Окремі злочини у сфері службової діяльності

Зловживання владою або службовим становищем (ст. 364)

Кримінально караним є зловживання владою або службовим становищем — умисне, з корисливих мотивів чи в інших осо­бистих інтересах або в інтересах третіх осіб, використання службовою особою влади чи службового становища всупереч інтересам служби, якщо воно заподіяло істотну шкоду охоро-

250 Глава 31.

неним законом правам, свободам та інтересам окремих грома­дян або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб (ч. 1 ст. 364).

З об'єктивної сторони злочин характеризується такими ознаками: а) дії та бездіяльність службової особи, які вчиня­ються з використанням влади службового становища і супере­чать інтересам служби (тобто влада і службове становище ви­користовуються для вчинення діянь спрямованих на досягнен­ня цілей, якими заподіюється шкода охоронюваним законом інтересам інших осіб); б) настання наслідків у вигляді заподі­яння істотної шкоди вищезгаданим інтересам; в) причинний зв'язок між діянням та наслідками.

Злочин є закінченим з моменту настання суспільно-небезпе­чних наслідків.

Суб'єкт злочину — службова особа.

Суб'єктивна сторона характеризується умисною або змі­шаною формами вини, причому відносно діяння вина полягає у формі умислу, а відносно наслідків — може бути як умис­ною, так і необережною. Мотив є обов'язковою ознакою су­б'єктивної сторони злочину і може бути: 1) корисливий (про­типравне збагачення); 2) інші особисті інтереси (вигоди нема­теріального характеру — просування по службі, уникнення відповідальності тощо); 3) інтереси третіх осіб (створити пе­реваги для своєї родини, знайомих тощо).

Кваліфікуючими та особливо кваліфікуючими ознаками зло­чину є:

— спричинення злочином тяжких наслідків (ч. 2);

— вчинення злочину працівником правоохоронного органу
(ч. 3).

Покарання за злочин: ч. 1 ст. 364 — виправні роботи на строк до двох років або арешт на строк до шести місяців, або обмеження волі на строк до трьох років, із позбавленням пра­ва обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років; ч. 2 ст. 364 — позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років з позбавленням права обійма­ти певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років; ч. З ст. 364 — позбавлення волі на строк від п'я­ти до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох ро­ків та з конфіскацією майна.

Перевищення влади або службових повноважень (ст. 365)

Злочини у сфері службової діяльності 251

Закон визначає, що це умисне вчинення службовою особою дій, які явно виходять за межі наданих їй прав чи повнова­жень, якщо вони заподіяли істотну шкоду охороненим зако­ном правам та інтересам окремих громадян, або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб (ч. 1 ст. 365).

Об'єктивна сторона цього злочину полягає в такому: а) вчинення активних дій, які виходять за межі наданих особі прав і повноважень (які ніхто не має права вчиняти, або які належать до повноважень інших осіб, або вчинення дій на по­рушення встановленого законом порядку); б) заподіяння істот­ної шкоди охоронюваним законом інтересам; в) причинний зв'язок між діяннями та його наслідками.

Злочин є закінченим з моменту настання суспільнонебезпеч-них наслідків.

Суб'єкт злочину — службова особа.

Суб'єктивна сторона характеризується умисною або змі­шаною формами вини, причому відносно діяння вина полягає у формі умислу — особа явно, однозначно усвідомлює неза­конний характер своїх дій. Відносно наслідків вина може бути як умисною так і необережною. Мотиви і ціль вчинення зло­чину на кваліфікацію не впливають.

Кваліфікуючими та особливо кваліфікуючими ознаками зло­чину є:

— перевищення влади або службових повноважень, якщо воно
супроводжувалося насильством, застосуванням зброї або
болісними і такими, що ображають особисту гідність поте­
рпілого, діями (ч. 2);

— спричинення тяжких наслідків перевищенням влади або
службових повноважень в тому числі і поєднаних з насиль­
ством, застосуванням зброї або болісними і такими, що об­
ражають особисту гідність потерпілого, діями (ч. 3).

