Полезное:
Как сделать разговор полезным и приятным
Как сделать объемную звезду своими руками
Как сделать то, что делать не хочется?
Как сделать погремушку
Как сделать так чтобы женщины сами знакомились с вами
Как сделать идею коммерческой
Как сделать хорошую растяжку ног?
Как сделать наш разум здоровым?
Как сделать, чтобы люди обманывали меньше
Вопрос 4. Как сделать так, чтобы вас уважали и ценили?
Как сделать лучше себе и другим людям
Как сделать свидание интересным?
Категории:
АрхитектураАстрономияБиологияГеографияГеологияИнформатикаИскусствоИсторияКулинарияКультураМаркетингМатематикаМедицинаМенеджментОхрана трудаПравоПроизводствоПсихологияРелигияСоциологияСпортТехникаФизикаФилософияХимияЭкологияЭкономикаЭлектроника
|
Примітка 2 page
ВІЛЬНИЙ ОБІГ — розпорядження товарами, пропущеними через митний кордон України без митного контролю. ВСЕСВІТНЯ ОРГАНІЗАЦІЯ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ (\УогШ ІпіеііесШаі Ргореггу Ог§аш2аіїоп) — міжурядова організація, штаб-квартира знаходиться в Женеві (Швейцарія). Вона являє собою одне з 16-ти «спеціалізованих підрозділів», що входять у систему Організацію Об'єднаних Націй. На ВОІВ покладене завдання сприяння охороні інтелектуальної власності в усьому світі шляхом співробітництва між державами і забезпечення адміністративного керування різними «союзами», кожний з яких був утворений на основі багатобічного договору і займається правовими адміністративними аспектами інтелектуальної власності. ВОІВ (англ. — ШРО, франц., ісп. — ОМРІ) була заснована конвенцією, підписаною в Стокгольмі в 1967 р. за назвою «Конвенція, що засновує Всесвітню організацію інтелектуальної власності». Однак початком цієї організації варто вважати створення ще в минулому столітті спеціальних секретаріатів Паризької конвенції з охорони промислової власності і Бернської конвенції про охорону літературних і художніх творів. У даний час секретаріатом ВОІВ є Міжнародне бюро, що займається адміністративними питаннями союзів, створених Паризькою конвенцією, Бернською конвенцією і спеціальними угодами, зокрема союзів, створених Договором про патентну кооперацію, Мадридською угодою. Гаазькою угодою й ін. Міжнародне бюро (МБ) ВОІВ очолює Генеральний'директор, має чотири служби міжнародної реєстрації: у сфері патентів; товарних знаків; промислових зразків; найменувань місць походження товарів. МБ ВОІВ централіз ує.рі зноманітну інформацію, що стосується охорони"інтел#Ю£адьнОЇ власності. Велика частина цієї інформації публікується в двох щомісячних журналах: «Іпалізігіаі Ргореїту», «Соругі§Ьї» — англійською мовою і «Ьа Ргоргіеіе іпсіизггіеііе» — французькою. Крім того, раз у два місяці випускається журнал «Ргоргіесіасі Іпсіизігіаі у БегесЬо сіє Аиіог» іспанською мовою. З метою сприяння розвитку міжнародного співробітництва МБ ВОІВ пропонує нові і реалізує існуючі проекти, наприклад, проекти з удосконалення інформаційного пошуку і розвитку сис-
тем класифікації об'єктів промислової власності. МБ ВОЩ учасників В01В. Крім того, кожен союз має свою асамблею що контролює і координує діяльність МБ В01В у рамках конкретного союзу. ВСЕСВІТНЯ ОРГАНІЗАЦІЯ ПРО АВТОРСЬКЕ ПРАВО (Шіуегзаі Сопуєпііоп)— підписана в Женеві 6 вересня 1952 р., переглянута в Парижі 24 липня 1971 р. СРСР приєднався до Всесвітньої конвенції 27 червня 1973 р. Прийняття Всесвітньої конвенції дозволило в кінцевому рахунку зблизити норми законодавства про авторське право європейських країн, США, інших країн американського континенту. Саме після прийняття даної Конвенції формальності, що існували раніше в законодавстві про авторське право, були замінені про ставлення на примірники знака охорони авторського права. ВТРАЧЕНА ВИГОДА— дохід або прибуток, який міг би одержати суб'єкт зовнішньоекономічної діяльності в разі здійснення зовнішньоекономічної операції і який він не одержав внаслідок дії обставин, що не залежать від нього, якщо розмір його передбачуваного доходу або прибутку можна обгрунтувати. Г ГААЗЬКА УГОДА ПРО ДЕПОНУВАННЯ ПРОМИСЛОВИХ ЗРАЗКІВ (На§ие А§геетепі Сопсегішп§ іііе Шегпаііопаі Берозії оі Іпсіизігіаі Оезіадіз)— угода, укладена