Структура, зміст та обсяги магістерської роботи

Магістерська робота повинна бути логічно побудованою і бути цілісним та завершеним самостійним дослідженням. В роботі необхідно стисло, логічно й аргументовано викладати зміст і результати досліджень, уникати загальних слів, бездоказових тверджень, тавтології.

Композиція магістерської роботи Це послідовність розташування її основних частин, до яких відносять основний текст (тобто розділи, підрозділи, пункти, підпункти), а також частини її довідково-супроводжуючого апарату. Магістерська робота містить:

- титульний аркуш;

- відзив наукового керівника;

- зовнішню рецензію, завірену печаткою та підписом керівника установи, в якій працює рецензент;

- зміст;

- вступ;

- основну частину;

- висновки;

- додатки (за необхідності);

- список використаних джерел;

- додатки (при необхідності).

Титульний аркуш (Додаток В) містить повну назву Інституту, над ним - напис «Міністерство освіти і науки України»; прізвище, ім’я, по батькові студента (у родовому відмінку); назву магістерської роботи без слова «тема» та лапок; шифр і найменування спеціальності; науковий ступінь, вчене звання, прізвище та ініціали керівника; місто і рік написання (без слова «рік»).

Назва магістерської роботи повинна бути, за можливості, короткою, відповідати обраній спеціальності та суті вирішеної наукової задачі, вказувати на мету дослідження і його завершеність. Іноді для більшої конкретизації до назви слід додати невеликий (4-6 слів) підзаголовок.

З огляду на це, назва теми роботи не повинна містити загальних положень типу «Зовнішня політика України», «Міжнародні відносини Франції» тощо, а прямим чином вказувати на проблему, яка розв’язується в її рамках.

Слід також уникати в назві ускладнених оборотів псевдонаукового вигляду: «Дослідження питання …», «Матеріали до вивчення …», «До питання …» тощо, в яких не відбито в достатній мірі суть проблеми.

Зміст подають на початку роботи. Він містить найменування та номери початкових сторінок усіх розділів, підрозділів та пунктів (якщо вони мають заголовок), висновків, додатків (при необхідності) та списку використаних джерел.

Заголовки змісту повинні точно повторювати заголовки в тексті. Всі підзаголовки починають з великої літери без крапки в кінці. Останнє слово заголовку з’єднують крапками з відповідним йому номером сторінки в правій колонці змісту (Додаток Д).

Перелік умовних позначень, символів, одиниць, скорочень і термінів за необхідності. Якщо в магістерській роботі вжита специфічна термінологія, а також використано маловідомі скорочення, нові символи, позначення і таке інше, то їх перелік може бути поданий у вигляді окремого списку, який розміщують перед вступом. Перелік необхідно друкувати двома колонками, в яких зліва за абеткою наводять, наприклад, скорочення, справа – їх детальну розшифровку.

Якщо в роботі спеціальні терміни, скорочення, символи, позначення і таке інше повторюються менше трьох разів, перелік не складають, а їх розшифровку наводять у тексті при першому згадуванні.

Вступ дуже важлива частина магістерської роботи, оскільки він не лише орієнтує читача в подальшому розкритті теми, але й містить всі необхідні її кваліфікаційні характеристики. В ньомурозкривається сутність і стан наукової розробки проблеми, що досліджується, її значущість для теорії та практики, підстави і вихідні дані для розробки теми, обґрунтування доцільності проведення дослідження.

Актуальність теми. Висвітлення актуальності не повинно бути багатослівним. Починати її описувати здалеку немає особливої необхідності. Достатньо в межах 1-2 сторінок машинопису показати головне - суть проблеми або наукового завдання.

Щоб показати стан наукової розробки обраної теми, складається короткий огляд літератури, який в результаті повинен привести до висновку, що саме дана тема ще не розкрита (або розкрита лише частково, або не в тому аспекті), а тому потребує подальшої розробки.

Огляд літератури по темі повинен показати ґрунтовне знайомство студента із спеціальною літературою, його вміння систематизувати джерела, критично їх розглядати, оцінювати зроблене раніше іншими дослідниками. Огляд робіт попередників слід робити лише по питаннях вибраної теми, а не по всій проблемі в цілому.

Від формулювання наукової проблеми/задачі, її актуальності логічно перейти до формулювання мети та завдань дослідження.

Мета – це кінцевий науковий результат, якого прагне досягти автор у процесі власного дослідження. А завдання – це конкретні шляхи, засоби досягнення автором поставленої мети.

Як правило, завдання формулюються у вигляді стислих і конкретних тез імперативів: визначити…; довести…; досягти…; з’ясувати…; охарактеризувати…; провести…; проаналізувати…; розкрити…; розробити… тощо.

Формулювання цих завдань потрібно робити якомога ретельніше, оскільки опис їх вирішення повинен скласти зміст розділів магістерської роботи. Це важливо також і тому, що заголовки таких розділів народжуються саме із формулювання завдань дослідження.

Мета і завдання – це своєрідні зобов’язання, які бере на себе студент і, ним же визначені, шляхи вирішення. Якість виконання автором своїх завдань є критерієм наукової вартості магістерської роботи.