Викрадення, привласнення, вимагання документів, штам­пів, печаток, заволодіння ними шляхом шахрайства чи зловживання службовим становищем або їх пошкодження

(ст. 357).

Закон встановлює кримінальну відповідальність за викра­дення, привласнення, вимагання офіційних документів, штам­пів чи печаток або заволодіння ними шляхом шахрайства чи зловживання особи своїм службовим становищем, а так само їх умисне знищення, пошкодження чи приховування, а також здійснення таких самих дій відносно приватних документів, що знаходяться на підприємствах, в установах чи організаціях незалежно від форми власності, вчинене з корисливих мотивів або в інших особистих інтересах.

Об'єктом злочину є охоронювані кримінальним законом суспільні відносини у сфері обігу і використання офіційних та окремих приватних документів. Предметом злочину є: 1) офіційні документи, штампи, печатки; 2) приватні докумен­ти, що знаходяться на підприємствах, в установах чи організа­ціях незалежно від форми власності (ч.ч. 1 і 2 ст. 357); 3) пас­порт або інший важливий особистий документ (ч. З ст. 357). Документ — це матеріальний об'єкт, призначений для збері­гання, використання і поширення інформації, яка зафіксована на папері чи іншому носієві й має здатність посвідчувати пев­ні факти.

Об'єктивна сторона злочину полягає у вчиненні хоча б одної з таких дій: а) викрадення; б) привласнення; в) ви­магання; г) заволодіння шляхом шахрайства; ґ) заволодіння шляхом зловживання особи своїм службовим становищем; д) знищення; є) пошкодження; є) приховування.

Ч. З ст. 357 передбачає самостійний склад злочину, об'єкти­вна сторона якого характеризується незаконним заволодіння паспортом або іншим важливим особистим документом неза­лежно від способу.

Суб'єкт злочину — особа, що досягла 16 років. У разі за­володіння документами, штампами, печатками шляхом зло­вживання службовим становищем суб'єктом злочину може бу­ти лише службова особа.

Суб'єктивна сторона злочину характеризується виною у формі прямого умислу. Відносно складу злочину, передбаче-

Злочини протії авторитету органів державної влади... 241

ного ч. 1 ст. 357 то обов'язковою ознакою суб'єктивної сторо­ни злочину є мотив — корисливий або інші особисті інтереси. Кваліфікуючими ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 357 є:

— спричинення порушення роботи підприємства, установи чи
організації;

— злочин вчинено щодо особливо важливих документів, шта­
мпів, печаток (ч. 2).

Покарання за злочин: ч. 1 ст. 357 — штраф до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмежен­ня волі на строк до трьох років; ч. 2 ст. 357 — штраф до сім­десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або об­меження волі на строк до трьох років, або позбавлення волі на той самий строк; ч. З ст. 357 — штраф до п'ятдесяти неопода­тковуваних мінімумів доходів громадян або арешт на строк до трьох місяців, або обмеження волі на строк до трьох років.

Підроблення документів, печаток, штампів та бланків, їх збут, використання підроблених документів (ст. 358).

Предметом злочину є: 1) посвідчення або інший документ, який видається чи посвідчується підприємством, установою, організацією незалежно від форми власності, громадянином-підприємцем, приватним нотаріусом, аудитором чи іншою осо­бою, яка має право видавати чи посвідчувати такі документи, і який надає права або звільняє від обов'язків; 2) печатки, шта­мпи, бланки підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, інші офіційні печатки, штампи, бланки. По­свідчення — це документ, який містить відомості про володі­льця і офіційно посвідчує особу та її правовий статус.

Об'єктивна сторона злочину полягає у вчиненні хоча б однієї з таких дій: а) підроблення посвідчення або іншого документа з метою використання його як самим підроблю­вачем, так і іншою особою; б) збут підробленого документа;

в) виготовлення підроблених печатки, штампу або бланку;

г) збут таких штампів, печаток, бланків (ч. 1 ст. 358). Ч. З
ст. 358 містить окремий склад злочину, об'єктивна сторона
якого полягає у використання завідомо підробленого докумен­
та. Підроблення документа — це виготовлення документа по­
вністю, або часткова зміна його змісту. Збут — це будь-яка
оплатна чи безоплатна передача відповідних документів, а та­
кож штампів і печаток.