Покарання за злочин: ч. 1 ст. 365 — виправні роботи на строк до двох років або обмеження волі на строк до п'яти ро­ків, або позбавлення волі на строк від двох до п'яти років, із позбавленням права обіймати певні посади чи займатися пев­ною діяльністю на строк до трьох років; ч. 2 ст. 365 — позба­влення волі на строк від трьох до восьми років із позбавлен­ням права обіймати певні посади чи займатися певною діяль­ністю на строк до трьох років; ч. З ст. 365 — позбавлення во­лі на строк від семи до десяти років з позбавленням права обі-

252 Глава 31.

ймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Службове підроблення (ст. 366)

Предметом службового підроблення є офіційні докумен­ти — документи, які видаються органами державної влади і місцевого самоврядування, а також підприємствами, установа­ми і організаціями в яких посвідчуються факти, що мають юридичне значення.

З об'єктивної сторони злочин характеризується вчиненням хоча б одної з таких дій: а) внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей — тобто документ склада­ється в установленому законодавством порядку, містить всі необхідні реквізити, але містить сфальсифіковані відомості; б) підроблення документів — повна або часткова зміна докумен­ту або реквізитів; в) складання і видача завідомо неправдивих документів — виготовлення документів, що не відповідають дійсності й передача їх громадянам, підприємствам, устано­вам, організаціям.

Службове підроблення є злочином з формальним складом і вважається закінченим з моменту вчинення вищеназваних дій.

Суб'єкт злочину — службова особа.

Суб'єктивна сторона характеризується виною у формі прямого умислу.

Кваліфікуючою ознакою службового підроблення є спричи­нення тяжких наслідків (ч. 2).

Покарання за злочин: ч. 1 ст. 366 — штраф до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмежен­ня волі на строк до трьох років з позбавленням права обійма­ти певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років; ч. 2 ст. 366 — позбавлення волі на строк від двох до п'яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Службова недбалість (ст. 367).

Законом встановлена кримінальна відповідальність за неви­конання або неналежне виконання службовою особою своїх службових обов'язків, через несумлінне ставлення до них, як­що цим заподіяна істотна шкода охоронюваним законом пра­вам, свободам та інтересам окремих громадян, або державним чи громадським інтересам, або інтересам окремих юридичних осіб.

Злочини у сфері службової діяльності 253

Об'єктивна сторона злочину характеризується такими ознаками: а) дія або бездіяльність службової особи; б) наслід­ки у вигляді істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян, або державним чи громадським інтересам, або інтересам окремих юридичних осіб; в) причинний зв'язок між вказаними діями чи бездіяльні­стю та шкідливими наслідками.

Дія або бездіяльність може виражатися в таких формах: а) невиконання службових обов'язків через несумлінне ставлення до них; б) неналежного виконання службових обов'язків через несумлінне ставлення до них.

Суб'єкт злочину — службова особа.

Суб'єктивна сторона характеризується необережною фор­мою вини (злочинна самовпевненість або злочинна недба­лість).

Кваліфікуючою ознакою службової недбалості є спричинен­ня тяжких наслідків (ч. 2).

Покарання за злочин: ч. 1 ст. 367 — штраф від п'ятдесяти до ста п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів грома­дян або виправні роботи на строк до двох років, або обмежен­ня волі на строк до трьох років, з позбавленням права обійма­ти певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років; ч. 2 ст. 367 — позбавлення волі на строк від двох до п'яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та зі штрафом від ста до двохсот п'ятдесяти неоподатковуваних мі- німумів доходів громадян або без такого.

Одержання хабара (ст. 368)

Предметом цього злочину є хабар — незаконна винагоро­да матеріального характеру: майно (гроші, матеріальні ціннос­ті), право на майно (наприклад, користування майном або пра­во вимагати виконання зобов'язань та ін.), дії майнового хара­ктеру (зокрема безкоштовне надання послуг, виконання робіт тощо).

Об'єктивна сторона злочину полягає в одержанні хабара (особисто або через посередника) у будь-якому вигляді — прийнятті незаконної винагороди, прийнятті виконання робіт чи послуг.

Важливою умовою відповідальності за одержання хабара є виконання або невиконання в інтересах того, хто дає хабара,

254 Глава 31.

