Інформація у правовідносинах. від інших предметів суспільних відносин

від інших предметів суспільних відносин. Важливим тут є те, що соціально значущим у сфері правового регулювання суспільних відносин з приводу інформації є не просто володіння суб'єктом носієм інформації, а й наявність у нього можливості «одержати» інформацію з носія.

Для того, щоб інформаційне забезпечення потреб певного соціуму було ефективним, практика і теорія відпрацювали до нього перелік вимог. Серед них у культурологічному аспекті визначаються такі:

мінімальність інформації — передбачає обмеження збору і опрацювання лише тих повідомлень (інформації), без яких неможливо управляти об'єктом;

достатність інформації — означає, що інформація повинна давати вичерпне й повне уявлення про функціонування об'єкта, а також оптимальні чи близькі до них рішення.

При визначенні потреб в окремих видах інформації необхідно, у першу чергу, враховувати значимість для управління її кожного виду, частоту створення, взаємозв'язок з іншими видами інформації.

Однією з головних вимог, які пред'являються до організації управління, забезпечення високої достовірності відомостей. Без достовірної інформації про об'єкт управління неможливо організувати його роботу, використати найбільш досконалі методи управління.

Під інформацією у ст.1 Закону України «Про інформацію» розуміються документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що відбуваються у суспільстві, державі та навколишньому природному середовищі.

Цивільний кодекс України дещо коригує визначення поняття «інформація»: документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що мали або мають місце у суспільстві, державі та навколишньому середовищі. У визначенні акцентується увага на динаміці подій та явищ, відомості про які є інформацією.

Аналіз змісту вказаних визначень, а також відповідних норм Закону України «Про інформацію» та Цивільного кодексу У країни дає підстави для виділення таких ознак поняття «інформація»:

1) інформація — це відомості про події та явища, що відбуваються:

а) у суспільстві,

б) у державі;

в) у навколишньому природному середовищі.

2) інформація — це дані, які можуть зберігатися в будь-якій формі й вигляді. Однак для набуття певного правового статусу інформація має відповідати вимогам та ознакам, передбаченим правовими нормами, або ж відповідати букві та духу закону;

3) інформація — це відомості, які є документованими або публічно оголошеними;

4) інформація є об'єктом цивільних прав і відноситься до категорії нематеріальних благ;

5) джерелами інформації є передбачені або встановлені законом носії інформації: документи, інші носії інформації, які являють собою матеріальні об'єкти, що зберігають інформацію, повідомлення засобів масової інформації, публічні виступи.

Зупинимося більш детально на четвертій ознаці поняття «інформація». Відповідно до статті 178 Цивільного кодексу України інформація може як об'єкт цивільних прав «вільно відчужуватися або переходити від однієї особи до іншої в порядку правонаступ-ництва чи спадкування або іншим чином, якщо вони не вилучені з цивільного обороту, або не обмежені в обороті, або не є невід'ємними від фізичної чи юридичної особи».

Однак постає питання: чи будь-яка інформація може бути об'єктом цивільних прав?

Звичайно, не можуть бути об'єктами цивільних прав речі, вилучені з цивільного обороту, або обмежені в обороті. Важко визначити інформацію, вилучену з цивільного обороту. А от інформацією, обмеженою в обороті, може вважатися зокрема оперативна інформація,¹ або ж інші види інформації з обмеженим доступом.

Не може бути об'єктом цивільних прав загальнодоступна інформація, оскільки вона є безособовою і «належить всім». Хоча у процесі аналітичної обробки такої інформації можуть виникати нові відомості, які матимуть ознаки об'єктів цивільних прав.

а) нематеріальність;

6) інваріантність по відношенню до носіїв — та сама інформація
може бути записана різними знаковими системами, ці знакові сис
теми можуть використовувати різні фізичні носії для запису;

¹ Див.: Закон України «Про оперативно-розшукову діяльність» від 18 лютого 1992 року // Відомості Верховної Ради, 1992. — №22. — ст.303|(зі змінами). _r>, ₍₍, _t