16 — 4-673

242 Глава 29.

Злочин, передбачений ч. 1 ст. 358, вважається закінченим з моменту вчинення однієї з дій, що складають його об'єктивну сторону.

Використання завідомо підробленого документа є закінче­ним злочином з моменту, коли документ пред'явлено або по­дано винним.

Дії особи, яка спочатку підробила документ, а згодом його використала, слід кваліфікувати за сукупністю злочинів, пе­редбачених ч. 1 і ч. З ст. 358.

Суб'єкт злочину — особа, що досягла 16 років.

Суб'єктивна сторона злочину характеризується виною у формі прямого умислу. Обов'язковою ознакою суб'єктивної сторони підроблення документа, виготовлення підробленого штампа, печатки або бланку є мета використання зазначених предметів — отримати права або звільнитись від обов'язків.

Кваліфікуючими ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 358, є вчинення його повторно або за попередньою змовою групою осіб (ч. 2).

Покарання за злочин: ч. 1 ст. 358 — штраф до сімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арешт на строк до шести місяців, або обмеження волі на строк до трьох років; ч. 2 ст. 358 — обмеження волі на строк до п'яти років або позбавлення волі на той самий строк; ч. З ст. 358 — штраф до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арешт на строк до шести місяців, або обмеження волі на строк до двох років.

Незаконне використання спеціальних технічних засобів негласного отримання інформації (ст. 359)

Об'єктом злочину є охоронювані законом суспільні відно­сини у сфері використання спеціальних технічних засобів не­гласного отримання інформації і дотримання конституційних прав людини і громадянина, а також законних інтересів юри­дичних осіб.

Об'єктивна сторона злочину полягає у незаконному вико­ристанні спеціальних технічних засобів — приладів, пристро­їв, апаратури, що спеціально створені, перероблені або присто­совані для негласного отримання інформації (тобто, без відома осіб, до яких ці засоби застосовуються).

Суб'єкт злочину — це особа, яка досягла 16 річного віку.

Суб'єктивна сторона злочину характеризується виною у формі прямого умислу.

Злочини у сфері використання електронно-обчнслювальннх машнн... 243

Кваліфікуючими ознаками злочину є:

— вчинення злочину повторно;

— вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб;

— вчинення злочину організованою групою;

— заподіяння істотної шкоди охоронюваним законом правам,
свободам чи інтересам окремих громадян, державним чи
громадським інтересам або інтересам окремих юридичних
осіб (ч. 2).

Покарання за злочин: ч. 1 ст. 359 — штраф від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеження волі на строк до чотирьох років, або позбавлення волі на той самий строк; ч. 2 ст. 359 — позбавлення волі на строк від трьох до семи років.

Глава ЗО. ЗЛОЧИНИ У СФЕРІ ВИКОРИСТАННЯ ЕЛЕКТРОННО-ОБЧИСЛЮВАЛЬНИХ МАШИН (КОМП'ЮТЕРІВ), СИСТЕМ ТА КОМП'ЮТЕРНИХ МЕРЕЖ І МЕРЕЖ ЕЛЕКТРОЗВ'ЯЗКУ

Родовим об'єктом злочинів даної групи є охоронювані кримі­нальним законодавством суспільні відносини у сфері безпеч­ного функціонування електронно-обчислювальних машин (комп'ютерів) систем та комп'ютерних мереж і мереж електро­зв'язку.

Предметами даних злочинів є: 1) електронно-обчислюва­льні машини (комп'ютери); 2) автоматизовані комп'ютерні си­стеми; 3) комп'ютерні мережі; 4) мережі електрозв'язку.

Незаконне втручання в роботу електронно-обчислюваль-них машин (комп'ютерів), систем та комп'ютерних мереж і мереж електрозв'язку (ст. 361)

Об'єктивна сторона даного злочину проявляється у формі: а) незаконного втручання в роботу автоматизованих електро­нно-обчислювальних машин, їх систем чи комп'ютерних ме­реж; б) розповсюдження комп'ютерного вірусу; в) незаконне втручання в роботу мереж електрозв'язку.

