Актуалізація діяльності учнів при проведенні спостережень у природі

Головною метою «Природознавства» є формування в учнів уявлення про цілісність природи, виховання гуманної, творчої, соціально активної особистості, здатної екологічно мислити, дбайливо ставитися до природи, розуміти значення життя як найвищої цінності. Вона досягається шляхом постановки й реалізації освітніх, розвивальних і виховних цілей [12, с. 8].

Одним із завдань курсу «Природознавства» в початковій школі є формування в учнів знань про навколишню природу. Чуттєвий досвід дітей вдосконалюється і збагачується в процесі спостережень, якиму програмою курсу «Прородознавство» відводиться провідна роль у вивченні даного предмету.

Спостереження як метод відомий ще з часів Петра I, який рекомендував присилати в Санкт-Петербург з різних місць гербарні зразки – листя, пришиті до паперу, з вказівкою місця і точної дати їх розпускання. З раннього дитинства у повсякденному житті діти зустрічаються з багатьма різноманітними тілами і явищами природи. Проте в них ще не розвинені увага й спостережливість, діти не розуміють значення природи в житті людини. Це призводить до зневажливого ставлення дітей до навколишньої природи, до неправильного розуміння тіл і явищ, а деякі об’єкти викликають у них навіть огиду.

Пізнання навколишнього світу розпочинається з накопичення чуттєвого досвіду, фактичного матеріалу, який осмислюється з метою засвоєння системи знань, адекватної навколишній природі з її зв’язками і залежностями. Одним із методів забезпечення наочно-чуттєвої основи засвоєння природних знань є спостереження в природі.

З точки зору психології, спостереження – це суб’єктивна діяльність, оволодіння якою призводить до формування уміння спостерігати [ 3, с. 98]. З цим умінням пов’язаний розвиток такої якості особистості, як спостережливість. Спостережливість – це прагнення і уміння найповніше помічати особливості предметів і явищ, у тому числі і такі деталі, які здаються ззовні недостатньо помітні, на перший погляд малоістотні, уміння помічати незначні відмінності, зміни в предметах і явищах. Спостережливість – важлива риса особистості. Вона впливає на структуру і зміст інших психічних процесів, оскільки спостережлива дитина більше сприймає, глибше мислить і розуміє. Важливість і необхідність спостережень молодших школярів у процесі вивчення природознавства незаперечна. Через це, виховання в учнів спостережливості, уваги до навколишньої природи має велике значення.

Роботу з розвитку спостережливості у молодших школярів, як засвідчує аналіз психолого-педагогічної літератури, краще всього розпочати з виховання інтересу до природи, з накопичення безпосередніх вражень про об’єкти.

Не всі діти виявляють однаковий інтерес до спостереження об’єктів природи. Багатьом із них притаманний нестійкий інтерес, який виникає лише час від часу, залежно від специфіки спостережуваних об’єктів і явищ та ставлення людини до них. Успіх спостереження значною мірою у такій ситуації залежить від емоційності. Неможна не згадати слова В.О. Сухомлинського про те, що в хвилини емоційного піднесення думка дитини стає найбільш чіткою, а почуття здивування є «могутнім джерелом бажання знати» [40, с. 142].

Для реалізації виховного потенціалу природного оточення Сухомлинський навіть створює школу, в якій заняття проходять під відкритим небом, на природі.

Основна мета уроків серед природи – навчити дітей думати. Досягти цього можна, тільки навчивши дітей спостерігати, дивуватися, радіти пізнанню, перетворювати думку у слово, творити казку. Основними завданнями уроків мислення Василь Олександрович вважав розвиток уміння спостерігати явища навколишнього світу; збагачення життєвого досвіду; нагромадження конкретного природничого матеріалу як основи розвитку абстрактного мислення; розвиток уміння в побудові гіпотез і самостійних висновків; розширення пізнавальних інтересів; спонукання до творчості засобами слова, розвиток уяви і фантазії. Важливою умовою формування творчого мислення через природу є організація спостережень. Вони розпочинаються з розвитку уміння бачити природу.

В природі до всього можна доторкнутися, багато побачити, почути чарівну музику природи.

Уміння бачити прекрасне навколо робить людину – мудрішою, добрішою, духовно багатою.

Тому ми, педагоги, повинні наповнити розум дитини, одухотворити її серце: навчити захоплюватися краплиною роси на троянді і красою березового гаю, солов’їною піснею і музикою квітучого саду, ніжною мелодією весняного струмка. Тільки тоді, коли мова забарвлюватиме уяву, коли дитина по-справжньому замилується побаченим, – можна «висівати» слова, якими вона висловлюватиме почуття і враження.

