 442). Відповідальність передбачена за геноцид,
тобто діяння, умисно вчинене з метою повного або частко­
вого знищення будь-якої національної, етнічної, расової чи
релігійної групи шляхом позбавлення життя членів такої
групи чи заподіяння їм тяжких тілесних ушкоджень, ство­
рення для групи життєвих умов, розрахованих на повне чи
часткове її фізичне знищення, скорочення дітонародження
чи запобігання йому в такій групі або шляхом насильниць­
кої передачі дітей з однієї групи в іншу (ч. 1), та за публіч­
ні заклики до геноциду, а також виготовлення матеріалів із
закликами до геноциду з метою їх розповсюдження, або
розповсюдження таких матеріалів (ч. 2 ст. 442).

Злочини проти міжнародного правопорядку:

• посягання на життя представника іноземної держави
(ст. 443);

• злочини проти осіб та установ, що мають міжнародний
захист (ст. 444). Відповідно до цієї статті відповідальність
несуть за напад на службові або житлові приміщення осіб,
що мають міжнародний захист, а також викрадення або по­
збавлення волі цих осіб з метою впливу на характер їхньої
діяльності, або на діяльність держав чи організацій, які во­
ни представляють, або з метою провокації війни чи міжна­
родних ускладнень (ч. 1), або за погрозу вчинення дій, пе­
редбачених частиною першою цієї статті (ч. 2 ст. 444);

• незаконне використання ашволіки Червоного Хреста і
Червоного Півмісяця (ст. 445). Відповідальність передбаче­
на за незаконне використання символіки Червоного Хреста
і Червоного Півмісяця, крім випадків, передбачених КК
(ст. 445);

• піратство (ст. 446). Закон визнає караним піратство, тобто
використання з метою одержання матеріальної винагороди
або іншої особистої вигоди озброєного чи неозброєного су­
дна для захоплення іншого морського чи річкового судна,
застосування насильства, пограбування або інших ворожих
дій щодо екіпажу чи пасажирів такого судна (ч. 1). Ч. 2
ст. 446 передбачає відповідальність за ті самі діяння, якщо
вони вчинені повторно або спричинили загибель людей чи
інші тяжкі наслідки.

Злочини протії миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку 289

§ 2. Окремі склади злочинів проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку

Пропаганда війни (ст. 436). Відповідальність настає за публі­чні заклики до агресивної війни або до розв'язання воєнного конфлікту, а також виготовлення матеріалів із закликами до вчинення таких дій з метою їх розповсюдження або розповсю­дження таких матеріалів.

Безпосередній об'єкт злочину — мир між державами та народами.

Об'єктивну сторону злочину утворюють дії у таких фор­мах: а) публічні заклики до агресивної війни або до розв'язу­вання воєнного конфлікту; б) виготовлення матеріалів із за­кликами до агресивної війни або до розв'язування воєнного конфлікту; в) розповсюдження таких матеріалів.

Суб'єкт злочину — загальний, будь-яка особа.

Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом.

Виготовлення матеріалів повинно здійснюватись з обов'яз­ковою метою — їх розповсюдження.

Покарання за злочин: за ст. 436 — виправні роботи на строк до двох років або арешт на строк до шести місяців, або позбавлення волі на строк до трьох років.

Застосування зброї масового знищення (ст. 439).

Закон визнає караним застосування зброї масового знищен­ня, забороненої міжнародними договорами, згода на обов'яз­ковість яких надана Верховною Радою України (ч. 1), а також те саме діяння, якщо воно спричинило загибель людей або ін­ші тяжкі наслідки (ч. 2 ст. 439).

Безпосередній об'єкт злочину — безпека людства.

Предмет злочину — зброя масового знищення, зокрема, бактеріологічна, хімічна, ядерна, але заборона останньої у міжнародному праві має обмежений характер. До зброї масо­вого знищення належать також лазерна, інфразвукова, радіоло­гічна, променева та деякі інші види зброї, проте, міжнародни­ми договорами їх застосування не заборонено.

Об'єктивна сторона злочину полягає у застосуванні зброї масового знищення, забороненої міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Суб'єкт злочину — загальний.

Глава 34.

Суб'єктивна сторона злочину — умисел. Мотив і мета цього злочину можуть бути різними. Частина 2 ст. 439 встано­влює відповідальність за кваліфікований вид злочину.

