Педагогічні прийоми формування дослідницько-пошукових здібностей

Для формування в молодших школярів дослідницько-пошукових здібностей доцільно використовувати певні прийоми.[6,с.18] Це, зокрема, розширення педагогічного поля, стимулювання допитливості, стимулювання пізнавального інтересу та активності, формування позитивної установки на "нецікаве", створення ситуації успіху.

Розширення інформаційного поля — створення системи накопичування початкової інформації про певний об'єкт на різних уроках, у різних видах діяльності, бо "порожня голова не думає"; проведення інтегрованих занять і постійне заохочення до пошуку і пригадування інформації з інших галузей науки для розширення поняття та "висвітлення ще однієї зі сторін". На уроках учитель може також повідомляти учням цікаві факти про звичайні предмети, які нас оточують, тоді в учнів формується розуміння того, що і в звичайних речах багато невідомого, і його цікаво досліджувати і пізнавати.

Наприклад: Діти добре знають, що таке морква, гарбуз, та про ці овочі можна розповісти ще багато цікавого. Так, у давнину (середньовіччя) моркву вважали ласощами гномів. Існувало повір'я: якщо віднести до лісу миску з пареною морквою, то вранці знайдеш на тому місці зливок золота. Вночі гноми з'їдять моркву і щедро заплатять тому, хто її приніс. А от у Середній Азії з гарбуза роблять різний посуд: пляшки, відра, ложки. У великих гарбузах зберігають зерно та крупу. А в Африці у дощову погоду мандрівники ховають у гарбуз свій одяг і використовують великі гарбузи, щоб подолати річку, будуючи з них пліт.[10,с.105]

Стимулювання допитливості, потягу до дослідження шляхом створення ефекту здивування й емоційного захоплення, тобто використання проблемності, інтриги, парадоксів. Ступінь розвитку допитливості перед початком навчання у школі у різних дітей неоднаковий. Не в усіх формується пізнавальне ставлення до навколишньої дійсності, яке викликало б бажання вчитися. Одні діти перенасичені інформацією, яку звикли більше споживати, ніж здобувати, в інших немає смаку до нового, бо свого часу вогник допитливості не був підтриманий. Навчальна діяльність цих дітей може бути позбавлена безпосереднього інтересу й спонукається вчителем, батьками чи однокласниками. Формування пізнавальних інтересів ґрунтується на розвитку у дітей сфери почуттів, передусім таких, як подив при зустрічі з незвичним, несподіваним, тим, що суперечить власному досвідові або уявленням, вагання й сумніви в процесі пошуку, радість відкриття, радість від вирішення проблеми. [2,с.81]

З метою зацікавлення, стимулювання інтересу учнів до дослідження нового об'єкта, створення ефекту здивування і захоплення, розвитку допитливості вміння робити припущення (висувати гіпотези) та обґрунтовувати їх на уроках можна запропонувати гру "Таємниця чорного ящика".[3,с.117]

Учні мають відгадати, що знаходиться у чорному ящику.

Під час вивчення курсу "Я І Україна" у 1 класі вчитель демонструє "чорний ящик" (це може бути паперова коробка, обклеєна або пофарбована у чорний колір), у якому знаходиться потужний магніт. Потім підносить до коробки залізний цвях або інший предмет, що містить залізо, і показує учням, як цей предмет притягується до коробки. Вчитель перевертає коробку — предмет не падає. Ставиться запитання:

- Як ви вважаєте, що знаходиться у таємничому "чорному ящику"?

- Чому ви так думаєте? Поясніть свою думку.

Вчитель вислуховує всі версії учнів, не коментуючи; стимулює школярів до висунення нових гіпотез. Коли діти відгадають, який предмет у "чорному ящику", вчитель пропонує тому, хто відгадав, дістати предмет.

Стимулювання пізнавального інтересу та активності через ефект незавершення з якоїсь причини запам'ятовується надовго. Розповідаючи про щось учням, учитель може зупинитися і не завершити свою розповідь, залишаючи дитині змогу самій включитися у вирішення проблеми, у процес "здогадування", тобто створюючи умови для пробудження інтересу до пошуку і пізнання.

Формування позитивної установах на "нецікаве" навчальне завдання, - що має привабливий для учня результат — тобто використання прийому "зсуву мотиву на ціль", коли заради одержання бажаного дитина включається у процес "нецікавої" для неї роботи і врешті-решт зацікавлюється цим процесом діяльності.[7,с.43] Наприклад, для одержання сюрпризу, який знаходиться у чарівному мішечку, потрібно згадати і записати 10 слів на букву А.

Створення "ситуації успіху". Дитина активна тоді, коли діяльність задовольняє її потреби у визнанні, тоді виникає почуття компетентності, що супроводжується відчуттям радості та задоволення від діяльності. Успіх у діяльності — потужне джерело внутрішніх сил дитини, що народжує енергію для подолання труднощів і стимулює бажання вчитися, сприяє формуванню мотиву досягнення успіху в цій діяльності.

Наведемо деякі прийоми створення "ситуації успіху":

1."Радість класу" — емоційний відгук навколишніх на успіх члена колективу, констатація будь-якого, навіть незначного позитивного результату діяльності, навіювання дитині віри у себе.

2."Лінія горизонту" — перший успіх дитини одразу підхоплюється вчителем, пропонується повторити завдання на більш складному рівні, наче "відсуваючи" лінію горизонту.

3."Авансування" — вчитель в індивідуальній роботі виконує з учнем завдання, пояснюючи йому складні місця, а потім у класі дає подібне завдання, що самостійно виконується учнем, і він відчуває успіх.

Таким чином, застосовуючи ці прийоми, вчитель формує мотиватори навчання (потреби, нахили, інтереси, позитивне ставлення до діяльності, моральні принципи, установки, самооцінку), що сприятиме формуванню пізнавального мотиву навчання.[4,с.97]

Організовуючи роботу на уроці, вчителеві слід розуміти, що він має не тільки вносити у навчальну діяльність елементи зовнішньої привабливості, а й шукати мотив радості у самому процесі навчання — мотиви, пов'язані зі змістом цієї діяльності. Мотиви набуття узагальнених способів дій — мотиви власного зростання — самовдосконалення (Я не вмів а тепер умію).[1,с.53] Позиція школяра — це не просто позиція учня, що відвідує школу та ретельно виконує вимоги вчителя, а позиція людини, що вдосконалює саму себе, у цьому й полягає суспільна значущість навчання, власне удосконалення набуває суспільного значення. Ці мотиви уміння навчально-пізнавальні, і відрізняються від широких пізнавальних інтересів тим, що вони спрямовані не просто на усвідомлення інформації про навколишнє, а на засвоєння способів дослідницько-пошукових дій у певному розділі навчального предмета, що вивчається.