Автор: Бовсунівський В.М., методист лабораторії естетичного виховання

Шлях дитини до мистецтва - одна із найскладніших проблем сучасної педагогіки. Інтенсивне знання змісту життя кожної дитини в наш час потребує великої уваги від педагогів, психологів, методистів до питань виховання. Глибоких. Вдумливих пошуків у справі залучення дітей з самого раннього віку до художньої творчості, одна турбота поєднує всіх музикантів — вболівання за те, щоб музика стала невід'ємною частиною життя всіх людей. Не можна пускати на самоплив формування духовного світогляду незрілої людини, не можна віддавати її смаки на поталу бездумному, розважальному мистецтву. Нині загальновизнаною є тріада: композитор - виконавець музики - слухачі. Учитель музики - лоцман для дітей в неосяжному океані музики.

Музично-педагогічна громадськість з тривогою відмічає гостру нестачу кваліфікованих учителів музики для загальноосвітніх шкіл. Через те масштаби загальної музично-виховної роботи не відповідають зростаючим потребам нашого суспільства. Ще дуже багато дітей, підлітків, юнаків у сфері естетики покинуті на самих себе. Реальне життя ми сприймаємо через інтелектуальну й емоційну сфери в тісній єдності. Образно моделюючи об'єктивну реальність, мистецтво ніби уподібнюється навколишньому життю. Через те, сприймаючи твори мистецтва, реагуючи на відтворені в них події, ми не лише розуміємо, осмислюємо, а й переживаємо їх. Митець дає нам змогу не тільки інтелектуально, а й емоційно сприйняти відтворені життєві факти, описувані явища, перейнятись переживаннями героїв. Музика - вид мистецтва, що з великою силою передає переживання людини, найтонші нюанси душевного настрою і його перебігу. Вона допомагає збагнути життя в яскравому світлі живих почуттів. Через те гуманістичним гаслом звучать слова: „Музика - всім дітям! Всі діти - для музики!" „Розширене художнє навчання як учбовий процес, що базується на емоційно-творчій діяльності, діє безпосередньо і позитивно на загальний і розумовий розвиток учнів" (Л. О. Пійрсалу).

Художній розвиток дітей не тільки не обмежує, а й сприяє ефективнішому опануванню наукових знань. Без вчителя музики це неможливо. Він уособлює в школі музичне мистецтво. Йому належить провідна роль у розповсюдженні музики в самому широкому загальноосвітньому масштабі. Масовість — один із найважливіших критеріїв його роботи. Прищепити любов до музики кожній без винятку дитині, навчити всіх школярів розуміти прекрасне, виробити у них імунітет проти вульгарності, низькопробності, несмаку — все це завдання не локальні, вони мають загальносуспільне значення. Ось чому професія вчителя музики в наш час є особливою і накладає надзвичайно високу відповідальність на тих, хто себе їй присвячує. Самовідданість і ентузіазм, переконаність в необмеженості виховних можливостей величного мистецтва музики, палке бажання і вміння зробити її необхідною всім людям, педмайстерність і творче натхнення - на таких засадах ґрунтується професія вчителя музики. Саме він повинен осяяти духовний світ людини першими променями краси.

Сприйняття та уявлення музики, уява, відтворення, образна музична пам'ять так чи інакше пов'язані з явищем пам'яті. Академік А. В. Петровський пише про пам'ять: „Ніяка актуальна дія неможлива поза процесами пам'яті, бо протікання будь-якого, навіть самого елементарного, психічного його елемента для „зчеплення" з наступними. Без здібності до такого зчеплення неможливий розвиток... Оскільки пам'ять включена у всю різноманітність життя і діяльності людини, то й форми її проявлення надзвичайно різноманітні... Запам'ятовування, збереження та подальше відтворення індивідом його досвіду називається „пам'яттю"...".

Безперечно, що музична пам'ять є також психічний процес, що включає в себе запам'ятовування, збереження та відтворення.

Розрізняють види, типи, процеси (функції) та механізми пам'яті.

Видів пам'яті три: емоційний, образний, логічний, Запам'ятовування та відтворення почуттів є емоційною пам'яттю; запам'ятовування та відтворення емоційного змісту музичного твору також є емоційною музичною пам'яттю. Образна пам'ять є закарбування та відтворення образів предметів та їх властивостей. Образна пам'ять - це пам'ять на уявлення, на картини природи й життя, а також на звуки, кольори, аромати, смаки. Логічний вид пам'яті — це запам'ятовування та відтворення думок, неподільно зв'язаних із словами, мовою. Логічна музична пам'ять — це пам'ять на логіку співвідношення звуків, співзвуч, тональностей. Будується вона. Як й загальна логічна пам'ять, на основі психічних дій: аналізу та синтезу.

В музичній практиці проявляються і всі типи загальної пам'яті: слухова, зорова
(пам'ять на нотний текст, на зорову, видовищну сторону музики, що виконується); слухово-зорова, рухова (моторна пам'ять), слухово-рухова (пам'ять на звучання певних технічних виконавських пасажів в творі, пам'ять на звучання інтервалів в залежності від розтягування пальців на інструменті: бувають випадки, коли учень допомагає собі при співі грою на столі для того, щоб точніше визначити завдання на слух).

Психологи нараховують чотири процеси або функцій пам'яті: запам'ятовування, збереження, спогади й забування.

Запам'ятовування - це заучування, один з основних процесів пам'яті, що закріплює образи, відчуття, сприйняття, уявлення, думки, дії, переживання.

