Класифікація митного тарифу залежно від мети та функціональності його застосування 4 page

♦ вивезенні (пересилці) товарів за межі митної території
України і надання послуг (виконання робіт) для їх споживання за
межами митної території України.

Залежно від того, які операції здійснюють суб'єкти зовніш­ньоекономічної діяльності, є певні особливості визначення бази оподаткування податком на додану вартість.

Для товарів, які ввозяться на митну територію України плат­никами податку, базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість таких товарів, але не менше митної вартості, зазначеної у вантажній митній декларації з урахуванням витрат на транспо­ртування, завантаження, розвантаження і страхування до пункту перетинання митного кордону України, сплата брокерських, аге­нтських, комісійних та інших видів винагород, пов'язаних із вве­зенням таких товарів, плата за використання об'єктів інтелектуа­льної власності, що належать до даних товарів, акцизних зборів імпортного мита, а також інших податків, зборів (обов'язкових платежів), що розраховується за формулою:

БО = (В + ТВ + ВС + ІВ) + М + СА + ІП,

де БО — база оподаткування;

В — митна вартість;

ТВ — транспортні витрати;

ВС — витрати зі страхування до пункту перетинання митного кордону України;

ІВ — інші витрати (брокерські, агентські, комісійні);

З — митні збори;

М — імпортне мито;

СД — сума акцизного збору;

Ш — інші податки, які включаються до ціни.

Слід зазначити, що у випадку, коли фактурна вартість більша від митної, то базою оподаткування є фактурна вартість. Це має місце у випадках, коли методом визначення митної вартості є віднімання вартості. У такому разі мито та акцизний збір спла­чуються з митної вартості, а податок на додану вартість — з фак­турної.

Сума податку на додану вартість нараховується за формулами:

а) СПДВ = (В + М + Са): 100 (по товарах, що обкладаються
митом та акцизним збором);

б) (В + М) ПДВ: 100 (по товарах, що обкладаються тільки митом);

в) (В + Са) ПДВ: 100 (по товарах, що обкладаються тільки ак­
цизним збором); *

г) (В) ПДВ: 100 (по інших товарах, що не підлягають обкла­
денню митом та акцизним збором),

де СПДВ — сума ПДВ;

Са — сума акцизного збору;

В — митна вартість товару;

М — мито;

ПДВ — ставка податку на додану вартість (20 %).

Визначена таким чином вартість товару, що імпортується з урахуванням усіх обов'язкових податків, зборів і платежів, є об­ліковою ціною, за якою суб'єкти зовнішньоекономічної діяльно­сті оприбутковують імпортний товар. Формула має вигляд:

ВІТ = БО + ПДВ,

вартість товару, що імпортується; база оподаткування; Д податок на додану вартість. За подальшої реалізації імпортних товарів на'територїї Украї- ^Лап^Н^^а^ ^податкУ ^на Додану вартість додається націнка — Н ПДВ буде нараховуватися за форму

СПДВ 1 = (ВІТ + Н) 20 % -

^{ТЄрИТОрІЇ Ук}Р^аїни Ц^іна продажу імпортного то-

ЦР = ВІТ + Н + ПДВ1,

шт~~ ^{ціна р}.^{еалізації};

вартість товару, що імпортується;

Н — націнка;

ПДВ1 — податок на додану вартість.

При цьому ПДВ, нарахований при проходженні митного кон­тролю, відноситься на податковий кредит (ПК) платника податку

тобто

ПК = ПДВ (ПЗ).

Відповідно податкове зобов'язання суб'єкта зовнішньоеконо­мічної діяльності буде зменшено на величину даного податково­го кредиту, тобто

ПЗ = ПДВ1-ПК.

Для робіт (послуг), які виконуються (надаються) нерезидента­ми на митній території України, базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість таких робіт (послуг):

БО = ДВР(П), де ДВР (П) — договірна вартість робіт (послуг).

