Парадигмальні школи в соціології, їхня основна проблематика

Школа в соціології – це угрупування вчених, члени якого об’єднані навколо одного чи декількох лідерів, розробляють спільні наукові проблеми, мають відповідну інституційну форму та перебувають у стосунках міжособистісного спілкування.

Одна з найвідоміших шкіл у соціології – Чиказька школа, що веде свій родовід від початку XX ст. і була сформована при Чиказькому університеті. Останній був створений на фонди Дж. Рокфеллера, котрий завбачливо та системно вкладав власні кошти в розвиток освіти. Ця наукова школа, одним із засновників якої був і перший декан факультету соціології – А. Смол – фактично обслуговувала інтереси правлячих структур міста Чикаго з метою прийняття ефективних управ­лінських рішень.

Серед науковців, які належали до цієї школи, найбільш знані: У. Томас, Ф. Знанецъкий, Дж. Мід, Т. Веблен, Е. Берджес, Г. Ласуел, Р. Парк та ін.

Наукова проблематика Чиказької школи досить розгалужена. Так, предметом вивчення стали: пенітенціарна система, форми прояву девіантної поведінки, маргіналізація суспільства, дослідження проблеми міста (інвайроментальна соціологія), форми соціального й особистісного контролю, процеси соціалізації індивіда, вплив ЗМІ на індивідуальну та суспільну свідомість, методика й техніка емпіричних соціологічних до­сліджень.

На базі Чиказького університету сформувалися і набули значного авторитету серед наукової спільноти: Чиказька школа права, Чиказька школа економіки, Чиказька школа психології та Чиказька школа політичних наук.

Колумбійська школа в соціології, що утворилася при Колумбійському університеті в Нью-Йорку, набула популярності завдяки видатним соціологам, які викладали в ньому – Ф. Гіддінгсу, Д. Морено, П. Лазарсфельду, Р. Мерпюну та ін. Ця наукова школа в соціології як й інші, формувалася за рахунок еміграції вчених із Європи.

Серед наукових проблем, які досліджували ці вчені, слід виокремити найбільш фундаментальні: вивчення впливу ЗМІ на масову свідомість, порівняльні дослідження впливу преси та радіо на індивіда й суспільство; електоральні дослідження та виборчі технології; вивчення проблем соціального здоров’я в суспільстві; розробка унікального методу дослідження соціальних дистанцій у групі (соціометрія); впровадження в соціологію математичних методів; дослідження явних, латентних функцій та дисфункцій соціальних інститутів; ви­вчення аномії в суспільстві тощо.

Франкфуртська школа в соціології склалася на базі Інституту соціальних досліджень у Франкфурті-на-Майні в 20–30-ті pp. XX ст. Найбільш знані її представники: Е. Фромм, Т. Адорно, Г. Маркузе, Ю. Хабермас.

Основна проблематика досліджень цієї школи: теоретичне обґрунтування концепції авторитарної особистості; розробка проблем гуманізму, теорії соціального характеру, соціального здоров’я, дерепресії (засобів соціального лікування суспільства); соціологічна критика марксизму; критичне осмислення «масової культури» й культурної індустрії та становища індивіда в суспільстві; вивчення проблем комунікативних дій у суспільстві; виявлення та розв’язання суперечностей, що виникають між соціальною системою з одного боку та «життєвим світом» окремої людини – з другого.