в 1925 р., відповідно до якої міжнародне депонування промислового зразка може бути здійснене або безпосередньо в Міжнародному бюро Всесвітньої організації інтелектуальної власності (ВОГВ), або за посередництвом національного відомства промислової власності держави-учасника угоди, що є державою походження зразка. У кожній державі-учасниці угоди, зазначеній заявником, міжнародне депонування має такі самі наслідки, якби заявник і відомство виконали формальності, зв'язані з одержанням охорони в цій державі. Міжнародне бюро ВОІВ публікує в періодичному бюлетені з кожного міжнародного депонування зображення депонованого зразка. Міжнародне депонування може продовжуватися кожні п'ять років. Угода дозволяє заявникам просити в ряді країн міжнародну охорону для своїх промислових зразків з виконанням мінімальних формальностей і мінімальних витрат — шляхом подачі однієї заявки в Міжнародне бюро ВОІВ. ГАРАНТІЇ КРЕДИТУ — це форма гарантій, що застосовуються, коли боржник може виявитися неспроможним. Кредитори, крім векселів та інших зобов'язань, звичайно вимагають більш надійних гарантій погашення кредиту. Видами цих гарантій є: гарантійні листи банків; авалі й акцепти банків тратт кредитора; поручительства великих комерційних фірм; охоронні розписки, що засвідчують право власності кредитора на товар, переданий боржнику. гарантійний строк у зовнішньоекономічному контракті — період, протягом якого діє порука продавця за відповідальність товару, що постачається за умови дотримання покупцем правил його експлуатації, використання та зберігання. У зовнішньоекономічному контракті гарантійний строк визначається за згодою сторін. Щодо ряду видів товарів (машини та обладнання, приладдя, товари народного споживання тривалого користування та деякі інші) договірна умова про гарантійний строк є загальноприйнятою в комерційній практиці. ГАРМОНІЗОВАНА СИСТЕМА ОПИСУ І КОДУВАННЯ ТОВАРУ — міжнародні правила класифікації статистичної інформації щодо товарів, що надходять до зовнішньої торгівлі. ГЕНЕРАЛЬНА УГОДА З ТАРИФІВ І ТОРГІВЛІ, ГАТТ— зобов'язуючий договір між урядами краш-учасниць (спочатку їх було 23, а наприкінці 1994 р. — понад 100, на які припадає понад 90 % світового товарообігу). Набрав чинності із січня 1948 р.. Секретаріат ГАТТ мав постійну штаб-квартиру в м. Женеві, періодично організовував сесії на рівні міністрів і видавав статистичні й аналітичні матеріали зі світової торгівлі. Тому ГАТТ фактично вважався міжнародною організацією. Із січня 1995 р. ГАТТ і йогд. Секретаріат склали основу Всесвітньої торгової організації (Епл%~* Метою ГАТТ з'явилося забезпечення передбачуваного міжнародного торгового середовища і лібералізації торгівлі в інтересах сприяння економічному розвитку. Основними принципами ГАТТ є режим найбільшого сприяння в торгівлі товарами, гарантований усім учасникам Угоди. ГАТТ виконував такі функції: а) формулював комплекс погоджених між країна-ми-учасницями, тобто на багатосторонній основі, правил, що регулюють поводження урядів у галузі міжнародної тор-
гівлі й у деяких суміжних сферах економічних відносин- га виконував роль форуму для проведення торгових перегов рів з метою лібералізації торгівлі і забезпечення її більш" передбачуваності; в) виконував обов'язки міжнародног* «суду» з торгових питань, що дозволяє урядам виріщуват° комерційні суперечки з іншими країнами — учасницям ГАТТ. За майже піввікову історію в зазначених сферах ГАТТ досягнуті визначні позитивні результати. Зокрема правила ГАТТ -гласність, недискримінація, національний режим щодо податків і зборів на імпортні товари стали загальновизнаними у світі принципами міжнародних економічних відносин. У рамках ГАТТ було проведено вісім турів багатосторонніх переговорів: у 1947 р. брали участь 23 країни, 1949 р.— 13 країн, 1951 р.— 38 країн, 1956 р.—?