При цьому вартість робіт (послуг) перераховується в націона­льну валюту України за валютним (обмінним) курсом Націона­льного банку України, що діє на момент виникнення податкового зобов'язання. Сума податку на додану вартість нараховується відповідно до наведених вище формул. Відповідальність за спла­ту податку до бюджету несе вітчизняний замовник робіт.

Для готової продукції, виготовленої на території України з да­вальницької сировини нерезидента, у разі її продажу на митній території України, базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість цієї продукції з урахуванням акцизного збору, імпортно­го мита, а також інших податків. Визначена вартість перерахову­ється в українську гривню за валютним курсом Національного банку України, що діє на момент виникнення податкового зо­бов'язання. При цьому податок сплачується до бюджету покуп­цем у порядку, передбаченому для оподаткування імпортних то­варів, а відповідальність за сплату податку покупцем такої продукції несе її вітчизняний переробник.

Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет 1994 р.», ставка податку на додану вартість залишається незмін­ною впродовж останніх років у розмірі 20 %.

Платниками податку на додану вартість є суб'єкти підприєм­ницької діяльності, у тому числі й підприємства з іноземними ін­вестиціями, що знаходяться на території України, та міжнародну об'єднання й іноземні юридичні особи, а також громадяни, які здійснюють від свого імені виробничу чи іншу підприємницьку діяльність на території України.

Платники податку на додану вартість з товарів, що імпорту-ться на територію України, перераховують зазначені платежі ^ю депозитні рахунки митних установ. Оплатою податку на до-_яНу вартість вважається надходження коштів на депозитний пахунок митних установ на час митного оформлення. При цьо­му податок на додану вартість справляється в національній ва-даті України та зараховується до доходу Державного бюджету України. Необхідно зазначити, що нарахування податку на до­дану вартість є однією із основних статей дохідної частини бю­джету України.

Контроль за правильністю обчислення і своєчасністю сплати податку на додану вартість з товарів, що імпортуються в Україну, під час митного оформлення здійснюється митними органами, а під час їх реалізації— податковими органами. Повернення над­міру чи помилково нарахованих і сплачених сум податку на до­дану вартість здійснюється митними органами у разі подання їм оформленої вантажної митної декларації на ввезення товарів та розрахункових платіжних документів про їх сплату, якщо не ми­нув річний термін з дня внесення платежів до бюджету. Варто за­уважити, що податок на додану вартість, який має бути поверне­ний суб'єктам зовнішньоекономічної діяльності державними податковими інспекціями під час здійснення експортних опера­цій, не може бути зарахований як внесення обов'язкових плате­жів під час імпортування товарів.

Як уже зазначалося вище, податок на додану вартість є пода­тком непрямої дії, який закладається в ціну продукту, послуги, роботи на кожній стадії руху від виробника до кінцевого спо­живача і фактично повним обсягом сплачується останнім. За та­кої схеми дії податку спостерігається «ефект нарощування», який полягає в тому, що в процесі руху товару ціна зростає за рахунок податку на додану вартість пропорційно до кількості операцій (стадій обігу). Внаслідок цього значно підвищується ціна, що, у свою чергу, на тлі низької купівельної спроможності населення є досить важливим чинником, який зумовлює спові­льнення не тільки товарообігу імгївртніДіііфварів, а й товарообі­гу загалом, оскільки ціна на вітчизняні товари також підвищу­ється, що гальмує економічний розвиток. Отже, при низькому рівні споживання податок на споживача фактично перетворю­ється на податок на виробника.

-з метою вирішення даних суперечностей порядок справляння датку на додану вартість має передбачати компенсаційний ме-нізм щодо сплаченого платежу на кожному етапі.

У міжнародній практиці існує два механізми справляння дано­го податку в зовнішньоторговельних відносинах, які ґрунтуються на принципах призначення та походження.

За принципом призначення — товари оподатковуються за мі­сцем їх споживання, тобто при споживанні у країні-імпортері. За­стосування принципу призначення у механізмі оподаткування імпорту податком на додану вартість, згідно з домовленостями що діють у країнах СОТ, передбачає, що ставка даного податку не повинна перевищувати внутрішньої при реалізації вітчизняних товарів. Перевагою даного принципу є можливість дотримання та контролювання однакового рівня оподаткування на момент кін­цевої реалізації стосовно імпортованих та національних товарів.

