Еміль Дюркгейм – фундатор соціології як науки, як професії та як предмета викладання

Еміль Дюркгейм (1858–1917) є видатним французьким соціологом, який стояв біля витоків відомої соціологічної школи його імені. Основні твори: «Про розподіл суспільної праці», «Правила соціологічного методу», «Елементарні форми релігійного життя», «Самогубство» та ін.

Е. Дюркгейм – засновник нового методу дослідження соціальних явищ, який отримав назву «соціологізм». У другій половині XIX ст. панівними в суспільній думці були натуралізм, який тлумачив суспільство як тотожне природі, а закони суспільства як тотожні законам природи, і психологізм, який розглядав суспільство як продукт взаємодії індивідуальних психік (мотивів, прагнень, бажань) та фактично зводив соціальні закони до психічних. На думку Е. Дюркгейма, соціологізм допоможе досягти об’єктивного знання про суспільство саме соціальним поясненням фактів. Відомий постулат ученого «соціальні факти слід розглядати як речі», означає, що суспільні явища необхідно вивчати так само об’єктивно, як і природні. Соціологія, як і природничі науки, має ґрунтуватися на раціонально-емпіричному фундаменті. Соціальні факти можуть бути матеріальними (кількісними): щільність населення, шлюби, розлучення і нематеріальними: суспільна думка, надіндивідуальні уявлення, судження.

Саме в дусі «соціологізму» Е. Дюркгейм досліджував таке суспільне явище, як самогубство. Зосередившись на соціальних чинниках самогубств, він виводить три типи останніх: егоїстичне, зумовлене розривом соціальних зв’язків між індивідом і групою; альтруїстичне, викликане зворотнім процесом – повним «розчиненням» індивіда в колективі; аномічне, спричинене соціальною розрухою, дезорганізацією, хаосом, які панують у суспільстві.

Наступні численні дослідження суїцидальної поведінки іншими авторами підтвердили правильність висновків Е. Дюркгейма.

Аналізуючи якісно різні суспільства, цей соціолог створив учення про солідарність у суспільстві. Вона буває двох типів: механічна – властива доіндустріальному суспільству, й органічна – притаманна індустріальному суспільству.

Для суспільств із механічною солідарністю характерні такі фактори: сувора регламентація підкорення людини вимогам колективу; мінімальний рівень розподілу праці; пріоритет колективної власності; одноманітність почуттів і вірувань; нерозвиненість особи.

Суспільства з органічною солідарністю побудовані на розвинутому розподілі праці, що, в свою чергу, спричиняє відмінність, а не подібність людей; ця відмінність ґрунтується на автономності індивіда та його свободі. У таких суспільствах солідарність народжується об’єктивно, адже люди потребують взаємодії через обмін, а це, знову ж таки, веде до співробітництва і кооперації.

Якщо в суспільствах із механічною солідарністю панують норми кримінального права з репресивними санкціями, то в суспільствах з органічною солідарністю домінують норми кооперативного права з реститутивними (відбудовними) санкціями. Ця ідея Е. Дюркгейма набула особливої актуальності в наш час. Так, сучасний американський соціолог Ф. Фукуяма у своїй новій праці «Довіра» (1996) розглядає економічний прогрес у розвинутих країнах як певну винагороду суспільству за його внутрішню гармонію, відсутність останньої є найважливішим чинником господарського неуспіху.

Здійснюючи аналіз суспільних процесів, Е. Дюркгейм уводить у науковий обіг цілу низку нових понять. Серед них особливе значення має поняття аномія – стан у суспільстві, що характеризується відсутністю норм і правил регуляції поведінки індивідів, наявністю ціннісно-нормативного вакууму, коли старі норми вже не спрацьовують, а нові ще не народилися. Такий стан характерний для перехідних суспільств (зокрема й для сучасної України).

Соціолог Е. Дюркгейм дав глибокий соціально-філософський аналіз моралі та релігії, пояснення яких запропонував шукати власне в суспільстві; здійснив також цілісний аналіз інституту сім’ї, висунувши ідею про еволюцію останньої в майбутньому через поступове відмирання її функцій унаслідок розвитку власне суспільства.

Будучи професором Сорбони, вчений докладав великих зусиль для пропаганди науки соціології: читав лекції студентам, започаткував видання спеціального соціологічного журналу – «Соціологічний щорічник». Загальні принципи вивчення суспільства як самоорганізованої та саморегульованої системи покладені в основу структурного функціоналізму, до фундаторів якого справедливо належить Е. Дюркгейм.