Покарання за злочин: за ч. 1 ст. 439 — позбавлення волі на строк від восьми до дванадцяти років; за ч. 2 ст. 439 — позба­влення волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років або до­вічне позбавлення волі.

Посягання на життя представника іноземної держави (ст. 443).

Злочином визнається вбивство або замах на вбивство пред­ставника іноземної держави або іншої особи, яка має міжнаро­дний захист, з метою впливу на характер їхньої діяльності або на діяльність держав чи організацій, які вони представляють, або з метою провокації війни чи міжнародних ускладнень (ст. 443).

Основний безпосередній об'єкт злочину — мирне співісну­вання та співробітництво України з іншими державами, безпе­ка держави у сфері політики, а обов'язковий додатковий об'­єкт — життя представника іноземної держави або іншої осо­би, яка має міжнародний захист.

Об'єктивна сторона злочину характеризується суспільно небезпечними діями або бездіяльністю і виражається в двох формах: а) вбивство особи, яка має міжнародний захист; б) за­мах на вбивство такої особи.

Суб'єкт злочину — особа, яка досягла 14-річного віку.

Суб'єктивна сторона характеризується умислом.

Покарання за злочин: за ст. 443 — позбавлення волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років або довічне позбавлен­ня волі.

Література 291

Література

Александров Ю. В., Андрушко П. П., Антипов В. I., Клименко В. А., Матишевський П. С Науково-практичний коментар до кримі­нального кодексу України / За ред. С. С. Яценка. — 2-е вид., перероб. та доп. — К.: А. С. К.. 2002. — 966 с.

Александров Ю. В., Антипов В. /., Володъко М. В., Дудоров О. О., Кли­менко В. А. Кримінальне право України. Загальна частина: Підручник / Національна академія внутрішніх справ України; Ки­ївський ін-т внутрішніх справ; Міжнародний ін-т лінгвістики і права; Академія державної податкової служби України / Я. Ю. Кондратьев (ред.). — К.: Правові джерела, 2002. — 432 с.

Александров Ю. В., Антипов В. І., Дудоров О. О., Клименко В. А., Ко-робенко В. М. Кримінальне право в запитаннях і відповідях. Загальна частина: Посібник для підготовки до іспитів / Націона­льна академія внутрішніх справ України; Київський ін-т внутрі­шніх справ; Київський міжнародний ун-т / Вадим Арсенович Кли­менко (заг. ред.). — К.: Атіка, 2003. — 288 с.

Бажанов М. І., Баулін Ю. В., Борисов В. І., Гаарииі С. Б., Дорош Л. В. та ін. Кримінальне право України. Особлива частина: Підручник для студ. вищ. навч. закл. / Національна юридична ака­демія України ім. Ярослава Мудрого. — К.: Юрінком Інтер, 2001.—494 с.

Бажанов М. І., Баулін Ю. В., Борисов В. І., Гавриш С. Б., Кривоченко Л. М. та ін. Кримінальне право України. Загальна частина: Під-ручнник для студ. вищих навч. закл. / Національна юридична ака­демія України ім. Ярослава Мудрого. — К.: Юрінком Інтер, 2002. — 415 с

Матишевський П. С Кримінальне право України. Загальна части­на: Підручник для студ. юрид. вищ. навч. закладів і ф-тів. — К.: А. С. К., 2001. — 347с.

Навроцький В. О. Наступність кримінального законодавства Укра­їни: Порівняльний аналіз КК України 1960 р. та 2001 р. / Львівсь­кий національний ун-т ім. Івана Франка. — К.: Атіка, 2001. — 272 с.

Науково-практичннй коментар Кримінального кодексу України від 5 квітня 2001 року / За ред. М. І. Мельника, М. І. Хавронюка. — К.: Каннон, 2003. — 1104 с.

Новий кримінальний кодекс Українн: питання застосування і ви­вчення: Матеріали міжнарод. наук.-практ. конф. "Питання засто­сування нового Кримінального кодексу України", 25—26 жовтня 2001 p., м. Харків / Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого; Харківський Центр по вивченню організованої злочинності; Інститут вивчення проблем злочинності Академії правових наук України / В. В. Сташис (Голов.ред.редкол.). — К.: Юрінком Інтер, 2002. — 272 с