За принципом походження товари оподатковуються за місцями їх виробництва, тобто стягнення податків у даному разі відбувається при експорті товарів. Недоліком принципу походження є відмінність між механізмами та рівнями оподаткування товарів, що імпортують­ся, та вітчизняних товарів, особливо якщо у країні походження при експорті застосовується інша ставка. Застосування принципу похо­дження спричинює необхідність врегулювання питання «подвійного оподаткування зовнішньої торгівлі» у зовнішньоекономічних відно­синах, що пов'язане з високим рівнем податкової координації між країнами та передбачає прийняття системи розподілу податків.

У ситуації, коли дві торгуючі між собою країни застосовують різні механізми нарахування податку на додану вартість, на пер­ший погляд, втрачає та країна, яка нараховує даний податок за принципом походження, так як через подвійне оподаткування і в країні експорту, і в країні імпорту товар стає менш конкуренто­спроможним. Але це відбувається за умови існування альтерна­тивного товаропотоку до країни імпорту. Якщо ж країна експорту є монополістом даної товарної групи, то запровадження механіз­му нарахування податку на додану вартість за походженням до­зволяє їй отримувати додаткові надходження до бюджету за ра­хунок споживачів країни імпорту.

3.4. Митний контроль як складник

МИТНО-ТАРИФНОЇ ПОЛІТИКИ

Товари та інші предмети переміщуються через митний кордон України під митним контролем, який здійснюється з ме­тою забезпечення дотримання державними органами, підприємс­твами та їх службовими особами законодавчого порядку.

Контроль здійснюється під час:

• ввезення на митну територію України товарів з метою їх ві-
ного використання з моменту ввезення і до пропуску через ми­
тний кордон; _

• вивезення за межі території України товарів з метою вільно-
використання — з моменту ввезення товарів у зону митного

контролю і подання необхідних для митного контролю докумен­тів на дані товари і до вивезення їх за межі митної території;

• тимчасового ввезення товарів на митну територію Украї-
_нИ з моменту ввезення і до вивезення за межі митної території;

• тимчасового вивезення товарів за межі митної території
України — з моменту пред'явлення митниці товарів та інших
предметів і необхідних для митного контролю документів на такі
товари та інші предмети і до пропуску через митний кордон
України під час зворотного ввезення через територію України;

• транзиту через територію України — ввезення в Україну і до
вивезення з України.

Митний контроль здійснюється митними службами, які вико­нують такі функції:

♦ фіскальну (справляють мито, митні збори, акциз, податок на
додану вартість при імпорті товарів);

♦ правову (проводить самостійно слідство у справах контра­
банди);

♦ економічну (є органом економічної політики держави);

♦ статистичну (облік і контроль за товарами, що перетинають
кордон капіталами, послугами);

♦ виконують функцію валютного регулювання (контроль за
поверненням валютної виручки).

У пунктах пропуску через Державний кордон України мит­ниці, за погодженням з прикордонними військами, встановлю­ють зони митного контролю. Зоною митного контролю вважа­ється частина пункту пропускання на митному кордоні України або в інших місцях території, у межах якої митниця здійснює митний контроль. Порядок доступу та перебування у таких зо­нах (за винятком посадових осіб, які б езп осередньо забезпечу­ють процес митного контролю, і грошздя», які проходять мит­ний контроль або уповноважені пред'явити такому контролю товари та інші предмети), а також порядок переміщення товарів за межі зони митного контролю називають режимом зони мит­ного контролю.

^они митного контролю створюються з метою уникнення на­магань з боку юридичних та фізичних осіб перемістити через ми-

тний кордон товари та інші предмети з порушенням законодавст­ва України.

