Поняття і види злочинів у сфері охорони державної таємниці, недоторканості державних кордонів, забезпечення призову та мобілізації

Ст. 17 Конституції України передбачає, що "захист сувереніте­ту і територіальної цілісності України, забезпечення економіч­ної та інформаціної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу". Тому родовим об'єктом злочинів у сфері охорони державної таємниці, недо­торканості державних кордонів, забезпечення призову та мобі­лізації є сукупність суспільних відносин, які забезпечують обороноздатність, незалежність, територіальну цілісність та не­доторканість України. Разом з тим злочини об'єднані вказаним родовим об'єктом, мають різні безпосередні об'єкти.

На підставі викладеного злочини, які містяться у розділі XIV КК України можна поділити на такі три групи:

1) злочини, які посягають на відносини у сфері охорони держа­
вної таємниці або конфіденційної інформації (ст.ст. 328—
330 КК України). Безпосереднім об'єктом цих злочинів є
суспільні відносини у сфері охорони державної таємниці або
конфіденційної інформації в різних сферах діяльності держа­
ви, тобто відносини інформаційної безпеки. Посягання на
цей об'єкт може заподіяти шкоду економічному, військово­
му, науковому потенціалам України. При єдності об'єкту
злочини, що розглядаються мають певні особливості в пред­
меті, в об'єктивній та суб'єктивній стороні їх складів, а тому
кожен з них вимагає самостійного аналізу;

2) злочини, які посягають на недоторканність державного
кордону України (ст.ст. 331— 334 КК України). Безпосере­
днім об'єктом цих злочинів є суспільні відносини у сфері
охорони суверенітету України, цілісності і недоторканості
її кордонів. Правовою базою для відповідальності за ці зло­
чини є стаття 2 Конституції КК України, згідно з якою
"Суверенітет України поширюється на всю її територію.

15*

228 Глава 28.

Територія України в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканою";

3) злочини, які посягають на порядок комплектування збройних сил України, що підриває її обороноздатність (ст.ст. 335— 337 КК України). Загальним безпосереднім об'єктом цих злочинів є відносини з комплектування Збройних Сил України, їх бойової підготовки, отже, в кінцевому рахун­ку — із забезпечення обороноздатності України. Загальною ознакою об'єктивної сторони злочинів є бездіяльність — ухилення від виконання обов'язку нести військову службу. Правовою базою для відповідальності є ст. 65 Конституції України, яка передбачає обов'язок громадян України захи­щати Вітчизну, незалежність та територіальну цілісність України, а також обов'язок відбувати військову службу від­повідно до закону.

Згідно з цим, громадянин України, який підлягає черговому призову на строкову військову службу, призову за мобілізаці­єю, військовому обліку або спеціальним зборам, зобов'язаний з'явитися на призовний пункт, у військкомат або інше місце, зазначене в документі (повістці) в зазначений день і час. Не­виконання цього обов'язку свідчить про ухилення. Всі ці зло­чини вважаються закінченими з моменту неявки в зазначене документом місце і час.

Закон України від 25 березня 1992 року "Про загальний військовий обов'язок і військову службу" передбачає поважні причини неявки, якими є:

• хвороба призовника, що позбавляє його можливості особис­
то прибути у відповідний пункт;

• смерть або тяжка хвороба близького родича;

• перешкода стихійного характеру або інші обставини, які
позбавили призовника можливості особисто прибути у за­
значені пункт і строк.

Суб'єктивна сторона всіх злочинів цієї групи — прямий умисел.

Кримінальна відповідальність за посягання на відносини у сфері охорони державної таємниці або конфіденційної ін­формації передбачена у таких складах злочинів:

• розголошення державної таємниці (ст. 328);

• втрата документів, що містять державну таємницю
(ст. 329). Відповідно до цієї статті особа несе відповідаль­
ність за втрату документів або інших матеріальних носіїв
таємної інформації, що містять державну таємницю, а та-

Злочини у сфері охорони державної таємниці...