або третьої особи будь-якої дії з використанням службовою особою влади чи службового становища.

Одержання хабара вважається закінченим з моменту, коли службова особа прийняла хабар або частину хабара.

Одержання хабара слід відмежовувати від корупційних ді­янь, передбачених Законом України „Про боротьбу з коруп­цією" від 5 жовтня 1995 року (Відомості Верховної Ради. — 1995.— №34. — Ст. 266).

Суб'єкт злочину — службова особа.

Суб'єктивна сторона характеризується прямим умислом і корисливим мотивом.

Кваліфікуючими та особливо кваліфікуючими ознаками оде­ржання хабара є:

■— одержання хабара в особливо великому розмірі або службо­вою особою, яка займає особливо відповідальне становище (ч. 2);

— за попередньою змовою групою осіб, або повторно, або по­єднане з вимаганням хабара (ч. 3).

Покарання за злочин: ч. 1 ст. 368 — штраф від семисот п'ятдесяти до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних міні­мумів доходів громадян або позбавлення волі на строк від двох до п'яти років з позбавленням права обіймати певні по­сади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років; ч. 2 ст. 368 ■— позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займати­ся певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскаці­єю майна; ч. З ст. 368 — позбавлення волі на строк від вось­ми до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох ро­ків та з конфіскацією майна.

Давання хабара (ст. 369)

З об'єктивної сторони давання хабара полягає в передачі службовій особі матеріальних цінностей, права на майно чи вчинення на її користь чи користь третьої особи дій майново­го характеру за виконання чи невиконання дії, які службова особа повинна була або могла виконати з використанням вла­ди чи службового становища. Злочин є закінченим з моменту, коли службова особа одержала хабар, або його частину.

Суб'єкт злочину — особа, яка досягла 16 років. Суб'єкти­вна сторона характеризується прямим умислом.

Злочини проти правосуддя 255

J -------------------------------------------------------------

І Кваліфікуючою ознакою злочину є вчинення його повторно,

' тобто особа раніше вчинила давання або одержання хабара

t (ч. 2 ст. 369).

* Покарання за злочин: ч. 1 ст. 369 — штраф від двохсот до

\ п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або

і обмеження волі на строк від двох до п'яти років; ч. 2 ст.

| 369 — позбавлення волі на строк від трьох до восьми років з

І конфіскацією майна або без такої.

І За давання хабара законом встановлені спеціальні підстави

| звільнення від кримінальної відповідальності. Зокрема, особа,

і яка дала хабар, звільняється від кримінальної відповідальності,

| якщо стосовно неї мало місце вимагання хабара або якщо піс-

ля давання хабара вона добровільно заявила про те, що стало­ся, до порушення кримінальної справи щодо неї органу, наді­леному законом правом на порушення кримінальної справи. Провокація хабара (ст. 370)

З об'єктивної сторони провокація хабара полягає у штуч­ному створенні службовою особою обстановки чи умов, що викликають або пропонування хабара, або його одержання. Злочин є закінченим з моменту вчинення таких дій незалежно, чи було передано або одержано хабар. Суб'єкт злочину — службова особа.

Суб'єктивна сторона характеризується прямим умислом, а також спеціальною метою — викрити особу, що дала або взя­ла хабар.

Кваліфікуючою ознакою злочину є вчинення його службо­вою особою правоохоронних органів (ч. 2 ст. 370).

Покарання за злочин: ч. 1 ст. 370 — обмеження волі на строк до п'яти років або позбавлення волі на строк від двох до п'яти років; ч. 2 ст. 370 — позбавлення волі на строк від трьох до семи років.

Глава 32. ЗЛОЧИНИ ПРОТИ ПРАВОСУДДЯ

§ 1. Поняття і види злочинів проти правосуддя

У розділі XVIII Особливої частини КК України „Злочини про­ти правосуддя" передбачено низку складів злочинів, родовим об'єктом яких є суспільні відносини у сфері правосуддя. Пра­восуддя — це особливий вид діяльності спеціально уповнова-

256 Глава 32.