Межі зони митного контролю встановлюються відповідни­ми положеннями для кожного пункту пропускання у місцях митного контролю пасажирів, транспортних засобів, вантажів, а саме:

• в автомобільних пунктах пропускання — на смугах легково­
го та вантажного автотранспорту, у залах митного огляду та ін­
ших приміщеннях митних органів;

• у залізничних пунктах пропускання:

а) пасажирських — у залах митного огляду на перонах та в па­
сажирських поїздах зарубіжного прямування;

б) вантажних — на оглядових майданчиках, контейнерних те­
рміналах та в інших місцях, які відведено на території залізнич­
них станцій для оформлення вантажів.

♦ в авіаційних пунктах пропускання — у залах митного огля­
ду, на стоянках і у літаках з початком митного оформлення до
відправлення, та в інших місцях, передбачених в аеропортах для
оформлення вантажів і багажу;

♦ у морських і річкових пунктах пропускання — у залах мит­
ного огляду, на судах під час їх контролю, на контейнерних тер­
міналах та в інших місцях, які визначено у портах для оформлен­
ня вантажів та пасажирів.

У пунктах на митному кордоні, які є кордонами спеціальних митних зон, митниця самостійно визначає території зон митного контролю.

За умов здійснення контролю на об'єктах можуть установлю­ватися тимчасові зони митного контролю. Такі зони встановлю­ються на термін, необхідний для проведення митного контролю в повному обсязі.

При організації спільного митного контролю з митними орга­нами сусідніх країн зони митного контролю можуть бути розта­шовані у пунктах пропускання на території суміжних держав від­повідно до укладених угод.

Здійснюючи експортно-імпортні операції, суб'єкт зовнішньо­економічної діяльності, крім проблем митного контролю, пови­нен вирішити ситуації, які пов'язані із застосуванням спеціаль­них видів контролю на кордоні: ветеринарним, карантинним та екологічним.

Ветеринарний контроль. На прикордонних пунктах пропус­ку регулюється «Правилами пропуску вантажів, підконтрольних служб і ветеринарної медицини», затвердженими головним дер-

_вНим інспектором ветеринарної медицини України 07.08.1993 ^жа ^о 15-4-1X263 та головою Державного митного комітету Сраїни 13.08.1993 р. № 1Ш2841.

Відповідно до статей 2 і 16 Закону України «Про ветеринарну медицину» та ст. 18 Митного кодексу України підконтрольними ветеринарній медицині є:

• усі види тварин (домашні, дикі, зоопаркові, циркові, лабора­
торні), хутрові звірі, кролі, домашня дика птиця, бджоли, жива
риба і рибопродукти, раки, жаби, молюски, сперма, ікра, риби,
інкубаційні яйця;

• продукти тваринного походження і харчові вироби з них
(м'ясо, молоко, яйця, мед та ін.);

• сировина тваринного походження для переробки (сирі шкіри
і хутро, необроблена вовна, пух, пір'я, роги, кістки та ін.);

• готові харчові продукти тваринного походження (консерви
м'ясні, рибні, сири, масло вершкове, маргарин, ковбасні вироби,
м'ясні копченості) в непорушеній упаковці, виготовлені відпові­
дно до вимог стандартів і нормативів на підприємствах держав та
експортерів;

• корми тваринного походження (м'ясна, рибна, кров'яна, кіс­
ткова мука, комбіновані і живі корми для риб);

• корми рослинного походження (фуражне зерно, комбікорми,
коренеплоди, бульбоплоди, сіно, солома);

• інші продукти, предмети і матеріали, які можуть бути збуд­
никами заразних хвороб, мікробні віруси, ветеринарні препарати
та медикаменти, предмети колекціонування тваринного похо­
дження, незалежно від відомчої підпорядкованості і форми влас­
ності. Перевозяться через територію України, при вивезенні з
України чи ввезенні в Україну, а також при транзиті через тери­
торію України з попереднього дозволу і під контролем державної
інспекції ветеринарної медицини по ветеринарному свідоцтву
або ветеринарному сертифікату.