кож предметів, відомості про які становлять державну та­ємницю, особою, якій вони були довірені, якщо втрата ста­ла результатом порушення встановленого законом порядку поводження із зазначеними документами та іншими матері­альними носіями секретної інформації або предметами. Ч. 2 ст. 329 передбачає відповідальність за те саме діяння, якщо воно спричинило тяжкі наслідки;

• передача або збирання відомостей, що становлять конфі­
денційну інформацію, яка є власністю держави (ст. 330).
Кримінально караною є передача або збирання з метою пе­
редачі іноземним підприємствам, установам, організаціям,
або їх представникам, економічних, науково-технічних та
інших відомостей, що становлять конфіденційну інформа­
цію, яка є власністю держави, особою, якій ці відомості бу­
ли довірені або стали відомі у зв'язку з виконанням служ­
бових обов'язків, за відсутності ознак державної зради або
шпигунства. Ч. 2 ст. 330 передбачає відповідальність за ті
самі дії, вчинені з корисливих мотивів або такі, що спричи­
нили тяжкі наслідки для інтересів держави, або вчинені по­
вторно, або за попередньою змовою групою осіб.

Злочини, які посягають на недоторканість державного кордону України:

• незаконне перетинання державного кордону (ст. 331);

• порушення порядку здійснення міжнародних передач то­
варів, що підлягають державному експортному контролю
(ст. 333). Кримінально караними є порушення встановлено­
го порядку здійснення міжнародних передач товарів, що
підлягають державному експортному контролю. До квалі­
фікованих видів даного складу злочину відносяться ті самі
діяння, вчинені повторно або організованою групою;

• порушення правил міжнародних польотів (ст. 334). Закон
визначає, що відповідальність настає за вліт в Україну або
виліт з України без відповідного дозволу, а також недодер­
жання зазначених у дозволі маршрутів, місць посадки, по­
вітряних трас, коридорів або ешелонів.

Злочини, які посягають на комплектування Збройних Сил України:

• ухилення від призову на строкову військову службу (ст. 335);

• ухилення від призову за мобілізацією (ст. 336);

• ухилення від військового обліку або спгціальнйих зборів (ст. 337).

230 Глава 28.

§ 2. Окремі злочини у сфері охорони державної таємниці, недоторканості державних кордонів, забезпечення призову та мобілізації

Розголошення державної таємниці (ст. 328).

Кримінально караним є розголошення відомостей, що ста­новлять державну таємницю особою, якій ці відомості були довірені або стали відомі у зв'язку з виконанням службових обов'язків, за відсутності ознак державної зради або шпигунс­тва. Ч. 2 ст. 328 передбачає відповідальність за те саме діяння, якщо воно спричинило тяжкі наслідки.

Безпосереднім об'єктом є встановлений згідно з вимогами відповідних актів законодавства єдиний порядок забезпечення охорони державної таємниці, який слугує забезпеченню безпе­ки держави, тобто режим державної таємниці.

Предмет злочину — це відомості, що становлять державну таємницю. У ст. 1 Закону України "Про державну таємницю" від 21 січня 1994 року (в редакції Закону України від 21 вере­сня 1999 року) державна таємниця визначається як вид інфор­мації, що охоплює відомості у сфері оборони, економіки, нау­ки і техніки, зовнішніх відносин, державної безпеки та охоро­ни правопорядку, розголошення яких може завдати шкоди на­ціональній безпеці України та які в порядку встановленому цим законом визнані державною таємницею і підлягають охо­роні державою.

Об'єктивна сторона злочину — розголошення відомостей, що становлять державну таємницю, іншою мовою — проти­правне їх розголошення. Для вирішення питань про те, чи ста­новлять державну таємницю ті чи інші відомості, чи є особа такою, якій ці відомості були довірені або стали відомі у зв'я­зку з виконанням службових обов'язків, необхідно звернутися до інших нормативно-правових актів, тобто диспозиція статті 328 є бланкетною. Діяння може полягати як у дії, так і в без­діяльності, які призведи до того, що таємні відомості стали надбанням сторонніх осіб.

