Красивий чортик

Там, де явір із вербою біля річки шелестів,

То знущався наді мною білий чортик, як хотів,

Ну а я, пробачте, дурню, цілий вечір ще й радів,

Що красивого, нарешті, в полі чортика зустрів.

7.6.1999 р.

ТИМ, ЩО НА ОЛІМПІ

Я в тонкощах політиків не знаюсь,

Й мені на те усе начхать,

Мені дай хліба і видовищ

І щоб було кого кохать.

Робітникові трон не треба,

Його не вабить і портфель,

Йому дай кельму і лопату

І він – як справжній Рафаель.

Йому потрібна воля, праця,

Колиска, жінка і дитя,

Бо в них своє він бачить щастя,

Бо вдача вже його така.

І не повірю я ніколи,

Що є країна... Де шукать,

Що хочеться робітникові

Десь з‑за бандитів помирать?

Ті, хто на троні – всі бандити

І це усі повинні знать,

Тому ото вас і питаю:

–Скажіть, за кого воювать?

Невже оті, що там, на троні,

Там є хоча б один святий?

Їм всім давай якбільше крові!

Бо він, як бачте, не простий

Війна політикам потрібна,

Щоб нас в покорі всіх тримать,

І шельмувать не заважали

І нами нас же і лякать.

Бо якщо сам ти вб’єш бандита,

То ти – ізгой,

А як з наказу Президента,

То ти – Герой.

І не повірю я ніколи,

Що люди хочуть убивать,

Це не під стать робітникові –

І це усі повинні знать!

30.3.1978 р.

В ПРОЦЕДУРНІЙ

Шепотілись хворі жваво

Там, де процедури,

Мов, сьогодні на обід

Будуть хворим кури.

Хтось із гурту засміявся

Скільки мав він сили:

– Їх ще з ночі між собою

Сестри поділили.

Хтось горланить:

– Караул!

І гукає Светку:

– Йди ставай у караул

Щоб дали котлетку.

30.3.1978 р.

МІСЯЦЬ В СТАВОЧКУ

Іду, дивлюся, як в ставочку

Зірки купаються ясні,

А з ними Місяць, ніби квочка,

Щось їм нашіптує на дні.

3.4.1978 р.

НЕМА РІВНІ

Я знаю, ти – вірна і знаю – кохаєш,

Та тільки кого – і сама ти не знаєш,

Проте, твої очі завжди неспокійні,

Бо в світі ніяк не знайдеш собі рівні.

3.4.1978 р.

ЗА ЩО ДАЮТЬ ПРЕМІЇ?

За горду, друзі, чесну вдачу,

Вже сорок років з лишнім плачу,

А спритним, що кричать"Ура!" –

Квартири, премії, моря.

27.5.1978 р.