Хто такий член партії

В хаті із буквариком Танечка стояла:

– Хто такий член партії? – в татка запитала.

– Це така порода, як тобі сказати,

Що любила людям всім все обіцяти.

Ну а хто не вірив в їхню тріпотню,

Тих або до стінки, або всіх в Чечню..

– А навіщо тре’ було їм людей вбивати?

– Щоб не заважали членам царювати.

Тож ходили селами й на "цимбалах" грали

І дівчат гарнесеньких скрізь вони шукали:

Щоб так, як при Цезарю, всі йому давали...

Бо, мов так потрібно все це для держави.

Бо щоб їхня влада мала процвітати,

То державу треба було кров’ю поливати.

А мужчин тому ті вилупки вбивали,

Щоб ті дурні менше їм "Ура!" кричали.

6.10.1989 р.

ЩОБ СЛУХАТЬ ПТАХІВ

Якщо послухать хочеш птахів –

То в ліс іди без жінки й свахи.

18.4.2004 р.

КОРОВАЙ

В голові не розум – каменюка,

Що готова будь‑кого вже вбить,

Може наш Олімп мені підскаже,

Що мені й народові робить?

Зими з кожним роком холодніють,

На полях бур’ян, як ліс, росте,

А Кравчук туди‑сюди гасає,

І ніхто до мене не іде.

Над землею ніби смерч пронісся,

Хоч давно вже не було війни,

І до кого ти не повернися –

Всі вже стали злючі, як вовки.

Що ж це воно сталося зі світом,

Хто ж на всіх нас мор цей напустив,

Що зима вже стала навіть влітку,

Ніби хтось Планету підмінив.

А в верхах все ділять Україну:

Кому буде Буг, кому Дніпро,

І ніяк не може вгамуватись

Спікер комуністів – пан Петро.

І Мороз – то ваший він, то наший,

То в Москву, то в Мюнхен, то в Шанхай,

От як манить Президентська каша

Й безрозмірний панський коровай.

А над нами – голод, смерть, розруха,

Хто що може – тягне і гребе,

Україна стала вже, як шлюха,

Хто її вже тільки не... довбе.

Ну а хлопці, знай своє всі знають–

Той в Москву, той в Мюнхен, той в Шанхай...

Бог із ним. Народ хай вимирає,

Головне б не втратить коровай.

13.1.1998 р.

ЛАЮТЬ

Мене всі лають, як біду,

Що я не впав, що я іду.

4.4.2004 р.