Полезное:
Как сделать разговор полезным и приятным
Как сделать объемную звезду своими руками
Как сделать то, что делать не хочется?
Как сделать погремушку
Как сделать так чтобы женщины сами знакомились с вами
Как сделать идею коммерческой
Как сделать хорошую растяжку ног?
Как сделать наш разум здоровым?
Как сделать, чтобы люди обманывали меньше
Вопрос 4. Как сделать так, чтобы вас уважали и ценили?
Как сделать лучше себе и другим людям
Как сделать свидание интересным?
Категории:
АрхитектураАстрономияБиологияГеографияГеологияИнформатикаИскусствоИсторияКулинарияКультураМаркетингМатематикаМедицинаМенеджментОхрана трудаПравоПроизводствоПсихологияРелигияСоциологияСпортТехникаФизикаФилософияХимияЭкологияЭкономикаЭлектроника
|
Поняття цивільно-правових зобов´язань
ивільно-правові норми зобов´язань складають окремий важливий інститут цивільного права. Вони сформовані в книзі п´ятій ЦК України, яка називається «Зобов´язальне право». Норми зобов´язального права врегульовують відносини майнового обігу в суспільстві й виникають між суб´єктами у зв´язку з передачею майна, наданням послуг, виконанням робіт, заподіянням шкоди, безпідставним придбанням майна тощо. Врегульовані нормами зобов´язального права цивільно-правові відносини називають зобов´язальними правовідносинами. Отже, зобов´язальні правовідносини є окремими видами цивільних правовідносин. На відміну від норм інституту права власності, які спрямовані на врегулювання відносин статики майна, норми інституту зобов´язального права врегульовують відносини щодо динаміки майна в суспільстві. їх складають як нормальні відносини між суб´єктами цивільного права, пов´язані з реалізацією продукції, виконанням робіт чи наданням послуг, так і відносини, які виникають внаслідок недозволених дій (заподіяння шкоди). Зобов´язальне право регулює як договірні відносини, так і відносини, які виникають поза договором. Систему зобов´язального права складають: а) загальні правила, що поширюються на всі види зобов´язань (загальні положення про зобов´язання); б) спеціальна частина, до якої відносяться окремі види зобов´язань. До загальних положень про зобов´язання належать норми, які визначають поняття і підстави виникнення зобов´язань, їх виконання, способи забезпечення виконання зобов´язань, відповідальність за порушення зобов´язань, підстави припинення зобов´язань. Спеціальну частину інституту зобов´язального права складають окремі види зобов´язань (договори купівлі-продажу, поставки, дарування, довічного утримання, найму, лізингу, факторингу, та ін.), а також специфічні за змістом зобов´язання, що виникають із заподіяння шкоди, безпідставного збагачення, ведення чужих справ без доручення, публічного обіцяння винагороди та ін. Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов´язанням є правовід-ношення, в якому одна сторона (боржник) зобов´язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії; а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов´язку. В цивільно-правовій літературі існує узагальнене теоретичне поняття зобов´язання. Це закріплені цивільним законом суспільні відносини з переміщення майнових та інших результатів праці, внаслідок яких одна особа (кредитор) має право вимагати від іншої особи (боржника) вчинення певних дій та обумовленого цим утримання від вчинення інших дій. Як і будь-яке цивільне правовідношення, зобов´язання включає такі елементи: суб´єкти, об´єкт, зміст. Суб´єктами в зобов´язанні виступають його учасники, яких законодавець називає кредитором і боржником. Це можуть бути як фізичні, так і юридичні особи. До того ж, у зобов´язанні можуть брати участь і ті особи, які не є сторонами. їх називають треті особи. За загальним правилом, зобов´язання не створює обов´язків для третіх осіб, за винятком випадків, коли це передбачено домовленістю сторін. Кредитор - це особа, яка має право вимагати або виконання певної дії, або утримання від вчинення певних дій. Ця особа довіряє своєму контрагенту, кредитує його довірою, тому і називається «кредитором». Боржник - протилежна кредиторові сторона в зобов´язанні. Він повинен вчинити певні