Полезное:
Как сделать разговор полезным и приятным
Как сделать объемную звезду своими руками
Как сделать то, что делать не хочется?
Как сделать погремушку
Как сделать так чтобы женщины сами знакомились с вами
Как сделать идею коммерческой
Как сделать хорошую растяжку ног?
Как сделать наш разум здоровым?
Как сделать, чтобы люди обманывали меньше
Вопрос 4. Как сделать так, чтобы вас уважали и ценили?
Как сделать лучше себе и другим людям
Как сделать свидание интересным?
Категории:
АрхитектураАстрономияБиологияГеографияГеологияИнформатикаИскусствоИсторияКулинарияКультураМаркетингМатематикаМедицинаМенеджментОхрана трудаПравоПроизводствоПсихологияРелигияСоциологияСпортТехникаФизикаФилософияХимияЭкологияЭкономикаЭлектроника
|
Час вже брати мітлуПокажіть ви на всю Україну, Як поети, селяни живуть, Ті, що орють, що сіють, що віють, І державу свою бережуть. Як живуть, як вони процвітають, Без штанів, без костюмів, пальто, Та зате, ніби привиди всюди – Стіморол, шоколад, доміно. А де ж наше українське сало, Де ж подівся дешевий наш хліб, Де ж поділась картопля й цибуля По ціні ще недавніх тих літ? Хай тоді були голод й розруха, Хай тоді була в світі війна, Але наша сьогоднішня влада Шкоди більше всього принесла. Тож навіщо потрібні ці слуги?, Кому служать ці важні пани? Чи ж не варт вже цю погань мітлою, Щоб й синам заказали вони. Та погляньте на їхні ви писки, Сала більше вже, як в кабана, А народ розгубивсь і не пискне, Мов народу і зовсім нема. Над державою круки літають, По державі гадюки повзуть, А народ все чогось вижидає І його майже зовсім не чуть. Сплять усі, ніби сном лотаргічним. Боже милий! Хто ж їх так приспав? Всі немов не свої, а пришельці, Щоб проснувсь і себе б не впізнав. Так привик вже народ наш до сплячки, Що і хлібом його не корми, І хоч ти вже довби його в жопу, А він буде кричать, що святий. Від горілки всі вимокли клітки, Це держава уміє робить! І до цього людей приучає, Треба ж їх хоч чим‑небуть кормить. А ті п’ють, а ті п’ють, в дурня грають, А пани на весь світ реготять, Україну мою розкрадають, То ж чи можна ще й далі мовчать? А якби ветчина і ковбаси Стали втроє дешевші, ніж є, Ми б тоді всі пили за Вкраїну, За здоров’я твоє і моє. А якби подешевшало сало, Не кажу вже про м’ясо і мед, Я б прославив вождів і державу, Як науку колись Архімед. І до чого ми вже докотились, Та до цього народ, видно, звик, Бо чим більше його обкрадають, Тим охотніше йде на шашлик. От тому буть не можу спокійним І вдавать, що я зовсім сліпий! О, народе, ти пий, пий горілку, Тільки ж розум ти свій не пропий! Наші люди привикли до крику, Це як пісня для них перед сном, Головне аби чарочку випить, Або душу поніжить вином. Він стогнав і в минулім столітті, Він стогнав і в античні часи, І хоч він не стояв на узбіччі, Та з дівчаток знімали труси. А всі гітлери, сталіни, каїни, Це як Щука, щоб Лин не дрімав, Тож, народе, прошу, просипайся, Бо здається, що час вже настав. 19.2.1998 р.
|