б країн, 1960-1961 рр. — 26 країн, 1964-1967 рр. (Кеннеді раунд) — 62 країни, 1973-1979 рр. (Токіо раунд) — 102 країни й у 1986-1994 рр. (Уругвайський раунд)— 111 країн. У результаті середній рівень мита на товари знизився приблизно з 40 до 4 %. Крім того, під час трьох останніх раундів переговорів був укладений ряд угод, що значно розширили сферу регулювання економічних відносин і охопили торгівлю послугами і результатами творчої діяльності, а також іноземні інвестиції, пов'язані з торгівлею. Нарешті, механізм вирішування спорів в рамках ГАТТ одержав широке визнання і до нього дедалі частіше зверталися великі і малі країни замість того, щоб вести виснажливі двосторонні переговори. Перші офіційні кроки СРСР зі зближення з ГАТТ відносяться до 1982 р., коли були встановлені контакти із Секретаріатом і основними країнами — учасницями Угоди. 16 травня 1990 р. СРСР одержав статус спостерігача в ГАТТ, розглядаючи його як проміжний етап на шляху до повного членства. ГЕНЕРАЛЬНА УГОДА З ТОРГІВЛІ ПОСЛУГАМИ, ГАТС — один із принципово нових багатосторонніх документів, підписаних у підсумку Уругвайського раунду переговорів у рамках Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ); є однією з правових основ Всесвітньої торгової організації (ВТО). Вперше в історії світової торгівлі в Угоді сформульовані принципи і правила діяльності уряду в цій сфері, що відрізняється великою специфікою і високим рівнем державного регулювання. Угода, що складалася з шести частин, 29-ти статей і восьми додатків, ставить своєю метою зміцнити дисципліну в міжнародній торгівлі послугами і домогтися її лібералізації- Перша частина Угоди містить лише одну статтю, у якій даються основні визначення. Зокрема, Угода поширюється на чотири види постачання послуг (надання їх через корде* переміщення споживача послуг у країну їхнього виробника, комерційна присутність юридичної особи — постачальника послуг однієї країни на територію іншої і тимчасове переміщення за кордон фізичної особи-постачальника послуг) і чотири групи мір, що торкаються торгівлі послугами (центральних, регіональних і місцевих державних установ, а також організацій, що діють за їхнім дорученням). У другій частині сформульовані загальні зобов'язання всіх країн — членів ВТО, що складають.основні елементи дисципліни поводження урядів в сфері торгівлі послугами. Найважливішим таким зобов'язанням є взаємне надання режиму найбільшого сприяння (але обумовлено, що на перший час надається можливість країнам робити часткові вилучення з цього режиму, на термін не більше десяти років). До інших найбільш істотних загальних зобов'язань відноситься гласність регулювання (передбачає публікацію законів, правил, адміністративних розпоряджень і міжнародних угод, що'торкаються торгівлі послугами, і організацію національної довідкової служби, що представляє відповідну інформацію), здійснення регулювання внутрішнього ринку на розумній, об'єктивній і справедливій основі, щоб монопольні постачальники послуг не зловжили своїм становищем на ринку. Заслуговує на увагу ст. XII — про обмеження з метою захисту платіжного балансу. У цій статті єдиний раз в Угоді згадуються країни з перехідною економікою, і їм дозволяється обмежувати імпорт, щоб зберегти визначений рівень фінансових резервів, адекватний для реалізації національних програм економічного розвитку чи трансформації економіки. Крім того, у другій частині перелічуються традиційні випадки, що допускають виключення з загальних зобов'язань (з розуміння безпеки, для захисту моралі, життя і здоров'я людей, тварин і рослин, а також від вторгнення в приватне життя й ін.). Третя частина містить специфічні зобов'язання по лінії лібералізації і надання національного режиму, що в індивідуальному порядку повинна прийняті*: кожна країна — член ВТО в тому чи іншому секторі і з кожного виду постачання послуг; перелічені також неприпустимі заходи для обмеження доступу на рино,к за пвдйнятими специфічними зобов'язаннями. Четверта частині Чтрис'вячена подальшим крокам у сфері лібералізації торгівлі послугами і процедурі відмовлення від прийнятих зобов'язань (як виняток); останнє вимагає обгрунтування і передбачає заходи, що компенсують. У п'ятій частині розглядаються організаційні питання, у тому числі порядок розв'язання спорів, і в шостій частині містяться додатки, що стосуються в основному специфічних ситуацій в окремих секторах сфери послуг. І!