Аналогічно загальній пам'яті музикальна проявляється як запам'ятовування мимовільне (музика запам'ятовується сама по собі, без будь-яких зусиль людини, підсвідомо) й довільне, усвідомлене запам'ятовування як будь-якої, так і музичної інформації буває довгостроковим та короткочасним, усвідомленим (логічним) й неусвідомленим (механічним). Як і загальне, воно може бути й асоціативним.

Такі поняття, як об'єм, повнота, точність й швидкість запам'ятовування можуть бути віднесені до музичної пам'яті.

Відноситься до музичної пам'яті й процес збереження, тобто утримання в пам'яті інформації.

Всі музична діяльність пов'язана з відтворенням - будь-яка проява набутого досвіду. Виявлення внутрішніх сенсорних (слухових) образів, а також внутрішній спів, а не тільки зовнішня проява - спів вголос, гра на інструментах, диригування - входять в число прояв музичної пам'яті.

Таблиця —тест для перевірки музичних слухових даних учнів

Вплив досвіду на сприйняття можна назвати однією з найбільших закономірностей психології. Будь-який музичний твір сприймається лише на основі запасу конкретних життєвих та музичних сприйнять, вмінь, звичок. Все це йде від підсвідомості (наз. апперцепція - пам'ять минулого). В сучасній теорії інформації виникло поняття тезауруса (клад, скарбниця, скарб) - своєрідний словник, набір закріплених в пам'яті у будь-якої людина слідів його минулих вражень, дій, різноманітних зв'язків та відношень, які можуть ожити під впливом художнього твору.

Щоб зрозуміти, як буде сприймати один і той самий твір будь яка людина необхідно знати, який зміст досвіду людини, який його тезаурус („слід змії").

Але точний опис життєвого досвіду практично неможливо дати, навіть тоді, коли ми можемо дослідити всі впливи реальної дійсності на людину. Наша пам'ять не пасивна і має вибірковий характер, а минуле - не мертвий груз пам'яті. Світ природи, соціальний, космічний оживає в людському „я" і стає світом життєвих усвідомлень, характером, особистістю. Істина, за виразом Д. Дідро, порівнює людину з „чутливим фортепіано", по клавішам якого грає природа, або гамлетівське:

„Обьявите меня каким угодно инструментом, вы можете меня
расстроить, но играть на мне нельзя."

З другого боку - людина - особистість соціальна, сприймання можна аналізувати за загальними об'єктивними законами.

1. Сенсорний досвід — досвід безпосередніх сприйнять та відчувань, що виникає на
основі реальних фізичних контактів організму із зовнішнім світом.

2. Кінетичний, або моторно-руховий досвід - досвід рухів, контролю та
керування своїми рухами.

3. Соціальний досвід - досвід спілкування, мови, емоційних відношень, етичний,
моральний досвід, практика трудової та суспільної діяльності. Таким чином, людський
досвід соціальний в широкому розумінні.

Але далеко не все, що йде в пам'ять, дістається з першоджерела природи. Багато людина бере з пам'яті інших. Між скарбницями пам'яті іде інтенсивний обмін. На шляху від людини до людини інформація може затримуватись та накопичуватись поза клітин мозку - в книгах, фільмах, звукозаписах, малюнках, кресленнях, в творах мистецтва - це грандіозна зовнішня пам’ять людства. З неї і бере індивідуальна пам'ять недостатні їй знання про світ.

Ці три досвіди неможливо розділяти на окремі види діяльності. Це як піраміда або дерево - єдине. Висновок: як набуток пам'яті індивідуальний досвід людини суб'єктивний в тому розумінні, що скарбницею особистих запасів життєвих вражень, знань, вмінь, навичок є нервові клітини, нервова система з фізіологічними особливостями, з її неповторною „історією" розвитку. Але він об'єктивний в тому розумінні, що набувається тільки в результаті реальних взаємодій людини з життям, з об'єктами та явищами, котрі оточують людину з моменту народження, з людьми, які передають йому свої знання.

Положення про життєвий досвід, що є фундаментом художнього сприйняття та розуміння музики, є об'єднуючим для нашої теми та курсу музичного виховання. Просторові відчуття, уявлення та аналогії, що виникають при сприйнятті музики є природними. Музиканти постійно ведуть мову про рельєфність голосів, про висоту мелодичного малюнку, про звуковий візерунок та фон.

Комплекс просторових уявлень, пов'язаний з музикою, охоплює великий обсяг вражень, від невиразних до яскравих, від абстрактних до конкретних, від безпосередньо пов'язаних з простором до умовних; від вражень, що спираються на звукову локалізацію, на просторові властивості самого звучання, до компонентів, в яких початковим моментом є час.

Гельмгольц підкреслював три особливості звуковисотної шкали в музиці, які дорівнюють властивостям простору:

1. Музичний діапазон як і геометричний простір є однорідним, - будь-яка мелодія або акорд зберігають свої інтервальні якості: при транспонуванні, так же як і форма предметів не змінюється при переміщенні їх в просторі;

2. Знаходячись на різних ділянках діапазону, голоси сприймаються як самостійні, не заважаючи один одному, подібно фізичному тілу в різних місцях простору;

3. Звуковисотний рух легко асоціюється з рухом в просторі і тому народжує певні емоційні відчування, пов'язані з рухом.

За теорією мелодії: лінія, малюнок, висота, підняття, спад, стрибок, тощо — просторові відчування.

І музична форма - це процес, пов'язаний як з часом, так і простором в уяві за формулою - чую, але не бачу, але можу уявити.

Date: 2015-09-24; view: 768; Нарушение авторских прав