Даний злочин відноситься до злочинів з матеріальним скла­дом, тобто для визнання його закінченим, обов'язковим є на-

244 Глава 30.

стання суспільно небезпечних наслідків, передбачених у дис­позиціях даних норм: а) перекручення чи знищення комп'юте­рної інформації або носіїв такої інформації; б) розповсюджен­ня комп'ютерного вірусу; в) знищення, перекручення, блоку­вання інформації або порушення встановленого порядку її ма­ршрутизації.

Суб'єкт злочину загальний — фізична осудна особа, яка до вчинення злочину досягла 16-річного віку.

Суб'єктивна сторона характеризується виною у формі умислу.

Кваліфікованими ознаками даного злочину є вчинення вка­заних вище дій:

— якщо вони заподіяли істотну шкоду;

— вчинені повторно;

— вчинені за попередньою змовою групою осіб.

Під істотною шкодою, якщо вона полягає у заподіянні ма­теріальних збитків, слід розуміти таку шкоду, яка в триста і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Покарання за злочин: ч. 1 ст. 361 — штраф до сімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправні роботи на строк до двох років, або обмеження волі на той са­мий строк; ч. 2 ст. 361 — штраф від ста до чотирьохсот не­оподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеження волі на строк до п'яти років, або позбавлення волі на строк від трьох до п'яти років.

Викрадення, привласнення, вимагання комп'ютерної ін­формації або заволодіння нею шляхом шахрайства чи зло­вживання службовим становищем (ст. 362)

Об'єктом даного злочину є відносини власності на комп'ю­терну інформацію.

Предметом аналізованого злочину є комп'ютерна інформа­ція, яка міститься в електронно-обчислювальних машинах, комп'ютерній мережі чи на спеціальних носіях. Комп'ютерна інформація — це інформація, яка знаходиться на певних носі­ях, містить певні відомості та може створюватися, змінювати­ся та використовуватися за допомогою електронно-обчислюва­льних машин (комп'ютерів).

З об'єктивної сторони даний злочин полягає у вчиненні суспільно небезпечних дій, які виражаються у: а) викраденні;

Злочини у сфері використання елестронио-обчіїслювальних машин... 245

^^—^^^——^-^^^—.-.1—1 III. І......................................................................... і, |.^^^—.111— ^^—^^—^^^—Р.............................._ Ill I.IIIIIII...IH........... —....... .11111.MM II

б) привласненні; в) вимаганні; г) заволодінні шляхом шахрайс­тва; ґ) зловживанні службовим становищем.

Викрадення комп'ютерної інформації — це незаконне заво- лодіння нею шляхом таємного або відкритого вилучення її у законного власника.

Привласнення полягає у протиправному оберненні на свою користь винним чужої комп'ютерної інформації, яка правомір­но знаходилася у його володінні.

Вимагання — це викладена винним у рішучій та категорич- ній формі пропозиція передати відповідну інформацію.

Заволодіння шляхам шахрайства — полягає у заволодінні чужою комп'ютерною інформацією або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою.

Заволодіння шляхом зловживання службовим станови­щем — характеризується оберненням комп'ютерної інформації на свою користь або користь третіх осіб шляхом використання службовою особою свого становища.

Суб'єкт цього злочину загальний (фізична осудна особа, яка до вчинення злочину досягла 16-річного віку), однак у ви­падку заволодіння комп'ютерною інформацією шляхом зло­вживання своїм службовим становищем — суб'єкт спеціаль­ний — службова особа (про поняття службової особи див. примітку до ст. 364 КК).

Суб'єктивна сторона характеризується виною у формі пря­мого умислу.

Кваліфікуючою ознакою даного злочину (ч. 2 ст. 362) є вчинення вказаних дій повторно або за попередньою змовою групою осіб.

Особливо кваліфікуючими ознаками є вчинення зазначених вище дій, якщо вони заподіяли істотну шкоду.

Істотна шкода може полягати у знищенні інформації, по­шкодженні електронно-обчислювальних машин, носіїв інфор­мації тощо.

Покарання за злочин: ч. 1 ст. 362 — штраф від п'ятдесяти до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправні роботи на строк до двох років; ч. 2 ст. 362 — штраф від ста до чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеження волі на строк до трьох років, або по­збавлення волі на той самий строк; ч. З ст. 362 — позбавлен­ня волі на строк від двох до п'яти років.