ГРОМАДЯНИ— фізичні особи: громадяни України, іноземці, особи без громадянства. ГРОШОВА ОДИНИЦЯ— встановлений у законодавчому порядку грошовий знак. Це один з елементів національної грошової системи. Г. о. служить для вимірювання та відбиття цін усіх товарів. Г. о., як правило. Поділяться на дрібні пропорційні частини. В більшості країн існує десятинна система поділу 1: 10: 100: (1 грн = 100 копійкам. 1 дол США = 100 центам тощо). А ДЕКЛАРАНТ — юридична чи фізична особа, яка здійснює декларування товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України. ДЕКЛАРАЦІЯ ВАЛЮТНОГО КОНТРОЛЮ— обов'язковий документ при здійсненні експортно-імпортних операцій, який оформляється експортером або імпортером і за допомогою якого проводиться контроль зовнішньоекономічних угод. По експорту контролюється переказ в країну отриманої іноземної валюти. По імпорту контролюється правильність використання коштів платежу у відповідності до договорів поставки. ДЕКЛАРАЦІЯ МИТНА — документ, який вміщує основні відомості про переміщення через кордон вантажу, цінностей, валюти, ручної поклажі. Д. м. оформляється у відповідності до вимог національного законодавства. Заповнюється юридичними і фізичними особами, вміщує відомості про кількість товарів і їх ціну. Предмети, що не вказуються в Д. м., тобто скриті від митного контролю, підлягають конфіскації. ДЕКЛАРАЦІЯ МИТНОЇ ВАРТОСТІ — заява особи митному органу за встановленою формою відомостей щодо митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України чи стосовно яких змінюється митний режим. ДЕМЕРЕДЖ — штрафні санкції за простій судна під вантажними операціями понад обумовлений у договорі строк, що фрахтівник сплачує перевізнику. Визначається за ставкою, указаній в договорі. ДЕМПІНГ ТОВАРНИЙ — Продаж товарів на експорт за заниженими в порівнянні з середнім світовим рівнем цінами, тобто за цінами, нижчими від, внутрішніх у країні-імпортері, з метою отримання переваг у конкуренції з іншими постачальниками аналогічної продукції. Як правило, стимулюється держава-ми-експортерами шляхом введення додаткових податкових пільг і дотацій виробникам для зниження вартості експорто- ваної продукції. Демпінг здійснюється при погіршенні кон'юнктури ринку в країні-виробнику з метою недопущення падіння виробництва, а також при завоюванні нових ринків збуту національних товарів. ДЕРЖАВНА МИТНА СЛУЖБА УКРАЇНИ — спеціально уповноважений орган державного управління в галузі митної справи (до 1996 року— Державний митний комітет У країни). Основне завдання: забезпечує проведення в життя державної митної політики; організовує функціонування митної системи; здійснює керівництво митною справою в Україні; несе відповідальність за стан і розвиток митної системи; приймає нормативні акти, що регулюють дану сферу діяльності. ДИВЕРСИФІКАЦІЯ ЕКСПОРТУ — розширення номенклатури експортних товарів і послуг. У результаті Д.е. створюються кращі умови для господарського маневру, розширюються можливості для подолання негативних ситуацій при зміні кон'юнктури ринку або валютного курсу. ДИЛЕР — особа, яка продає (купує) цінні папери в надії купити (продати) ці папери за ціною, більш низькою (чи високою), за ціну, за якою товар був проданий (куплений). Д. можуть займатися подібними операціями з товарами й іноземною валютою. З погляду закону важливе розходження між Д. і брокером. Клієнт Д. не відповідає за збиток, що виник у результаті виконання усного розпорядження. ДИНАМІКА ЗОВНІШНЬОТОРГОВЕЛЬНИХ ЦІН — рух цін у зовнішній торгівлі. Розглядаються зміни цін по товарах, товарних групах, експорту, імпорту, в