Злочин вважається закінченим з моменту, коли таємні відо­мості стали відомі хоча б одній сторонній особі, тобто з моме­нту їх розголошення.

Ч. 2 ст. 328 передбачає кваліфікуючу ознаку — спричинен­ня тяжких наслідків, поняття яких закон не дає, а тому їх

Злочини у сфері охорони державної таємниці... 231

зміст визначають виходячи з конкретних обставин криміналь­ної справи.

Суб'єкт злочину — спеціальний, тобто особа якій відомос­ті, що становлять державну таємницю, були довірені або стали відомі у зв'язку з виконанням службових обов'язків і яка до­сягла 16-річного віку. Це може бути як службова особа, так і інша (шифрувальник, секретар тощо). Військовослужбовці за розголошення відомостей, що становлять державну таємницю, несуть відповідальність за статтею 422 КК.

Суб'єктивна сторона злочину характеризується будь-якою формою вини: як умислом (прямим і непрямим), так і необере­жністю (злочинною самовпевненістю і злочинною недбалістю).

Покарання за злочин: ч. 1 ст. 328 — позбавлення волі на строк від двох до п'яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого; ч. 2 ст. 328 — позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років.

Незаконне перетинання державного кордону (ст. 331).

Кримінальна відповідальність настає за перетинання держа­вного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах про­пуску через державний кордон України, але без відповідних документів чи дозволу.

Ч. 2 цієї статті передбачає відповідальність за ті самі дії, вчинені особою, яка раніше була засуджена за такий самий злочин, а ч. З — за дії, передбачені ч. 1 або 2 цієї статті, що поєднані із застосуванням зброї.

Ч. 4 передбачає, що чинність цієї статті не поширюється на випадки прибуття в Україну іноземців чи осіб без громадянст­ва, без відповідних документів чи дозволу для використання права притулку відповідно до Конституції України, а також з метою набуття статусу біженця, і на випадки прибуття в Укра­їну без встановленого документа її громадян, які стали жерт­вами злочинів, пов'язаних з торгівлею людьми.

Безпосереднім об'єктом злочину є порядок перетинання державного кордону України, що забезпечує державну безпеку.

Об'єктивна сторона злочину полягає у діях, які виража­ються у переході (незалежно від напрямку) державного кордо­ну України і може проявлятися у трьох таких формах: а) пере­тинання державного кордону України будь-яким способом по­за пунктами пропуску через державний кордон України; б) пе-

232 Глава 28.

ретинання державного кордону України в пунктах пропуску через державний кордон України, але без відповідних докуме­нтів; в) перетинання державного кордону України в пунктах пропуску через державний кордон України, але без дозволу. Державний кордон є обов'язковою ознакою об'єктивної сторо­ни злочину, тому що вона характеризує місце його вчинення.

Злочин вважається закінченим з моменту перетинання осо­бою державного кордону — по морю чи інших водоймах, по­вітря або під землею, по суходолу.

Суб'єкт злочину — загальний.

Суб'єктивна сторона злочину характеризується виною у формі прямого умислу.

Особа, яка вчинила перетинання державного кордону з не­обережності (заблукала, помилково сіла на судно, яке вийшло в закордонний рейс) не підлягає кримінальній відповідальності заст. 331 КК.

Мотив і мета незаконного перетинання кордону на його кваліфікацію не впливають.

Ч. 2 ст. 331 передбачає кваліфікований вид незаконного перетинання державного кордону, яким є вчинення цього злочину особою, яка раніше була засуджена за такий самий злочин.

Особливо кваліфікованим видом перетинання державного кордону є дії, передбачені ч. 1 або 2 цієї статті, поєднані із за­стосуванням зброї (ч. З ст. 331).

Спеціальні ситуації, які виключають провадження по справі про незаконне перетинання державного кордону України щодо певних суб'єктів передбачає ч. 4 ст. 331. Чинність цієї статті не поширюється:

1) на випадки прибуття в Україну іноземців чи осіб без гро­
мадянства без відповідних документів чи дозволу для вико­
ристання права притулку відповідно до Конституції Украї­
ни або з метою набуття статусу біженця;

2) на випадки прибуття в Україну її громадян, які стали жерт­
вами злочинів, пов'язаних з торгівлею людьми.