жених органів держави (судів) по розгляду і вирішенню справ у порядку конституційного, цивільного, господарського та кримінального судочинства. Крім того, даний розділ передба­чає низку складів злочинів, які посягають на встановлений за­коном порядок провадження дізнання та досудового слідства, а також порядок виконання і відбування покарань.

Злочини проти правосуддя можна поділити на такі групи:

1) злочини, які посягають на встановлений Конституцією і за­
конами України порядок діяльності органів дізнання, досу­
дового слідства, прокуратури і суду при здійсненні ними
розслідування, судового розгляду та вирішення справ. Біль­
шість цих злочинів вчиняються службовими особами згада­
них органів;

2) злочини, які посягають на життя, здоров'я, майно суддів,
народних засідателів та інших суб'єктів судочинства у зв'я­
зку зі здійснення ними своїх повноважень;

3) злочини, що посягають на встановлений законом порядок
доказування;

4) злочини, що перешкоджають запобіганню, припиненню та
розкриттю інших злочинів;

5) злочини, що перешкоджають виконанню судових рішень та
посягають на встановлений законом порядок виконання та
відбування покарань.

Злочини, які посягають на встановлений Конституцією і законами України порядок діяльності органів дізнання, до­судового слідства, прокуратури і суду:

• завідомо незаконні затримання, привід або арешт (ст. 371).
Службові особи правоохоронних органів несуть криміналь­
ну відповідальність за завідомо незаконне затримання або
незаконний привід (ч. 1) та завідомо незаконні арешт або
тримання під вартою (ч. 2). Порядок і підстави затримання,
приводу, тримання особи під вартою визначається Криміна­
льно-процесуальним кодексом України;

• притягнення завідомо невинного до кримінальної відповіда­
льності (ст. 372). Кримінально караним є притягнення заві­
домо невинного до кримінальної відповідальності (тобто
винесення постанови про притягнення особи як обвинува­
ченого) слідчим, прокурором;

• поруиіення права на захист (ст. 374). Дізнавачі, слідчі, про­
курори, судді несуть кримінальну відповідальність за недо-

Злочини протії правосуддя 257

пущення чи ненадання своєчасно захисника, а також інше грубе порушення права підозрюваного, обвинуваченого, під­судного на захист;

• постановления суддею (суддями) завідомо неправосудного
вироку, рішення, ухвали або постанови (ст. 375). Судді під­
лягають кримінальній відповідальності за постановления за­
відомо неправосудного (незаконного чи необгрунтованого)
вироку, рішення, ухвали або постанови;

• втручання в діяльність судових органів (ст. 376). Закон за­
бороняє всім без винятку особам втручатися в будь-якій
формі в діяльність судді з метою перешкодити виконанню
ним службових обов'язків або добитися винесення неправо­
судного рішення;

• втручання в діяльність захисника чи представника особи
(ст. 397). Кримінальний закон забороняє вчиняти в будь-
якій формі перешкоди до здійснення правомірної діяльності
захисника чи представника особи по наданню правової до­
помоги або порушувати встановлені законом гарантії їх дія­
льності та професійної таємниці.

Злочини, які посягають на життя, здоров'я, майно суд­дів, народних засідателів та інших суб'єктів судочинства:

• погроза або насильство щодо судді, народного засідателя
чи присяжного (ст. 377);

• умисне знищення або пошкодження майна судді, народного
засідателя чи присяжного (ст. 378). Кримінальний закон
встановлює як спеціальний склад злочину умисне знищення
або пошкодження майна, що належить судді, народному за­
сідателю чи присяжному або їх близьким родичам, у зв'яз­
ку з їх діяльністю, пов'язаною із здійсненням правосуддя;

• посягання на життя судді, народного засідателя чи прися­
жного у зв'язку з їх діяльністю, пов'язаною із здійсненням
правосуддя (ст. 379). Спеціальним складом злочину віднос­
но вбивства (ст. 115 КК) є вбивство або замах на вбивство
судді, народного засідателя чи присяжного або їх близьких
родичів у зв'язку з їх діяльністю, пов'язаною із здійсненням
правосуддя;

• погроза або насильство щодо захисника чи представника
особи (ст. 398). Кримінальний закон передбачає як окремі
склади злочину вчинення щодо захисника, представника
особи, та їх близьких родичів у зв'язку з діяльністю, пов'я­
заною з наданням правової допомоги таких дій: 1) погроза

17 -4-673

258 Глава 32.