цілому по окремих країнах і по всій міжнародній торгівлі. Оцінюються за індексами зовнішньоторговельних цін. ДИПЛОМАТИЧНІ ПРЕДСТАВНИЦТВА УКРАЇНИ ЗА КОРДОНОМ — посольські, консульські установи, торговельні представництва при них, представництва України при міжнародних, міжурядових організаціях. ДИСКАУНТ — форма прямої знижки, що застосовується в міжнародних розрахунках. У банківській справі Д. означає також операцію закупівлі банкіром цінного папера за ціною, нижчою від номінальної, зазначеної на його лицьовій стороні. Різниця між номіналом і реальноюйшою^і^пки^становить суму Д. ДИСКРИМІНАЦІЯ В ЗОВНІШНІЙ ТОРГІВЛІ — режим у торговельній діяльності країни, у відповідності до якого торговим партнерам з певної країни надаються умови гірші, ніж "представникам інших країн. Використовується у вигляді ненадання режиму найбільшого сприяння. ДИСТРИБ'ЮТОРИ— фірми, що здійснюють в основному імпортні операції і виступають як торговці за договором на основі 2^; 369
угоди про право на продаж. Звичайно Д. дістають виключне право на операції з товарами на визначених ринках. Д здо бувають і реалізують товари від свого імені і за свій рахунок і знаходяться, як правило, у країні імпортера. ДІЛОВИЙ БАРОМЕТР — широко застосовуваний метод прогнозування загальногосподарської кон'юнктури на основі підходу випереджальних індикаторів. Д. б. являє собою зважену середню підібраних за визначеними критеріями індикаторів що мають властивість реагувати на зміну тенденцій кон'юнктури раніше, ніж реагує основна маса індикаторів Д. б. забезпечує регулярну оперативну інформацію про зміну кон'юнктури господарства країни і широко застосовуєть-• ся менеджерами при плануванні операцій. ДОБРОВІЛЬНЕ ОБМЕЖЕННЯ ЕКСПОРТУ — зобов'язання одного із торгових партнерів обмежити або не розширювати обсяги експорту. Зобов'язання може бути прийнято в результаті офіційної або неофіційної угоди про встановлення квот на експорт товару. Використовується при проведенні державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності. ДОГОВІРНА ЦІНА — ціна на продукцію, що встановлюється за згодою між виробником (продавцем) і споживачем (покупцем). ДОХОДИ МИТНІ — стаття доходів держави, яка формується за рахунок митного оподаткування і прибутками від реалізації конфіскованих митницею товарів. ЕВЕКТА — митний податок, який нараховувався на товар, що вивозився з території України в XVII столітті. Стягувався у відповідності до прийнятого Б. Хмельницьким універсалом від 28 квітня 1654р. ЕВРОБОНИ — довготермінові позики, випущені в термінах американських доларів, німецьких марок, композитних одиниць розрахунків та інших валют. Е. можуть виступати у формі позик, боргових розписок, перекладних векселів і використовуються великими компаніями, що мають високу міжнародну репутацію та фіксовану відсоткову ставку. ЕКОЛОГІЧНИЙ КОНТРОЛЬ — контроль, що проводиться безпосередньо на кордоні інспекторами з охорони навколишнього природного середовища Державної екологічної інспекції Мш-безпеки України. Підконтрольними інспекції є: транспортні засоби, в т. ч. літаки, судна, військові кораблі; вантажі ідо містять промислову сировину, відходи виробництва, хімічні сполуки, токсичні, хімічні, радіоактивні та ін., небезпечні для навколишнього природного середовища і здоров'я лю- дей речовини, засоби захисту рослин, стимулятори їх росту, добрива; усі види риб, диких тварин та рослин, зоологічні, ботанічні, мінеральні колекції. ЕКОНОМІЧНИЙ ЕФЕКТ ЗОВНІШНЬОЇ ТОРГІВЛІ — вартісна оцінка різниці між сукупними витратами, які мають місце при виробництві власними силами продукції, отримуваної за