Транспортні засоби, що повертаються після перевезення, під­лягають дезинфікуванню. Підстилку для тварин і пакувальні ма­теріали спалюють. Експорт, імдорт і транзит за межі держави здійснюють з дозволу головного інспіжгоуза ветеринарної меди­цини або його заступників.

При ввезенні на територію України або вивезенні за її межі юридичними та фізичними особами предметів тваринного похо­дження прикордонній митниці подається ветеринарний сертифі­кат. Митне оформлення предмета (вантажу) може бути здійснене!сля закінчення ветеринарного контролю.

9*

Рішення про пропуск таких вантажів або окремих предметів приймаються начальником прикордонного чи транспортних пун­ктів державного контролю, а за необхідності — начальником р_е_ гіональної служби державного ветеринарного контролю на кор­доні і транспорті.

Оформлення перевезення вантажів тваринного походження дозволів на вивіз (ввіз), транзит, забезпечення транспортом та інші організаційні питання покладаються на власників вантажів (відправників чи одержувачів).

Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності, що займаються за­готівлею та вирощуванням тварин, виробництвом, переробкою, зберіганням, транспортуванняхм і реалізацією тварин, продуктів та сировини тваринного та рослинного походження, несуть від­повідальність у вигляді штрафу:

♦ у розмірі вартості ввезеної продукції за переміщення через
державний кордон без обов'язкового проведення ветеринарно-сані­
тарної експертизи підконтрольних ветеринарному нагляду вантажів;

♦ у розмірі вартості реалізованої продукції за реалізацію вве­
зених на територію України продуктів та сировини тваринного
походження, кормів для тварин, які не пройшли в Україні вете­
ринарно-санітарної експертизи.

Карантинний контроль. Відповідно до закону України «Про карантин рослин» від 30.06.1993 р. та Постанови Кабінету Мініс­трів № 892 від 28.10.1993 р. «Про статус Державної служби з ка­рантину рослин України» на пунктах пропуску державного кор­дону при експорті та імпорті насіння і продукції імпортного походження здійснюється карантинний контроль. При цьому ос­новними завданнями Державної служби карантину рослин є:

1. Охорона території України від занесення з-за кордону або з
карантинних зон небезпечних шкідників, хвороб рослин і бур'янів,
усіх видів культур живих грибів, бактерій, вірусів—збудників хво­
роб, а також комах, кліщів і нематод, що пошкоджують рослини.

2. Здійснення державного контролю за дотриманням особли­
вого карантинного режиму і проведення заходів з карантину рос­
лин при ввезенні, вивезенні, перевезенні, зберіганні підкарантин-
них матеріалів.

Даний вид контролю здійснюють обласні прикордонні інспек­ції з карантину рослин та пункти пропуску на державному кор­доні. До їх компетенції належить:

♦ видача сертифікатів на насіння, рослини і продукцію рос­
линного походження, що експортується, а також що вивозиться із
зон особливого карантинного режиму;

• проведення карантинної перевірки і лабораторної експерти-
завезених з-за кордону підкарантинних матеріалів та об'єктів

( тому числі тих, що надходять у багажі, поштових відправлен­нях і ручній поклажі пасажирів);

• організація, оздоровлення, знезараження підкарантинних
матеріалів та об'єктів, транспортних засобів, що прибувають з-за
кордону;

• контроль за діяльністю штродукцшно-карантинних розсад­
ників, державних сортодільниць, оранжерей і теплиць, що прово­
дять карантинну перевірку насіння, рослин та садивного матеріа­
лу, завезеного з-за кордону;

• здійснення державного контролю за виробництвом, заготів­
лею, транспортуванням, зберіганням, переробкою, використан­
ням і реалізацією насіння, рослин і продукції рослинного похо­
дження, що імпортується чи експортується.

Згідно зі статтею 11 Закону України «Про карантин рослин» усі підкарантинні матеріали та об'єкти, що перетинають держав­ний кордон України та межі особливих карантинних зон, підля­гають фітосанітарному контролю.