246 Глава 30.

Порушення правил експлуатації автоматизованих елект­ронно-обчислювальних систем (ст. 363)

Об'єктом злочину є суспільні відносини, що забезпечують порядок експлуатації автоматизованих електронно-обчислюва­льних машин, їх систем чи комп'ютерних мереж.

Предметом даного злочину є комп'ютерна інформація, яка міститься в автоматизованих електронно-обчислювальних ма­шинах, їхні системи чи комп'ютерні мережі.

З об'єктивної сторони злочин полягає у вчиненні діянь (у формі дії або бездіяльності), які порушують правила експлуа­тації автоматизованих електронно-обчислювальних машин, що спричинило настання наслідків: а) викрадення; б) перекручен­ня; в) знищення комп'ютерної інформації, засобів її захисту.

Поняття викрадення комп'ютерної інформації охарактеризо­ване в рамках ст. 362.

Перекручення комп'ютерної інформації -— це будь-яка її зміна за відсутності можливості відновити її попередній зміст.

Знищення комп'ютерної інформації полягає у приведенні її у стан, який унеможливлює її подальше використання.

Під незаконним копіюванням комп'ютерної інформації по­трібно розуміти відтворення або перенесення на інший носій без попереднього узгодження із власником.

Під істотним порушенням роботи автоматизованих елек­тронно-обчислювальних машин, їх систем чи комп'ютерних мереж може розумітися блокування доступу до інформації, по­шкодження комп'ютерів та їх мереж тощо.

Злочин вважається закінченим з моменту настання зазначе­них вище наслідків.

Суб'єкт злочину спеціальний — це особа, яка відповідаль­на за експлуатацію автоматизованих електронно-обчислюваль­них машин, їх систем чи комп'ютерних мереж.

Суб'єктивна сторона характеризується виною у формі умислу або необережності щодо порушення правил експлуата­ції автоматизованих електронно-обчислювальних машин, їх си­стем чи комп'ютерних мереж, а щодо суспільно небезпечних наслідків має місце вина у формі необережності.

Кваліфікуючою ознакою даного злочину (ч. 2 ст. 163) є за­подіяння істотної шкоди в результаті його вчинення.

Істотна шкода може полягати у спричиненні як матеріаль­них так і нематеріальних збитків. Дана ознака є оціночною і її

Злочини у сфері службової діяльності 247

з'ясування здійснюється у кожному окремому випадку судом з урахуванням фактичних обставин справи.

Покарання за злочин: ч. 1 ст. 363 — штраф до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлен­ня права обіймати певні посади чи займатися певною діяльніс­тю на строк до п'яти років, або виправні роботи на строк до двох років; ч. 2 ст. 363 — штраф до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправні роботи на строк до двох років, або обмеження волі на строк до п'яти років, з по­збавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

Глава 31. ЗЛОЧИНИ У СФЕРІ СЛУЖБОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

§ 1. Поняття і види злочинів у сфері службової діяльності

Родовим об'єктом злочинів у сфері службової діяльності є охоронювані законом суспільні відносини у галузі роботи апа­ратів органів державної влади і місцевого самоврядування, а також апаратів підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності. Окремі злочини (зловживання владою або службовим становищем, перевищення влади, або службових повноважень, службове підроблення, службова недбалість — ст.ст. 364, 365, ч. 2 ст. 366, ст. 367) посягають також і на від­носини щодо реалізації трудових, політичних й інших прав громадян, здоров'я, власність. Ці відносини є додатковим об'­єктом згаданих злочинів.

Для розуміння складів злочинів у сфері службової діяльнос­ті та їх кваліфікуючих ознак необхідно з'ясувати наступні по­ложення.

Службові особи -— це особи, які постійно чи тимчасово здійснюють функції представників влади, а також обіймають постійно чи тимчасово на підприємствах, в установах чи орга­нізаціях незалежно від форми власності посади, пов'язані з ви­конанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-гос­подарських обов'язків, або виконують такі обов'язки за спеціа­льним повноваженням. Службовими особами також визнають-

248 Глава 31.

ся іноземці або особи без громадянства, які виконують наведе­ні вище обов'язки.