імпортом і сукупними витратами, при виробництві експортованої продукції. При визначенні ефективності зовнішньої торгівлі як суттєвий чинник виступають курси національних валют і відмінності їх купівельної спроможності по регіонах світового ринку. ЕКСПОРТ КАПІТАЛУ — вивіз капіталу за кордон, який здійснюється в грошовій або товарній формі з метою одержання прибутку, зміцнення економічних та політичних позицій. Запроваджується державами, фірмами, окремими підприємствами у вигляді позичкового капіталу (позики, кредити, вкладення на поточні рахунки іноземних банків) або підприємницького капіталу (прямі або портфельні інвестиції). ЕКСПОРТ ТОВАРІВ — продаж товарів іноземним суб'єктам господарської діяльності та вивезення товарів за межі митної території України. ЕКСПОРТНИЙ КОНТРОЛЬ — система організаційно-правових заходів щодо обмеження, заборони і контролю за експортом тих або інших товарів. Е. к. поряд з дискримінаційною валютною і кредитною політикою використовується як інструмент тиску на експортну політику. Може здійснюватись у формі дозвільного порядку експортних операцій окремих категорій товарів. Функції Е. к. покладаються на спеціальні державні органи, в Україні це Урядова комісія з політики експортного контролю (УКПЕК). На підставі відповідного рішення УКПЕК дозвіл оформляється і видається Державною службою експортного контролю. Об'єктом Е. к., як правило, є стратегічні товари, озброєння, військова та спеціальна техніка. ЕКСПОРТНІ ДОТАЦІЇ — кошти, що виділяються із державного бюджету експортеру з метою заохочення вивезення товарів. Е, Д. йдуть на: надання- експортерам різних податкових пільг (зниження податкових ставок чи поафївщня'Внутрішніх податків з товарів, вивезених за кордон; надання можливості купівлі без податку на внутрішньому та зовнішньому ринку товарів, призначених для виробництва продукції на експорт, звільнення від податків транспортування експортних товарів, їх складування тощо); субсидування пільгових процентних ставок по наданих комерційними банками експортних кредитах; поповнення грошових ресурсів спеціалізованих кредитних і страхових інститутів (в основному державних і
24* напівдержавних), що здійснюють фінансування та страхування експортних операцій. ЕКСПОРТНІ КОМІСІЙНІ БУДИНКИ виконують доручення комітентів і діють від свого імені, але за рахунок комітента; вони можуть виступати представником як продавця, так і покупця Представник продавця виконує доручення вітчизняного виробника з продажу його товарів на закордонному ринку й одержує від нього комісійну винагороду. Е. к. б. беруть на себе також відповідальність за виконання термінів постачання товару, транспортування, страхування, кредитування і документальне оформлення угоди, дотримання інших формальностей (включаючи митні, санітарні і т. д.) у країні покупця й у ряді випадків здійснює гарантійне технічне обслуговування. ЕКСПОРТНІ ТОВАРИ — товари, що призначені для вивезення за кордон з метою реалізації їх на зовнішньому ринку. ЕКСПОРТНО-ІМПОРТНІ РОЗРАХУНКИ ПІДПРИЄМСТВ— міжнародні розрахунки, в процесі яких регулюються платежі по грошових вимогах та зобов'язаннях, що виникають у підприємств відносно експорту чи імпорту товарів та послуг. Для таких розрахунків суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності відкривають в установленому порядку в банках свої рахунки: розрахункові, суброзрахункові, валютні, кредитні, спеціальні тощо. ЕКСПРЕС-ПЕРЕВІЗНИК— транспортна або транспортно-експедиційна компанія, створена відповідно до чинного законодавства України, що здійснює прискорене перевезення міжнародних вантажів