За наявності вказаних ситуацій кримінальна справа не може бути порушена, а порушена — підлягає закриттю за відсутніс­тю складу злочину.

Покарання за злочин: ч. 1 ст. 331 — карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на

Злочини у сфері охорони державної таємниці... 233

строк до трьох років; ч. 2 ст. 331 — караються арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років; ч. З ст. 331 — караються позбавленням волі на строк від двох до п'яти років.

Ухилення від військового обліку або спеціальних зборів (ст. 337).

Кримінально караним є ухилення військовозобов'язаного від військового обліку після попередження, зробленого відпо­відним військовим комісаріатом. Ч. 2 ст. 337 передбачає від­повідальність за ухилення військовозобов'язаного від навчаль­них (чи перевірних) або спеціальних зборів.

Безпосередній об'єкт злочину — це встановлений з метою забезпечення нормальної діяльності органів державної вико­навчої влади порядок ведення військового обліку та організа­ції відповідних зборів.

Об'єктивна сторона злочину може мати дві форми: а) ухилення від військового обліку після попередження, зробле­ного відповідним військовим комісаріатом (ч. 1 ст. 337); б) ухилення від навчальних (чи перевірних) або спеціальних збо­рів.

Військовий облік військовозобов'язаних (за винятком війсь­ковозобов'язаних СБУ) ведуть районні (міські) військові комі­саріати. Військовозобов'язані повинні стати на військовий об­лік у відповідному військовому комісаріаті в 7-денний строк з дня прибуття на нове місце постійного або фактичного прожи­вання. Невиконання вказаного обов'язку після попередження, зробленого відповідним військовим комісаріатом, з урахуван­ням терміну, необхідного для проїзду до комісаріату, містить закінчений склад злочину, передбачений ч. 1 ст. 337 КК.

Порядок проходження навчальних (перевірних) або спеціа­льних зборів встановлений Законом України "Про загальний військовий обов'язок і військову службу".

Способи ухилення військовозобов'язаних від військового обліку або від зборів можуть бути різними: симуляція хворо­би, самоскалічення, підроблення документів, пряма відмова від постановки на військовий облік або від з'явлення на збори, фактичне неприбуття у вказаний строк до Військового коміса­ріату без поважних причин тощо.

Суб'єктами злочину є тільки військовозобов'язані, тобто особи, які перебувають у запасі Збройних Сил чи інших війсь-

234 Глава 29.

кових формувань (більш докладно див. Коментар до ст. 401), і не є ними допризовники, призовники, військовослужбовці.

Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом.

Покарання за злочин: ч. 1 ст. 337 — карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців; ч. 2 ст. 337 — карається штрафом до сімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців.

Глава 29. ЗЛОЧИНИ ПРОТИ АВТОРИТЕТУ ОРГАНІВ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ, ОРГАНІВ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУ­ВАННЯ ТА ОБ'ЄДНАНЬ ГРОМАДЯН

§ 1. Поняття і види злочинів проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об'єднань громадян

Родовим об'єктом злочинів, відповідальність за які встанов­лена розділом XV КК, є охоронювані законом суспільні відно­сини, що складаються у сфері здійснення адміністративно-роз­порядчих функцій органів державної влади та місцевого само­врядування, а також у сфері реалізації фізичними та юридич­ними особами відповідних прав та законних інтересів. Згадані склади злочинів можна поділити на такі групи:

1) злочини у сфері використання державних символів
(ст.ст. 338 і 339);

2) злочини, що перешкоджають законній діяльності організа­
цій та об'єднань громадян (ст.ст. 340 і 341);

3) злочини, що посягають на життя, здоров'я, власність пра­
цівників правоохоронних органів, членів громадських фор­
мувань (ст.ст. 342—353);

4) злочини у сфері використанні документів і засобів отри­
мання інформації (ст.ст. 357—360);

5) окремі злочини проти авторитету органів державної влади,
органів місцевого самоврядування та об'єднань громадян
(ст.ст. 354—356).