дії або утримуватися від них. Ця особа має борг перед кредитором, тому її називають «боржником». Кредитора, зазвичай, називають активною стороною в зобов´язанні, а боржника - пасивною стороною. У деяких зобов´язальних правовідносинах одна сторона виступає виключно в ролі кредитора, а інша - боржника. Так, у зобов´язанні, що виникає з договору позички, право вимагати має одна сторона, а друга є зобов´язаною. У більшості ж зобов´язань кожна зі сторін є одночасно і кредитором, і боржником, оскільки, з одного боку, має право, а з іншого - зобов´язана виконати певні дії (купівля-продаж, поставка, контрактація сільськогосподарської продукції). У зобов´язальних правовідносинах може брати участь один кредитор і один боржник. Але можливі випадки, коли на стороні кредитора чи на стороні боржника, або одночасно і на стороні кредитора і на стороні боржника виступають декілька осіб. Йдеться про множинність осіб у зобов´язанні. Вона може бути активною, пасивною або змішаною. Зобов´язання, в яких декілька кредиторів, а боржник один називають зобов´язаннями з активною множинністю. Інші зобов´язання, в яких є декілька боржників і лише один кредитор, вважають зобов´язаннями з пасивною множинністю. Якщо ж на стороні боржника і на стороні кредитора виступають по декілька осіб, то така множинність вважається змішаною. За наявності множинності осіб, законодавець розрізняє зобов´язання дольові (часткові) і солідарні. Зобов´язання вважається дольовим, якщо кожний із боржників зобов´язаний виконати певну дію в певній частині. Частки у виконанні зобов´язань вважаються рівними, якщо інше не передбачене законом чи договором. Солідарні зобов´язання мають місце, коли кожен із боржників повинен виконати зобов´язання повністю. Солідарні зобов´язання виникають лише у випадку, коли це передбачено законом чи договором. Так, ст. 74 Закону України «Про господарські товариства» прямо зазначає, що якщо при ліквідації повного товариства виявиться, що наявного майна товариства не вистачає для сплати всіх боргів, то за недостатню частину майна несуть солідарну відповідальність учасники товариства всім своїм майном. Солідарну відповідальність несуть також особи, я"кі спільно заподіяли шкоду. Особа, яка за певних, визначених законом чи договором обставин, виступила в ролі боржника і надала кредитору належне, набуває права регресу. Внаслідок виконання чужого боргу виникає нове, регресне зобов´язання, в якому особа, яка виконала чужий борг, стає кредитором, а особа, борг якої виконали, - її боржником. Регресними зобов´язаннями називають зворотню вимогу, яка виникає з положень закону у випадках виконання однією особою боргу (зобов´язань) іншої особи. Регресне зобов´язання є самостійним зобов´язанням, хоча тісно пов´язане з попереднім. Правомочна особа в регресному зобов´язанні називається ре-гредієнтом, зобов´язана -регресантом. Регресні зобов´язання виникають як наслідок виконання іншого зобов´язання. Вони можуть виникнути не лише при солідарності боржників (боржник, який задовольнив вимогу кредитора, сам стає кредитором по відношенню до іншого боржника), а й у випадках наявності вини зобов´язаної особи й відсутності вини кредитора. Так, якщо водій автопарку вчинить дорожньо-транспортну пригоду, то відповідальною особою перед потерпілим буде автопарк (як володілець джерела підвищеної небезпеки), який у випадку задоволення позову потерпілого має право звернутися з регресним позовом до безпосереднього винуватця аварії. Поруч з дольовими (частковими) і солідарними зобов´ язаннями існують субсидіарні, або додаткові зобов´язання. їх суть полягає в тому, що при невиконанні чи неналежному виконанні боржником своїх зобов´язань відповідальність за певних обставин може бути покладена на додаткового боржника. Субсидіарні зобов´язання можуть виникати як на підставі закону (наприклад, при заподіянні шкоди неповнолітніми у віці від 14 до 18 років за відсутності у них майна чи заробітку, достатнього для відшкодування шкоди, заподіяну шкоду відшкодовують їх батьки (усиновителі) або піклувальники, якщо вони не доведуть, що шкода сталася не з їх