та має всесвітню мережу з системою центральних, та регіональних сортувальних станцій, комп'ютерну мережу відстеження проходження таких вантажів протягом усього часу доставки від відправника до одержувача. ЕМБАРГО (від ісп. ЕтЬаг§о — заборона, накладення арешту) — заборона державною владою ввезення і вивезення товарів або валюти в іншу країну, що диктується економічними чи політичними мотивами; поширюється на судноплавство та інші транспортні комунікації. ЄВРОПЕЙСЬКА ВАЛЮТНА ОДИНИЦЯ — ЄВРО — офіційна одиниця розрахунків Європейського співтовариства. Вона розраховується шляхом співвідношення валют країн—членів ЄС і є центральною ланкою Європейської валютної системи. Рахунки цієї системи виражаються в ЄВРО. Банківські рахунки, як і переказу, здійснюються в ЄВРО. ЄВРОПЕЙСЬКА ВАЛЮТНА СИСТЕМА (ЄВС) — регіональна валютна система, спрямована на об'єднання валют Загального ринку в загальну одиницю. Усі країни-члени, за винятком Великої Британії, прийняли концепцію ЄВС, що набрала чинності в квітні 1979 р. ЄДИНИЙ МИТНИЙ ТАРИФ УКРАЇНИ— систематизоване зведення ставок мита, якими обкладаються товари та інші предмети, що ввозяться або вивозяться за межі митної території України. Ставки ЄМТ є єдиними для всіх суб'єктів ЗЕД незалежно від форм власності, організації господарської діяльності та територіального розташування. З ПРИЧАЛУ (назва порту призначення) — базисна умова постачання, відповідно до якої продавець несе усі витрати з доставки товару в термін, обумовлений контрактом, на пристань чи набережну в погодженому порту призначення, включаючи оплату фрахту і витрати з вивантаження товару і розташування його на пристані. Продавець повинен також за свій рахунок надати покупця документи, необхідні для того, щоб покупець міг прийняти доставлений товар і взяти його з пристані. Експортер оплачує додатково розвантаження товару в порту призначення, і його ризики поширюються на період розвантаження. Положення «Інкотермс» 1980 року рекомендують контрагентам, щоб уникнути непорозумінь у контрактах, уточнити, хто (продавець чи покупець) оплачує ввізні мита. ЗАБЕЗПЕЧЕНИЙ КРЕДИТ — надається проти закладених чи переданих кредитору визначених цінностей. До них відносяться кредити, забезпечені: а) товарами; б) товаророзпорядчими документами (коносаментами, варантами); в) акредитивами, виставленими на користь експортерів; г) цінними паперами (акціями, облігаціями й ін.); ґ) векселями, акцептованими покупцями чи гарантованими третіми особами; д) депозитами на рахунках у банках; є) гарантіями торгових і промислових фірм, страхових товариств, баиййи^урядових установ зі страхування кредитів; є) нерухомим майном (будівлями, земельними ділянками). ЗАБОРОННИЙ ТАРИФ — високі ставки ввізного мита (20 % і більше до ціни товарів), що встановлюються з метою захищення внутрішнього ринку. ЗАГАЛЬНА СИСТЕМА ПРЕФЕРЕНЦІЙ— система митних пільг, які надаються розвиненими країнами, країнами що розвиваються. Ці пільги полягають у зниженні мита на готові вироби з цих країн. Рішення з даного питання прийнято на сесії Конференції ООН з торгівлі і розвитку в Нью-Делі в 1964 році Україна приєдналася до Загальної системи преференцій у 1994 році (Розпорядження КМУ від 14.02.94 р.). ЗАМОРОЖУВАННЯ ІНОЗЕМНИХ АКТИВІВ — позбавлення іноземного власника банківського рахунка права вільно розпоряджатися коштами. Здійснюється за рішеннями органів державної влади і зумовлюється політичними та економічними причинами (напр., фінансова криза). ЗАХИСНА ОФЕРТА — оферта, не пов'язана з реальним продажем товару. Вона використовується для негласного розподілу ринків між членами монополістичних об'єднань. ЗБЕРЕЖУВАЛЬНА ЗАПИСКА — форма гарантії експортера на випадок неплатоспроможності покупця. 