вбивством, насильством або знищенням чи пошкодженням майна (ч. 1); 2) умисне заподіяння легких або середньої тя­жкості тілесних ушкоджень (ч. 2); 3) умисне заподіяння тя­жкого тілесного ушкодження (ч. 3);

• умисне знищення або пошкодження майна захисника чи
представника особи (ст. 399). Кримінально караним є уми­
сне знищення або пошкодження майна, що належить захис­
нику чи представнику особи або їх близьким родичам, у
зв'язку з діяльністю, пов'язаною з наданням правової допо­
моги;

• посягання на життя захисника чи представника особи у
зв'язку з діяльністю, пов'язаною з наданням правової допо­
моги (ст. 400). Спеціальним складом злочину відносно вбив­
ства (ст. 115 КК) є вбивство або замах на вбивство захисни­
ка чи представника особи або їх близьких родичів у зв'язку
з діяльністю, пов'язаною з наданням правової допомоги.

Злочини, що посягають на встановлений законом поря­док доказування:

• примушування давати показання (ст. 373). Кримінальний
закон забороняє примушувати особу давати показання при
допиті шляхом незаконних дій з боку особи, яка проводить
дізнання або досудове слідство (ч. 1), а також примушувати
особу давати показання шляхом застосування насильства
або знущання над особою (ч. 2);

• завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину
(ст. 383);

• завідомо неправдиве показання (ст. 384);

• відмова свідка від давання показань або відмова експерта
чи перекладача від виконання покладених на ніа обов'язків
(ст. 385);

• перешкоджання з'явленню свідка, потерпілого, експерта,
примушування їх до відмови від давання показань чи висно­
вку (ст. 386). Кримінально караними є дії, якими створю­
ються перешкоди з'явленню свідка, потерпілого, експерта
до суду, органів досудового слідства, тимчасових слідчих
та тимчасових спеціальних комісій Верховної Ради України
чи дізнання, примушування їх до відмови від давання пока­
зань чи висновку, а також до давання завідомо неправди­
вих показань чи висновку шляхом погрози вбивством, на­
сильством, знищенням майна цих осіб чи їх близьких роди­
чів або розголошення відомостей, що їх ганьблять, або під-

Злочини протії правосуддя 259

куп свідка, потерпілого чи експерта з тією самою метою, а також погроза вчинити зазначені дії з помсти за раніше да­ні показання чи висновок.

Злочини, що перешкоджають запобіганню, припиненню та розкриттю інших злочинів:

• невжиття заходів безпеки щодо осіб, взятих під захист
(ст. 380). Службові особи правоохоронних органів несуть
кримінальній відповідальності за неприйняття рішення, не­
своєчасне прийняття або прийняття недостатньо обґрунто­
ваних рішень, а також невжиття, несвоєчасне вжиття доста­
тніх заходів безпеки, якщо цим спричинено тяжкі наслідки.
Підстави і порядок застосування заходів безпеки врегульо­
вані КПК України;

• розголошення відомостей про заходи безпеки щодо особи,
взятої під захист (ст. 381). Закон забороняє розголошувати
відомості про заходи безпеки щодо особи, взятої під за­
хист, службовою особою, якою прийнято рішення про ці
заходи, особою, яка їх здійснює, або службовою особою,
якій ці рішення стали відомі у зв'язку з її службовим стано­
вищем, а так само особою, взятою під захист, якщо ці дії
спричинили шкоду здоров'ю особи, взятої під захист (ч. 1),
або якщо вони спричинили смерть особи, взятої під захист,
або інші тяжкі наслідки (ч. 2). Підстави і порядок застосу­
вання заходів безпеки врегульовані КПК України;

• розголошення даних досудового слідства або дізнання
(ст. 387). Кримінально караним є порушення таємниці до­
судового слідства, а саме: розголошення без дозволу проку­
рора, слідчого або особи, яка провадила дізнання чи досу-
дове слідство, даних досудового слідства чи дізнання осо­
бою, попередженою в установленому законом порядку про
обов'язок не розголошувати такі дані;

• приховування злочину (ст. 396). Кримінально караним є за­
здалегідь не обіцяне приховування тяжкого чи особливо тя­
жкого злочину. Не підлягають кримінальній відповідально­
сті за заздалегідь не обіцяне приховування злочину члени
сім'ї чи близькі родичі особи, яка вчинила злочин, коло
яких визначається законом.

