Сухомлинському

За які такі заслуги

Все найкраще – дітям?

А у що ж тоді накажеш

Всіх старців одіти?

А куди ж бабусь, дідусів

Їх куди дівати?

Чи ж коли стара людина –

Можна і... списати?!

То ж й не дивно, що вже діти

Теж "тямущі" стали,

Щоб могли, то батька й матір,

Певно б, закопали.

Отож, мої добрі люди,

Про це пам’ятайте,

Не балуйте діток своїх

А добру навчайте.

Щоб могли за честь, за друга,

Гідно постояти,

А не як побачать гуся –

То в кущі втікати!

Дай відчуть своїй дитині

Радість вечоринки,

А би він відповідати

Міг за свої вчинки.

Дай ти їм пройти ту школу,

Сам яку проходив,

Щоб до всього так же само,

Як і ти, доходив.

Щоб коли стареньким станеш,

Не вмивавсь сльозою,

Що при дітках і при внуках

Став ти сиротою.

10.2.1998 р.

ФІЛОСОФИ

Не всі бородаті – філософи,

Й не всі ті що пишуть – поети,

А на душі пахне осінню,

О, молодість, де ти, де ти?

8.2.1998 р.

РОЗДЯГАЮТЬСЯ БЕРЕЗКИ

Роздягаються березки,

Роздягаються дуби,

Всі готуються завчасно

До веселої зими.

Ось роздівсь вже клен і ясен,

Та вербички все тремтять,

Перший раз стрічають зиму,

І бояться, і... хотять.

26.9.1999 р.‑ 23.10.1999 р.

ЩОБ ЛЮБИЛО НАЧАЛЬСТВО

Якщо хочеш в нашім світі

Ти приматом жить –

То, звичайно, ти повинен

Менше говорить.

Бо воно – начальство наше –

Як тобі сказать –

Любить, аби ми, як риба

Всі могли мовчать.

Друге правило утям ти:

Шеф завжди правий,

Будь він тричі божевільний

І як пень тупий.

Ну а третє, пам’ятаєш,

Як казав Цушко,

Що якщо не Президент ти,

Значить ти – ніхто.

3.2.1999 р.‑13.7.2009 р.

ЛЮБИ ЛЮДЕЙ!

Краще вже усіх любити,

Ніж на всіх кричать,

Щоб тебе могли й підлеглі

Навіть величать.

3.2.1999 р.

НІКОЛИ НЕ ЗАГАДУЙ

Ким би ти не став би,

Як би не жилось,

Ніколи не загадуй,

Як хочеш, щоб збулось.

3.2.1999 р.