Злочини проти авторитету органів державної влади

Злочинами у сфері використання державних символів є:

• наруга над державними символами (ст. 338). Особа відпові­
дає за публічну наругу над Державним Прапором України,
Державним Гербом України або Державним Гімном Украї­
ни (ч. 1) і за публічну наругу над офіційно встановленим
або піднятим прапором чи гербом іноземної держави;

• незаконне підняття Державного Прапора України на річ­
ковому або морському судні (ст. 339).

Злочинами, що перешкоджають законній діяльності ор­ганізацій та об'єднань громадян є:

• незаконне перешкоджання організації або проведенню збо­
рів, мітингів, походів і демонстрацій (ст. 340);

• захоплення державних або громадських будівель чи споруд
(ст. 341).

Злочинами, що посягають на життя, здоров'я, власність працівників правоохоронних органів, членів громадських формувань є:

• опір представникові влади, працівникові правоохоронного
органу, члену громадського формування з охорони громад­
ського порядку і державного кордону або військовослужбо­
вцеві (ст. 342);

• втручання в діяльність праі\івника правоохоронного органу
(ст. 343). Означає вплив у будь-якій формі на працівника
правоохоронного органу з метою перешкодити виконанню
ним службових обов'язків або добитися прийняття незакон­
них рішень;

• втручання у діяльність державного діяча (ст. 344). Полягає
у незаконному впливі у будь-якій формі на державного дія­
ча з метою перешкодити виконанню ними службових обо­
в'язків або добитися прийняття незаконних рішень. Особи,
яких закон відносить до числа держаних діячів, визначені в
ст. 344 КК;

• погроза або насильство щодо працівника правоохоронного
органу (ст. 345). Кримінально караним є такі дії вчинені
щодо працівника правоохоронного органу, а також щодо
його близьких родичів. А саме з виконанням цим працівни­
ком службових обов'язків: а) погроза вбивством, насильст­
вом або знищенням чи пошкодженням майна (ч. 1.); б)
умисне заподіяння побоїв, легких або середньої тяжкості

236 Глава 29.

тілесних ушкоджень (ч. 2); в) умисне заподіяння тяжкого тілесного ушкодження (ч. 3);

• погроза або насильство щодо державного чи громадського
діяча (ст. 346). Законом встановлена відповідальність за та­
кі дії, вчинені щодо державного чи громадського діяча (а
також щодо їх близьких родичів), у зв'язку з їх державною
чи громадською діяльністю: погроза вбивством, заподіян­
ням шкоди здоров'ю, знищенням або пошкодженням майна,
а також викраденням або позбавленням волі (ч. 1); умисне
заподіяння середньої тяжкості тілесних ушкоджень чи лег­
ких тілесних ушкоджень, нанесення побоїв чи вчинення ін­
ших насильницьких дій (ч. 2); умисне тяжких тілесних уш­
коджень (ч. 3). Перелік осіб, яких закон відносить до дер­
жавних та громадських діячів, наведений в ст. 346 КК.

• умисне знищення або пошкодження майна працівника пра­
воохоронного органу (ст. 347). Відповідальність настає ли­
ше у разі, якщо воно вчинене у зв'язку з виконанням згада­
ним працівником службових обов'язків;

• посягання на життя працівника правоохоронного органу, чле­
на громадського формування з охорони громадського порядку
і державного кордону або військовослужбовця (ст. 348);

• захоплення представника влади або працівника правоохо­
ронного органу як заручника (ст. 349). Законом встановлена
відповідальність за захоплення або тримання як заручника
згаданих осіб чи їх близьких родичів з метою спонукання
державної, чи іншої установи, підприємства, організації або
службової особи вчинити, або утриматися від вчинення
будь-якої дії як умови звільнення заручника;