До підкарантинної та підконтрольної продукції відносять: насіння, рослини, частки рослин, продукцію рослинного похо­дження, транспортні засоби, тару, упаковку та будь-які матері­али, за допомогою яких можуть поширюватися карантинні об'єкти.

Первинний догляд підкарантинної продукції проводиться без­посередньо на кордоні. Обов'язковим є вторинний догляд за міс­цем розмитнення (розвантаження) підкарантинної продукції дер­жавним інспектором з карантину рослин.

Обов'язковими документами для ввезення в Україну підкара­нтинних матеріалів є:

• фітосанітарний сертифікат, що видається державними орга­
нами з карантину і захисту країни-експортера;'^:

• карантинний дозвіл на імпорт, що видається Головною дер­
жавною інспекцією з карантинних рослин.

Таким чином, митне оформлення Банщиків проводиться тільки після здійснення фітосанітарного контролю! При цьому держав­ний інспектор має право:

• затримувати на весь період проведення фітосанітарної екс­
пертизи підкарантинні матеріали та об'єкти, що вивезені без ка-
Рантинних сертифікатів із території, де встановлено особливий
карантинний режим, або ввезені з-за кордону без карантинного

♦ відбирати зразки насіння рослин, продукції рослинного по­
ходження та інших матеріалів для проведення лабораторної екс­
пертизи згідно з законодавством;

♦ накладати адміністративні стягнення на осіб, винних у по­
рушенні законодавства про карантин рослин.

Підприємства, діяльність яких пов'язана з виробництвом, пе­реробкою, зберіганням, транспортуванням підкарантинних мате­ріалів та торгівлею ними, зобов'язані:

• при закупівлі за кордоном великих партій насіння, рослин і
продукції рослинного походження направляти за свій рахунок
державних інспекторів з карантину рослин для фітосанітарного
контролю у місцях відвантаження підкарантинних матеріалів в
Україну;

• надавати безплатно в користування органів державної слу­
жби з карантину рослин транспортні засоби, необхідне облад­
нання, засоби зв'язку, в тому числі для прикордонних пунктів
пропуску.

Організації, які займаються імпортом насіння, рослин і проду­кції рослинного походження, зобов'язані не пізніше п'яти днів до можливого ввезення в країну продукції повідомити про це інспе­кцію з карантину рослин.

Вивезення імпортної продукції рослинного походження із за­лізничних станцій, аеропортів за межі країни допускається після карантинної перевірки у разі наявності карантинних сертифіка­тів, що видаються на кожну партію вантажу інспекторами з кара­нтину рослин.

Насіння, рослини штампа встановленого зразка, який простав­ляється на вантажних документах державними органами, і про­дукція рослинного походження, завезені в Україну із зарубіжних країн, у разі виявлення в них карантинних та інших небезпечних шкідників, хвороб рослин і бур'янів, підлягають обов'язковому знезараженню хімічними чи іншими засобами.

Хімічне знезараження насіння, рослин і продукції рослинного походження від карантинного та інших небезпечних шкідників і хвороб рослин на прикордонних пунктах з карантину, через які завозиться цей вантаж, проводиться обласними фумігаційними загонами державної служби з карантину рослин.

Рішення держінспектора щодо заборони вирощування, виве­зення, зберігання чи використання підкарантинної продукції є обов'язковим для виконання. На підприємців, винних у пору­шенні карантинних вимог щодо вивезення з карантинних зон аоо ввезення з-за кордону підкарантинних матеріалів, за поданням

головних державних інспекторів з карантину рослин накладаєть­ся штраф У судовому порядку.

Екологічний контроль. Даний вид контролю здійснюється Державною екологічною інспекцією Міністерства охорони на­вколишнього природного середовища та ядерної безпеки. Держа­вна екологічна інспекція зобов'язана забезпечити здійснення екологічного контролю в пунктах пропуску через державний ко­рдон:

• транспортних засобів, у тому числі літаків, суден, військо­
вих кораблів;

• вантажів, які містять промислову сировину, відходи вироб­
ництва, хімічні сполуки, токсичні, хімічні, радіоактивні та інші
небезпечні для навколишнього середовища і здоров'я людей ре­
човини, засоби захисту рослин, стимулятори їх росту, добрива;

• усіх видів риб, диких тварин і рослин, зоологічних, ботаніч­
них, мінералогічних колекцій і мисливських трофеїв.

