Безсмертні

Ми вогненні руни в часописі світу.

Ми всесвіт - домівка могутніх богів.

Чисті душею, міцні й непохитні Стаємо, мов скеля, супроти вітрів.

Сварга нам вказує шлях переможний - Це шлях крізь віки до нових поколінь.

В очах наших сяє полум'я помсти І ворог вже чує останній свій дзвін.

Без болю, без жалю, без страху - безсмертні, Життя - то лиш мить, боротьба - назавжди. Наш доти живий буде праведний всесвіт, Допоки є сили до бою іти.

Тараном могутнім лунає наш голос, Відлунням в серцях відбиває наш марш.

Ти чуєш цей поклик священної крові?

Ставай разом з нами, настав вже наш час!

'■ні

Настав вже час згадати, хто ти є

Розплющуй очі, бо ще крок і прірва Не тим ти йдеш шляхом, сліпий...

Хіба ж то воля - жити на колінах? Прокинься, ти вже на своїй землі чужий.

Давно вже продано чужинцю твою землю, Де спокій свій знайшли її сини.

І коле щось гаряче прямо в серце - То поклик крові: "Неньку борони!"

Вставай, вже досить у багні валятись! Настав вже час згадати, хто ти є.

А як згадаєш - то не буде більше ґратів,

І зрозумієш, що чуже, а що своє.

Тепер вперед до волі Батьківщини, Вперед, хоч і багато перешкод.

Одна ідея в тебе - нація й країна,

Це відчуття - найвища з нагород.

ІИГ

Живе Україна

Жила Україна у плавнях дніпровських,

В волинських лісах навколо багать,

В таврійських степах, безкрайньо-широких У горах карпатських, що муром стоять.

Жила Україна у серці дівчини,

Чекала того, хто її боронив.

У матері в серці надією гріла,

Що повернеться, що звір не згубив.

У битвах кривавих, поразках й звитягах Жила, промовляла залпом рушниць,

У землю святу героїв ховала Та плакала тихо із древніх дзвіниць...

Живе і донині моя Україна На вулицях темних, в серцях молодих.

Не стане ніколи вона на коліна,

Не буде терпіти владу чужих.