Солдати волі

Ішли бійці через ліси Карпат.

Через болота проривалися з боями.

Несли любов своїй землі в серцях,

З молитвою за неї помирали.

Хто в Чорний ліс, хто йшов через Волинь,

Хтось південь підіймав, хтось півночі вклонявся. Не здати свій народ, не сплюндрувать святинь, Могилами батьків з них кожен клявся.

На три фронти - де свій, а де чужий?!

Не розбираючи й не ділячи штандартів,

Підняти люд в священній боротьбі - Ідею, вищу за життя, несли солдати.

Залишивши обпалені міста,

Пішли крізь вітер, дощ й зимову стужу.

Ішли у бій, була одна мета - Здобути Україну - сильну й дужу.

Нехай святяться ваші імена,

Забуті на землі та золотом карбовані на небі. Солдати волі, Ви - бійці УПА,

Хто став під прапори провідника Бандери.

Ви нам подарували вільний край,

І хоч запроданці шматують Україну,

Ми збережемо заповіт й звичай,

Що дарував в безсмерті батько сину.

Згуркотіла степами війна.

Вітер хилить обсмалений колос. Небокрай та дорога курна І у сутінках рідний твій голос. Перший крок на забутий поріг, Тихий шепіт старенької мами... Вибач, швидше прийти я не зміг,

Бо боїв привид став поміж нами.

Не повернуться більше брати, Поховали їх в братських могилах. Знаю, як гірко плакала ти,

Та катам посміхалась крізь силу.

На стіні, де були образи,

Лютий ворог глядить з-попід стелі,

А в пивниці ховаєш портрет Спліснявілий... Степана Бандери.

Я прийшов, я твій біль і твій хрест, Твоя вічна несправдана кара.

Не клякнув, не прогнувся, як жерсть, І життя не прожив я надарма.

Я пройшов крізь вогонь і крізь лід, Та не зрадив батьківської честі.

Без останку віддався землі Тій, чий голос поклявся донести.

Вже не той, що ходив босоніж,

Бігав жовтою степу стернею.

Зараз дух мій гостріший за ніж.

Ти повинна пишатися мною.

Моя мати, колиско моя,

Що віддала мені кращі роки.

Я схиляюсь на твоє плече І молюсь на твої тихі кроки.

ИОГ