Невід’ємною частиною емоційно-вольового компонента спостережливості є увага, яка виявляться в тому, що в процесі сприймання дитина не тільки чує, а й прислуховується, не тільки дивиться, а й вдивляється, тобто зосереджується на певному предметі чи явищі.

Аналіз сучасних педагогічних досліджень показує, що більшість науковців та вчителів-практиків(Б.Г. Ананьєв, А.І. Васильєва, О.Я. Герд, Л.В.Знаков, С.Л. Рубінштейн, О.Я. Савченко, В.М. Сорока-Росинський, К.П. Ягодовський та ін.) розвиток спостережливості учнів розглядають у безпосередньому зв’язку з ознайомленням дітей з навколишнім середовищем. Адже навколишня природа – безпосереднє джерело яскравих дитячих вражень, і спостереження довкілля мають глибокий вплив на всебічний розвиток дитини. У розвитку спостережливості дітей молодшого шкільного віку на екскурсіях та підчас дозвілля можна використовувати різні ігри.(Додаток А)

З точки зору педагогіки, спостереження – це метод пізнавальної діяльності, що опирається, передовсім, на роботу органів чуття людини (слуху, зору, нюху, смаку, дотику).

Якщо діти відчувають долонями шорохуватість кори старої ялини чи берези, гладкість кори тополі чи сосни; сприймають фарби осені, їх багатомірну різноманітність, тонкості відтінків осіннього лісу, неба, тощо; сприймають звуки: шум вітру в лісі, в полі, шелест трави, голос птахів; сприймають різноманітні аромати: запах трави, хвої, листя, ягід, плодів, то ці відчуття надовго відкладуться в їхній пам’яті, зазначає О.М. Сороцька [37].

Спостереження як один із основних методів вивчення природи описане в працях К.Д. Ушинського, О.Я. Герда, В.П. Вахтерова, Л.С. Севрука та інших відомих педагогів-методистів.

У навчальному процесі початкової школи спостереження можуть виконувати дві основні функції – демонстративно-ілюстративну (як правило, для закріплення сформованих знань, умінь і навичок) та дослідницьку (як засіб здобуття нових знань).

Спостереження є джерелом знань про тіла та явища навколишнього світу. Вони використовуються на уроках під час розповіді вчителя, під час демонстрування різних наочних посібників, на предметних уроках і уроках-екскурсіях, упродовж роботи на пришкільній навчально-дослідній земельній ділянці, а також у позакласній роботі в куточку живої природи, на полі, в шкільному саду, на городі.

Спостереження – обов’язкова ланка у пізнанні природи. Тому вчитель має приділяти їй більше уваги.

Питання, яке постає перед вчителем у зв’язку з організацією спостережень – питання про місце безпосередніх спостережень у природі в системі інших методів навчання. При формуванні природничих понять індуктивним шляхом (а саме так і буває найчастіше на уроках природознавства в початковій школі) спостереження в природі повинні передувати класній роботі. Недарма В.О. Сухомлинський говорив: «Без того, щоб спочатку вчити дітей задуматися над явищами природи, починати вчити дітей в класі не можна» [41, с. 155].

Таким чином, найчастіше спостереження в природі повинні передувати вивченню тієї чи іншої теми в класі. Саме на матеріалі попередніх спостережень в природі базується вивчення сезонних змін (робота за завданнями щоденників спостережень, спостереження на екскурсіях). Однак в окремих випадках спостереження в природі корисно здійснювати в процесі вивчення відповідної теми, оскільки поглиблення знань іде шляхом чергування спостережень і аналізу. Організовуючи спостереження, не слід допускати як відставання спостережень відносно вивчення теми в класі, так і значного випередження. Важливо, щоб тема, яка вивчається, співпадала в часі з відповідним станом природи.

Зміст спостережень визначається відповідно до нової програмами навчання природознавства в початкових класах і залежить від місцевих факторів (особливостей природи), проте існує обов’язковий, загальний для всіх класів мінімум, який включає спостереження за основними природними об’єктами. До них належать спостереження за:

а) Сонцем (положення на небі в різний період доби, час заходу і сходу, тривалість дня) та іншими астрономічними об’єктами (зірками, планетами і т. ін. залежно від змісту базової програми);

6) погодою (температура, стан неба (хмарність), опади, їх види та інтенсивність, вітер і його сила в різну пору доби і сезони) та кліматом (загальна характеристика, пікові показники, зміни за останні 100 років і подальші тенденції);