Злочини, що перешкоджають виконанню судових рішень та посягають на встановлений закон порядок виконання та відбування покарань:

17*

260 Глава 32.

• невиконання судового рішення (ст. 382). Рішення суду є
обов'язковими до виконання на всій території України.
Службові особи, які умисно не виконують вироки, рішення,
ухвали, постанови суду, що набрали законної сили, або чи­
нять перешкоди їх виконанню підлягають кримінальній від­
повідальності;

• приховування майна (ст. 388). Особа підлягає кримінальній
відповідальності за приховування майна, що підлягає кон­
фіскації або на яке накладено арешт чи, яке описано;

• ухилення від покарання, не пов'язаного з позбавленням волі
(ст. 389). Засуджені особи несуть кримінальну відповідаль­
ність за: 1) ухилення від сплати штрафу; 2) ухилення від
покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади
чи займатися певною діяльністю (ч. 1); 3) ухилення від від­
бування громадських робіт; 4) ухилення від відбування ви­
правних робіт. Конкретні дії, які кваліфікуються як ухилен­
ня від покарання, визначаються Кримінально-виконавчим
кодексом України;

• ухилення від відбування покарання у виді обмеження волі
та у виді позбавлення волі (ст. 390). Засуджені особи під­
лягають кримінальній відповідальності за: 1) самовільне за­
лишення місця обмеження волі або злісне ухилення від ро­
біт, або систематичне порушення громадського порядку чи
встановлених правил проживання, вчинені особою, засу­
дженою до обмеження волі (ч. 1); 2) неповернення до міс­
ця відбування покарання особи, засудженої до обмеження
волі, якій було дозволено короткочасний виїзд, після закін­
чення строку виїзду (ч. 2); 3) неповернення до місця відбу­
вання покарання особи, засудженої до позбавлення волі,
якій було дозволено короткочасний виїзд, після закінчення
строку виїзду (ч. 3);

• злісна непокора вимогам адміністрації виправної установи
(ст. 391). Особи, які відбувають покарання у виді обмежен­
ня волі або у виді позбавлення волі, підлягають криміналь­
ній відповідальності за злісну непокору законним вимогам
адміністрації виправної установи або іншу протидію адміні­
страції у законному здійсненні її функцій. Умовою відпові­
дальності таких осіб є накладення протягом року стягнення
у виді переведення до приміщення камерного типу (одино­
чної камери) або переведення на більш суворий режим від-

Злочини протії правосуддя 261

бування покарання за порушення вимог режиму відбування покарання;

• дії, що дезорганізують роботу виправних установ (ст. 392).
Особи, які відбувають покарання у виді позбавлення волі чи
у виді обмеження волі, підлягають кримінальній відповідаль­
ності за тероризування у виправних установах засуджених
або напад на адміністрацію, а також за організація з цією
метою організованої групи або активну участь у такій групі;

• втеча з місі/я позбавлення волі або з-під варти (ст. 393);

• втеча із спеціалізованого лікувального закладу (ст. 394).
Особа, щодо якої суд прийняв рішення про застосування до
неї примусового лікування підлягає кримінальній відповіда­
льності за втечу із спеціалізованого лікувального закладу, а
також по дорозі до нього;

• порушення правил адміністративного нагляду (ст. 395).
Особа, щодо якої встановлено адміністративний нагляд, не­
се кримінальну відповідальність за самовільне залишення
особою місця проживання з метою ухилення від адмініст­
ративного нагляду, а також неприбуття без поважних при­
чин у визначений строк до обраного місця проживання осо­
би. Порядок встановлення адміністративного нагляду ви­
значається Законом України 1 грудня 1994 року "Про адмі­
ністративний нагляд за особами, звільненими з місць
позбавлення волі".