Згідно з нормативними документами визначено пропускні пункти, на яких здійснюється екологічний контроль. Крім цьо­го, визначено фіксовані ставки зборів за виконання робіт, пов'я­заних із наданням послуг під час здійснення екологічного конт­ролю.

Для оперативного вирішення питань, пов'язаних з прохо­дженням особливо великих партій (понад 100 тонн) вантажів, що підлягають екологічному контролю в пунктах пропуску через державний контроль, власнику вантажів необхідно за 30 днів до перетину кордону здійснити попередню оплату робіт, пов'язаних з наданням послуг, в обласному управлінні екологічної безпеки, якому підпорядковані зазначені пункти.

Збори за виконання робіт, пов'язаних з наданням послуг під час здійснення екологічного контролю транспортних засобів та невеликих партій вантажів, сплачуються безпосередньо на кор­доні через відділення банку. У разі неможливості застосування безготівкової форми розрахунків дозволяється проводити розра­хунки готівкою через контрольно-касові апарати за умови інка­сації її в уповноваженій установї"банкі|#фотяБом дня здійснення сплати.

Виконуючи вимоги митних правил, суб'єкти зовнішньоеко­номічної діяльності несуть відповідальність за порушення цих правил. Дані дії можуть класифікуватися митними органами у Двох напрямках:

• як контрабанда;

* як порушення митних правил.

Контрабанда — це переміщення товарів через митний корд_Он України поза митним контролем або приховування від митного контролю, вчинене у великих розмірах особою або групою осіб, а також незаконне переміщення через кордон історичних і культу­рних цінностей, наркотичних засобів, отруйних, сильнодіючих радіоактивних, вибухових речовин, зброї та боєприпасів (крім гладкоствольної мисливської зброї та боєприпасів до неї).

Предметом переміщення товарів через кордон поза митним контролем найчастіше виступають високооподатковані (підакци­зні) товари: цигарки, алкогольні напої, радіоелектронна техніка або товари, переміщення яких через кордон є обмеженим або за­бороненим, — зброя, наркотики.

У випадках контрабанди митні органи тільки фіксують та ква­ліфікують ці незаконні дії, не порушуючи справи. Тому після ви­явлення контрабанди, документального оформлення і попере­днього дізнання вони передаються в охоронні структури відпо­відно до їх компетенції.

Справи про порушення митних правил проводяться митними органами від моменту виявлення порушення до винесення поста­нови про накладення адміністративного стягнення.

Що таке порушення митних правил?

Порушення митних правил (далі — ПМП) — це протиправна (навмисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на встановлені митні правила і за яку відповідальність передбачена статтями Митного кодексу України. Відповідальність встановле­на за такі дії:

1. Незупинення транспортного засобу в зоні митного контролю.

2. Відправлення транспортного засобу, що знаходиться під
митним контролем, без дозволу митниці, а також прикордонних

військ на кордоні.

3. Причалювання до судна та інших плавучих засобів, що зна­
ходяться під митним контролем, без дозволу митниці.

4. Перешкоджання доступу митної особи митного органу до
предметів, що знаходяться під митним контролем.

5. Неподання митному органу України необхідних для мит­
ного контролю документів, незалежно від подання митної де­
кларації.

6. Недоставлення в митний контроль предметів та документів
у призначений термін, якщо вони знаходяться під митним конт­
ролем і перевозяться з одного митного органу в інший, а також
прийнятих для вручення митному органу України митних та ін­
ших документів на ці предмети.

7 Пошкодження або втрата митного забезпечення — печаток,
_омб чи іншого забезпечення, накладеного митним органом

України....... _

8 Вантажні та інші операції, що проводяться без дозволу мит-