Вимоги до оформлення магістерської роботи

Магістерська робота повинні бути стилістично, грамотно, а також технічно правильно й акуратно оформлена. Вона комплектується в послідовності, зазначеній у попередньому розділі.

Зразок титульного аркушу наведено в додатку А.

Робота друкується за допомогою комп’ютерної техніки чітко, охайно, без помарок та виправлень.

Текст потрібно розміщувати лише з одного боку аркуша, на білому папері формату А4 (210Х297 мм), залишаючи поля зліва 30 мм, з права 10 мм, зверху та знизу - 20 мм. У друкованому варіанті на одній сторінці тексту міститься до 38-40 рядків по 68-70 знаків у кожному. Для цього зазвичай використовують шрифт Times New Roman розміру 14 та міжрядковий інтервал значенням 1,5. Щільність тексту роботи повинна бути однаковою.

Вписувати в текст дипломної роботи окремі іншомовні слова, умовні знаки можна чорнилом, тушшю, пастою лише чорного кольору.

Допускається наявність не більше двох виправлень на одній сторінці.

Скорочення слів у тексті окрім загальноприйнятого не допускається.

Заголовки структурних частин роботи «ЗМІСТ», «ВСТУП», «РОЗДІЛ», «ВИСНОВКИ», «ДОДАТКИ», «СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ» друкують великими літерами симетрично до тексту. Заголовки підрозділів друкують маленькими літерами (крім першої) з абзацного відступу. Крапку в кінці заголовку не ставлять. Якщо заголовок складається з двох або більше речень, їх розділяють крапкою. Заголовки пунктів друкують маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу в розрядці в підбір до тексту, в кінці ставиться крапка.

Відстань між заголовком (за виключенням заголовка пункту) та текстом повинна дорівнювати 3-4 інтервалам.

Кожну структурну частину роботи потрібно починати з нової сторінки.

До загального обсягу роботи не входять додатки, список використаних джерел, таблиці та малюнки, які повністю займають площу сторінки. Але всі сторінки зазначених елементів роботи підлягають нумерації на загальних засадах.

Нумерацію сторінок, розділів, підрозділів, пунктів, підпунктів, малюнків, таблиць подають арабськими цифрами без знака №.

Першою сторінкою роботи є титульний аркуш, який включають до загальної нумерації сторінок. На титульному аркуші номер сторінки не ставлять, на наступних сторінках номер проставляють у правому верхньому куті сторінки без крапки в кінці.

Такі структурні частини роботи, як зміст, вступ, висновки, список використаних джерел не мають порядкового номера. Номер розділу ставлять після слова «РОЗДІЛ», після номера крапку не ставлять, потім з нового рядка друкують заголовок розділу.

Підрозділи нумерують в межах кожного розділу. Номер підрозділу складається з номера розділу і порядкового номера підрозділу, між якими ставиться крапка. В кінці номера підрозділу повинна стояти крапка. Наприклад «2.3.». Потім у тому ж рядку йде заголовок підрозділу.

Пункти нумерують у межах кожного підрозділу. Номер пункту складається з порядкового номера розділу, підрозділу, пункту, між якими ставлять крапку. В кінці номера повинна стояти крапка, наприклад «1.3.2.». Потім у тому ж рядку йде заголовок пункту. Пункт може і не мати заголовку.

Підпункти нумерують у межах кожного пункту за такими ж правилами як пункти.

Ілюстрації (фотографії, схеми, карти) і таблиці необхідно подавати в роботі безпосередньо після тексту, де вони згадані вперше, або на наступній сторінці. Ілюстрації і таблиці, які розміщені на окремих сторінках роботи, включаються до загальної нумерації сторінок. Таблицю, малюнок, карту, розміри якого більше формату А4, враховують як одну сторінку і розміщують у відповідних місцях після згадування в тексті або у додатках.

Номер ілюстрації складається з номера розділу і порядкового номера ілюстрації, між якими ставиться крапка. Наприклад: Мал. 1.2 (другий малюнок другого розділу). Номер ілюстрації, її назва і пояснювальні підписи розміщують послідовно під ілюстрацією. Якщо в роботі подано одну ілюстрацію, то її нумерують за загальними правилами.

Таблиці нумерують послідовно (за винятком таблиць поданих у додатках)в межах розділу. В правому верхньому куті над відповідним заголовком таблиці розміщують напис «Таблиця» із зазначенням її номера. В лівому нижньому куті під таблицею вміщують посилання на джерело інформації. Номер таблиці складається з номера розділу і порядкового номера таблиці, між якими ставиться крапка, наприклад: «Таблиця 1.2» (друга таблиця першого розділу).

Дані таблиці мають бути приведені до єдиної методології, містити інформацію про одиницю вимірювання та дату обчислення значень.