в) формами поверхні та їх зміною (вимірювання висоти горба, глибини яру і виявлення її змін), корисними копалинами (збір колекцій), динамікою рослинності залежно від форм рельєфу;

г) ґрунтом (вимірювання товщини ґрунтових шарів на урвищі, виготовлення макетів і колекцій ґрунтів, дослідження водопроникності, порівняння ґрунтів різного складу);

д) водоймами (чистота, посезонне коливання рівня води, дослідження джерел живлення водойм, деяких властивостей ґрунтових вод, вимірювання ступеню забруднення води);

е) рослинами і тваринами (сезонні зміни, зовнішні особливості, життєві прояви, знайомство з компонентами їх навколишнього середовища і встановлення взаємозв’язків (в тому числі виявлення пристосувань різного роду до умов існування) і т.д., із паралельною гербаризацією бур’янів та опалих частин рослин, колекціонуванням плодів, насіння, шишок та ін), визначення особливостей відношень окремих живих істот із людиною, певних правил догляду і охорони;

є) людиною (зовнішні ознаки, способи функціонування організму, трудова діяльність дітей і дорослих по сезонах, в містах і селах, особливості взаємовідношень і спілкування між людьми в різних ситуаціях, у тому числі в сім’ї);

ж) природними і штучно створеними комплексами – угрупованнями (ліс, парк, луки, поле, водойма та ін.);

з) екологічним станом різних об’єктів та територій (ця робота із моніторингу навколишнього середовища обов’язково має доповнюватися іншими видами, наприклад моделюванням).

Незважаючи на очевидну різноманітність, спостереження в початковій школі під час вивчення курсу «Природознавства» мають носити системний характер. В цілому технологію їх підготовки можна представити таким чином:

1) визначення змісту спостережень по класах, тобто диференціація за віковими та індивідуальними особливостями дітей: 1-2 клас – накопичення фактичних відомостей про різноманітність об’єктів природи, їх властивості, формування вмінь навчального спостереження; 3 клас – виявлення причинно-наслідкових зв’язків, залежностей між природними об’єктами і явищами; 4 клас – встановлення найпростіших закономірностей у природі, самостійні узагальнення, висновки, пошук доказів у зміні навколишнього середовища, які підтверджують теоретичні знання.

2) вибір місця (в тому числі найбільш доцільних умов – на уроці, екскурсії, прогулянці, вдома, в кутку живої природи, на географічному майданчику та ін), установка порядку, строків проведення спостережень, визначення можливості їх поєднання з іншими методами навчання;

3) психологічна і практична підготовка дітей, в тому числі з позиції етики (в цьому ракурсі одним із ефективних прийомів ведення спостережень у загальний контекст роботи, що проводиться, є використання ігрових ситуацій із розподілом відповідних ролей і завдань, наприклад під час сезонної екскурсії – метеорологи, ботаніки, орнітологи та ін);

4) визначення мети, завдань спостережень по окремих темах, складання плану-пам’ятки спостережень (на даному етапі необхідно попередньо продумати можливості використання різного роду завдань та вправ для комплексного спостереження із залученням всіх видів аналізаторів);

5) підготовка обладнання: інструментів (термометр, снігомірна лінійка, компас, гномон, шнурок, метр, прапорці і т. ін.), посібників для фіксування результатів (умовних знаків, зошитів, блокнотів, узагальнюючих таблиць, календарів спостережень);

6) формування уміння обробки результатів систематичних спостережень (прийоми, форми використання на уроках);

7) встановлення причинно-наслідкових зв’язків як об’єкту спостережень.

Під час спостережень у природі використовуються різноманітні прийоми: візуальний огляд, вимірювання за допомогою приладів, відбір і подальший огляд об’єктів. У початковій школі під час систематичних спостережень на першому місці стоїть візуальний огляд за завданнями вчителя чи за завданнями щоденника спостережень. Початок вивчення – «що ми бачимо». Школярі розглядають об’єкт, дають словесні описи, за необхідністю вимірюють, малюють. Починаючи з 1 класу, практикується збір зразків (листя трав’янистих рослин для гербарію, зразків гірських порід тощо), практична робота і спостереження за якими будуть продовжуватись на уроках у класі. Учні набувають навичок інструментальних вимірювань: вимірювання температури повітря, напряму вітру, висоти снігового покриву, довжини тіні від гномона тощо.

Оскільки спектр об’єктів, за якими проводиться спостереження, досить широкий, слід особливо відзначити багатоманітність форм і прийомів реєстрації його результатів (див. табл.1).

Таблиця 1