вини), так і в силу укладеного договору (наприклад, договір поруки). Об´єкт зобов´язань - це те, на що спрямовані права та обов´язки суб´єктів, тобто це певні дії щодо речей, грошей, послуг. Ці дії можуть передбачати: а) передачу речей у власність чи користування; б) виконання певної роботи; в) сплату грошей (відшкодування збитків) та ін. Сутність зобов´язання може полягати у виконанні якої-небудь дії, наприклад передачі майна у користування. Таке зобов´язання має позитивний зміст, оскільки характерною його ознакою є позитивні дії боржника. Стримування від дій, наприклад, не будувати паркан на ділянці землі, має негативний зміст зобов´язання. Негативна поведінка (утримання від вчинення певних дій), як правило, виступає лише доповненням або наслідком активної функції, яку виконує боржник. Інколи вважають, що об´єктами зобов´язання є речі, гроші, послуги. Проте власне дії зобов´язаної особи є юридичним об´єктом зобов´язання, а речі, гроші, послуги - це матеріальні об´єкти зобов´язання´. У зобов´язанні є як юридичний, так і матеріальний об´єкт. Так, у договорі купівлі-продажу і продавець, і покупець одночасно виступають боржниками, а тому юридичними об´єктами водночас є дії щодо передачі майна (які здійснює продавець) та дії щодо оплати майна (які здійснює покупець). До того ж, у цьому поширеному цивільно-правовому договорі двом юридичним об´єктам (передача майна та передача грошей) відповідають і два матеріальні об´єкти - майно та гроші. У низці зобов´язань за наявності двох юридичних об´єктів існує лише один матеріальний об´єкт (договір безоплатного збереження майна). Матеріальним об´єктом у цих зобов´язаннях є майно, що здане на зберігання. Юридичними об´єктами є дії, спрямовані на збереження майна зберігачем, та дії, спрямовані на своєчасне одержання майна поклажодавцем. Зміст зобов´язання - це сукупність суб´єктивних прав та обов´язків його учасників. Оскільки зобов´язання є правовідносинами майнового характеру, то і зміст їх становлять суб´єктивні права та обов´язки майнового характеру. Проте деякі зобов´язання можуть бути і не майновими, наприклад, окремі зобов´язання, що виникають у галузі авторського права, коли автор вимагає виправлення перекручень у своєму творі; коли автор виконує планову роботу, за яку не сплачується гонорар; коли виконується доручення немайнового характеру. Поруч із загальними для всіх правовідносин рисами, зобов´язальні правовідносини характеризуються особливими специфічними ознаками, які дозволяють розглядати їх як окремий вид цивільних правовідносин, зокрема: 1) за ознакою суб´єктного складу. На відміну від абсолютних правовідносин, наприклад правовідносин власності, зобов´язальні правовідносини завжди встановлюються з конкретними суб´єктами, тобто мають відносний характер. Це означає, що зобов´язальні правовідносини майже завжди належать до числа відносних, а не абсолютних; 2) за ознакою юридичного об´єкта. У зобов´язальних правовідносинах обов´язок, як правило, полягає у виконанні активних позитивних дій (у правовідносинах власності від інших осіб, передусім, вимагається утримуватися від дій, які порушують право власності), тобто юридичним об´єктом правовідносин власності є пасивна поведінка зобов´язаних осіб; 3) зобов´язальні правовідносини є правовою формою відносин щодо передачі майна, виконання робіт, надання послуг, тобто, здебільшого, вони виступають як майнові (а не особисті немайнові) відносини, що виражають динаміку власності; 4) належне виконання зобов´язань забезпечується засобами державного примусу у формі санкцій: окрім відшкодування збитків, стягується ще й пеня, штраф, неустойка. Отже, поряд з інститутом власності, важливе місце в системі цивільного права України посідає інститут зобов´язального права. Зобов´язальне право охоплює сукупність цивільно-правових норм, які регулюють майнові відносини, що складаються у зв´язку з передачею майна, наданням послуг, виконанням робіт, заподіянням шкоди або безпідставним придбанням майна. Такі відносини мають власну структуру (елементи) та особливості.
Date: 2015-10-18; view: 851; Нарушение авторских прав |