Інформаційне право. Інформаційні відносини

ва та набувати своїми діями суб'єктивні інформаційні права і обов'язки, які становлять зміст інформаційних правовідносин.

Зміст інформаційної правосуб'єктності, зрозуміло, для всіх суб'єктів інформаційних відносин не є однаковим. Для кожного суб'єкта інформаційного права є своя певна правосуб'єктність з конкретним змістом. Для органів державної влади змістом інформаційної правосуб'єктності є компетенція як сукупність певних повноважень. Для громадян та юридичних осіб інформаційна правосуб'єктність складається з правоздатності, дієздатності, де-ліктоздатності та певних суб'єктивних прав та обов'язків.

Інформаційна правосуб'єктність складається з інформаційної правоздатності та інформаційної дієздатності. Виникнення інформаційних прав і обов'язків у особи зумовлено наявністю у неї інформаційної правоздатності, що є невідчужуваною від особи ознакою — юридичною здатністю бути носієм відповідних прав і обов'язків з числа передбачених законом. Особа не може бути ані обмежена, ані позбавлена правоздатності.

Особа може самостійно вступати у інформаційні правовідносини лише за умови її дієздатності. Інформаційна дієздатність — це визначена інформаційним законодавством юридична можливість суб'єкта інформаційних правовідносин здійснювати свої інформаційні права й обов'язки, реалізуючи яку (можливість) він здатний бути активним учасником інформаційних відносин. Тобто, суб'єкт інформаційних правовідносин самостійно визначає, які права йому реалізовувати, у які конкретні інформаційні правовідносини йому вступати.

Елементом інформаційної правосуб'єктності є і деліктоздат-ність, тобто здатність суб'єкта інформаційних правовідносин нести юридичну відповідальність за вчинене правопорушення. Деліктоз-датність фізичних осіб як учасників інформаційних правовідносин, як правило, наступає з 16 років (за окремі види правопорушень може наступати раніше або пізніше). Право-, діє- та деліктоздат-ність юридичної особи наступають практично завжди одночасно (за винятком здійснення інформаційної діяльності, що потребує спеціального дозволу (ліцензії)), тобто з моменту державної реєстрації і припиняються з ліквідацією юридичної особи.

Особливий статус має держава як суб'єкт інформаційних правовідносин. Зрозуміло, що категорії інформаційної правосуб'єктності (правоздатності і дієздатності) для держави Україна або іноземних

держав не визначаються. У міждержавних відносинах Україна виступає суб'єктом міжнародних, у тому числі інформаційних, відносин. Учасником внутрішньо державних відносин держава стає через органи державної влади, тобто опосередковано. Для органів державної влади ж інформаційна правосуб'єктність, як зазначалося, полягає у сукупності певних законодавчо передбачених повноважень.

Міжнародні організації виступають суб'єктами інформаційних правовідносин у стосунках з державами, іншими суб'єктами з приводу одержання, використання, поширення та зберігання інформації.

Проблемним є визначення правового статусу громадськості як суб'єкта інформаційних правовідносин. Так, наприклад, законодавець у Законі України «Про інформацію» застосовує терміни «предмет громадського інтересу», «право громадськості знати інформацію». У окремих нормативних актах поняття «громадськість» означає «одну або декілька фізичних або юридичних осіб».² Тому громадськість не виділяємо у якості самостійного суб'єкта інформаційних правовідносин, розуміючи, що дане поняття включає одного або декілька «основних» суб'єктів.

Таким чином, суб'єктами інформаційних правовідносин є фізичні особи (громадяни України, іноземці та особи без громадянства), юридичні особи приватного права та юридичні особи публічного права, які є правоздатними — наділеними законодавством України інформаційними правами і обов'язками, а також держава Україна, іноземні держави та міжнародні організації.

Пов'язаними з інформаційною правосуб'єктністю учасників інформаційних відносин категоріями є їх (учасників) права та обов'язки. Зокрема, учасники інформаційних відносин мають право:

— одержувати (виробляти, добувати), використовувати, поширювати та зберігати інформацію в будь-якій формі з використанням будь-яких засобів, крім випадків, передбачених законом;

— на одержання інформації про: діяльність органів державної влади; діяльність народних депутатів; діяльність органів місцевого і регіонального самоврядування та місцевої адміністрації; те, що стосується його особисто.

² Див.: Наказ Міністерства екології та природних ресурсів України «Про затвердження Положення про участь громадськості у прийнятті рішень у сфері охорони довкілля» від 18.12.2003 року №168 (п.1.2 Положення) // Офіційний Вісник України, 2004. — №6. — ст. 357.