3. з. виражає відносини між двома особами: одна особа — довіритель — передає іншій—довіреній особі— товари чи інші цінності, залишаючи за собою право власності. 3. з. звичайно містить також зобов'язання довіреної особи застрахувати на користь довірителя товар від пожежі й інших ризиків, а у випадку продажу товару третій особі — передати виручену суму довірителю. Довіритель, за яким зберігається право власності, може в будь-який час зажадати товар з володіння довіреного. ЗБОРИ МИТНІ -— обов'язковий платіж при переміщенні вантажів через кордон України. Нараховується при: митному оформленні товарів; митному оформленні у разі транзиту іноземних товарів; митному оформленні у разі ввезення на митний ліцензійний склад; митному оформленні майна; перебуванню товарів та інших предметів під митним контролем. ЗВИЧАЙ ТОРГОВЕЛЬНИЙ МІЖНАРОДНИЙ (Ігасіе сшіот) — правило, що склалось у сфері зовнішньої торгівлі на основі постійного і одноманітного повторення даних фактичних відносин. У зовнішньоторговельній практиці різних країн цей термін тлумачать більш-менш розширено. Наприклад, в англійській юридичній літературі він тлумачиться як правило поведінки настільки широко відоме в даній сфері ділового життя, що воно вважається таким, яке входить складовою частиною в укладений сторонами контракт, якщо тільки воно не було виключено ними в прямо вираженому або в задуманому форматі. ЗНИЩЕННЯ ТОВАРІВ — митний режим, при якому іноземні товари знищуються під митним контролем, включаючи приведення їх до стану, непридатного для використання, без стягнення мита і податків, а також без застосування до товарів заходів економічної політики. ЗОВНІШНЄ СЕРЕДОВИЩЕ МАРКЕТИНГУ (тагкегіп§ етагоптепі) — фактори, умови, сили й об'єкти, що впливають на маркетий- гову діяльність підприємства, його можливості успішного співробітництва зі споживачами, але не підвладні прямому керуванню з боку підприємства. Розрізняють зовнішнє мік-ро- і макросередовище маркетингу. Зовнішнє макросередо-вище маркетингу (тагкеііп§ тасгоепуігоптепі) являє собою сукупність політичних, соціально-економічних, правових, науково-технічних, культурних і природних факторів, що впливають на всі суб'єкти зовнішнього мікросередовища. Зовнішнє мікросередовище маркетингу (ітшгкеії'п§ тісго-епуігоптепг) — сукупність суб'єктів і факторів, що безпосередньо впливають на можливість підприємства обслуговувати своїх споживачів, включаючи саме підприємство, постачальників, маркетингових посередників, клієнтів, конкурентів, громадськість. Коли саме підприємство розглядається як фактор З.с.м., мається на увазі, що успіх керування маркетингом залежить не тільки від діяльності маркетингових служб, а й від інших його підрозділів, інтереси і можливості яких необхідно враховувати. Зовнішні макро- і мікросередовище маркетингу не є для підприємства інструментом реалізації маркетингової діяльності. Як би не подобалися керівництву підприємства такі умови зовнішнього середовища, як, наприклад, політична нестабільність чи відсутність проробленої правової бази, змінити їх безпосереднім чином воно не може, а скоріше повинно у своїй маркетинговій діяльності пристосовуватися до цих умов. Однак іноді підприємства дотримуються іншої, агресивної політики у своїх прагненнях впливати на зовнішнє середовище, намагаючись нав'язати громадськості позитивну думку про діяльність свого підприємства, не маючи на те об'єктивних підстав. Date: 2015-10-18; view: 310; Нарушение авторских прав |