Розділ І. Психолого-педагогічні основи проведення спостережень, як засіб формування природничих знань в початковій школі

Вступ

IІІ Всеукраїнський з’їзд освітян, який розпочався з масштабних ідей завдань Президента держави Віктора Федоровича Януковича безумовно стане важливою віхою на шляху до кращого майбутнього нашого народу. 10 років від попереднього з’їду змінили не лише цифри в статистичних звітах і термінологію педагогічних наукових праць. Змінилося саме життя. Поступовий перехід українського суспільства до іншої соціально – економічної формації іде болісно. Світ змінюється надзвичайно швидко, а соціальні інститути не завжди встигають за реальним життям. Освіта вижила і залишається опорою суспільства тільки тому, що вона надзвичайно стабільна,законослухняна і терпляча.

А тепер про актуальність проблеми дослідження. Природознавство як навчальний предмет має інтегрований характер, оскільки його зміст утворює система уявлень і понять, відібраних з різних природничих наук на основі ідеї цілісності природи з урахуванням міжпредметних зв’язків у початковій ланці освіти і перспективних зв’язків із природознавчими курсами, що вивчатимуться в наступних класах.

Головною метою «Природознавства» є формування в учнів уявлення про цілісність природи, виховання гуманної, творчої, соціально активної особистості, здатної екологічно мислити, дбайливо ставитися до природи, розуміти значення життя як найвищої цінності. Вона досягається шляхом постановки й реалізації освітніх, розвивальних і виховних цілей [11, с. 76].

На уроках природознавства, під час екскурсій у природу перед очима школярів проходять тіла та явища навколишнього середовища. Щоб їх усвідомити, потрібно спостерігати за ними. Спостереження є обов’язковою ланкою у пізнанні природи. Тому вчитель має більше уваги приділяти спостереженням учнів за тілами та явищами природи, за змінами, що відбуваються в природі.

Озирнувшись навколо себе можна побачити яскравий, казковий світ. Тільки це треба змогти: вміти дивитися і бачити. Звичайно, що така здатність набувається з роками. Але педагог може навчити ще маленьку дитину спостерігати і бачити все цікаве в навколишньому світі. А що може бути цікавіше, загадковіше, ніж природа? Різнобарвні, яскраві кольори квітів, неймовірні, фантастичні форми та рухи комах… якщо дитина дізнається більше хоча б про окремі рослини, про деяких тварин, то вона збагатить себе, наблизиться до розуміння єдності й неповторності всього живого на Землі. Треба лише почати спостерігати, розкрити своє серце і розум на зустріч безмежності пізнання.

«Дитина від своєї природи, – писав В.О. Сухомлинський, – допитливий дослідник, відкривач світу. Так нехай же перед нею відкривається чудовий світ у живих фарбах, яскравих і тремтливих звуках, у казці і грі, у власній творчості, в красі, яка надихає її серце, в прагненні робити добро людям. Я буду так вводити малюків у навколишній світ, щоб вони кожного дня відкривали в ньому щось нове, щоб кожен наш крок був мандрівкою до першоджерел – до чудесної краси природи» [38].

Для реалізації виховного потенціалу природного оточення Сухомлинський навіть створює школу, в якій заняття проходять під відкритим небом, на природі.

Основна мета уроків серед природи – навчити дітей думати. Досягти цього можна, тільки навчивши дітей спостерігати, дивуватися, радіти пізнанню, перетворювати думку у слово, творити казку. В.О. Сухомлинський рекомендував вчити дітей думати, творити, фантазувати серед чудової краси природи, що є джерелом думки і слова.

В природі до всього можна доторкнутися, багато побачити, почути чарівну музику природи. Педагогічно правильно організоване спостереження допомагає дитині вийти за межі лише чуттєвого пізнання. На передній план висувається моральне освоєння дивовижного світу, асоціації розвитку природи і людського життя [28, с. 456].

Учителеві треба звертати увагу молодших школярів на зв’язки між предметами та явищами. Він повинен так викласти матеріал, щоб за кожним новим словом, засвоєним учнем, стояв чіткий і правильний образ. Цього можна досягти лише шляхом розвитку в учнів спостережливості, допитливості, цікавості до навколишньої природи.

Спостережлива дитина бачить, чує та помічає все нове і цікаве, що торкається її зору і слуху: рослини, що зацвітають навесні, політ перших метеликів, приліт шпаків тощо. Учень, в якого не розвинена спостережливість, проходить повз ці явища, не помічаючи їх. Через це розвиток в учнів спостережливості, уваги до навколишньої природи має велике значення.

Відомий педагог К.Д. Ушинський зазначав, що основа розуміння суто людської мови полягає в правильному логічному мисленні, а правильна логіка мислення виникає на основі правильних і точних спостережень [42, с. 105]. Саме тому з перших днів навчання дитини в школі вчитель повинен організувати систематичні, цілеспрямовані спостереження за погодою, сезонними змінами в рослинному, тваринному світі та в праці людей. Із класу в клас ці спостереження стають різноманітнішими і складнішими, залежно від вікових та індивідуальних особливостей учнів.