• погроза або насильство щодо службової особи чи громадя­
нина, який виконує громадський обов'язок (ст. 350). Кримі­
нальний закон передбачає як окремі склади злочину вчи­
нення щодо службової особи чи її близьких або до грома­
дянина, який виконує громадський обов'язок, застосована з
метою припинення діяльності службової особи чи громадя­
нина, який виконує громадський обов'язок, або зміни її ха­
рактеру в інтересах того, хто погрожує таких дій: а) по­
гроза вбивством, заподіянням тяжких тілесних ушкоджень
або знищенням чи пошкодженням майна загальнонебезпеч-
ним способом; б) умисне нанесення побоїв або заподіяння
легкого чи середньої тяжкості тілесного ушкодження;
в) умисне заподіяння тяжкого тілесного ушкодження;

Злочини проти авторитету органів державної влади... 237

• перешкоджання діяльності народного депутата Україна
та депутата місцевої ради (ст. 351). Кримінально карани­
ми діяннями є невиконання службовою особою законних
вимог народного депутата України, депутата місцевої ради,
створення штучних перешкод їх роботі, надання їм завідо-
мо неправдивої інформації (ч. 1), а також невиконання слу­
жбовою особою законних вимог комітетів Верховної Ради
України чи тимчасових слідчих комісій Верховної Ради Ук­
раїни (ч. 2);

• умисне знищення або пошкодження мата службової особи
чи громадянина, який виконує громадський обов'язок (ст. 352).
Цим складом злочину охоплюються лише дії, що поляга­
ють в умисному знищенні або пошкодженні майна, що на­
лежить службовій особі чи громадянинові, який виконує
громадський обов'язок (або їх близьким родичам), за умо­
ви, якщо вони вчинені у зв'язку з їхньою службовою чи
громадською діяльністю.

• самовільне присвоєння владних повноважень або звання слу­
жбової особи (ст. 353). Особа відповідає за самовільне при­
своєння владних повноважень або звання службової особи,
якщо ці дії були поєднані із вчиненням будь-яких суспіль­
но небезпечних діянь.

Злочини у сфері використання документів і засобів отри­мання інформації:

• викрадення, привласнення, вимагання документів, штампів,
печаток, заволодіння ними шляхом шахрайства чи зловжи­
вання службовим становищем або їх пошкодження (ст. 357);

• підроблення документів, печаток, штампів та бланків, 'іх
збут, використання підроблених документів (ст. 358);

• незаконне використання спеціальних технічних засобів не­
гласного отримання інформації (ст. 359);

• умисне пошкодження ліній зв'язку (ст. 360). За умисне по­
шкодження кабельної, радіорелейної, повітряної лінії зв'язку,
проводового мовлення або споруд чи обладнання, які вхо­
дять до їх складу настає кримінальна відповідальність, якщо
такими діями спричинено тимчасове припинення зв'язку.

Окремі злочини проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об'єднань гро­мадян:

238 Глава 29.

• одержання незаконної винагороди працівником державного
підприємства, установи чи організації (ст. 354). Працівник
державного підприємства, установи чи організації, який не
є службовою особою підлягає кримінальній відповідаль­
ності за незаконне одержання шляхом вимагання в будь-
якому вигляді матеріальних благ або вигід майнового хара­
ктеру в значному розмірі (два і більше разів перевищує не­
оподатковуваний мінімум доходів громадян) за виконання
чи невиконання будь-яких дій з використанням становища,
яке він займає на підприємстві, в установі чи організації;

• примушування до виконання чи невиконання цивільно-право­
вих зобов'язань (ст. 355). За цією статтею розуміється вимо­
га виконати чи не виконати договір, угоду чи інше цивіль­
но-правове зобов'язання з погрозою насильства над потер­
пілим або його близькими родичами, пошкодження чи зни­
щення їх майна. Умовою є відсутність ознак вимагання;

• самоправство (ст. 356). Самоправства — це самовільне,
всупереч установленому законом порядку, вчинення будь-
яких дій, правомірність яких оспорюється окремим грома­
дянином або підприємством, установою чи організацією,
якщо такими діями була заподіяна значна шкода інтересам
громадянина, державним чи громадським інтересам або ін­
тересам власника.

Date: 2015-10-19; view: 765; Нарушение авторских прав