Представники влади — це працівники державних органів і установ, які наділені правом у межах своєї компетенції пред'­являти вимоги, а також приймати рішення, обов'язкові для ви­конання фізичними та юридичними особами незалежно від їх відомчої належності чи підлеглості. До представників влади належать, зокрема, народні депутати України, депутати місце­вих рад, судді, прокурори, слідчі, працівники міліції, інспекто­ри державних інспекцій, військові коменданти та інші.

Організаційно-розпорядчі обов'язки — це функції по здійс­ненню керівництва галуззю промисловості, трудовим колекти­вом, ділянкою роботи, виробничою діяльністю окремих пра­цівників на підприємствах, в установах чи організаціях незале­жно від форми власності. Такі функції, зокрема, виконують керівники міністерств, відомств, державних, колективних чи приватних підприємств та організацій, їх заступники, керівни­ки структурних підрозділів (начальники цехів, завідуючі відді­лами, лабораторіями, їх заступники), керівники ділянками ро­біт (майстри, бригадири).

Адміністративно-господарські обов'язки — це повноважен­ня по управлінню або розпорядженню державною, комуналь­ною чи приватною власністю (установлення порядку його збе­рігання, переробки, реалізації, забезпечення контролю за цими операціями тощо). Ці повноваження у тому чи іншому обсязі є у начальників планово-господарських, постачальних, фінансо­вих відділів і служб, їх заступників, завідуючих складами, під­приємствами побутового обслуговування населення, їх заступ­ників, керівників підрозділів цих підприємств.

Особа виконує обоє 'язки тимчасово або за спеціальним пов­новаженням — за умови, що ці обов'язки чи повноваження покладені на неї у встановленому законом порядку відповід­ним органом або службовою особою. Зайняття певної посади або доручення тимчасово виконувати відповідні обов'язки має бути оформлено відповідним рішенням (наказом, розпоря­дженням). Не є службовими особами працівники, які за своєю посадою виконують суто виробничі і матеріально-технічні операції (касир, секретар, водій, охоронець).

Використання службовою особою влади чи службового становища — це використання повноважень, якими службова особа наділена у зв'язку із зайняттям посади чи здійсненням

* Злочини у сфері службової діяльності 249

і

? службової діяльності. Йдеться про службову компетенцію вин­
ного, головним чином, сукупність його прав і обов'язків.
_п Істотна шкода може бути як матеріальною, так немайно-

вою. У разі заподіяння матеріальних збитків злочинами, пе-| редбаченими ст.ст. 364, 365, 367, істотною вважається така | шкода, яка в сто і більше разів перевищує неоподатковуваний І мінімум доходів громадян. Якщо мова йде про немайнову і шкоду, то нею може бути створення труднощів в підприємства І установи, організації, зупинення виробництва, а також заподі-ї яння легкого чи середньої тяжкості тілесних ушкоджень, неза-

1 конне позбавлення волі тощо.

| Тяжкі наслідки можуть полягати у заподіянні матеріальної,

f фізичної чи немайнової шкоди. У разі заподіяння матеріальної

* шкоди (ст.ст. 364 — 367), тяжкими наслідками є заподіяння

2 збитків які у двісті п'ятдесят і більше разів перевищують не-
| оподатковуваний мінімум доходів громадян. Тяжкими наслід-
| ками, не пов'язаними з матеріальними збитками, може бути

* доведення підприємства до банкрутства, смерть однієї або бі-

* льше осіб, заподіяння тяжких тілесних ушкоджень одній чи
декільком особам тощо.

Великий розмір хабара такий, що у двісті і більше разів пе-
^г ревищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.
"^f Особливо великий розмір хабара такий, що у п'ятсот і біль-

ше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів гро­мадян.

Вимагання хабара — це вимагання службовою особою ха­бара з погрозою вчинення або невчинення з використанням влади чи службового становища дій, які можуть заподіяти шкоду правам чи законним інтересам того, хто дає хабара, або умисне створення службовою особою умов, за яких особа ви­мушена дати хабара з метою запобігання шкідливим наслідкам щодо своїх прав і законних інтересів.

Хабарництво — злочини, передбачені ст.ст. 368—370 КК.