Навчити дітей не лише дивитись, а й бачити, не лише слухати, а й чути – складне завдання, яке стоїть перед початковою школою. Запорука успішного розв’язання цього завдання – застосування різноманітних ефективних форм та методів навчання. Такими, зокрема, є систематичні спостереження учнів. Вони дають змогу сформувати у молодших школярів уявлення про тіла та явища природи, виявити причини їх виникнення та наслідки, які вони спричиняють.

Важливим принципом проведення спостережень у початковій школі є принцип концентричності, відповідно до якого із класу в клас відбувається розширення та ускладнення змісту спостережень. Тому варто чітко окреслити коло змістових понять та об’єктів спостережень за класами, одночасно враховуючи природно-кліматичні особливості кожної місцевості.

Спостереження в природі проводиться не тільки в рамках роботи з календарем природи чи щоденником спостережень. Завдання для спостережень даються вчителем у ході розгляду того чи іншого програмного матеріалу. Ці завдання пропонуються залежно від місцевих особливостей. Конкретний місцевий матеріал сприяє тісному зв’язку навчання з життям, розвитку дитячої уяви, мислення, глибокому проникненню в сутність явищ, прагненню більше дізнатися, запам’ятати, побачити, тобто допомагає не лише свідомому засвоєнню знань, а й ефективному розвитку пізнавальної активності та творчої самостійності молодших школярів.

Організовувати спостереження потрібно так, щоб у процесі сприймання дитина зосереджувалась на певному тілі чи явищі природи, тому важливе значення має відбір об’єктів для спостереження, які повинні бути знайомі молодшим школярам, цікавими і доступними для сприймання.

Проблеми методики організації спостережень та розвитку спостережливості в учнів молодшого шкільного віку досліджувало багато діячів психолого-педагогічної та методичної науки. В працях учених Т.М. Аквілевої, Т.М. Байбари, О.А. Біди, Ф.С. Кисельова, А.В. Миронова, З.О. Клепініної, Г.О. Люблінської, Л.Т. Охітіної та інших, наголошується, що успішне оволодіння учнями природничими знаннями значною мірою залежить від рівня опанування ними уміннями та навичками спостерігати за змінами в живій і неживій природі. Проте, більшість дослідників розглядають переважно загальні питання методики проведення спостережень, визначають їх сутність, форми і засоби опрацювання. На нашу думку, проблема ведення учнями спостережень за змінами в природі та праці людей є ще не до кінця дослідженою. Відповідно до нової програми для загальноосвітній навчальних закладів із навчанням українською мовою для 1- 4 класів, яка використовується на сучасному рівні відводиться основне місце вивченню природи впозакласній та позаурочній роботі. Тому вчитель повинен приділити особливу увагу цьму виду роботи. Відповідно до досліджуваної проблеми мета дослідження полягає в теоретичному обґрунтуванні та експериментальній перевірці шляхів підвищення ефективності процесу формування природничих знань у молодших школярів за допомогою спостережень за змінами в природі.

Об’єктом нашого дослідження є вміння молодших школярів спостерігати за змінами в природі.

Предмет дослідження: шляхи вдосконалення проведення систематичних спостережень за змінами в природі як засобу формування природничих знань в учнів початкових класів.

Виходячи із мети дослідження, в основу дипломної роботи покладено гіпотезу: формування природничих знань буде ефективним, якщо спостереження за змінами проводитимуться систематично й послідовно в зв’язку із сезонними особливостями явищ природи та будуть посильними для дітей молодшого шкільного віку.

Для реалізації мети і перевірки гіпотези дослідження ми визначили наступні завдання:

1. Проаналізувати стан розробки досліджуваної проблеми в психолого-педагогічній та методичній літературі.

2. Проаналізувати сучасний стан проблеми дослідження в практиці роботи початкової школи.

3. Обґрунтувати шляхи, які будуть сприяти ефективності формування природничих знань в учнів початкової школи завдяки веденню ними систематичних спостережень.

4. Розробити методи проведення педагогічного експерименту і провести його.

5. Проаналізувати результати експериментального дослідження і оформити висновки.

Для розв’язання поставлених завдань під час дослідження були використані теоретичні та емпіричні методи: аналіз психолого-педагогічної та методичної літератури; бесіди, спостереження та аналіз уроків «Природознавства» і «Я і Україна», аналіз підручників та навчальних програм із курсу «Природознавства» і «Я і Україна» для початкової школи, опитування учнів, педагогічний експеримент, який складається з констатувального, формувального та контрольного етапів.

Структура дипломної роботи. Дипломна робота складається зі вступу, трьох розділів, експериментального дослідження, висновків, списку використаних джерел та додатків.

Розділ І. Психолого-педагогічні основи проведення спостережень, як засіб формування природничих знань в початковій школі

Date: 2015-10-18; view: 600; Нарушение авторских прав