Барометричний і парціальний тиск О2 на різних висотах

Зареєструвати і порівняти зміну частоти і характеру дихання, рухової ак­тивності, забарвлення шкіри і слизових, відзначити появу судом у тварин. При зниженні під ковпаком барометричного тиску через кожні 2000 м відмі­чати зміну поведінки тварин (судоми), дихання, забарвлення шкірних покри­вів, що часто спостерігається на висоті 5000-6000 м. Понизити атмосферний тиск до 450–400 мм рт.ст. і знову відмітити досліджувані показники у тварин. Продовжувати зниження атмосферного тиску до 180–170 мм рт.ст. (до «ви­соти» 10000–11000 метрів) і спостерігати за зміною поведінки і загальним станом тварин. Звичайно на такій висоті у миші настає порушення загального стану: різке збільшення частоти дихання, що потім змінюється гальмуванням, дихання стає рідким, переривчастим, і нарешті, періодичним. В міру розвит­ку кисневого голодування тварина поступово слабшає, падає на бік, з’являю­ться різкі клонічні судоми, синюшність шкіри і слизових оболонок. Ці явища, добре виражені в миші і майже не виражені у жаби. Як правило, новонаро­джений щур залишається живим і відносно легко переносить різке зниження атмосферного тиску. При появі судом у однієї з тварин барометричний тиск під ковпаком відновити, запобігаючи загибелі тварин. Вийняти тварин з ба­рокамери, покласти у клітку, перевірити у них наявність корнеального реф­лексу і реакції на звуковий подразник. Спостерігати поступове відновлення порушених функцій і загального стану тварин.

Результати експерименту занести у таблицю 2. Розрахувати рівні рО₂, при яких з’являються перші ознаки гірської хвороби (збільшення частоти і глибини дихальних рухів, блідість шкіри і слизових, зміна реакції на сильний і слабкий звуковий подразник) і важкі клінічні прояви (хитка хода, клоніко-тонічні судоми, висхідний параліч, періодичне дихання, рідкісні глибокі «зітхання» (термінальне «гаспінг» дихання).

Таблиця 2