Інформаційне суспільство. Інформаційна культура. Інформаційна безпека. одержувати необхідні знання, відомості, оперативно і якісно їх обробляти, ефективно використовувати відповідно до своїх потреб та інтересів

одержувати необхідні знання, відомості, оперативно і якісно їх обробляти, ефективно використовувати відповідно до своїх потреб та інтересів. Отже, підвищення інформаційно-правової культури як на рівні всього суспільства, так і конкретної особи є на сьогодні нагальною проблемою для України.

При переході до розбудови соціально орієнтованої держави, громадянського, демократичного суспільства посилюється необхідність формування правосвідомості та правової культури всіх суб'єктів суспільних відносин, оскільки без них неможливо побудувати такі державу і суспільство.

За останні роки недостатній рівень інформаційно-правової культури у багатьох державних діячів, політиків зумовив кризу в економіці, а також у політичній системі. Ця криза негативно позначилась на формуванні правової культури і правосвідомості багатьох суб'єктів суспільних відносин. Відбулися вплив негативних ідей і культивування поганих цінностей (субкультури), особливо через засоби телебачення, кінотеатри, де пропагуються культ насильства, організованої злочинності, корупції, проституції тощо. Багато людей в умовах економічної кризи залишаються безробітними, без засобів до існування, що значною мірою штовхає їх до правового нігілізму і правопорушень. На цей процес негативно впливає також низький рівень інформаційної культури (правова ентропія у владних структурах) щодо формування законодавства, повільний хід адміністративних реформ у суспільстві,, сліпе перейняття досвіду інших країн, без урахування ментальності, правової культури нашої країни.

Провідні дослідники інформаційного права визначають сутність інформаційної культури у контексті такої категорії, як «культура поведінки у сфері інформаційних відносин». Культура поведінки у сфері інформаційних відносин розглядається як:

— множина особистих та суспільних моральних вимог, які стають для людини (чи певного соціуму, соціального утворення) складовою частиною її звичок і навичок, що виявляються в щоденній (повсякденній) поведінці, діяльності (на виробництві, у побуті, спілкуванні між людьми);

— розвиток поведінки учасників суспільних інформаційних відносин;

— сприяння розвиткові рівня суспільних інформаційних відносин (культивування);