Таблицю розміщують після першого згадування про неї в тексті таким чином, щоб її можна було читати без повороту переплетеного блоку роботи або з поворотом за годинниковою стрілкою. Таблицю з великою кількістю рядків можна переносити на інший аркуш.

При переносі частини таблиці на інший аркуш слово «Таблиця» і номер її вказують один раз справа над першою частиною таблиці, над іншими частинами пишуть "Продовження табл." і вказують номер таблиці.

Примітки до тексту і таблиць, в яких вказують довідкові і пояснювальні дані, нумерують послідовно в межах однієї сторінки. Якщо приміток на одному аркуші декілька, то після слова «Примітки» ставлять двокрапку, наприклад: «Примітки:

1. …

2. …»

Якщо є одна примітка, то її не нумерують і після слова «Примітка» ставлять крапки.

При написанні роботи студент повинен давати посилання на джерела. Такі посилання дають змогу відшукати документи і перевірити достовірність відомостей про цитування документа, дають необхідну інформацію щодо нього, допомагають з’ясувати його зміст, мову тексту, обсяг. Посилатися слід на останні видання публікацій. На більш ранні видання можна посилатися лише в тих випадках, коли в них наявний матеріал, який не включено до останнього видання.

Посилання в тексті роботи на джерела слід зазначати порядковим номером за переліком джерел та нумерацією сторінок, виділених двома квадратними дужками, наприклад: «…[7; 125-126]…».

На всі таблиці роботи повинні бути посилання в тексті, при цьому слово «таблиця» в тексті пишуть скорочено, наприклад: «…в Табл. 1.2». У повторних посиланнях на таблиці потрібно вказувати скорочене слово «дивись». Наприклад: «…див. Табл. 1.3».

Для підтвердження власних аргументів посиланням на авторитетне джерело або для критичного аналізу того чи іншого друкованого твору слід давати цитати. Науковий етикет вимагає точного відтворення цитованого тексту, бо найменше скорочення наведеного витягу може спотворити зміст, закладений автором.

Загальні вимоги до цитування:

а) текст цитати починається і закінчується лапками і наводиться в тій граматичній формі, в якій він поданий у джерелі, із збереженням особливостей авторського написання. Наукові терміни, запропоновані іншими авторами, не виділяються лапками, за винятком тих, що викликають загальну полеміку. У цих випадках використовується вираз «так званий».

б) пропуск слів, речень, абзаців при цитуванні допускається без перекручень авторського тексту і позначаються трьома крапками. Вони ставляться у будь-якому місці цитати (на початку, всередині, на кінці). Якщо перед випущеним текстом або за ним стояв розділовий знак, то він не зберігається.

в) кожна цитата обов’язково супроводжується посиланням на джерело.

г) при непрямому цитуванні (переказі, викладі думок інших авторів своїми словами), що дає значну економію тексту, слід бути гранично точним у викладені думок автора, коректним щодо оцінювання його результатів, і давати відповідні посилання на джерела.

Додатки оформляються як продовження роботи на наступних її сторінках, розміщуючи їх у порядку появи посилань у тексті магістерської роботи. Кожний новий додаток починається з нової сторінки. Додаток повинен мати заголовок, надрукований угорі малими літерами з першої великої. Посередині рядка над заголовком друкуються слово «Додаток» і велика літера, що позначає додаток. Додатки позначаються послідовно великими літерами української абетки, за винятком літер Г, Є, І, Ї, Й, О, Ч, Ь, наприклад: «Додаток А.».

Список використаних джерел - елемент бібліографічного апарату, котрий містить бібліографічні описи використаних джерел і розміщується після висновків.

Бібліографічний опис складають безпосередньо за друкованим твором або виписують з каталогів і бібліографічних покажчиків повністю без пропусків будь-яких елементів, скорочення назв і т. ін.

Як вже було зазначено вище, список використаних джерел слід розміщувати одним із таких способів: у порядку появи посилань у тексті (найбільш зручний для користування і рекомендований при написанні магістерських робіт) або в алфавітному порядку прізвищ перших авторів або заголовків, у хронологічному порядку.

Бібліографічний опис джерел складають відповідно до чинних стандартів з бібліотечної та видавничої справи – ДСТУ ГОСТ 7.1:2006 «Система стандартів з інформації, бібліотечної та видавничої справи. Бібліографічний запис. Бібліографічний опис. Загальні вимоги та правила складання».

Набір елементів бібліографічного списку джерел різних видів, спосіб написання кожного елементу, використання розділових знаків тощо наведено у Додатку З.

Варто зауважити, що скорочення слів у тексті, крім загальноприйнятих, не допускається.

Оформлена у відповідності до сформульованих вимог та повністю укомплектована магістерська робота повинна бути переплетена (зброшурована).

На першій та на останній сторінці студент повинен поставити свій підпис та дату остаточного завершення роботи.